Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка праці та соціально-трудові відносини
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН МЕТОДАМИ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА

  • 10.1. Система заходів громадського і державного регулювання соціально-трудових відносин.
  • 10.2. Правові засади та механізм соціального партнерства.
  • 10.3. Колективні договори й угоди — основа соціального партнерства.
  • 10.4. Пріоритетні напрями колективно-договірного регулювання відносин у сфері праці.
  • 10.4.1 Забезпечення ефективної зайнятості.
  • 10.4.2 Договірне регулювання оплати праці.
  • 10.4.3 Організація та охорона праці.
  • 10.4.4 Розвиток персоналу.
  • 10.5. Міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин. Резюме.

Терміни і поняття.

Запитання та завдання для індивідуальної роботи. Література для поглибленого вивчення теми.

Соціально-трудові відносини, як ви вже знаєте з глави 8, мають об'єктивний характер, тобто вони не залежать від волі й бажання окремої людини. Разом з тим цивілізовані соціально-трудові відносини відображають суб'єктивно визначені наміри і дії учасників цих відносин, сформовані з усвідомленням взаємної залежності. Регулювання соціально-трудових відносин методами соціального партнерства застраховує суспільство від двох крайнощів — суспільної ворожнечі на економічній основі "ринкової саморегуляції" та добре відомого нам з радянських часів зрівняльного уніформізму з результатами у вигляді відкидання практично всяких економічних важелів і стимулів. Соціальне партнерство також пом'якшує суперечність між соціальним гуманізмом та властивою ринковій економіці нерівністю в споживанні.

Внаслідок низки обставин об'єктивного і суб'єктивного характеру відносини соціального партнерства в Україні на сучасному етапі розвинені слабо. Задля забезпечення цілеспрямованого регулювання соціально-трудових відносин, ефективного розвитку системи три-партизму необхідне послідовне поширення ідеології й технології соціального партнерства, закладення у свідомість усіх громадян України і в практику роботи всіх суб'єктів ринку праці ідеї справедливого соціального договору, а не соціальної конфронтації. Необхідна велика робота з розбудови національної моделі соціально-трудових відносин, зорієнтованої на побудову громадянського суспільства, людський розвиток і економічне зростання.

Основне завдання студента при вивченні матеріалів цієї глави полягає в тому, щоб зрозуміти, як саме відбувається регулювання соціально-трудових відносин, зрозуміти механізм дії соціального партнерства, з'ясувати пріоритетні напрями й перспективи його розвитку на всіх рівнях.

Система заходів громадського і державного регулювання соціально-трудових відносин

Поняття соціального партнерства в широкому розумінні має розглядатися передусім в контексті громадянського суспільства і виступати організаційною формою громадського життя. Фактично ідея соціального партнерства трансформувалася в розвинутих країнах в ідею соціальної солідарності й утілена на інституціональному рівні. Концепція соціального партнерства відображає ідеологію соціально орієнтованої ринкової економіки і передбачає взаємодію інституціональних одиниць (соціальних груп) на основі принципів співробітництва і компромісу. Тобто соціальне партнерство в широкому розумінні стало методом регулювання усіх громадських відносин, і в першу чергу — соціально-трудових.

Система нових соціально-трудових відносин може формуватися або стихійно, або цілеспрямовано. Цілеспрямоване формування соціально-трудових відносин, адекватних соціально орієнтованій ринковій економіці, має здійснюватися на основі системи заходів громадського і державного регулювання (рис. 10.1).

Аналізуючи методи регулювання соціально-трудових відносин і вибираючи ті з них, які найкраще сприяють прискоренню трансформації економіки та суспільства, необхідно виділити рівні регулювання цих відносин. Як ви знаєте з матеріалів глави 8, є такі рівні соціально-трудових відносин: мегаекономічний (глобальний, міжнародний), макроекономічний (національний), мезоекономічний (рівень окремих адміністративних територій і галузей), мікроекономічний (рівень підприємства), індивідуальний. Для кожного рівня соціально-трудових відносин характерні свої специфічні цілі й завдання, а, відповідно, і різні функції та регулятори.

Визначальний внесок у розробку правових норм і процедур у сфері трудових відносин і соціальних інститутів зробила Міжнародна організація праці (МОП), створена у 1919 р. Головна її заслуга перед трудящими усіх країн полягає у нормотворчій діяльності, що виражається у підготовці й прийнятті міжнародних конвенцій і рекомендацій, передусім в галузі профспілкових свобод і гуманізації умов праці. У роботі постійного секретаріату МОП — Міжнародного бюро праці (МБП) провідне місце займають такі напрямки (основні програми): права людини і сприяння рівності; зайнятість; підготовка кадрів; трудові відносини і регулювання питань праці; умови праці й виробниче середовище; соціальне забезпечення; діяльність трудящих і підприємців. Детальніше про роль МОП у регулюванні соціально-трудових відносин йтиметься у главі 17.

На макроекономічному рівні соціально-трудові відносини, як бачимо з рис. 10.1, регулюються законодавчо-правовою й економі-ко-нормативною базами, системою програмно-нормативної регламентації, інструментами державних економічних і соціальних програм. У нашій країні законодавча база регулює соціально-трудові відносини за такими напрямами: зайнятість, оплата праці, соціальні гарантії, умови та охорона праці, пенсійне забезпечення, соціальне страхування, соціальна допомога слабо захищеним верствам населення, розвиток колективно-договірного процесу і т. ін. Конкретний зміст державного регулювання соціально-трудових відносин за основними напрямами розглядається у відповідних главах підручника. Перелік законів, прийнятих Верховною Радою України, які безпосередньо стосуються праці та соціально-трудових відносин, наведено в додатку 1. Крім законів, соціально-трудові відносини в Україні регулюють ще більше 3000 постанов та указів, предметом яких є праця та працюючі, оплата праці, умови праці, трудова діяльність, працівники, роботодавці. Зміст цих документів зі змінами та доповненнями станом на поточний день ви можете знайти на спеціальному сайті та отримати з інших джерел інформації.

Основним недоліком вітчизняної нормативно-регулюючої системи є декларативність багатьох положень законів, постанов та указів,

Система заходів громадського і державного регулювання соціально- трудових відносин

відсутність ефективного механізму реалізації положень конкретних документів.

Основними інструментами, за допомогою яких регулюються соціально-трудові відносини, є відповідні державні програми національного, регіонального, галузевого рівнів. Такі програми розробляються з урахуванням соціальних нормативів та індикаторів, які використовуються для формулювання мети й завдань програми та для добору методів реалізації прийнятих програм. Прикладом таких програм може бути Державна програма зайнятості населення на 2001—2004 pp., затврджена Законом України від 7 березня 2002 pp.1

Для регулювання соціально-трудових відносин держава застосовує як адміністративні, так і економічні методи. Як бачимо з рис. 10.1, до перших відносять адміністративно-регламентуючі (накази, інструкції, документи і т. ін.) та організаційні методи (створення інфраструктури, спеціальних служб контролю за виконанням програм). До економічних методів належать дотації, державне замовлення, фінансово-кредитні й податкові пільги, пряма фінансова допомога для реалізації державних програм і т. ін.

Заходами й інструментами громадського регулювання соціально-трудових відносин є прийняття єдиної системи понять, запровадження спільної мови спілкування для суб'єктів цих відносин, ідентифікація соціально-економічних процесів з урахуванням інтересів усіх суб'єктів соціально-трудових відносин, створення єдиної системи показників моніторингу соціально-трудових відносин, вивчення, аналіз, узагальнення і оцінка прогресивного вітчизняного й зарубіжного досвіду з метою застосування його у формування нової системи соціально-трудових відносин.

Основною формою і найприйнятнішим методом регулювання соціально-трудових відносин є соціальне партнерство, механізм якого буде розглянуто в наступних параграфах.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші