Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних учень у запитаннях і відповідях
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Які категорії, на думку М. Бунге, має розглядати політекономія?

Предметом політичної економії Бунге вважав вивчення людських потреб, не зводячи їх до суто матеріальних і особистих, бо важко розмежувати потреби приватні й суспільні. У формуванні потреб беруть участь природа і праця, до яких приєднується капітал. Механізмом розподілу створених предметів слугують обмін і ціна, яка встановлюється шляхом суперництва попиту й пропозиції.

На думку Бунге, політична економія має розглядати такі категорії: 1) потреби; 2) засоби для задоволення потреб; 3) виробництво і продуктивні сили; 4) розподіл та поєднання занять і праці; 5) обмін, цінність і ціну; 6) доходи; 7) власність і споживання. Щодо потреб, то, на думку Бунге, розглядати їх слід, зважаючи, по-перше, на розвиток окремих суспільств; по-друге, на розвиток індивіда; по-третє, на те, що розвиток суспільства ґрунтується на відповідності між потребами приватних осіб, з яких воно складається. Властиві кожній людині потреби, твердив учений, є збудником її діяльності. Виразний наголос на потребах відповідає традиції української економічної думки.

У чому полягає сутність концепції розподілу М. Бунге?

Свою теоретичну концепцію Бунге виклав передусім у працях "Основи політичної економії" (1870 р.) і "Нариси політико-економічної літератури" (1895 р.). Він був добре обізнаний зі світовими надбаннями економічної теорії. Про це свідчить хоча б те, що у працях Бунге проаналізовано близько 6,5 тис. літературних джерел.

У концепції розподілу Бунге поєднуються теорія "трьох факторів" Сея і теорії "економічних гармоній" Бастіа і Кері. Якщо вартість створюється працею, капіталом і землею, міркував український економіст, то вона розподіляється між найманими робітниками, підприємцями і землевласниками у формах заробітної плати, прибутку і ренти. Водночас, він заперечив висновок Д. Рікардо, ніби прибуток є відрахуванням від заробітної плати, наголошуючи на тому, що таке твердження визначає антагонізми між провідними класами суспільства і стає аргументом на користь прибічників соціалізму. Частка доходів, на думку Бунге, визначається виключно участю факторів, власниками яких є робітники, підприємці й землевласники, у виробництві, у їх суперництві. При цьому він дещо відходить від принципів класичного економічного лібералізму і стверджує, що тільки держава спроможна посприяти справедливому розподілу доходів і забезпечити "гармонію економічних інтересів в країні".

Як розвивав марксистське економічне вчення в Україні М. Зібер?

Марксистські економічні ідеї в Україні розвивались на благодатному ґрунті соціалістичних теорій громадівців і народників. Марксистська політична економія почала набувати значного поширення в Україні починаючи із 70- 80-х років XIX ст. серед прихильників теорії трудової вартості та її логічного продовження - теорії додаткової вартості К. Маркса. Серед них варто виділити таких учених, як С. Подолинський, Г. Цехановецький, М. Коссовський, але особливе місце займав М. Зібер.

Приват-доцент, а пізніше професор Київського університету Микола Зібер (1844-1888) зробив чи не найбільший внесок у поширення марксистського економічного вчення в Україні.

Зібер із марксистських позицій досліджував широке коло економічних проблем. Зокрема, у праці "Нариси первісної економічної культури" (1883 р.) він велику увагу приділив вивченню закономірностей економічного розвитку первісного суспільства, виникненню та еволюції різних форм власності, великого і дрібного виробництва в землеробстві.

Зібер довів, що через общинну форму власності пройшли всі народи Землі, а на ґрунті общинного землеволодіння виникла приватна власність. Виходячи з цього, він заперечив тезу народників про унікальність економічного шляху Росії, якій властива общинна власність на землю, і наголосив на тому, що російська економіка розвивається на основі дії об'єктивних і загальних законів і неминуче прийде до капіталізму.

Проте серед українських економістів 70-80-х років Зібер найбільш відомий як популяризатор і захисник економічного вчення К. Маркса. Ще у магістерській дисертації "Теорія цінності й капіталу Д. Рікардо у зв'язку з пізнішими доповненнями і роз'ясненнями", яку Зібер захистив у 1871 р., він доводив, що теорія вартості й капіталу К. Маркса є прямим продовженням і розвитком теорії А. Сміта і Д. Рікардо в нових умовах. Протягом 1876-1882 рр. Зібер пише й публікує низку статей під загальною назвою "Економічна теорія Карла Маркса", в яких викладає і коментує зміст першого тому "Капіталу". У 1885 р. побачила світ його праця "Давід Рікардо і Карл Маркс у їх суспільно-економічних дослідженнях", у якій продовжується широка популяризація марксистської політичної економії. Як коментатор і популяризатор марксистського економічного вчення Зібер намагається показати антагоністичні суперечності капіталістичного виробництва, всіляко обстоює теорію трудової цінності й теорію додаткової вартості, детально аналізує розвиток форми вартості та процес виникнення грошей, характеризує їх функції.

Значну увагу в своїх працях Зібер приділяв аналізу категорій капіталу і прибутку. Теорію додаткової вартості К. Маркса він називає найвищим досягненням людської економічної думки. Український економіст повністю сприйняв марксистську ідею про закономірність зміни суспільно-економічних формацій, проте заперечував її революційні висновки. Новий суспільний лад - соціалізм, - на його думку, здійсниться внаслідок поступового еволюційного розвитку капіталізму, в межах якого відбудеться соціалізація виробничих відносин. Він сподівався також, що новий колективістський соціальний устрій виникне на основі міжнародної домовленості урядів провідних капіталістичних країн.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші