Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Україна в Європі і світі
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Українсько-німецькі відносини

Німеччина для України - найближчий сусід та надійний партнер на шляху до Європи. Федеративна Республіка надає найбільшу після США двосторонню допомогу та є найважливішим після Росії торговельним партнером України. Україна для Німеччини - це наріжний камінь європейської архітектури безпеки, країна, з якою вона підтримувала зв'язки ще з часів Київської Русі. Німеччина представлена в Україні великою групою населення, переважно у цьому випадку йдеться про етнічних німців, частина котрих живе і завжди житиме в Україні. Існує також щільна мережа політичних, економічних, культурних та приватних зв'язків між обома країнами, значну частку в яких займають федеральні землі общини Німеччини.

Німеччина однією з перших 26 грудня 1991 р. визнала незалежність України; 17 січня 1992 р. між двома державами були встановлені дипломатичні відносини. Через місяць, 17 лютого, Посол

ФРН у Києві фон Бассевітц вручив вірчі грамоти і став першим Послом іноземної держави в Україні, а 16 березня 1992 р. офіційно розпочало роботу Посольство України в Бонні. У Німеччині працює Відділення Посольства в Берліні (консульський округ - Берлін і так звані нові федеральні землі на території колишньої НДР).

Вагомим етапом у розвитку відносин між двома країнами став 1993 рік, коли відбувся візит в Україну Федерального канцлера ФРН Г. Коля. Було укладено рамковий документ - Спільну декларацію про основи відносин між Україною та ФРН, а також угоди про широкомасштабну економічну співпрацю, взаємний захист інвестицій. Цього ж року Київ відвідали віце-канцлер, міністр закордонних справ К. Кінкель, міністр оборони Ф. Рюе, інші високі посадові особи ФРН, декілька делегацій бундестагу. Німеччина приймала Прем'єр-міністра України, міністрів, депутатів Верховної Ради.

Поглибленню військового співробітництва між двома країнами сприяв візит міністра оборони України до ФРН 11-13 квітня 1994 р. Загалом у межах Програми військової співпраці між Збройними силами України та бундесвером у 1994-1995 рр. відбулося 20 робочих зустрічей.

У липні 1995 р. з візитом до ФРН завітав Президент України Л. Кучма. Федеральний канцлер Г. Коль, інші керівники держави, представники майже всіх впливових партій підтвердили зацікавленість в існуванні на мапі Європи міцної та незалежної України, у П подальшому утвердженні в політичному, економічному та правовому європейському просторі. Усвідомлюючи нагальну необхідність конкретизації двостороннього співробітництва, керівник Федерального уряду запропонував утворити нову форму німецько-українських міжурядових контактів - регулярний обмін міжвідомчими делегаціями, котрі визначатимуть шляхи та пріоритетні напрями розвитку двосторонньої співпраці, передусім в економічній сфері.

На початку вересня 1996 р. Україну відвідав Г. Коль. Одним із основних та вагомих результатів цього візиту стало досягнення довірливих, партнерських відносин між Президентом України та Федеральним канцлером Німеччини. Вони наголосили, що й надалі підтримуватимуть постійні контакти, зокрема у формі телефонних розмов. Було продовжено практику обміну урядовими делегаціями.

Третього грудня 1998 р. відбувся робочий візит міністра закордонних справ Б. Тарасюка до ФРН, що став першим контактом на високому рівні після сформування нового Федерального уряду. Під час його переговорів з віце-канцлером, міністром закордонних справ Й. Фішером, який виступив за те, щоб Німеччина залишилася "адвокатом розширення ЄС у східному напрямку", було обговорено багато питань двостороннього співробітництва й актуальних міжнародних проблем. Сторони констатували динамічний розвиток узаємин у політичній, економічній, науково-технічній, культурній сферах. До провідних тем переговорів належало сприяння Німеччини у просуванні України до європейських та євроатлантичних структур з огляду на головування ФРН 1999 р. у "великій вісімці" та в першому півріччі - в Європейському Союзі (ЄС) і Західноєвропейському союзі (ЗЄС). Б. Тарасюк наголосив, що водночас із реалізацією Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС необхідне розроблення останнім справжньої стратегії стосовно України, яка б передбачала набуття нею у перспективі асоційованого, а згодом - повного членства в Союзі.

П'ятого лютого 1999 р. відбувся черговий робочий візит Б. Тарасюка до Німеччини. У процесі переговорів особлива увага приділялась проблематиці, пов'язаній із сучасною фінансово-економічною ситуацією в Україні, її співпраці з Міжнародним валютним фондом, іншими фінансовими інституціями.

Після закінчення переговорів обидва міністри взяли участь в урочистій церемонії відкриття Німецько-українського форуму, що відбулася в Міністерстві закордонних справ ФРН. Ця громадська організація об'єднувала представників провідних німецьких концернів, ЗМІ, політиків, науковців, діячів культури. Від діяльності Форуму, як наголошував Б. Тарасюк, доцільно очікувати нових імпульсів для розвитку двосторонніх відносин у різних галузях, а в ідеалі він повинен стати Форумом спілкування і взаємного збагачення української та німецької культур. Метою Форуму, зазначив Й. Фішер, має бути розширення двосторонніх контактів на весь політичний спектр, регіональні політичні сили, нові економічні й культурні еліти.

За активного сприяння Німеччини 10 грудня 1999 р. на Гельсінському саміті ЄС було ухвалено Спільну стратегію Союзу стосовно України, де викладено шляхи партнерства з Україною.

31998 р. українська та німецька сторони започаткували проведення щорічних політичних консультацій на вищому рівні. Такий механізм співробітництва у Центральній і Східній Європі Німеччина має лише з Україною, Росією та Польщею. Форма ж такого співробітництва у відносинах України з європейськими державами існує лише з ФРН.

Суттєвим імпульсом розвитку українсько-німецьких відносин став робочий візит Президента України до Берліна в січні 2001 р. Низка наступних двосторонніх заходів, серед котрих передусім доцільно назвати проведення після майже чотирирічної перерви засідання Ради з питань економічного співробітництва 18-20 липня в Одесі, уможливила досягнення зрушень у розв'язанні окремих проблемних питань, насамперед в економічній сфері. Початок компенсаційних виплат українським громадянам - жертвам нацизму, завершення процесу повернення законному власникові "архіву Баха", фінансова участь німецької сторони у відтворенні інтер'єрів Свято-Успенського собору - знаменні віхи у наших відносинах із Німеччиною. Усе це створило позитивну атмосферу для подальшої планомірної співпраці з впливовою європейською державою.

Шостого грудня 2001 р. відбулися IV німецько-українські міжурядові консультації. Разом з Федеральним канцлером К. Шредером до Києва прибули керівники або заступники керівників восьми галузевих міністерств Німеччини. Консультації, проведення яких попередньо було заплановане на 18-19 вересня 2001 р. у Криму, мусили бути перенесені через терористичні акти в США. Однак, попри складну ситуацію з часовим графіком обох сторін, все-таки вдалося організувати зустріч ще в тому році.

Німеччина використовує механізм постійних міжурядових консультацій лише з небагатьма країнами, наприклад, з Францією. Польщею і Росією, а з 1998 року - також з Україною. Міжурядові консультації - це фахова робота галузевих міністерств, поєднана з переговорами на найвищому рівні. Федерального канцлера супроводжували до Києва делегації восьми міністерств: Федеральні міністерства внутрішніх справ і фінансів представлені федеральними міністрами О. Шилі та Г. Айхелем, інші (Федеральне міністерство закордонних справ, Федеральні міністерства економіки, з питань захисту прав споживачів і сільського господарства, екології, оборони та юстиції) - парламентськими й посадовими статс-секретарями. Вони обговорювали з українськими колегами конкретні питання співпраці у відповідних галузях. Федеральний міністр закордонних справ Й. Фішер не зміг приїхати до Києва, бо одночасно в Брюсселі відбувалася зустріч міністрів закордонних справ країн НАТО. Міністр закордонних справ України А. Зленко також перебував у Брюсселі на зустрічі міністрів країн НАТО.

Федеральний канцлер і Президент України обговорили, зокрема, питання міжнародного тероризму і боротьби з ним, причому питання співпраці України з НАТО, а також її наближення до Європейського Союзу відіграли відповідну роль. Федеральний канцлер запропонував, щоб Україна разом з Комісією ЄС склала план просування до асоційованого членства, тобто визначила напрями, які мають бути здійснені обома сторонами для досягнення статусу асоційованого члена. Федеральний канцлер обіцяв, що Німеччина з прихильністю підтримуватиме такі зусилля.

Шостого грудня 2001 р. у присутності Федерального канцлера Шредера та Президента України Кучми святкували завершення зведення споруди нової канцелярії Посольства Німеччини. Аташе з питань оборони Федеративної Республіки Німеччина в Україні полковник у Генеральному штабі Д. Шульте та керівник відділу міжнародної співпраці Міністерства оборони України полковник С. Богунов 11 грудня підписали Двосторонню річну програму на 2003 р. про взаємодію німецького й українського Міністерств оборони.

Поглиблення порозуміння та співробітництва на широкій суспільній основі - таку мету мав Німецько-український форум, заснований 5 лютого 1999 р. Головою Форуму було обрано М. Кляйнерта, генерального уповноваженого "Даймлер Крайслер АГ", а 19 листопада цього ж року в Україні засновано Українсько-німецький форум з аналогічною метою.

27 травня 2002 р. ректори Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" і Університету Отто фон Гюріке м. Магдебург підписали Договір про створення спільного факультету машинобудування. Планувалося проводити чотирирічне навчання студентів у Києві, а відтак навчання впродовж двох років у Німеччині, що завершується отриманням ступеня магістра. Мовами навчання будуть німецька й українська.

Вагоме місце посідає співробітництво в галузі молодіжної політики. На 2001-2002 рр. між Федеральним міністерством у справах сім'ї, літніх людей, жінок і молоді й Державним комітетом з питань молодіжної політики, спорту і туризму було досягнуто домовленості щодо обміну спеціалістами у роботі з молоддю. Передовсім здійснюється підтримка програм розбудови демократичних структур молодіжних організацій, подолання безробіття серед молоді, соціально-педагогічної опіки безпритульними дітьми та молоддю, реабілітації молодих людей-інвалідів. Основою для співробітництва є Угода про співпрацю в галузі молодіжної політики від 27 серпня 1993 р.

У 2008 рр. істотно зросла динаміка двостороннього діалогу. Україну з робочим візитом 21 липня цього року відвідала Федеральний канцлер Німеччини А. Меркель, яка провела зустрічі з Президентом В. Ющенком і Прем'єр-міністром Ю. Тимошенко. У центрі переговорів були питання подальшого розвитку економічного співробітництва, а також відносин "Україна - НАТО" й "Україна - ЄС".

В Україні 13-14 лютого 2008 р. з робочим візитом перебував федеральний міністр закордонних справ Німеччини Ф. Штайнмайєр, який взяв участь у першій зустрічі міністрів закордонних справ країн - членів ЄС та держав Чорноморського регіону. Німецький міністр був прийнятий Президентом України.

Міністр закордонних справ України В. Огризко відвідав Німеччину 16 вересня 2008 р. з робочим, а 6 жовтня 2008 р. - з офіційним візитами. Головна увага приділялася безпековій ситуації в Європі й перспективам відносин "Україна - НАТО".

Важливим механізмом двостороннього торговельно-економічного співробітництва є створена у 2005 р. українсько-німецька Група високого рівня з економічного співробітництва (ГВР), покликана готувати пропозиції для урядів, реалізація котрих дасть право сприяти бізнесменам у налагодженні взаємовигідної співпраці. Останнє (Третє) засідання відбулося 16 червня 2008 р. у Берліні.

За обсягами зовнішньоторговельних операцій з Україною ФРН, як уже зазначалось, посідає друге після РФ місце серед країн світу і перше серед країн Європи. Обсяг експортних поставок з України до ФРН у 2007 р. становив 3,3 % загального обсягу експорту, імпортні надходження з Німеччини - 9,6 %.

За даними Держкомстату України, у 2008 р. товарообіг між Україною та ФРН збільшився порівняно з 2007 р. на 20,4 % і дорівнював 9,001 млн дол. США. Експорт українських товарів до ФРН становив 1836 млн дол. СПІА та збільшився порівняно з відповідним періодом 2007 р. на 11,7 %. Імпорт товарів з ФРН становив 7165 млн дол. США та збільшився порівняно з 2007 р. на 22,9 %. Сальдо зовнішньої торгівлі товарами з Німеччиною за цей період було негативним для України - 5329 млн дол. США.

Договірно-правова база відносин між Україною і ФРН складається з 70 документів міжнародно-правового характеру, 43 з яких укладені на міждержавному та міжурядовому рівнях. З метою договірно-правового врегулювання питань соціального забезпечення українських і німецьких громадян завершується процес погодження проекту угоди між Україною й ФРН про соціальне забезпечення, яка регулюватиме конкретні механізми виплати пенсій та інших видів соціальної допомоги громадянам України на території ФРН, а також шляхи співробітництва між виконавчими інституціями обох країн у рамках реалізації угоди.

Військово-політичне і військове співробітництво між Україною та Німеччиною здійснюється на основі підписаних у серпні 1993 р. між Міністерствами оборони Угод "Про співробітництво у військовій галузі" й "Про взаємне забезпечення офіційних і робочих візитів", а також "Про підготовку військовослужбовців Збройних сил України у закладах бундесверу в рамках військової навчальної допомоги". Військово-політичне та військове співробітництво розвивається у рамках діючих Угод і річної Програми військового співробітництва між Збройними силами України і бундесвером, характеризується інтенсивною співпрацею, ґрунтованою на обміні взаємними робочими візитами і контактами між відповідними структурами України, Генерального штабу Збройних сил України та Федеральним міністерством оборони Німеччини, Головними штабами видів збройних сил та іншими відомствами й установами бундесверу.

Консульська присутність України на території Німеччини забезпечується Генеральними консульствами в Гамбурзі, Мюнхені, Франкфурті-на-Майні, Відділенням Посольства України в Бонні.

Наукові контакти між країнами мають значний потенціал. Основу для їхнього подальшого розвитку було закладено, серед іншого, підписанням 10 червня 1993 р. Спільної декларації щодо відносин у сфері науки і технологій між Державним комітетом науки і технологій України та Федеральним міністерством досліджень і технологій Німеччини. У Бонні 19-20 лютого 2008 р. відбулося Сьоме засідання українсько-німецької Робочої групи з науково-технічного співробітництва. П'ятнадцяту річницю підписання згаданої Спільної декларації було відзначено проведенням у вересні 2008 р. у Києві спільного урочистого заходу.

Станом на лютий 2009 р., українські й німецькі вищі заклади освіти уклали понад 80 двосторонніх угод про співпрацю. Поглиблення двосторонніх українсько-німецьких відносин в усіх сферах життя привело до підвищеного попиту в Німеччині на спеціалістів зі знаннями української мови, історії та сьогодення нашої держави. Тому деякі німецькі університети, зокрема в Грайфсвальді, Монстері чи Потсдамі, пропонують курси україністики. Наприклад, при Інституті славістики університету Грайфсвальд було засновано єдину до цього часу кафедру україністики.

Співпраця між Україною та ФРН у сфері науки й освіти також підтримується Німецькою академічною службою обмінів (ДААД). Загалом упродовж 1993-2007 рр. Німецька академічна служба обмінів виділила майже 36 млн євро для підтримки взаємних обмінів майже 14 тис. студентів, випускників та науковців обох країн, з них - понад 11 тис. візитів з України: до Німеччини. У 2007/2008 н. р. ДААД направила 9 лекторів, які викладали в українських вищих закладів освіти у Харкові, Чернівцях, Дніпропетровську, Донецьку, Києві, Львові й Одесі.

Українські та німецькі вищі заклади освіти спільно беруть участь також у реалізації дослідницьких проектів у рамках програм ЄС. Упродовж останніх років спостерігається й нарощення спільної участі українських та німецьких науковців у реалізації багатосторонніх проектів та програм. Причому особливу вагомість і значення має залучення до виконання дослідницьких проектів 6-ї і 7-ї Рамкових програм ЄС. Спільна дослідницька діяльність матиме в майбутньому на меті ще посиленішу інтеграцію України до європейських дослідницьких програм.

Основою для взаємодії у сфері освіти слугує Угода про співпрацю між Спілкою ректорів українських вищих закладів освіти та Конференцією ректорів вищих шкіл Федеративної Республіки Німеччина, підписана в Києві 28 квітня 1998 р. Співпраця між українськими та німецькими вищими закладами освіти характеризується сталою інтенсивністю з тенденцією до зростання. Понад 60 німецьких вищих шкіл та майже 50 українських вищих закладів освіти і 15 дослідницьких установ є сторонами загалом 135 партнерських угод про співпрацю.

Українсько-німецька співпраця у галузі культури й освіти розвивається на базі підписаної у 1993 р. Міжурядової угоди про культурне співробітництво. Механізмом координації співпраці у цій галузі слугує Змішана комісія з культурного та освітнього співробітництва. Результатом успішного розвитку співробітництва в галузі освіти стала підтримка Німеччиною України про її залучення до Болонського процесу. Активно розвивається співробітництво між університетами обох країн. Загалом між українськими та німецькими вищими школами існує близько 130 угод (домовленостей) про співпрацю, до якої залучено 60 німецьких вищих шкіл та 44 українських вищих закладів освіти і 15 дослідницьких установ.

У рамках державного візиту Президента України В. Януковича до Німеччини 30 серпня 2010 р. у Берліні досягнуто згоди про продовження до кінця 2013 р. Програми підвищення кваліфікації молодих українських менеджерів. У присутності українського віце-прем'єра з економіки С. Тігіпка державний секретар Федерального міністерства економіки і технологій Б. Пфаффенбах та Посол України в Німеччині Н. Зарудна підписали угоду про взаєморозуміння.

З підписанням Спільної заяви між Федеральним міністерством економіки і технологій Німеччини та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України була створена основа для продовження Програми до 2013 р. її мета у перепідготовці управлінських кадрів для сфери підприємництва України така: зробити внесок до створення і розбудови стійких двосторонніх економічних відносин між Німеччиною й Україною через вишкіл менеджерів українських підприємств у Німеччині; допомогти опановувати нові ринки через установлення контактів, зокрема для малих та середніх підприємств; підвищувати конкурентоспроможність та здатність до співпраці українських підприємств через передання менеджерам нових управлінських компетентностей.

Упродовж 29-30 вересня 2011 р. у процесі робочого візиту Президента України В. Януковича до Польщі для участі в саміті "Ініціативи Європейського Союзу "Східне партнерство" відбулась зустріч з Федеральним канцлером ФРН А. Меркель, а 15 листопада 2011 р. - під час робочого візиту Президента України В. Януковича до Польщі - зустріч із Федеральним президентом ФРН К. Вульфом.

Президент України, прибувши з робочим візитом до Федеративної Республіки Німеччини, 3-4 лютого 2012 р. зустрівся з представниками німецьких бізнес-кіл і виступив на 48-й Мюнхенській конференції з питань політики безпеки.

Отже" українсько-німецькі відносини з моменту їхнього встановлення і дотепер наділені певною динамікою, яка була зумовлена розвитком сучасних міжнародних відносин та внутрішньополітичними особливостями обох держав. Початковий період двосторонніх відносин, охарактеризований формальним визнанням України як незалежної держави внаслідок досягнення домовленостей щодо без'ядерного статусу України, змінився конструктивними відносинами між Німеччиною й Україною. Створення ефективного інституційного механізму політичної співпраці у сфері євроінтеграційних проблем та питань двостороннього розвитку, а також розширення кола суб'єктів відносин засвідчили перехід до якісно нового етапу українсько-німецьких відносин. Позитивна динаміка відбувалася завдяки зусиллям і української, і німецької дипломатії, що підтверджує, на нашу думку, взаємне визначення стратегічної перспективи майбутніх двосторонніх відносин.

Політичний та безпековий вимір українсько-німецької співпраці вирізняється високими якісними результатами: підтримкою Німеччини позиції України щодо недопустимості розміщення ядерної зброї на теренах країн Центральної та Східної Європи; прагнення Української держави до інтеграції в євроінтеграційні структури, а також у процесі розбудови відносин особливого партнерства з Альянсом. Важлива роль належить зацікавленості Німеччини у розгляді України як потенційного кандидата на вступ до ЄС без зазначення конкретного терміну. З огляду на велику роль європейських організацій у реалізації зовнішньополітичних інтересів Німеччини Федеративна Республіка формує взаємини з Україною переважно не самостійно, а на рівні відповідних європейських структур, тобто через НАТО, ЄС тощо. Це дає змогу визначити європейські політичні й безпекові організації особливими механізмами співпраці України з Німеччиною з метою реалізації завдань української зовнішньої політики.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші