У спеціальній літературі з теорії управління є різні трактування поняття "управлінське рішення". Наведемо лише деякі з них (табл. 1.1).
Таблиця 1.1. Визначення поняття "управлінське рішення"
Визначення поняття
Джерело
Результат складної системної діяльності людей за допомогою послідовних інтеграційних процесів
[18, с. 39]
Вибір альтернативи, акт, спрямований на вирішення проблемної ситуації
[15, с. 19]
Результат конкретної управлінської діяльності менеджера
[22, с. 123]
Вибір альтернативи, здійснений керівником
у межах його посадових повноважень і компетенції
з метою досягнення цілей організації
[36, с. 192]
Фіксований управлінський акт, виражений у письмовій або усній формі, що реалізується для вирішення проблемної ситуації
[37, с. 255]
Свідомий вибір того, як поводитися або мислити за певних обставин
[38, с. 215]
Результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування і вибору альтернативи з безлічі варіантів досягнення конкретної мети системи менеджменту
[45, с. 14]
Як бачимо, аналіз визначень вказує на відсутність сталого поняття "управлінське рішення".
Загалом під управлінським рішенням (УР) можна розуміти творчий процес суб'єкта управління, в результаті якого визначається, які в певній фактичній виробничій обстановці (або в обстановці, яка проектується) слід здійснити дії для розв'язання тактичних і стратегічних проблем й отримати бажаний результат.
Рішення називається управлінським, якщо розробляється і реалізується для соціальної системи і спрямоване:
o на стратегічне планування діяльності організації;
o керування управлінською діяльністю;
o управління людськими ресурсами (активізація знань, умінь, навичок);
o управління виробничою та обслуговуючою діяльністю;
o формування системи управління компанії (методологія, структура, процес, механізм управління і технічне забезпечення);
o управлінське консультування;
o управління внутрішніми або зовнішніми комунікаціями.
Управлінські рішення на підприємстві пов'язані з виконанням управлінських функцій, у тому числі з аналізу, планування, організації, регулювання, обліку і контролю будь-яких процесів. Ці рішення реалізуються у формі розпорядження, ділової бесіди, інструкції тощо. Різними формами рішення є, приміром, ситуації, коли директор підписує наказ, Верховна Рада розробляє і приймає закон, начальник цеху видає розпорядження, рада акціонерів затверджує план розвитку компанії.
Сутність управлінського рішення
УР впливає на економічні, організаційні, соціальні, правові і технологічні інтереси підприємства. Тому розробка й реалізація УР вимагають від керівників широкого погляду на сутність рішення і можливі результати. Розрізняють економічну, організаційну, соціальну, правову і технологічну сутність УР.
Економічна сутність УР випливає з того, що для розробки й реалізації будь-якого УР потрібні фінансові, матеріальні та інші ресурси. Тому кожне УР має реальну собівартість, є результатом (продукцією) управлінської діяльності і має приносити підприємству прямий або непрямий дохід. За допомогою зіставлення витрат і можливої матеріальної вигоди від розробки й реалізації УР можна визначити доцільність проведення цієї роботи.
Організаційна сутність УР полягає в тому, що для розробки й реалізації УР підприємство повинно мати відповідні умови, у тому числі:
o наявність необхідного персоналу компанії;
o наявність інструкцій і положень, що регламентують повноваження, права, обов'язки і відповідальність працівників;
o наявність усіх необхідних ресурсів, у тому числі інформаційних;
o відповідну техніку і технологію;
o систему контролю;
o можливості постійної координації їхньої роботи. Соціальна сутність УР полягає в механізмі управління виконавцями з метою досягнення взаємодії всіх його учасників. У самому УР або у процесі його розробки й реалізації мають бути враховані потреби та інтереси людини, мотиви і стимули, установки і цінності, побоювання і тривоги. Соціальна сутність УР має відображатись у загальній меті рішення. Наприклад, створення комфортного навколишнього середовища для людини, всебічного розвитку особистості тощо.
Правова сутність УР полягає в можливості здійснювати задані заходи у правовому полі, тобто за умови дотримання законодавчих актів України, міжнародних зобов'язань, статутних та інших документів самого підприємства. Неможливість розробляти й реалізовувати УР у правовому полі є основою для його відміни. На практиці трапляються випадки, коли розроблене рішення треба відмінити, в результаті чого підприємство може зазнати істотних втрат, але це краще, ніж якщо уразі незаконної реалізації рішення може бути нараховано штраф або розпочато кримінальне переслідування кого-небудь з ініціаторів УР. Незнання законодавства не звільняє порушника від відповідальності. Тому на багатьох підприємствах УР проходить правову та екологічну експертизу.
Технологічна сутність УР виявляється в можливості забезпечення персоналу, що бере участь у його розробці й реалізації, необхідними технічними, інформаційними засобами і ресурсами. Плануючи розробку або реалізацію УР, керівник одночасно повинен формувати для цього технологічну основу.
Таким чином можна стверджувати, що управлінське рішення визначає зміст відповідей на питання, в які терміни, з витратами яких сил та засобів, у якому порядку, за якого розподілу обов'язків, прав і відповідальності, за якої організації контролю, з якими результатами має здійснюватися управлінський вплив, який був передбачений у цьому управлінському рішенні.
Сутність УР можна розглянути й у вужчому аспекті. Підготовка й ухвалення управлінського рішення є органічною частиною процесу управління. Тому якщо сутність управління розглядати як цілеспрямований вплив суб'єкта управління на об'єкт, яким управляють, то під сутністю управлінського рішення необхідно розуміти обґрунтування і формування змісту цього впливу.
Характеристика сутності управлінського рішення дає можливість більш повно уявити собі його роль і місце у процесі управління не тільки в масштабі окремого виробничого об'єкта, а й на вищих рівнях, на рівнях регіону чи економіки країни в цілому.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter