Поняття управлінського рішення

У спеціальній літературі з теорії управління є різні трактування поняття "управлінське рішення". Наведемо лише деякі з них (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Визначення поняття "управлінське рішення"

Як бачимо, аналіз визначень вказує на відсутність сталого поняття "управлінське рішення".

Загалом під управлінським рішенням (УР) можна розуміти творчий процес суб'єкта управління, в результаті якого визначається, які в певній фактичній виробничій обстановці (або в обстановці, яка проектується) слід здійснити дії для розв'язання тактичних і стратегічних проблем й отримати бажаний результат.

Рішення називається управлінським, якщо розробляється і реалізується для соціальної системи і спрямоване:

• o на стратегічне планування діяльності організації;
• o керування управлінською діяльністю;
• o управління людськими ресурсами (активізація знань, умінь, навичок);
• o управління виробничою та обслуговуючою діяльністю;
• o формування системи управління компанії (методологія, структура, процес, механізм управління і технічне забезпечення);
• o управлінське консультування;
• o управління внутрішніми або зовнішніми комунікаціями.

Управлінські рішення на підприємстві пов'язані з виконанням управлінських функцій, у тому числі з аналізу, планування, організації, регулювання, обліку і контролю будь-яких процесів. Ці рішення реалізуються у формі розпорядження, ділової бесіди, інструкції тощо. Різними формами рішення є, приміром, ситуації, коли директор підписує наказ, Верховна Рада розробляє і приймає закон, начальник цеху видає розпорядження, рада акціонерів затверджує план розвитку компанії.

Сутність управлінського рішення

УР впливає на економічні, організаційні, соціальні, правові і технологічні інтереси підприємства. Тому розробка й реалізація УР вимагають від керівників широкого погляду на сутність рішення і можливі результати. Розрізняють економічну, організаційну, соціальну, правову і технологічну сутність УР.

Економічна сутність УР випливає з того, що для розробки й реалізації будь-якого УР потрібні фінансові, матеріальні та інші ресурси. Тому кожне УР має реальну собівартість, є результатом (продукцією) управлінської діяльності і має приносити підприємству прямий або непрямий дохід. За допомогою зіставлення витрат і можливої матеріальної вигоди від розробки й реалізації УР можна визначити доцільність проведення цієї роботи.

Організаційна сутність УР полягає в тому, що для розробки й реалізації УР підприємство повинно мати відповідні умови, у тому числі:

• o наявність необхідного персоналу компанії;
• o наявність інструкцій і положень, що регламентують повноваження, права, обов'язки і відповідальність працівників;
• o наявність усіх необхідних ресурсів, у тому числі інформаційних;
• o відповідну техніку і технологію;
• o систему контролю;
• o можливості постійної координації їхньої роботи. Соціальна сутність УР полягає в механізмі управління виконавцями з метою досягнення взаємодії всіх його учасників. У самому УР або у процесі його розробки й реалізації мають бути враховані потреби та інтереси людини, мотиви і стимули, установки і цінності, побоювання і тривоги. Соціальна сутність УР має відображатись у загальній меті рішення. Наприклад, створення комфортного навколишнього середовища для людини, всебічного розвитку особистості тощо.

Правова сутність УР полягає в можливості здійснювати задані заходи у правовому полі, тобто за умови дотримання законодавчих актів України, міжнародних зобов'язань, статутних та інших документів самого підприємства. Неможливість розробляти й реалізовувати УР у правовому полі є основою для його відміни. На практиці трапляються випадки, коли розроблене рішення треба відмінити, в результаті чого підприємство може зазнати істотних втрат, але це краще, ніж якщо уразі незаконної реалізації рішення може бути нараховано штраф або розпочато кримінальне переслідування кого-небудь з ініціаторів УР. Незнання законодавства не звільняє порушника від відповідальності. Тому на багатьох підприємствах УР проходить правову та екологічну експертизу.

Технологічна сутність УР виявляється в можливості забезпечення персоналу, що бере участь у його розробці й реалізації, необхідними технічними, інформаційними засобами і ресурсами. Плануючи розробку або реалізацію УР, керівник одночасно повинен формувати для цього технологічну основу.

Таким чином можна стверджувати, що управлінське рішення визначає зміст відповідей на питання, в які терміни, з витратами яких сил та засобів, у якому порядку, за якого розподілу обов'язків, прав і відповідальності, за якої організації контролю, з якими результатами має здійснюватися управлінський вплив, який був передбачений у цьому управлінському рішенні.

Сутність УР можна розглянути й у вужчому аспекті. Підготовка й ухвалення управлінського рішення є органічною частиною процесу управління. Тому якщо сутність управління розглядати як цілеспрямований вплив суб'єкта управління на об'єкт, яким управляють, то під сутністю управлінського рішення необхідно розуміти обґрунтування і формування змісту цього впливу.

Характеристика сутності управлінського рішення дає можливість більш повно уявити собі його роль і місце у процесі управління не тільки в масштабі окремого виробничого об'єкта, а й на вищих рівнях, на рівнях регіону чи економіки країни в цілому.