Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Показники руху персоналу на підприємстві

Рух (оборот) працівників на підприємстві характеризують такі показники:

  • - коефіцієнт обороту за прийомом (kоп) - це відношення чисельності всіх прийнятих працівників за даний період (Чпр) до середньоспискової чисельності працівників (Чсп) за той же період визначається за формулою (4.30);
  • - коефіцієнт обороту за вибуттям (kов) - це відношення усіх вибулих працівників (Чвив) до середньоспискової чисельності працівників (Чсп), яке обчислюється за формулою (4.31);
  • - коефіцієнт плинності кадрів (kпл) - це відношення вибулих з підприємства працівників з неповажних причин (з ініціативи працівника, через прогули, порушення трудової дисципліни тощо) (Чвибнп) до середньоспискової чисельності (Чсп), який визначається за певний період за формулою (4.32):

Для оцінки персоналу підприємства можна використовувати також показники, що визначають рівень трудової дисципліни за кількістю неявок на роботу; відповідність кваліфікації працівників рівню складності виконуваних робіт; показники, що характеризують структуру персоналу підприємства тощо.

Рівень дисципліни (kд) визначає кількість неявок (невиходів на роботу) (tн) до загальної кількості відпрацьованих за визначений період людино-годин (Теф) і обчислюється за формулою (4.33):

Відповідність кваліфікації працівників рівню складності виконуваних робіт (kв) визначається як співвідношення середнього тарифного розряду групи працівників (Rпp) і середнього тарифного розряду виконуваних робіт (Rp) за формулою (4.34):

Структура персоналу підприємства представляє собою характеристику питомої ваги кожної з його складової груп (Ічі), відтворену у відсотках до сумарної чисельності всього промислово-виробничого персоналу підприємства (Xпвп). вона розраховується за формулою (4.35):

Кадрова політика підприємства

Управління персоналом неодмінно пов'язане з розробкою і реалізацією кадрової політики, основними завданнями якої є:

  • - задоволення потреби підприємства в кадрах;
  • - забезпечення раціонального розподілу, професійно-кваліфікаційного і посадового просування кадрів;
  • - ефективне використання трудового потенціалу підприємства.

Реалізація цих завдань передбачає виконання багатьох функцій, а саме:

  • - планування, наймання і розміщення робочої сили, включаючи добір, орієнтацію, переорієнтацію, перепрофілювання й адаптацію;
  • - навчання, підготовку і перепідготовку працівників, підвищення кваліфікації;
  • - оцінку персоналу (проведення атестації працівників, просування по службі й стимулювання до кар'єрного росту);
  • - визначення умов наймання, праці та її оплати;
  • - мотивацію праці і дотримання трудової дисципліни;
  • - забезпечення формальних і неформальних зв'язків, створення сприятливого психологічного клімату в колективі;
  • - реалізацію соціальних функцій (пільгове харчування на підприємстві, матеріальна допомога, організація відпочинку тощо);
  • - контроль за безпекою праці, інші.

Роботу з кадрами на підприємстві здійснюють усі лінійні керівники, а також деякі функціональні відділи: відділ кадрів, відділ праці і заробітної плати, відділ технічного навчання, керівники (директор, менеджери).

Створення ефективної системи управління персоналом на підприємстві

Підготовка компетентного персоналу, здатного до продуктивної роботи в ринкових умовах, його раціональне структурне розміщення, зміна культури управління підприємством, врешті-решт, залежать від ефективності функціонування служб управління персоналом і є запорукою досягнення успіху підприємством. Без мотивованих і кваліфікованих співробітників жодне підприємство не в змозі створити ефективно діючі системи маркетингу, фінансів чи бухгалтерського обліку.

Управління персоналом є особливо важливим у сучасних умовах глобальної конкуренції і стрімкого науково-технічного прогресу, коли продукти, технології, операційні методи і навіть організаційні структури застарівають з нечуваною швидкістю, а знання та навички співробітників підприємства стають головним джерелом його тривалого розвитку.

Проблемам менеджменту персоналу присвячено праці вітчизняних та зарубіжних вчених: Т.Ю. Базарова, А.П. Бовтрука, А.Я. Кібанова, A.M. Колот, А.І. Кочеткова, Є.В.Маслова, М.Х. Мескона, Ф. Хедоурі, В.О. Храмова, Ю.А. Ципкіна, В.І. Шкатулла, Г.В. Щокін, інших дослідників. Ринкові перетворення в Україні викликали об'єктивну необхідність подальшого розвитку теоретичних і методико-прикладних засад утворення і функціонування Дієвих систем управління персоналом з урахуванням особливостей розвитку промислового виробництва, стану та динаміки вітчизняного ринку праці.

З точки зору організаційного аспекту діяльності підприємства під управлінням персоналом слід розуміти комплекс взаємопов'язаних економічних, організаційних та соціально-психологічних методів, що забезпечують ефективність трудової діяльності та надають конкурентоспроможності підприємству. З іншої сторони, управління персоналом - діяльність, найважливішими елементами якої є визначення потреб у персоналі, способи залучення його до роботи, а також вивільнення, розвиток, контролінг персоналу та структурування робіт, політика винагород та соціальних послуг, політика участі в досягненні успіху, управління витратами на персонал та керівництво співробітниками.

Метою управління персоналом підприємства є підвищення ефективності виробництва та праці для досягнення максимального прибутку.

Успішне досягнення поставленої мети потребує вирішення таких завдань:

  • - забезпечення потреби підприємства в робочій силі відповідної кваліфікації в необхідній кількості;
  • - досягнення обґрунтованого співвідношення між організаційно-технічною структурою виробничого і трудового потенціалу;
  • - якомога повне та ефективне використання потенціалу робітника;
  • - забезпечення умов для високопродуктивної праці, високого рівня її організованості, вмотивованості, самодисципліни, вироблення у працівників прагнення до взаємодії та співробітництва;
  • - закріплення робітника на підприємстві, формування стабільного колективу;
  • - забезпечення реалізації бажань, потреб та інтересів працівників відносно до змісту праці, умов праці, виду занять, можливості професійно-кваліфікаційного і посадового просування, кар'єрного росту;
  • - балансування інтересів підприємства та його працівників, тобто економічної і соціальної складових ефективності;
  • - досягнення цілей управління при одночасному скороченні витрат на робочу силу.

Ефективність управління персоналом залежить від принципів та методів процесу управління. Слід зауважити, що чим більшим є підприємство, чим більше підрозділів і філій воно має, тим більшого значення набуває узгодження загальних принципів здійснення єдиного управління.

Існує три групи основних засобів управління: прямі, опосередковані та квазізасоби управління.

До найважливіших прямих засобів управління персоналом відносяться:

  • - делегування повноважень і завдань;
  • - обговорення в колективі, бесіди з підлеглими;
  • - критика та заохочення;
  • - службовий нагляд і контроль за результатами праці;
  • - інформація та комунікація;
  • - директиви та вказівки.

До опосередкованих засобів управління персоналом відносяться:

  • - характеристика посади, тобто опис її мети, завдань, компетенцій і співвідношення з іншими посадами, викладення вимог до працівника;
  • - оцінка робочого місця;
  • - оцінка співробітника, тобто оцінка його особистого внеску.

До квазізасобів управління персоналом відносяться створення неформальних груп та робочої атмосфери. Причини створення неформальних груп криються у природі людини, ЇЇ особистих та суб'єктивних уподобаннях, потребах у спішуванні. Розрізняють такі соціологічні та організаційні причини створення неформальних груп:

  • - соціальна відмінність (робітники - службовці, місцеві жителі - іноземці);
  • - чітко окреслені централізація та формалізація організаційної структури;
  • - наявність неформальних лідерів на певних рівнях організації;
  • - брак інформації та виникнення чуток.

Неформальні групи можуть спричиняти як позитивний, так і негативний вплив на організацію виробництва. Завдання керівництва полягає лише в сприянні розвитку груп, що позитивно впливають на діяльність підприємства. Робоча атмосфера, психологічний фон та умови праці робітників вагомо впливають на якість їх трудової діяльності, а відсутність напруження та конфліктів робить працю більш плідною.

Змістовну структуру управління персоналом можна визначити через:

  • - визначення потреби в персоналі з урахуванням стратегії розвитку підприємства, обсягу виробництва продукції (надання послуг);
  • - формування належного чисельного та якісного складу персоналу;
  • - створення розвиненої системи загальної та професійної підготовки кадрів;
  • - адаптацію працівників на підприємстві;
  • - створення ефективної системи оплати та стимулювання праці, системи матеріальної та моральної зацікавленості в результатах праці;
  • - оцінку діяльності та атестацію кадрів з орієнтацією на заохочення та кар'єрне просування працівників за результатами праці, а також на їх цінність для підприємства;
  • - запровадження системи розвитку кадрів (підготовка та перепідготовка, підвищення гнучкості у використанні на виробництві, забезпечення професійно-кваліфікаційного росту через планування трудової кар'єри);
  • - здійснення ефективної кадрової політики (взаємозв'язок із зовнішнім та внутрішнім ринком праці, вивільнення, перерозподіл та перепідготовка кадрів);
  • - створення добропорядних міжособистісних відносин між працівниками, а також між адміністрацією та працівниками;
  • - забезпечення ефективної діяльності багатофункціональної кардової служби як органу, відповідального за кількісно-якісну характеристику робочої сили підприємства та її надійну соціальну захищеність.

Оцінка потреби підприємства в персоналі носить кількісний та якісний характер. Визначити необхідну кількість робітників та їх професійно-кваліфікаційний склад можливо на основі таких економічних показників, як виробнича програма, норми виробітку, заплановане зростання продуктивності праці та структура робіт.

Якісна оцінка потреби в персоналі - найскладніший вид прогнозу, оскільки слідом за аналізом, аналогічним його кількісній оцінці, повинні враховуватися ціннісні орієнтації, рівень культури та освіти, професійні навички та вміння персоналу, необхідні підприємству. Особливу складність представляє собою оцінка потреби в управлінському персоналі. В цьому випадку необхідно враховувати, як мінімум, можливості персоналу визначати раціональні оперативні та стратегічні цілі функціонування підприємства і розробляти оптимальні управлінські рішення, що забезпечують досягнення цих цілей.

При недостатній чисельності персоналу, якщо всі альтернативи найму (понаднормова праця, підвищення інтенсивності праці, структурна реорганізація чи використання нових схем виробництва, тимчасовий найом, залучення спеціалізованих фірм для виконання деяких видів робіт) вже використані, необхідно раціонально підійти до залучення зовнішніх та внутрішніх джерел робочої сили.

До внутрішніх джерел робочої сили відносяться люди, які працюють на підприємстві Методи набору персоналу із внутрішніх джерел дуже різні: внутрішні конкурси, суміщення професій, ротація тощо. Внутрішні джерела набору використовують в трьох випадках:

  • - при бажанні сформувати мінімальну чисельність персоналу;
  • - при перерозподілі персоналу;
  • - при переміщенні персоналу, звільненні за власним бажанням людини, яка знаходилася на певному щаблі піраміди.

При ротації, тобто переміщенні керівників, можливі наступні варіанти:

  • - підвищення (чи пониження) посади з розширенням (чи зменшенням) кола посадових обов'язків, збільшенням (зменшенням) прав та підвищенням (пониженням) рівня діяльності;
  • - підвищення рівня кваліфікації, що супроводжується дорученням керівнику важчих завдань без підвищення посади, але із збільшенням заробітної плати;
  • - зміна кола завдань та обов'язків, не обумовлена підвищенням кваліфікації, але супроводжувана підвищенням посади та збільшенням заробітної плати.

До зовнішніх джерел робочої сили можна віднести невизначену кількість людей, здатних працювати на підприємстві, але не працюючих на ньому в даний момент. Допоміжними інструментами в цих випадках е центри зайнятості, агентства з найму,, кадрові агентства, а також самостійний пошук через засоби масової інформації.

Переваги та недоліки використання внутрішніх і зовнішніх джерел набору персоналу продемонстровані в табл. 4.5.

Адаптація персоналу - це пристосування, нового робітника до змісту та вимог праці, соціальної сфери. Розрізняють такі види адаптації:

  • - професійну (активне освоєння тонкощів, специфіки, необхідних навичок професії, засобів прийняття рішення в типових ситуаціях);
  • - психофізіологічну адаптацію до умов праці, режиму роботи та відпочинку;
  • - соціально-психологічну адаптацію до колективу, керівництва та колег.

Таблиця 4.5

Переваги і недоліки різних джерел набору персоналу

Джерела Переваги Недопіки
Внутрішні Можливості самореалізації всередині підприємства сприймаються як заохочення успішної діяльності. Для підприємства продовжується робота з уже відомими працівниками при одночасному скороченні фінансових витрат на підбір персоналу Можливий ризик ускладнень особистих взаємовідносин між співробітниками
Зовнішні Можливість вибору потрібного персоналу з великої кількості кандидатів. До того ж, нові люди є представниками нових методів і прийомів роботи Складна адаптація нового співробітника, можливе погіршення морально-психологічного клімату в колективі

Також розрізняють первинну і вторинну адаптацію.

Первинна адаптація - пристосування до вимог підприємства молодих кадрів, які не мають досвіду професійної діяльності (випускників навчальних закладів).

Вторинна адаптація - пристосування до вимог підприємства працівників, які вже мають певний досвід професійної діяльності (як правило, це працівники, які змінюють об'єкт діяльності та професійну роль, наприклад, при підвищенні у рангу).

Можливі види адаптації та фактори впливу на неї наведені на рис. 4.5.

Види адаптації та фактори, що на неї впливають

Рис. 4.5. Види адаптації та фактори, що на неї впливають

Для того щоб всі поставлені перед підприємством завдання було досягнуто, недостатньо тільки набору кваліфікованих кадрів. Необхідно, щоб кожний робітник докладав максимум зусиль, незважаючи на особисті проблеми.

Процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей та цілей організації називається мотивацією. Мотивацію можна умовно розділити на матеріальну (традиційну) та нематеріальну (нетрадиційну). Загальновідомо, що система оплати праці створює у людей почуття захищеності та впевненості, включає дієві засоби стимулювання та забезпечує процес відтворення затраченої енергії. Структура заробітної плати - це базові ставки (за виконання посадових обов'язків та за вислугу років), преміальні та соціальні виплати. Основними заохочувальними мотивами до здійснення визначеної роботи можуть бути:

  • - оплата за кваліфікацію;
  • - участь працівників у розподілі прибутку;
  • - розподіл між працівниками та підприємством економії витрат на заробітну ппату;
  • - преміювання працівників за збільшення обсягу умовно-чистої продукції в розрахунку на грошову одиницю заробітної плати;
  • - преміювання працівників за економію робочого часу;
  • - соціальні програми стимулювання.

Оплата за кваліфікацію означає, що при освоєнні кожної нової спеціальності виконавець отримує надбавку до заробітної плати, при цьому отримані знання мають в тій чи іншій мірі застосовуватися в роботі. Така система вважається ефективною та перспективною. Збільшення витрат на оплату праці при цьому компенсується гнучкістю використання робочої сили та її продуктивності. Збільшення витрат на підготовку кадрів розглядається не як зростання невиробничих витрат, а як довгострокові інвестиції в розвиток людських ресурсів.

Участь працівників у розподілі прибутку, тобто розподіл між ними податкового прибутку, отриманого в результаті підвищення продуктивності чи якості праці.

Система Скенлона заснована на розподілі між працівниками та підприємством економії витрат на заробітну плату, отриманої внаслідок підвищення продуктивності праці. За цим підходом спочатку визначається питома вага фонду заробітної праці в обсязі реалізованої продукції. Якщо вона менше запланованої, то сума економії, що підлягає розподілу, визначається як різниця між фондом заробітної праці, розрахованим за початковим нормативом, і фактичними витратами.

Система Ракера заснована на преміюванні робітників за збільшення обсягу умовно-чистої продукції в розрахунку на грошову одиницю заробітної плати. Спочатку на основі кількісного аналізу визначається обсяг умовно-чистої продукції та індекс її зростання. Потім визначається так званий стандарт Ракера - питома вага фонду заробітної плати в обсязі умовно-чистої продукції. В ідеалі від має дорівнювати 50%.

Система Іпрошеар основана на преміюванні працівників за економію робочого часу (в людино-годинах), який витрачається на випуск заданого обсягу продукції.

Останнім часом пільги та соціальні виплати перестали носити характер тимчасових, вони перетворились на життєву необхідність. Перелік пільг, що надаються робітникам, досить великий: оплачені святкові дні, відпустки, дні тимчасової непрацездатності, час перерви на відпочинок та обідньої перерви, медичне страхування на підприємстві, додаткове пенсійне страхування, страхування від нещасних випадків та тривалої непрацездатності, безкоштовна стоянка для автомобілів та допомога в підвищенні кваліфікації та перепідготовці, купівля робітниками акцій та користування об'єктами відпочинку тощо.

Велике значення має ефективна оцінка персоналу, створюючи основу для багатьох процедур, зокрема прийому на роботу, внутрішніх переміщень, посадових підвищень, винагород, морального стимулювання тощо.

Процедури оцінки персоналу класифікують за такими ознаками:

  • 1. За об'єктом оцінювання:
    • - діяльність (важкість, ефективність, якість, відношення виконавців);
    • - досягнення цілей, кількісного та якісного результату, індивідуальний внесок та внесок у загальні підсумки діяльності підрозділу чи організації в цілому;
    • - наявність у працівника професійних якостей (знань, навичок, рис характеру), ступінь їх вираження.
  • 2. За джерелами даних, на яких базується оцінка:
    • - документи (автобіографія, резюме, характеристика);
    • - результати кадрових співбесід;
    • - дані загального та спеціального тестування;
    • - підсумки про участь у дискусіях;
    • - звіти про виконання виробничих завдань;
    • - графологічна експертиза.
  • 3. За способами виконання процедури оцінки з використанням даних, отриманих з певного джерела.
  • 4. За оціночними критеріями.
  • 5. За суб'єктами (кандидат, працівник, його колеги, керівник, підлеглі, члени спеціальної комісії, що проводять оцінку).
  • 6. За періодом.

В практиці діяльності підприємства використовуються такі методи оцінки:

  • - метод стандартних оцінок - керівник заповнює спеціальну форму, що характеризує кожний аспект роботи працівника;
  • - метод порівняльних анкет - набір питань та описів для характеристики працівника;
  • - метод вимушеного вибору - експерти обирають найбільш характерну для працівника рису із заданого набору (досвід праці, вміння планувати тощо);
  • - описовий метод - послідовна характеристика чеснот та недоліків робітника;
  • - метод вирішальної ситуації — оцінка виконавця для дослідження його поведінки у тій чи іншій ситуації;
  • - метод шкали догляду за поведінкою - типологія поведінки працівника в тій, чи іншій ситуації;
  • - метод шкали рейтингів поведінкових настанов - заповнення робітником анкети та аналіз експертом вирішальних ситуацій про його індивідуальні досягнення;
  • - метод комітетів - обговорення працівника в групі;
  • - метод незалежних ідей - оцінка працівника людьми, які його раніше не знали, на основі перехресного опитування;
  • - метод інтерв'ю-оцінки - цілеспрямовані співбесіди з працівником, в рамках яких перевіряються його інтелект, мотивація, темперамент, досвід;
  • - метод моделювання ситуації - створення штучних, але близьких до реальних, ситуацій та аналіз поведінки працівника в цих ситуаціях;
  • - метод групових дискусій - обговорення працівником проблеми разом з іншими співробітниками;
  • - метод інтерв'ювання - проведення співбесіди з кількома кандидатами та прийняття рішення.

За підсумками оцінки проводиться співбесіда з робітником. Йому повідомляють результати оцінювання, дають конкретні рекомендації щодо покращення роботи, надають можливість висловити свою точку зору та внести пропозиції. На основі оцінки приймається рішення про організацію професійного навчання, підвищення кваліфікації працівника чи власне його підвищення.

Планування кар'єри є невід'ємною умовою розвитку і самовдосконалення людини в професійній діяльності. Кар'єра - це результат усвідомленої позиції та поведінки людини в області трудової діяльності, пов'язаний з посадовим чи професійним ростом на визначеному підприємстві.

Виділяють кілька принципових напрямків руху людини в рамках професії чи організації, які ведуть до різних типів кар'єри. Професійна кар'єра - розширення знань, умінь і навичок. Вона може йти по лінії спеціалізації (заглиблення в одному, обраному на початку професійного шляху, напрямку руху) чи по лінії транспрофесіоналізації (опанування іншим досвідом, пов'язане з розширенням інструментарію та сфер діяльності). Внутрішньо-організаційна кар'єра пов'язана з напрямком руху всередині організації. Вона може йти по лініям: вертикалі (посадовий ріст); горизонталі (просування всередині організації, наприклад, робота в різних підрозділах одного рівня ієрархії); централі (просування до центру управління, залучення до процесів прийняття рішень).

При прийомі на роботу менеджер з персоналу повинен враховувати етап кар'єри, на якому потенційний співробітник знаходиться в даний момент. Це може допомогти в уточненні мети професійної діяльності, ступеня динамічності і специфіки індивідуальної мотивації. Стислий опис етапів кар'єри наведений в табл. 4.7.


Таблиця 4.7

Етапи кар'єри

Етап кар'єри Вік Стисла характеристика Особливості мотивації (за А. Маслоу)
Попередній До 25 років Підготовка до трудової діяльності, вибір галузі Безпечність, соціальне визнання
Становлення До 30 років Освоєння роботи, розвиток професійних навичок Соціальне визнання, незалежність
Просування До 45 років Професійний розвиток Соціальне визнання, самореалізація
Завершення До 55-60 років Підготовка до переходу на пенсію, пошук та навчання власної заміни Утримання соціального визнання
Пенсійний Після 55-60 років Заняття іншими видами діяльності Пошук самовираження в новій сфері

Планування кар'єри - один з напрямків кадрової роботи на підприємстві, орієнтований на визначення стратегії, етапів розвитку і просування спеціалістів. Це процес співставлення потенційних можливостей та цілей людини з вимогами підприємства, стратегією та планами його розвитку, виражений в складанні програми професійного та посадового росту.

Просування по службі визначається не тільки власними якостями працівника, але й об'єктивними: кадровий резерв та оцінка результатів діяльності управлінських кадрів. Серед об'єктивних умов кар'єри можна виділити:

  • - найвищу точку кар'єри - найвища керівна посада, що існує на конкретному підприємстві;
  • - довжину кар'єри - кількість позицій на шляху від початкової посади, яку обіймає індивідуум в організації, до найвищої керівної посади;
  • - показник рівня позиції - відношення кількості суб'єктів, що зайняті на наступному ієрархічному рівні, до зайнятих на тому ієрархічному рівні, де знаходиться індивідуум в даний момент своєї кар'єри;
  • - показник потенційної мобільності - відношення (в певний визначений період часу) числа вакансій на наступному ієрархічному рівні до числа людей, зайнятих на тому ієрархічному рівні, де знаходиться індивідуум.

Залежно від об'єктивних умов внутрішньо-організаційна кар'єра може бути перспективною чи тупиковою, тобто у співробітника кар'єрна пінія може бути або довга, або дуже коротка. Питання проектування можливої кар'єри слід обговорювати з кандидатом при прийомі на посаду, виходячи з індивідуальних особливостей та специфіки мотивації.

Досить часто для більш ефективного просування по службі потрібне додаткове навчання кадрів чи їх перекваліфікація (перепрофілювання). Такі процеси можуть здійснюватись як всередині підприємства, так і поза його межами, з відривом від виробництва чи без нього. Для цього сьогодні створенні всі необхідні передумови.

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗПІЗНАННЯ ТЕРМІНІВ

Розпізнайте, яку економічну категорію характеризують наведені нижче визначення. Обґрунтуйте свою відповідь.

Зашифрованими економічними категоріями є:

  • - кваліфікація;
  • - керівники;
  • - коефіцієнт плинності кадрів;
  • - молодший обслуговуючий персонал;
  • - норма виробітку;
  • - норма обслуговування;
  • - норма часу обслуговування;
  • - норма часу;
  • - норма чисельності;
  • - облікова кількість працівників;
  • - персонал підприємства;
  • - професія;
  • - робітники;
  • - службовці;
  • - спеціальність;
  • - стажери (учні);
  • - трудові ресурси;
  • - фахівці;
  • - штатний норматив;
  • - явочна кількість працівників.
  • 1. Визначений вид діяльності (занять) людини, обумовлений сукупністю знань і трудових навичок, придбаних у результаті спеціального навчання
  • 2. Вид діяльності в рамках тієї чи іншої професії, що має специфічні особливості і зажадає від працівників додаткових спеціальних знань і навичок
  • 3. Ступінь і вид професійної підготовки працівника, наявність у нього знань, умінь і навичок, необхідних для виконання роботи (функцій) визначеної складності, що відображається в кваліфікаційних (тарифних) розрядах і категоріях
  • 4. Кількість працівників на підприємстві, яка входить до кадрового списку (з урахуванням осіб, що знаходяться у відрядженнях, відпустках, виконують державні чи суспільні обов'язки, відсутні через хворобу тощо
  • 5. Необхідна для виконання виробничої програми кількість працівників
  • 6. Сукупність працівників, що входять до облікового складу підприємства
  • 7. Частина населення працездатного віку, що має необхідні фізичні можливості, володіє знаннями і практичним досвідом для здійснення визначеної роботи в народному господарстві
  • 8. Працівники, безпосередньо зайняті виробництвом продукції (наданням послуг), ремонтом, переміщенням вантажів, наглядом за роботою промислових агрегатів, налагодженням та безпосереднім обслуговуванням устаткування
  • 9. Особи з високою професійною підготовкою, безпосередньо зайняті управлінням виробничими процесами та підлеглими працівниками
  • 10. Інженерно-технічні працівники, що виконують рядові функції управління, здійснюють технічне, організаційне, економічне керівництво виробничими процесами, а також організують діяльність промислово-виробничого персоналу
  • 11. Працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документів, виконують адміністративно-господарську, фінансову, статистичну, обліково-бухгалтерську, інші функції обслуговування
  • 12. Особи, зайняті обслуговуванням основного парку обладнання та устаткування, а також обслуговуванням основних, допоміжних, чергових і ремонтних виробничих працівників
  • 13. Особи, які набувають практичних навичок оволодіння професією на конкретному підприємстві
  • 14. Час, відведений на виробництво одиниці продукції чи виконання визначеної роботи (у годинах, хвилинах, секундах)
  • 15. Кількість продукції, виготовлена робітником за одиницю часу
  • 16. Кількість одиниць устаткування, виробничих площ тощо, визначених для обслуговування одним чи групою робітників
  • 17. Необхідний час на обслуговування одиниці устаткування протягом визначеного календарного періоду (однієї зміни, місяця тощо)
  • 18. Кількість працівників, установлена для обслуговування об'єкта чи виконання визначеного обсягу робіт
  • 19. Число працівників за відповідними професіями й кваліфікаціями, яких слід залучити для забезпечення виробничого процесу з обслуговування обладнання протягом зміни
  • 20. Відношення вибулих з підприємства працівників з неповажних причин (з ініціативи працівника, через прогули, порушення трудової дисципліни тощо) до середньоспискової чисельності за певний період

ТЕСТОВІ ВПРАВИ

Дайте відповідь на наступні тестові запитання:

  • 1. Промислово-виробничий персонал підприємства - це:
    • а) сукупність всіх постійних працівників підприємства;
    • б) працівники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв;
    • в) працівники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних, управлінських підрозділів і лабораторій, складів, охорони, зайнятих основною діяльністю;
    • г) всі відповіді характеризують категорію промислово-виробничого персоналу.
  • 2. Визначте, які працівники відносяться до непромислового персоналу?
  • а) робітники підсобного господарства;
  • б) інженерно-технічні працівники механічного цеху;
  • в) інженерно-технічні працівники заводоуправління;
  • г) прибиральниці їдальні;
  • д) охорона складів;
  • е) секретар-референт; є) медсестра поліклініки;
  • ж) працівники дитсадків і ясел.
  • 3. Яке з наведених тверджень є вірним?
  • а) явочна чисельність персоналу дорівнює списковій;
  • б) явочна чисельність персоналу менша, ніж спискова;
  • в) явочна чисельність персоналу більша, ніж спискова;
  • г) вірними можна вважати всі наведені твердження залежно від ситуації.
  • 4. Назвіть прямі методи розрахунку чисельності:
    • а) за трудомісткістю виготовлення продукції;
    • б) за нормами обслуговування устаткування;
    • в) методи екстраполяції;
    • г) за кількістю робочих місць;
    • д) експертний метод;
    • е) метод коригування базової чисельності;

є) метод комп'ютерного моделювання.


  • 5. Доберіть вірну відповідь щодо визначення змісту таких показників: 1) стабільність персоналу; 2) плинність персоналу; 3) рівень дисципліни; 4) відповідність кваліфікації робітників рівню складності виконуваних ними робіт:
    • а) відношення середнього тарифного розряду груп робітників до середнього тарифного розряду виконуваних ними робіт;
    • б) відношення кількості неявок на роботу до загального відпрацьованого робітниками підприємства часу;
    • в) відношення загальної суми років роботи всього персоналу підприємства до середньоспискової чисельності працюючих;
    • г) відношення кількості працівників, звільнених з неповажних причин, до середньоспискової чисельності персоналу.

б. Побудуйте нижченаведені елементи у логічний ланцюжок творення ефективного фонду часу за рік відповідно до балансу робочого часу: а) вихідні та святкові дні;

  • б) відпустки;
  • в) невиходи через захворювання;
  • г) календарний фонд часу;
  • д) невиходи, пов'язані з виконанням державних обов'язків;
  • е) невиходи, обумовлені цілодобовими простоями обладнання.
  • 7. До якої категорії робітників (керівники, спеціалісти, службовці, робітники) відносяться:
    • а) головний бухгалтер;
    • б) старший економіст;
    • в) начальник відділу економічного аналізу;
    • г) секретар-референт;
    • д) заступник головного механіка;
    • е) майстер виробничої дільниці; є) юрист;
    • ж) охоронець;
    • з) кур'єр.
  • 8. Дайте визначення кваліфікації:
    • а) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує комплексу спеціальних знань та практичних навичок;
    • б) вузький різновид трудової діяльності;
    • в) сукупність спеціальних знань та практичних навичок, які обумовлюють виконання завдань різної складності;
    • г) рівень професійної майстерності.
  • 9. Про яку категорію промислово-виробничого персоналу йдеться, якщо до неї відносяться працівники, які здійснюють підготовку й оформлення документів, виконують адміністративно-господарську, обліково-бухгалтерську, фінансову, статистичну, інші функції обслуговування?
  • а) робітники;
  • б) керівники;
  • в) молодший обслуговуючий персонал;
  • г) фахівці (інженерно-технічні працівники);
  • д) службовці.

  • 10. Який нормативний документ є основою характеристики структури персоналу підприємства?
  • а) Державний класифікатор професій України ДК 003-95;
  • б) колективний договір;
  • в) індивідуальний трудовий договір;
  • г) Кодекс законів про працю.
  • 11. За методом встановлення норми витрат праці розподіляються на:
    • а) постійні і тимчасові;
    • б) норми на операції, деталі, складові одиниці виробів;
    • в) розрахункові і дослідно-статистичні;
    • г) диференційовані, укрупнені і комплексні;
    • д) єдині, типові та індивідуальні.
  • 12. Час, який виникає внаслідок різних технічних і організаційних неполадок і не входить до норм праці, - це:
    • а) нормований час;
    • б) ненормований час.
  • 13. Час на прибирання відходів на робочому місці, на одержання і здачу інструментів, вимірювачів, приладів, приймання робочого місця протягом зміни, - це:
    • а) підготовчо-заключний час;
    • б) основний час;
    • в) допоміжний час;
    • г) час організаційного обслуговування робочого місця;
    • д) час технічного обслуговування робочого місця;
    • е) час для відпочинку і природних потреб.
  • 14. Метод вивчення витрат робочого часу багаторазово повторюваних ручних і машинно-ручних елементів операцій шляхом їх виміру називають...
  • а) фотографією робочого дня;
  • б) хронометражем;
  • в) фотохронометражем;
  • г) методом моментних спостережень.
  • 15. Кількість працівників облікового складу на визначену дату з урахуванням прийнятих і вибулих протягом певного періоду працівників є...
  • а) штатною чисельністю працівників;
  • б) явочною чисельністю працівників;
  • в) середньосписочною чисельністю працівників;
  • г) обліковим штатом працівників.
  • 16. Для яких цілей визначають обліковий коефіцієнт?
  • а) для розрахунку явочного і облікового складу працівників на підставі складеного балансу робочого часу одного облікового працівника;
  • б) для оцінки ефективності використання робочого часу одного облікового працівника;
  • в) для оцінки ефективності роботи промислово-виробничого персоналу підприємства;
  • г) для оцінки руху персоналу на підприємстві.

  • 17. Чисельність якої категорії персоналу розраховується за кожною виконуваною ними функцією методом прямого нормування чи методом кореляційної залежності? При встановленні чисельності даної категорії персоналу можна скористатися типовими штатними розкладами, розробленими на науковій основі за допомогою загальноприйнятих принципів, керуючись прийнятою в цеху (на підприємстві) організаційною структурою управління:
    • а) чисельність керівників, фахівців і службовців;
    • б) чисельність основних і допоміжних працівників;
    • в) чисельність молодшого обслуговуючого персоналу;
    • г) чисельність непромислового персоналу.
  • 18. В чому полягає зміст завдань кадрової політики на підприємстві?
  • а) задоволення потреби підприємства в кадрах;
  • б) забезпечення раціонального розподілу, професійно-кваліфікаційного і посадового просування кадрів;
  • в) ефективне використання трудового потенціалу підприємства;
  • г) всі перелічені завдання є змістом кадрової політики на підприємстві.
  • 19. Діяльність, найважливішими елементами якої є визначення потреб у персоналі, залучення його до роботи, вивільнення, розвиток, контролінг персоналу та структурування робіт, політика винагород та соціальних послуг, політика участі в досягненні успіху, управління витратами на персонал та керівництво співробітниками?
  • а) планування нормативів праці;
  • б) управління персоналом;
  • в) створення політики стимулювання персоналу;
  • г) кадрова політика підприємства;
  • д) складення розділу бізнес-плану по труду;
  • е) правильної відповіді немає.
  • 20. Які з наведених нижче елементів не належать до прямих засобів управління персоналом на підприємстві?
  • а) делегування повноважень і завдань;
  • б) критика та заохочення;
  • в) брак інформації та виникнення чуток;
  • г) директиви та вказівки;
  • д) оцінка робочого місця і співробітника;
  • е) службовий нагляд і контроль за результатами праці; є) характеристика посади;
  • ж) інформація та комунікація.
  • 21. Основними заохочувальними мотивами для здійснення визначеної роботи відповідно до мотиваційної теорії управління персоналом на підприємстві є:
    • а) оплата за кваліфікацію;
    • б) участь працівників у розподілі прибутку;
    • в) розподілі між працівниками та компанією економії витрат на заробітну плату;
    • г) преміювання працівників за збільшення обсягу умовно-чистої продукції в розрахунку на грошову одиницю заробітної плати;
    • д) преміюванні працівників за економію робочого часу;
    • е) соціальні програми стимулювання;

є) всі перелічені мотиви є заохочувальними відповідно до мотиваційної теорії управління персоналом на підприємстві.


  • 22. Метод оцінки персоналу підприємства, при якому створюється штучна, але близька до реальної, ситуація, за допомогою якої здійснюється аналіз поведінки співробітників підприємства?
  • а) метод стандартних оцінок;
  • б) метод вимушеного вибору;
  • в) метод вирішальної ситуації;
  • г) метод незалежних ідей;
  • д) метод моделювання ситуації;
  • е) метод інтерв'ювання.
  • 23. Про який вид адаптації працівників на підприємстві йдеться, якщо до змісту та вимог праці, соціальної сфери пристосовуються молоді кадри, які не мають досвіду професійної діяльності (зокрема, випускники навчальних закладів)?
  • а) первинна адаптація;
  • б) вторинна адаптація;
  • в) професійна адаптація;
  • г) соціально-психологічна адаптація.
  • 24. Один з напрямків кадрової роботи на підприємстві, орієнтований ::а визначення стратегії, етапів розвитку і просування спеціалістів, який представляє собою процес співставлений потенційних можливостей і цілей людини з вимогами підприємства, стратегією та планами його розвитку, виражений в складанні програми професійного та посадового росту?
  • а) підвищення кваліфікації персоналу;
  • б) планування кар'єри;
  • в) адаптація персоналу;
  • г) планування діяльності підприємства;
  • д) пере профілювання персоналу підприємства.

ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОЗВ'ЯЗАННЯ

1. На початок жовтня поточного року спискова чисельність персоналу торговельного підприємства склала 800 працівників, 13 жовтня 8 працівників були призвані в армію для проходження строкової служби, на їх заміну 15 жовтня було прийнято 10 працівників, а в кінці місяця звільнилось за власним бажанням 7 працівників.

Необхідно визначити середньоспискову чисельність персоналу у жовтні, а також чисельність персоналу за списком на кінець місяця.

2. Планова трудомісткість токарних робіт VI розряду - 270 тис нормо-годин. Середній коефіцієнт виконання норм, встановлений по підприємству, - 1,15. Час ефективної роботи одного токаря за рік складає 1840 годин.

Визначте планову чисельність токарів на підприємстві.

3. Виробничою програмою підприємства на майбутній рік заплановано випуск 48 тис одиниць виробів. Норма часу на виробництво одиниці виробу - 1 година 30 хвилин. При плануванні балансу робочого часу на кожного працівника за рік спід використати такі дані: 104 вихідних дні, 10 свят, 42 дні чергової відпустки, 2 дні хвороби, 2 дні - інші невиходи з поважних причин. Тривалість зміни - 8 год.

Необхідно визначити чисельність основних працівників підприємства.


4. У цеху встановлено 50 верстатів, які працюють в безперервному режимі. Норма обслуговування обладнання складає 10 верстатів на одного апаратника. Планові невиходи працівників відповідно до балансу робочого часу складуть 10% від оперативного часу.

Необхідно визначити спискову та явочну чисельність апаратників.

5. У звітному році обсяг виробництва продукції склав 750 тис грн, середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу - 150 осіб. В наступному році обсяг виробництва продукції запланований на рівні 810 тис грн. Продуктивність праці має зрости на 7% до рівня звітного року.

Необхідно визначити планову чисельність промислово-виробничого персоналу на підприємстві та проаналізувати вплив факторів на її зміни.

6. Середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства у звітному році склала 825 осіб. У плановому році обсяг виробництва не зміниться. На підприємстві встановлено 120 одиниць устаткування. Модернізація устаткування, яка буде проведена, підвищить норми обслуговування устаткування з 3 до 5 апаратів, а також збільшить продуктивність праці, що дозволить зменшити чисельність персоналу на 10%.

Необхідно визначити планову чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства за умов його двохзмінного режиму роботи.

7. Рік містить 365 днів. Число вихідних і святкових днів - 114. Кількість чергових та додаткових відпусток (за шкідливість умов праці) на одного працівника складає 32 дні, учбова відпустка - 3 дні. Неявки через хворобу на одного средньоспискового робітника складають 6 днів, інші планові невиходи - 1 день. Середня тривалість робочого дня на плановий рік 7,8 годин.

Необхідно скласти баланс робочого часу одного середньооблікового працівника промислового підприємства (в годинах).

8. Планом підприємства передбачено випуск 4000 виробів. Трудомісткість виготовлення одиниці продукції 20 нормо-годин. Процент виконання норм виробітку в середньому на підприємстві визначений в розмірі 110%. Ефективний фонд робочого часу одного середньооблікового працівника складає за рік 1820 годин.

Необхідно визначити планову чисельність працівників на підприємстві.

9. На заводі встановлено 260 верстатів, планова норма обслуговування 22 верстати на одного працівника, режим роботи підприємства - тризмінний. Номінальний фонд робочого часу одного робітника 257 днів, планові невиходи - 25 днів.

Необхідно визначити явочну та середньоспискову чисельність робітників, які обслуговують верстати.

10. На майбутній рік підприємством складений план випуску продукції, представлений в таблиці:

Виріб Кількість, штук Витрати часу на виріб, нормо-годин Виконання планових норм виробітку, %
А 1200 60 110
Б 2500 80 115
В 1800 120 125
Г 1400 200 120
Д 800 180 105

За наведеними даними необхідно визначити:

  • 1) необхідну чисельність основних працівників при ефективному фонді робочого часу одного середньооблікового працівника 230 днів на рік при середній тривалості робочого дня - 7,6 годин;
  • 2) чисельність всіх працівників, якщо основні працівники складають лише 68% їх загальної чисельності;
  • 3) середньоспискову чисельність робітників, якщо планові неявки складають 15% номінального часу;
  • 4) чисельність всього промислово-виробничого персоналу підприємства, якщо число фахівців, службовців та іншого персоналу складає лише 17% від загальної кількості працюючих на підприємстві.
  • 11. Підготовчо-заключний час на партію деталей в 60 штук складає 120 хвилин. Час обслуговування робочого місця 2%, час регламентованих перерв 1 % від оперативного часу. Основний і додатковий час на виготовлення однієї деталі складає 20 хвилин.

Необхідно визначити норму часу на одну деталь.

12. Норма часу на один виріб відповідно до технологічного регламенту його виготовлення складає 20 хвилин. Тривалість зміни - 8 годин. За зміну фрезерувальник фактично виготовляє 30 виробів.

Необхідно визначити змінну норму виробітку і процент її виконання.

13.-Партія виготовлення продукції складається із 40 деталей. Оперативний час на виробництво однієї деталі складає 30 хвилин, час обслуговування робочого місця складає 4%, час регламентованих перерв на відпочинок та природні потреби - 2% від оперативного часу. Підготовчо-заключний час на виготовлення всіє партії деталей - 48 хвилин. Тривалість робочої зміни - 8 годин.

Необхідно визначити:

  • 1) технічно обґрунтовану норму часу на одну деталь;
  • 2) годинну і змінну норми виробітку.
  • 14. Підготовчо-заключний час на партію деталей із 8 виробів складає 24 хвилини. Основний час на виготовлення однієї деталі - 42 хвилини, допоміжний час - 6 хвилин. Час обслуговування робочого місця складає 2,5%, час регламентованих перерв на відпочинок і природні потреби - 1,5% до оперативного часу. Тривалість робочої зміни - 7,8 годин.

Необхідно визначити:

  • 1) технічно обґрунтовану норму часу на один виріб;
  • 2) годинну і змінну норми виробітку.
  • 15. У звітному році робочий час 800 середньооблікових робітників підприємства розподілявся таким чином: ними було відпрацьовано 180 000 людино-днів.

Неявки на роботу розподілилися таким чином:

  • - чергові відпустки - 13 000 людино-днів;
  • - відпустки на навчання - 2 000 людино-днів;
  • - відпустки у зв'язку з пологами - 11 800 людино-днів;
  • - невиходи через хворобу - 7 600 людино-днів;
  • - відпустки з дозволу адміністрації - 1 200 людино-днів;
  • - вихідні і святкові дні - 85 200 людино-днів;
  • - цілоденні простої - 900 людино-днів;
  • - прогули - 300 людино-днів.

Необхідно скласти звітний і плановий баланси робочого часу в розрахунку на одного середньооблікового робітника з урахуванням таких змін у плановому році: у - відпустки на навчання зменшаться на 10%;

  • - відпустки у зв'язку з пологами збільшаться на 5%;
  • - неявки через хворобу зменшаться на 5%;
  • - інші невиходи на роботу з поважних причин залишаться без змін. Необхідно визначити зміну продуктивності праці відповідно до складеного плану.
  • 16. На підприємстві проектується процес за допомогою технологічної та,конструктивної розробки випарного апарату І ступені та допоміжного обладнання. Для цього потрібно ввести в дію новий цех і сформувати штат.

Цех працюватиме в безперервному режимі протягом 3 змін тривалістю по 8 годин. Номінальний фонд робочого часу одного облікового працівника складає 274 дні, регламентовані невиходи з поважних причин - 32 дні. Норматив обслуговування обладнання в цеху складає 1 працівник на апарат.

Необхідно визначити потреби цеху в основних і допоміжних працівниках, а також в керівниках, спеціалістах і службовцях за наявними вакантними місцями, наведеними в табл. 4.8-4.9.

Таблиця 4.8

Основні і допоміжні виробничі працівники проектованого цеху

Назва професії Розряд Чисельність працівників Обліковий, коефіцієнт

kобл
Списочна чисельність працівників, Чсп
Явочна в

зміну, Чявзм
Явочна на добу, Чявдоб Штатна

Чшт
1 2 3 4 5 6 7
Основні працівники:
Старший апаратник виробництва сечовини 1
Апаратник виробництва сечовини VI 2
Машиніст насосних установок високого і низького тиску V 2
Машиніст насосних установок IV 1
Апаратник десорбції V 1
Апаратник випарювання V 1
Апаратник гранулювання V 1
Всього основних працівників 9
Допоміжні працівники:
Старший апаратник підготовки сировини та відпуску напівфабрикатів і продукції V 1
Апаратник підготовки сировини та відпуску напівфабрикатів і

продукції
V 4

Закінчення табл. 4.8.

1 2 3 4 5 6 7
Апаратник підготовки сировини та відпуску напівфабрикатів і продукції IV 1
Старший машиніст компресорних установок VI 1
Машиніст компресорних установок V 1
Всього допоміжних працівників 8
РАЗОМ В ЦЕХУ 17

Таблиця 4.9

Чисельність керівників, спеціалістів та службовців в проектованому цеху

Найменування посади Кількість
Керівники:
Начальник цеху 1
Заступник начальника цеху 1
Начальник дільниці грануляції, класифікації та відвантаження 1
Начальник дільниці синтезу та грануляції 1
Начальник дільниці компресії та насосних установок 1
Начальник лабораторії 1
Начальник зміни 1
Помічник начальника зміни 1
Начальник дільниці НДФ 1
Начальник котельної дільниці 1
Всього керівників 10
Спеціалісти та службовці:
Старший майстер з експлуатації та ремонту технологічного устаткування 1
Старший майстер з контрольно-вимірювальних приладів та апаратів 1
Майстер з експлуатації контрольно-вимірювальних приладів та апаратів 1
Майстер з ремонту та експлуатації електроустаткування 1
Майстер з підготовки виробництва 1
Механік 1
Енергетик 1
Інженер-технолог і категорії 1
Мікробіолог 1
Секретар-друкарка 1
Обліковець 1
Всього спеціалістів і службовців 11
РАЗОМ В ЦЕХУ 21

Всі розрахунки необхідно здійснити у вигляді таблиць, де наведені вакансії. За отриманими даними необхідно охарактеризувати структуру персоналу підприємства, обчислити коефіцієнти співвідношення основних і допоміжних працівників, виробничих працівників і управлінського персоналу тощо.

За отриманими показниками слід зробити ґрунтовні висновки.

ДІЛОВА СИТУАЦІЯ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Ділова ситуація є імітацією процесу встановлення трудових норм і нормативів для співробітників підприємства, а також процесу технічного нормування витрат часу і визначення ефективності праці окремих категорій працівників.

Вона дає можливість студентам глибше пізнати умови нормування праці на вітчизняних підприємствах, а також чітко усвідомити порядок та вимоги, що їх ставлять ринкові умови до персоналу підприємства.

З огляду на це, метою ділової ситуації є поєднання теоретичних знань, набутих в ході засвоєння і систематизації лекційного матеріалу, а також самостійного вивчення з практикою встановлення норм витрат праці на підприємстві.

До завдань, які слід вирішити в ході імітаційного моделювання реальної ситуації щодо встановлення трудових норм на підприємстві, відносяться:

  • - заповнення фотографії робочого дня та обробка отриманих за нею даних;
  • - опрацювання хронометражних карт;
  • - складення фактичного і прогнозного балансів робочого часу;
  • - визначення порядку дій під час встановлення норм і нормативів праці;
  • - здійснення розрахунків витрат праці на новоствореному підприємстві. Для успішного розв'язання ділової ситуації студенти повинні знати:
  • - види норм витрат праці;
  • - особливості їх встановлення на підприємстві;
  • - напрямки підвищення продуктивності праці;
  • - особливості планування індивідуальної трудової діяльності. Результатами розв'язання ділової ситуації мають стати набуті навички та вміння:
  • - щодо самостійного обґрунтування встановлених норм праці на підприємстві;
  • - щодо правильного заповнення необхідних під час нормування праці документів та розрахунків, що за ними здійснюються;
  • - щодо розрахунків витрат праці та напрямків підвищення її продуктивності.

Проблемність сформульованих завдань в діловій ситуації, а також навчання через дію змушують учасників до нового опанування змісту раніше засвоєних відомостей, сприяють формуванню нових практичних умінь і навичок.

Аналіз дій, що реалізуються в процесі розв'язання ділової ситуації, дає змогу учасникам перевірити наслідки прийнятих рішень, виявити сильні та слабкі сторони не тільки в досліджуваному явищі, але й в нормативно-правовій базі, що є підґрунтям для нормування праці, з'ясувати впливовість припущених помилок (якщо такі будуть), що надалі дозволяє значно краще вирішувати аналогічні питання в реальному житті.

Ділова ситуація охоплює такі питання курсу, як:

  • 1. Поняття персоналу, його класифікація.
  • 2. Характеристика персоналу підприємства.
  • 3. Особливості встановлення норм і нормативів праці на підприємстві.
  • 4. Визначення потрібної чисельності персоналу на підприємстві.
  • 5. Показники руху персоналу на підприємстві.
  • 6. Кадрова політика підприємства.

Тривалість розв'язання ділової ситуації – 1 година 20 хвилин.

Учасники розв'язання ділової ситуації – студентська група.


Забезпечення ділової гри:

  • - сформульовані завдання;
  • - хронометражні карти;
  • - бланки фотографії робочого дня.

Умови ділової ситуації

Працівники, яких було вивільнено внаслідок скорочення штату, вирішили реалізувати себе в сфері малого бізнесу, утворивши приватне промислове підприємство. В робочу бригаду увійшли чотири токаря VI розряду: Степаненко, Сірко, Рибалко і Деркач. Механіком став Лисенко, а технологом - Остапчук. Керівні посади було розподілено наступним чином: очолив підприємство генеральний директор Божко, який володіє спеціальними економічними знаннями і обізнаний на особливостях встановлення трудових норм і нормативів; менеджером став Поланський, а бухгалтером – Синецька. За для здійснення свої мети було орендовано приміщення токарного цеху разом із устаткуванням. Токарний цех вмістив 6 токарних верстатів: 2 універсальних і 4 верстати з числовим програмним управлінням (ЧПУ). Степаненко і Сірко отримали робочі місця на універсальних верстатах, Рибалко та Деркач стали обслуговувати кожний по 2 верстати з ЧПУ. Відразу ж стало зрозуміло, що виробництво носитиме серійний характер, і обсяги замовлень тому підтвердження. Велика іноземна машинобудівельна корпорація "Саг-BuHding Inc" розмістила своє замовлення на виготовлення 50160 комплектуючих деталей на загальну суму 150,48 тис грн. Менеджер, який уклав контракт строком на 6 місяців, передбачив щомісячний випуск 8 360 комплектуючих деталей. При цьому він виходив з плану роботи в середньому по 22 дні на місяць. Але в дійсності виробнича програма виконувалась інакше відповідно до ефективного місячного фонду робочого часу: в березні було відпрацьовано 22 дні, в квітні - 26 днів, в травні - 20 днів, в червні - 22 дні, в липні - 21 день і в серпні - 21 день. Роботу спланували таким чином, що токарі-оператори мали обточувати заготівлі, а токарі-універсальники мали робити складні токарні роботи із заготівками, які потребували високої точності.

Коли було вирішено організаційні питання, на порядку денному з'явилась проблема встановлення норм та нормативів, згідно з якими співробітники повинні були виконувати виробничі замовлення та отримувати відповідну матеріальну винагороду. Економіст, який є генеральним директором приватного підприємства, має певний досвід в організації виробничих процесів, тому першим кроком, який він зробив в напрямку встановлення визначених норм, було здійснення фотографи робочого дня бригади працівників (табл. 4.10). Степаненко і Деркач, як найстарші за віком і найдосвідченіші від своїх колег по бригаді, самостійно виконали фотографії робочої операції точіння деталей за допомогою хронометражу: перший - на універсальному верстаті (табл. 4.11), другий - на верстаті з ЧПУ (табл. 4.12). Для складення проекту балансу робочого часу бригади було встановлено такі нормативи: нормативний час обслуговування робочого місця токарів-універсальників - 18 хвилин, токарів-операторів - 15 хвилин; підготовчо-заключний час для всіх працівників бригади становить 20 хвилин, час на відпочинок та власні потреби згідно з технологічним регламентом встановлено в розмірі 30 хвилин, припустимий розмір відносної помилки результатів спостережень для нормування праці токарів-універсальників складає 13%, а для токарів-операторів 15%.

Місячний посадовий оклад директора складає 1700 грн, менеджера - 1550 грн, бухгалтера - 1000 грн, погодинні тарифні ставки механіка і технолога - відповідно 1,5 грн/ годину і 1,7 грн/ годину, відрядні розцінки токаря-універсальника і токаря-оператора відповідно - 0,35 грн/ за деталь і 0,28 грн/ за заготівлю - згідно з такими нормативами визначається фонд оплати праці за півроку (на час укладення угоди).

Отже, почесна і відповідальна роль обґрунтування і аналізу ситуації випала на Вашу долю. Вам слід визначитись із питаннями наступного характеру:

  • 1. На основі похідних даних бригадної фотографії робочого дня (табл. 4.10) необхідно визначити тривалість витрат робочого часу, використавши які скласти зведення однойменних витрат (табл. 4.14), фактичний баланс та розробити проект балансу робочого часу бригади (табл. 4.13).
  • 2. Проаналізувавши відповідні розбіжності між фактичним балансом робочого . часу бригади та проектом балансу, слід визначити можливе підвищення продуктивності праці на новоствореному підприємстві як для кожного працівника, так і для бригади в цілому.
  • 3. Для опрацювання організаційно-технічних заходів щодо поліпшення використання робочого часу та ліквідації втрат до розрахунків резерву продуктивності праці потрібно додати обчислення завантаженості як кожного працівника, так і бригади в цілому.
  • 4. Необхідно встановити норми праці для кожного із працівників бригади та бригади в цілому з метою розробки плану виконання замовлень, нарахування заробітної плати та визначення фонду оплати праці на час укладення контракту.

Механізм розв'язання ситуації

Розв'язання ситуації слід розпочати із характеристики бригадної фотографії робочого дня, обчисливши тривалість кожного елемента витрат робочого часу як різницю між поточним часом кожного наступного заміру та поточним часом попереднього заміру. Після цього в графі "Індекс" табл. 4.10 згідно із загальноприйнятою індексацією необхідно проставити скорочену позначку відповідно до передумов, визначених в табл. 4.15. На основі індексації витрат робочого часу здійснюється зведення однойменних витрат за категоріями робочого часу за зразком табл. 4.14. Проект балансу робочого дня складають наступним чином: із фактичного балансу переносять всі прямі витрати робочого часу, у відповідні графи проставляють нормативні величини Тпз, Ттех. Твідп. Різницю між фактичними і нормативними величинами оцінюють як приховані втрати робочого часу і заносять у відповідну графу. Всі отримані зайві витрати додають до фактичного оперативного часу і утворюють його нормативну величину. Загальний баланс повинен виглядати так, як це наведено в табл. 4.13.

Можливе підвищення продуктивності праці бригади обчислюють за формулою (4.36):

де ТОП(норм);. ТОП(факт) - відповідно нормативний і фактичний оперативний час виробництва продукції.

Аналогічно можна знайти резерви продуктивності праці кожного з робітників бригади. Завантаженість бригади і кожного працівника бригади визначають за формулою (4.37):

де ТСПОСТ - час спостереження.

Перед тим, як безпосередньо підійти до встановлення трудових норм та нормативів, слід зробити обґрунтовані зауваження щодо методики проведення хронометражу самими працівниками. Як видно з таблиць 4.11-4.12, було зроблено 10 моментних замірів. Слід перевірити вірогідність цього процесу.

Кількість моментних замірів для виконання фотографії робочого процесу для серійного виробництва (М) визначається за формулою (4.38):

де β - відносна помилка результатів спостережень;

Зпр - середня завантаженість токарів відповідної кваліфікації.

Використавши формулу (4.38), визначимо, скільки потрібно було здійснити замірів виробничих операцій з виготовлення деталей і заготівель, і зробимо висновок, наскільки правильно було виконано цей процес співробітниками бригади Степаненком і Деркачем, підтвердивши чи заперечивши їх кваліфікацію.

Після здійснених вимірювань слід перейти до встановлення індивідуальних норм праці.

Аналіз хронометражних карт передбачає визначення низки параметрів:

1. Тривалість елементів операції визначається як різниця між значеннями поточного часу наступного та попереднього елементів. Результати утворюють хронометражні ряди за кожним елементом операції, виключаються випадкові, помилкові та дефектні заміри, визначаються фактичні коефіцієнти стійкості хронометражних рядів (kCT) як відношення максимального значення певного хронометражного ряду (Lмax) до мінімального (Lmіn), тобто за формулою (4.39):

Таблиця 4.10.

Лист спостереження за роботою бригади

з/п
Види робіт Поточний час працівників бригади, год. – хв. Тривалість операцій, хв. Індекс (позначка)
1 2 3 4 1 2 3 4
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Початок спостережень 8-00 8-00 8-00 8-00 - - - -
1 Отримання наряду і креслення 8-10 8-10 8-10 8-10
2 Отримання заготівель 8-12 8-14 8-16 8-18
3 Отримання інструменту 8-20 8-21 8-22 8-23
4 Сторонні балачки 8-23 8-23 - -
5 Налагодження верстата 8-25 8-26 8-25 8-26
6 Змащення верстата 8-30 8-31 8-30 8-31
7 Точіння деталі 9-10 9-20 9-18 9-20
8 Заміна інструменту - - 9-20 9-25
9 Очікування заготівель 9-25 9-25 9-23 9-28
10 Точіння деталі 10-30 10-30 10-40 10-40
11 Перерва через виникнення власних потреб 10-32 10-34 - -
12 Точіння деталі 12-00 12-00 12-00 12-00
13 Обід 12-30 12-30 12-30 12-30
14 Пізній початок праці - - 12-50 12-50
15 Точіння деталі 13-15 13-10 13-30 13-35
16 Заміна інструменту 13-20 13-25 - -
17 Розмова із сусідом з приводу праці 13-26 13-26 - -
18 Точіння деталі 14-40 14-40 14-10 14-18
19 Відпочинок через технічні причини - - 14-18 14-20
20 Точіння деталі 14-50 14-55 14-55 14-50
21 Отримання інструменту 14-55 - - 14-55
22 Заміна інструменту 14-58 - - 14-59
23 Точіння деталі 15-40 15-10 15-45 15-40
24 Очікування ремонту супорта - 15-15 - -
25 Точіння деталі - 15-30 - -

Закінчення табл. 4.10.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
25 Зняття різця 15-42 15-32 - -
27 Здача готової продукції 15-45 15-47 15-50 15-45
28 Прибирання робочого місця 15-49 15-50 15-55 15-50
Закінчення роботи 16-00 16-00 16-00 16-00
ЗАЛЬНИЙ ЧАС СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Таблиця 4.10.

Хронометражна карта

Операція – точіння деталі на універсальному токарному верстаті

(Т – поточний час, L – тривалість операції)


Таблиця 4.11

Хронометражна карта

Операція - точіння деталі на універсальному токарному верстаті

(Т - поточний час, L - тривалість операції)


Таблиця 4.12

Хронометражна карта

Операція - точіння заготівки на токарному верстаті з ЧПУ

(Т - поточний час, L - тривалість операції)

Таблиця 4.13

Фактичний баланс та проект балансу робочого часу бригади


Таблиця 4.14

Зведення однойменних витрат робочого часу бригади

Таблиця 4.14

Загальноприйнята індексація витрат робочого часу

Отриманий коефіцієнт порівнюється з нормативним (табл. 4.16) і встановлюється стійкість хронометражного ряду.

Як суму тривалості елементів за сталим хронометражним рядом розраховують сумарну тривалість, а відношення її до кількості замірів (без урахування дефектних замірів) - середню тривапість кожного елемента операції.

2. Загальну тривалість всієї операції (оперативний час) розраховують як суму середньої тривапості всіх епементів операції за формулою (4.40):

3. Норму штучного часу визначають за формулою (4.41):

де к- норматив часу для обслуговування робочого місця, відпочинку та власних потреб, у відсотках.

4. Змінна норма виробітку визначається за формулою (4.42):

де Тзм - тривалість зміни.

Використавши всі вищезазначені рекомендації і формули, стає можливим розрахувати норми індивідуального часу роботи для працівників бригади: для токарів-універсальників і для токарів-операторів.

Прийнявши до уваги особпивості роботи токарів, необхідно проаналізувати всі складові процесу виконання замовлень, а підсумкові результати слід навести в табличному вигляді (табл. 4.17).

Виконання програми замовлень потребує деяких коментарів, адже норми виробітку токарів-універсальників, які виконують основний спектр робіт, і токарів-операторів, які виконують заготівлі, не співпадають. Але для правильної організації виробничого процесу треба встановити виробничий регламент. Згідно з початковими умовами токарі-універсальники виконують місячну виробничу програму (Ниіс) нерівноцінними темпами, а щоб визначити як саме, використаємо формулу (4.43):

де Одн - кількість відпрацьованих днів в місяці.

Використавши такий підхід, слід скласти звіт про виконання виробничої програми за схемою, наведеною в табл. 4.17.

Після здійснених розрахунків слід розглянути найважливіше питання нормувальника - нарахування заробітної плати.

X
X

Таблиця 4.17

Виконання плану замовлень приватним підприємством

Таблиця 4.18

Нарахування заробітної плати працівникам приватного підприємства


При цьому слід врахувати той факт, що заробітна плата керівного і службового штату підприємства обчислюватиметься відповідно до вказаних посадових окладів. Заробітна- плата токарів-універсальників обчислюватиметься за погодинною системою оплати праці, а токарів-операторів - за відрядною відповідно до встановлених розцінок за деталі. За результатами обчислень необхідно заповнити таблицю 4.18.

По завершенні розрахунків необхідно зробити висновок щодо раціональності нормованого виробничого процесу, та ролі, яку відіграють трудові нормативи в діяльності підприємства в ринковому середовищі.


 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші