Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Релігієзнавство
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Історичні типи співіснування науки та релігії

Думка про недоведеність і неспростовність надприродного має давню історію. Ще в Давній Греції у містичності світу сумнівалися Протагор, Піррон, Карнеад. У Середньовіччі з'явилися дуалісти, які визнавали можливість "двох істин" - містичної і природної (наприклад, Бекон). Думку про бездоказовість і містики, і атеїзму поділяли Паскаль, Кант, Л. Толстой, відомий філософ-теолог Булгаков, Ясперс, У. Джеймс, Марсель, Франк і багато інших.

Але припущення імовірності надприродного є лише початком. Погоджуючись, що випадковість, доцільність, чудо і таке інше не можуть служити "очевидним доказом", багато агностиків, починаючи з Канта, Мілля, Спенсера і закінчуючи сучасними прагматистами, підводять нас до думки, що імовірність існування надприродного робить ці докази переконливими.

Абсолютне пізнання - усього і цілком - мета поки недосяжна не тільки для однієї людини, а й для всього людства.

На початку XVII ст. народилася галілеївська наука, і це відразу породило серйозні релігійні проблеми. Просвітники - більше політики, ніж учені. У XVIII ст. мова йде не стільки про висування вперед науки як противагу релігії, скільки про пошук самостійного фундаменту для майбутнього політичного порядку. Так, просвітники перетворили науку в символ влади людського розуму. Але головна проблема для них не в цьому. Лише в кінці XIX ст. конфлікт між людиною науки та інститутом церкви набуває фронтального характеру. 1848 рік стає поворотним моментом. За десять років наука робить цілу серію важливих кроків. У 1847 році відкрита термодинаміка, а у 1859-му у світ виходить "Походження видів" Дарвіна - з' являється еволюційна теорія. Тоді ж виникає ідея, що матеріалістичне пояснення природи здатне цілком замінити релігію. Амбіції науки того часу полягають у тому, щоб запропонувати універсальну теорію природних феноменів, дати повне, єдине і вичерпне пояснення таємницям природи. Якщо в часи Декарта і Лейбніца фізика ще звертається до метафізики, то в XIX ст. наука претендує на вигнання метафізики.

З цього моменту наука встановлює монополію на пояснення світу. Учені дійсно вірять, що можуть відкрити вищі закони функціонування Всесвіту. Одним із послідовників цієї ідеї був

Еккель, винахідник слова "екологія", який створив релігію науки. Він стверджував, що як людство розгадало таємниці Всесвіту, так воно здатне вивести мораль із науки і що можливо науково сформулювати правила людського поводження, виходячи з організації Космосу. Наприкінці XIX - на початку XX ст. його церква науки залучить багатьох послідовників у Німеччині. Огюст Конт у Франції намагався зробити те саме, але між ними є істотні розходження. Релігія Конта - це релігія не науки, а людства.

Теоретичним осмисленням досягнень другої половини XIX ст. ми зобов'язані Герберту Спенсеру, сьогодні багатьма забутому. Його філософія, у свій час винятково популярна, називалася "синтетичною філософією" саме тому, що охоплювала все - від походження матерії і зірок до соціології. Це був унікальний час в історії науки.

А найпоширенішим і найвпливовішим виявився критичний підхід до релігійних одкровень, запропонований Джонсом. Ще за його життя в наукових колах Німеччини активно розвивається так званий "прогресивний" підхід до аналізу біблійних текстів, який у середині ХіХ ст. набув популярності і в Англії. У 1860 році, коли теологи Бенджамін Джоветт і Баден Поуел опублікували есе, у якому дали наукове спростування всього надприродного, їхні дослідження викликали ще більшу полеміку, ніж незадовго до цього видана "Теорія походження видів" Дарвіна. Дарвіністи і "прогресивні" критики Біблії відразу ж підхопили висловлені ними ідеї. Послідовник Дарвіна Томас Гекслі написав ряд критичних статей про біблійну "Книгу Буття", у яких цитував німецьких дослідників Біблії. До кінця XIX ст. науково-раціоналістичний скептицизм став єдиним прийнятним підходом у будь-якій області наукових і філософських вишукувань.

Ідея Бога була поставлена під питання не тільки наукою. Емансипація від релігії була також породжена ідеєю прав людини, яка рішуче заперечує права Бога. Влада вже дається не зверху: вона виникає з легітимності, що належить індивідам. Цій емансипації допомогла й історія - ідея, що люди самі творять власний світ. Вони не підкоряються трансцендентному закону: вони працюють, будують цивілізацію - витвір їхніх рук. Для цього Бог не потрібний. Через поширення шкіл, індустріалізацію і медицину наука входить у повсякденне життя людей. Республіка прославляє учених. Ця гегемонія продовжується до 80-х років XIX ст., коли наукова модель дає тріщину. Тоді з' являються розмови про кризу науки...

Що стосується кризи науки, то вона і сьогодні супроводжує нас. Ми вже не чекаємо, щоб наука сказала останнє слово про все на світі. Вона не доводить ні існування, ні відсутності сакрального, це просто не її сфера.

Гегемонія науки стала надмірною і почала викликати тривогу. Наука вже не є визволителькою, вона придушує. Це єдина інтелектуальна влада сьогодні.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші