Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Статистика arrow Фінансова статистика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Статистичний аналіз банківської діяльності

Статистичний аналіз банківської діяльності передбачає такі напрямки:

  • - моніторинг стану та розвитку банківської системи;
  • - аналіз активів, власного капіталу і зобов'язань банків;
  • - аналіз доходів, витрат і прибутку банків, оцінювання економічної ефективності їхньої діяльності;
  • - аналіз розрахункових, кредитних, валютних, інвестиційних операцій та операцій банків з цінними паперами, ощадної справи;
  • - оцінювання фінансового стану банків.

Крім обчислення і аналізу наведених вище показників, у процесі моніторингу стану та розвитку банківської системи важливе місце відводиться оцінюванню рівня конкуренції на ринку банківських послуг та концентрації банківської системи. Для цього використовуються дві групи показників. Перша група — показники, які дозволяють оцінити конкурентну позицію банку:

  • - частка і -го банку на ринку банківських послуг у % (Хі);
  • - відношення частки банку на ринку банківських послуг до частки банку-лідера (Рп):

Х1 — частка банку- лідера на ринку банківських послуг у %.

Частка банку на ринку банківських послуг вважається одним з найбільш важливих та загальних індикаторів досягнення цілей банку і сприйняття ринком пропонованих послуг.

Результати конкурентної боротьби між банками на ринку також відображає показник співвідношення між часткою банку на ринку банківських послуг підприємства і часткою лідера ринку.

Для оцінювання конкуренції на ринку банківських послуг та концентрації банківської системи у якості Хі і X зазвичай використовуються відповідно обсяги активів, власного капіталу, зобов'язань, депозитів, кредитів, фінансового результату тощо.

Друга група — показники, що характеризують рівень конкуренції на ринку банківських послуг та концентрацію банківської системи загалом:

- сукупна частка 10 лідерів ринку банківських послуг (Х10):

- коефіцієнт концентрації (Ск):

де

к — кількість найбільших банків (к= 3;4;5 ).

Цей показник відображає ступінь монополізації ринку. Якщо його значення наближається до 100,0 то ринок характеризується високим ступенем монополізації, а якщо воно трохи вище нуля, то ринок оцінюється як конкурентний89.

На сьогоднішній день в США і Франції коефіцієнти концентрації розраховується для 4, 8, 20, 50, 100 провідних компаній ринку, а в Німеччині, Великій Британії та Канаді — для 3, 6, 10 компаній. Утім найбільш поширеним показником залишається коефіцієнт концентрації, розрахований для чотирьох найбільш потужних банків.

- коефіцієнт інтенсивності конкуренції (Ік) — цей показник є оберненим до коефіцієнта концентрації і дозволяє оцінити ступінь протидії конкурентів у процесі боротьби за ринкові ніші:

- індекс Херфіндаля-Хіршмана (ІХХ ) — є найбільш використовуваним показником при оцінювання концентрації банківської системи:

При цьому £ Хг = 100% .

і=1

Індекс може набувати значень від 0 — повна децентралізація до 10000 — абсолютна монополія. Емпірично визначено, що при значеннях індексу 1000 і менше ринок є немонополізованим, тобто конкурентним, у цих межах значень індексу дозволяється злиття банків, а при значеннях1800 і більше — монополізованим (неконкурентним).

Ринок банківських послуг, як і будь-який інший ринок, вважається безпечним з погляду на існування нормальної ринкової конкуренції за такої ситуації: на ринку діють 10 і більше банків, і при цьому на один банк припадає не більше 31% ринку, на два банки — не більше 44%, на три банки — не більше 54%, на чотири банки — не більше 63%.

Індекс Херфіндаля-Хіршмана доводить важливість великих банків, призначаючи їм більшу питому вагу, ніж меншим банкам, та відображає входження нових банків на банківський ринок. Підкреслимо, що цей індекс легко розраховується, оскільки він не потребує проведення попередніх процедур оброблення даних, не залежить від загального розміру банківської системи, відображає зміну частки на ринку найменшого або найбільшого банку. Цей індекс є функцією, що зменшується зі збільшенням кількості банків на відповідному ринку в разі нерівномірного розподілу ринкових часток банків.

- загальний індекс галузевої концентрації (ССІ), який поєднує властивості індексу концентрації і індексу Херфіндаля-Хіршмана та дозволяє оцінити співвідношення між коливанням ринкових часток банків та абсолютною значимістю частки найбільшого банку:

де

п — загальна кількість банків.

Цей показник дорівнює одиниці у разі існування монополії та буде тим вищий ніж частка домінуючого банку, чим більша кількість банків у галузі92.

Цей показник дорівнює одиниці у разі існування монополії, і ступінь його перевищення над часткою домінуючого банку прямо залежить від кількості банків у галузі.

- середнє значення частки ринку "тих, що залишилися" (X а) - визначається для оцінювання можливостей банків, які не є лідерами ринку, щодо збільшення їхньої частки на ринку і зайняття лідерських позицій:

Основними абсолютними показниками діяльності банку є активи, власний капітал, зобов'язання, залучені депозити, надані кредити, доходи, витрати і прибуток. У процесі їх статистичного вивчення застосовують методи динаміки, структури, структурних зрушень, факторний аналіз, індексний та кореляційно-регресивний метод.

Статистичне вивчення кредитних операцій спрямовано на вирішення таких завдань:

  • - розроблення та вдосконалення статистичних показників, які б адекватно характеризували кредитні відносини, їх стан та розвиток;
  • - удосконалення методології та методики організації кредитних відносин в Україні з урахуванням досягнень вітчизняної економічної науки та міжнародних статистичних стандартів;
  • - здійснення постійного моніторингу процесу формування ціни позичкового капіталу, процентних ставок, обсягу кредитних ресурсів банків;
  • - аналіз та організація обліку й статистичної звітності кредитної діяльності;
  • - дослідження потреби у збільшенні кількості фінансових інституцій відповідно до кредитних потреб реального сектору економіки;
  • - аналіз впливу кредитної діяльності на відтворювальний процес у економічній, соціальній, екологічній та інших сферах;

З метою інформаційно-аналітичного забезпечення кредитної діяльності банків використовуються такі показники:

- залишки заборгованості і розмір виданих і погашених позик — при цьому для розрахунку середніх залишків К за наявності даних більш ніж за два періоди через рівні відрізки часу використовують середню хронологічну:

де

К1, К2 , ..., Кп1, Кп — залишки кредитів на певну дату; п — тривалість періоду.

У разі наявності даних на початок і на кінець періоду використовують формулу:

де

Кпоч, Ккін — залишки кредитів на початок і кінець періоду. - середній розмір позики (П ), який визначається таким чином:

де

Пі — сума / -ої позики;

їі — строк надання і -ої позики;

І — кількість наданих позик.

- середній термін надання позики (- ) визначається за умови їх неперервної оборотності:

- середня процентна ставка визначається за формулою:

де

— процентна ставка / -ої позики.

Використовуючи такі абсолютні показники, як загальний обсяг виданих позик (ВП ), загальний обсяг погашених позик (КО ), обсяг прострочених позик (КО), загальний залишок позик (ЗП), залишок прострочених позик (ЗПпр ), загальний обсяг погашених позик (ПП ), несвоєчасно погашені позики (ППнесе), можна розрахувати відносні величини:

  • - частка несвоєчасно повернутих позик у загальному обсязі погашених позик
  • ( йнесе ):

- частка простроченої заборгованості в загальному обсязі заборгованості (йпр ):

- частка кредитового обороту за простроченими позиками у загальному обсязі кредитового обороту (й ко пр):

Статистичний аналіз кредиту проводять за такими напрямами:

  • - статистичний аналіз структури кредиту;
  • - статистичний аналіз динаміки кредитних вкладень;
  • - статистичне вивчення взаємозв'язків між кредитними вкладеннями та іншими показниками;
  • - статистичний аналіз оборотності кредитів;
  • - статистичний аналіз ефективності використання кредитів.

Структуру кредитних вкладень вивчають за цільовим призначенням, формами власності, територіями, категоріями позичальників, видами економічної діяльності, термінами погашення, сумою кредиту, рівнем забезпечення, видами залишків заборгованості та іншими ознаками. При цьому у статистичному вивченні кредитних операцій широко застосовують метод групування, що дозволяє всебічно охарактеризувати структуру кредитних ресурсів банку.

Як уже зазначалося, велику увагу статистика приділяє вивченню прострочених позичок за обсягом, структурою і динамікою.

Для аналізу і прогнозу кредитних вкладень статистика кредиту розглядає тенденції їх зміни, інтенсивність змін кредиту в часі з використанням показників аналізу ряду динаміки, а також трендових і факторних динамічних моделей.

Для виявлення статистичних закономірностей статистика кредиту вивчає взаємозв'язки між кредитними вкладеннями та показниками обсягу виробництва, капітальними вкладеннями та ін. за допомогою однофакторного і багатофакторного регресійного аналізу та індексного методу.

Для аналізу оборотності кредитних ресурсів використовуються два показники:

- кількість оборотів позики, або швидкість обороту (Ш) — економічний зміст цього показника полягає в тому, що він характеризує середню кількість оборотів короткострокової позики за період:

- тривалість користування короткостроковою позикою, або час обороту (І):

де

Д — кількість днів у періоді.

Якщо відома тривалість користування позикою, то кількість оборотів позики можна визначити на основі взаємозв'язку між цими показниками за формулою:

Вплив швидкості обороту в окремих групах клієнтів або відділеннях банку на середню швидкість по банку вивчається за допомогою індексного методу, зокрема індексів середніх величин. Індекс швидкості обороту позик змінного складу визначається таким чином:

де

III0, Шх — швидкість обороту позик в окремих групах клієнтів або відділеннях банку відповідно у базовому і звітному періодах;

сі0, сСх — питома вага залишків позик в окремих групах клієнтів або відділеннях банку відповідно у базовому і звітному періодах.

Індекс швидкості /щ' є співвідношенням між середнім рівнем швидкості обороту позики для сукупності клієнтів або відділень банку у звітному та базовому періодах. Індекс швидкості фіксованого складу визначається за формулою:

Цей індекс показує, як змінилася середня швидкість обороту позик банку у звітному періоді порівняно з базисним внаслідок зміни швидкості в окремих групах клієнтів або відділеннях банку.

Індекс швидкості структурних зрушень визначається таким чином:

і показує, як змінилася середня швидкість обороту позик банку у звітному періоді порівняно з базисним внаслідок зміни розподілу залишків позик в окремих групах клієнтів або відділеннях банку.

Правильність проведених розрахунків перевіряється на основі мультиплікативної моделі:

Показники економічної ефективності кредитування будуються на загальних засадах економічної теорії: принцип ефективності полягає у співвідношенні між результатом економічної діяльності і витратами на їх отримання. Відповідно ефективність кредиту розраховується таким чином:

де

Р — результат економічної діяльності; К — розмір кредиту; В — витрати.

При вивченні ефективності капітальних вкладень в якості результатів економічної діяльності можуть використовуватися такі показники: валова додана вартість, валовий внутрішній або національний доход, прибуток підприємств конкретного виду економічної діяльності, прибуток конкретного підприємства тощо.

Статистичне вивчення ощадної справи передбачає вирішення таких завдань:

  • - вивчення мережі ощадних установ;
  • - аналіз рівня розвитку та ефективності ощадної справи;
  • - оцінювання структури та динаміки вкладів і вкладників;
  • - виявлення закономірностей в ощадній справі.

У процесі статистичного вивчення ощадної справи широко застосовуються метод групування. При цьому у якості групувальних ознак застосовуються розмір вкладу, строк вкладу, валюта, суб'єкт господарювання, вид економічної діяльності тощо.

Одними з основних показників розвитку ощадної справи є чисельність вкладників в країні, у тому числі серед міського і сільського населення, кількість вкладів та загальна сума вкладів.

З метою оцінювання забезпеченості країни мережею ощадних установ обчислюють такі відносні показники:

- кількість відділень ощадних установ на 10 000 населення (е):

де

С — кількість відділень ощадних установ; N — чисельність населення.

Вищенаведений показник може розраховуватися не тільки на 10 000 населення, а й на 100 000.

- чисельність населення у розрахунку на одну ощадну установу (п ) — це обернений показник до кількості відділень ощадних установ на 10 000 населення:

- рівень забезпеченості вкладників ощадними установами (Ь ), який дозволяє оцінити концентрацію ощадної справи:

де

В — чисельність вкладників.

Вищенаведені показники забезпеченості мережею ощадних установ можна обчислювати як для різних населених пунктів (село, селище, місто) та адміністративно-територіальних угрупувань (район, область, група регіонів), так і країни загалом.

Для зміни рівня забезпеченості вкладників ощадними установами може бути проведений факторний аналіз на основі моделі:

де

/ — частка вкладників ощадних установ у загальній чисельності населення.

Показник частки вкладників ощадних установ у загальній чисельності населення / характеризує рівень розвитку ощадної справи: на основі значення цього показника можна зробити висновок щодо рівня ефективності організаційної діяльності ощадних установ.

Для статистичного вивчення ощадних операцій банку або іншої фінансово-кредитної установи використовують такі середні показники:

- середній розмір вкладу:

де

І — середній розмір вкладу;

І — сума вкладу кожного вкладника;

Я — чисельність вкладників або особових рахунків.

Середній розмір вкладу може бути визначений за ощадними установами, видами вкладів, регіонами, міським і сільським населенням тощо.

Динаміку середнього розміру вкладу для сукупності відділень ощадної установи аналізують за допомогою індексного методу, розраховуючи при цьому такі індекси:

• індекс змінного складу:

• індекс фіксованого складу:

• індекс структурних зрушень:

У процесі статистичного вивчення ощадної справи проводять кореляційно-регресивний аналіз взаємозв'язку між середнім розміром вкладу, з одного боку, та обсягом доходів населення, купівельною вартістю грошей, схильністю до заощадження, параметрами існуючого в країні захисту споживачів фінансових послуг тощо, з іншого боку. З метою визначення кількісної залежності між цими показниками розраховують коефіцієнти еластичності.

- середній строк зберігання вкладу (-), який відображає стабільність вкладів і розраховується як середня арифметична зважена зі строків зберігання конкретних вкладів (-) і сум вкладів (І):

Слід зазначити, що на практиці цей показник зазвичай визначають за формулою:

де

У й 1 — сума фактично нарахованих на рахунки вкладників процентів за певний період часу;

У й 0 — умовна сума процентів, яка була б нарахована на рахунки вкладників, якби вклади зберігались весь календарний період;

Д — кількість календарних днів у досліджуваному періоді.

З метою аналізу операцій з прийому та видачі вкладів банком або іншою фінансово-кредитною установою використовуються показники, які дозволяють визначити швидкість зміни залишків вкладів:

- прилив вкладів (АВ) — є показником абсолютної швидкості зміни залишків вкладів:

де

Вн — сума вкладів, що надійшли за період; Вв — сума вибуття вкладів за період. - коефіцієнт приливу вкладів (Кпр ):

де

ЗВпоч — залишки вкладів на початок періоду. - коефіцієнт осідання вкладів (Кос):

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші