Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Шостий етап розпочався на початку 2008 р. і триває до нині.

Його початок майже календарно збігається з другим періодом прем'єрства Ю. Тимошенко. 18 грудня 2007 р. Верховна Рада України вдруге призначила її на цей державний пост. Економічна програма уряду мала назву "Український прорив: для людей, а не політиків". Незважаючи на те, що проект програми був схвалений не лише президією HAH України, а й у ході обговорення 15 січня 2008 р. представниками всеукраїнських та регіональних громадських організацій, він не має підтримки серед більшості парламентарів. На їх думку, програмі бракує конкретності та хронологічної визначеності, вона має абстрактний характер. За таких обставин Кабінет Міністрів України встановлює по п'ять пріоритетів для кожного міністерства та виносить їх на всенародне обговорення. На початку 2008 р. уряд повертається до питань приватизації та реприватизації майна великих підприємств, питань виконання новими власниками своїх інвестиційних та соціальних зобов'язань. 11 січня 2008 р., не зважаючи на появу очевидних симптомів економічної кризи, "Ощадбанк" почав виплачувати вкладникам "Ощадбанку СРСР" компенсацію знецінених грошових вкладів у розмірі 1000 грн.

Україна у світовій економічній кризі

Період осені 2008 р. - 2010 р. характеризується як кризовий у розвитку національної економіки. Десятирічна тенденція економічного зростання, що тривала безперервно, хоч і з різною динамікою макроекономічних показників, закінчилася. Перед урядом постало завдання стабілізації економіки та виведення її з кризи, що охопила практично всі її галузі. Складність державного менеджменту цього періоду полягає в тому, що економічна криза, яка почала динамічно проявляти себе в економіці країни ще на початку 2008 р., з одного боку, мала зовнішнє походження - вона була частиною всезагального глобального шоку, що охопив світ, а з іншого, посилювалася внутрішніми, переважно політичними причинами - політична еліта країни виявилася неспроможною виробити єдину і цілісну стратегію економічної політики.

Перебіг економічної кризи в Україні та стан макроекономічної ситуації характеризують такі висновки. До IV кварталу 2008 р. уряд Ю. Тимошенко заперечував сам факт наявності кризових явищ в економіці через неінкорпорованість України у світові фінанси. Українська економічна влада не змогла спрогнозувати кризу і виробити адекватні стабілізаційні заходи.

У 2007 р. і першому півріччі 2008 р. Україна демонструвала високі темпи зростання на фондових ринках і запозичення іноземних інвестицій, оскільки спекулятивний капітал, що шукає стабільні ринки з найвищими прибутками, під впливом світової кризи вважав українську економіку привабливою (запозичено 24,3 млрд дол. США середньо - та довгострокових кредитів). Обсяг валового зовнішнього боргу України становив наприкінці першого півріччя 2008 р. 59,9 % ВВП, або 100 млрд дол., з них 85 % - це заборгованість приватного сектору. Зростання рівня доларизації економіки України, за різними оцінками, досягає 27-40 % ВВП. Ознакою української економіки є її відкритість: високий показник частки експорту у ВВП (у 2005 р. - 53 %, 2007 р. - 45 %), низький ступінь диверсифікації і залежність від імпорту, що заміщує дефіцит внутрішнього виробництва, і становив у передкризові роки 48-50 % внутрішнього виробництва для споживання і економічного розвитку. Експорт був локомотивом розвитку економіки, але не відбулося ні технологічного оновлення економіки, ні диверсифікації господарства. Центральний банк України у 2000-х роках утримував сприятливий для експорту занижений курс гривні, здійснив ревальвацію її номінального курсу в 2005 і 2008 рр. Це призвело до зростання інфляції, яка в 2007 р. досягла 16 %. Зростання експорту, залучення інвестицій, девальвація долара продовжувалися в Україні до ПІ кварталу 2008 р. включно. На цей момент сформувалися негативні чинники для економіки України, які призвели до девальвації гривні (у першому півріччі - до 7,7 грн за долар США), з липня 2008 р. - різке зміцнення долара і девальвація євро, загострення конкуренції і падіння попиту на українські товари в ЄС через економічний спад, різке падіння світових цін на продукцію українського експорту, втеча прямих іноземних інвестицій з товарних ринків (нафтового, металургійного), що обвалювали ціни. Крім названих короткострокових чинників існували стратегічні - наслідки системної кризи, в якій Україна перебуває з 1991 р.

Восени 2008 р. фінансово-економічна криза в Україні заявила про себе шляхом погіршення певних макроекономічних показників, повідомленнями про погіршення фінансового стану кількох великих комерційних банків. Почалося дострокове зняття депозитів, що було обмежено Нацбанком і припинено лише в березні 2009 р., як і кредитування реального сектору економіки. Відбулося падіння основних показників. У 2008 р. зростання ВВП зменшилося до 2,1 %, інфляція досягла 22 %. Лише втрати НБУ на стримування девальвації в IV кварталі 2008 р. становили 4864 млн дол. Падіння експорту призвело до кризи всієї економіки, зменшувало валютні надходження й імпорт, погіршило кредитоспроможність дебіторів за іноземними інвестиціями. На кінець 2008 р. тіньовий сектор економіки, за оцінками фахівців, давав 31 % ВВП, що стало найвищим показником за період з 2001 р. У 2009 р. на 15 % зменшився ВВП, на 22 % впало промислове виробництво, на 20 % скоротився внутрішній товарообіг, у 2,5 разу порівняно з 2008 р. зменшився обсяг інвестицій, у три рази за 2009 р. і перше півріччя 2010 р. зріс державний борг.

Отже, серед економічних причин кризи визначальними є економічна несамодостатність і недиверсифікованість економіки, її залежність від експорту та імпорту, валютно-курсового регулювання. Загострилася проблема переходу до ефективної моделі економічного розвитку, посилення ролі України в сучасному глобальному світі.

Економічна політика, проголошена Президентом України Віктором Януковичем (з 25 лютого 2010 р.), визначає програму реформ на 2010-2014 рр. і систему заходів їх ефективного регулювання.

Програма економічних реформ на 2010-2014 рр. "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" спрямована на забезпечення сталого економічного розвитку, підвищення стандартів життя, поліпшення бізнес-клімату й залучення інвестицій, модернізацію інфраструктури та базових секторів, визначає процес формування правової бази реформування. її завдання - подолати економічну кризу, відновити економічне зростання, модернізацію та диверсифікацію економіки країни, повернути людям їх віру в сильну, розвинуту і сучасну Україну, де кожен відчуває себе активним учасником національного розвитку. Програма економічних реформ буде доповнена реформами місцевого самоврядування, вітчизняної системи права, виборчого права, вітчизняної освіти і науки. Важливою складовою реформ є захист національних інтересів України. Поставлено завдання входження України у число провідної "двадцятки" як сучасної держави з конкурентною економікою XXI ст.

В українській економічній науці у 90-х роках XX ст. під впливом політичних та ідеологічних факторів відбулася зміна парадигми. Почалося нове переосмислення історії світової та вітчизняної економічної думки як базової передумови теоретико-методологічного осучаснений економічної науки в Україні, активізувалася роль академічної науки, роль координатора наукових досліджень у 90-ті роки XX ст. традиційно виконував Інститут економіки НАНУ (ІЕ НАНУ), з 1997 р. - Інститут економіки та прогнозування НАНУ.

Розвиток теоретичної економічної науки визначають такі основні напрями:

  • o перегляд теоретико-методологічних засад радянської економічної науки, відновлення у вітчизняній економічній літературі справжньої картини складної історичної еволюції наукової економічної думки, участі в цьому процесі українських економістів. Сучасна оцінка багатої економічної спадщини видатних українських учених минулого: М. Тугана-Барановського, Є. Слуцького, М. Бунге, М. Зібера та ін., перевидання їхніх праць, пожвавлення зв'язків із представниками західної та російської науки, вченими з української діаспори;
  • o відродження економічної теорії у загальноприйнятому її розумінні - як теорії регульованої ринкової економіки, з'ясування проблем її методології, змісту, структури. Перегляд ідеологічних і теоретико-методологічних засад економічної науки та економічної політики в Україні, створення сучасних курсів з економічної теорії та їх впровадження у систему вищої економічної освіти;
  • o аналіз ступеня придатності сучасних західних економічних теорій і моделей розвитку до умов вітчизняної перехідної економіки. Обґрунтування неефективності прямого запозичення західних моделей економічного розвитку без урахування "місця й часу" їх виникнення, застосування та подальшої еволюції, пояснення негативних наслідків такого запозичення, що спровокувало перманентно наростаючий кризовий стан української економіки. Саме завдяки такому аналізу все більша перевага почала надаватися теоретичним концепціям регульованої, соціально-орієнтованої ринкової економіки, які сформувалися на базі сучасного неокласичного синтезу в процесі його інституціоналізації;
  • o розробка принципово нової концепції соціально-економічного розвитку України в умовах кардинальних трансформаційних суспільних зрушень, що охоплює системне моделювання процесів економічного розвитку, теоретико-методологічне забезпечення аналізу та прогнозування макроекономічних процесів у перехідній економіці, програм її ринкової трансформації, дослідження принципів цивілізаційного підходу до аналізу проблем реформування перехідної економіки, поєднання завдань індустріального та постіндустріального типів суспільств, проблем структурної перебудови та інвестиційної політики, інноваційної сфери і створення в Україні нового технологічного укладу, регіональної політики та державної промислової політики, ринкової трансформації аграрного сектору економіки, економіко-правовий напрям і підготовку законодавчих актів для сфери господарської діяльності на всіх рівнях її дослідження. Створено банк економічних показників системи національних рахунків.

Провідну роль у формуванні в Україні сучасного економічного світогляду та оновленні теоретико-методологічних підходів в економічних дослідженнях, виході української економічної думки на рівень світових теоретико-методологічних досягнень мають праці В. Геєця, А. Чухна, В. Бодрова, С. Білої, А. Гальчинського, С. Єрохіна, І. Лукінова, В. Мамутова, В. Мунтіяна, О. Онищенко, та багатьох українських науковців, які працюють у науково-дослідних установах державних та управлінських структур, державних і недержавних вищих навчальних закладах.

Однак в Україні в умовах трансформаційної економічної кризи існує дисбаланс між науковою думкою та економічною політикою, наукові розробки не достатньо враховуються у практичних діях урядів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші