Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологічне управління
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Система управління формуванням національної екологічної мережі

Екологічні мережі являють собою єдину територіальну систему, яка містить ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі — природних регіонів, при­родних коридорів, буферних зон.

Національна екологічна мережа, у свою чергу, є складовою формуван­ня Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової (континен­тальної) системи територій країн Європи з природним або частково зміне­ним станом ландшафту.

Формування екологічної мережі передбачає зміни в структурі земельно­го фонду країни через віднесення (на підставі обгрунтування екологічної необхідності (безпеки) та економічної доцільності) частини земель госпо­дарського використання до категорій, що підлягають особливій охороні з відновленням притаманного їм різноманіття природних ландшафтів. Це фактично загальнодержавний механізм досягнення гармонізаційного спів­існування суспільства і природи в її територіальному і біотичному різно­манітті.

Процес формування національної екологічної мережі полягає в збере­женні, розширенні, відновленні та охороні єдиної системи територій із при­родним станом ландшафту та інших природних комплексів і унікальних територій, у створенні на їх основі природних об'єктів, які підлягають особ­ливій охороні, що сприяє зменшенню, запобіганню та ліквідації негативно­го впливу господарської та іншої діяльності людей на навколишнє природ­не середовище, збереженню природних ресурсів, генетичного фонду живої природи і досягненню етноландшафтної рівноваги.

Такий процес здійснюється на підставі Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки, прийнятої постановою Верховної Ради України і введеної в дію відповідним законом України від 21 вересня 2000 р. № 1989-Ш.

Програма формування національної екологічної мережі

Основною метою Програми є збільшення площі земель країни з при­родними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їхнього різно­маніття, близького до притаманного їм природного стану, та формування їхньої територіально єдиної системи, побудованої відповідно до забезпечен­ня можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тва­рин, яка б забезпечувала збереження природних екосистем, видів рослин­ного і тваринного світу та їх популяцій. При цьому національна екологічна мережа має відповідати вимогам щодо її функціонування у Всеєвропейській екологічній мережі та виконувати провідні функції щодо збереження біологічного різноманіття. Крім того, Програма має сприяти збалансовано­му й невиснажливому використанню біологічних ресурсів у господарській діяльності.

Основні завдання Програми такі:

  • 1) у сфері формування національної екологічної мережі:
    • • визначення просторової структури екологічної мережі для системати­зації та визначення шляхів об'єднання природних середовищ існуван­ня популяцій видів дикої флори та фауни в територіально цілісний комплекс;
    • • визначення площі окремих елементів екологічної мережі для забезпе­чення сприятливих умов існування, вільного розселення та міграції видів рослин і тварин;
    • • обгрунтування та опрацювання організаційних, економічних, науко­во-практичних та інших заходів щодо забезпечення процесу форму­вання й захисту екологічної мережі;
    • • визначення ділянок для формування складових елементів національ­ної екологічної мережі — природних регіонів, природних коридорів загальнодержавного значення, їхнього місця в структурі земельних угідь;
    • • оптимізація площі, структури, стану елементів екологічної мережі, підвищення статусу їх охорони;
    • • резервування та подальше надання статусу заповідних територіям, ба­гатим на біорізноманіття, особливо стародавнім природним угрупо­ванням, прирусловим, гірським і байрачним лісам, цілинним землям, типовим та унікальним екосистемам і ландшафтам, середовищам існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, геологічним утворенням, еталонним типам грунтів тощо;
    • • узгодження питань, пов'язаних із транскордонним поєднанням еле­ментів екологічних мереж суміжних країн з елементами національної екологічної мережі, для розбудови Всеєвропейської екологічної мережі;
    • • інформування населення про роль екологічної мережі в дотриманні екологічної рівноваги в регіонах, участь місцевих органів виконавчої влади та населення в збереженні ландшафтного різноманіття;
  • 2) у питаннях охорони та відновлення земельних ресурсів:
    • • оптимізація площ сільськогосподарських угідь та зменшення ступеня їх розора пості;
    • • вдосконалення структури земель сільськогосподарського призначен­ня та їх збагачення природними компонентами;
    • • впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території;
    • • обмеження руйнівного інтенсивного використання екологічно ураз­ливих земель;
    • • консервація сільськогосподарських угідь із дуже змитими та дефльованими ґрунтами на схилах із крутістю понад 5...7е;
  • 3) у питаннях охорони та відновлення водних ресурсів:
    • • екологічне оздоровлення природних територій та акваторій, особли­во витоків річок, поліпшення стану заплавних екосистем у межах ба­сейнів Дніпра, Дністра, Південного і Західного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю, у тому числі шляхом створення захисних смуг уздовж берегів водних об'єктів, особливо крутосхилих ділянок; впроваджен­ня заходів щодо збереження водно-болотних угідь, посилення їхньої водозахисної та водорегулювальної здатності; ренатуралізація та поліпшення охорони природних комплексів водоохоронних зон;
    • • розробка та реалізація заходів щодо збереження прибережних ланд­шафтів Азовського і Чорного морів, створення мережі морських об'єктів природно-заповідного фонду;
  • 4) у питаннях охорони, використання та відновлення ресурсів рослинного і тваринного світу:
    • • створення в агроландшафтах ділянок лісової та лучної рослинності;
    • • відновлення (ренатуралізація), де це можливо і доцільно, степових, лучних, води болотних та інших природних ландшафтів;
    • • формування нових ділянок для забезпечення середовищ існування певних видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги Ук­раїни, Європейського червоного списку тварин та рослин, що пере­бувають під загрозою зникнення у світовому масштабі, а також інших видів рослин і тварин, внесених до переліків міжнародних конвенцій та угод, обов'язкових до виконання Україною;
    • • оптимізація ведення сільського, лісового, мисливського і рибного господарств з урахуванням умов існування видів місцевої флори та фауни;
    • • поліпшення стану охорони, збереження та відновлення зелених наса­джень і лісів, які входять до складу зелених зон міст та інших насе­лених пунктів;
  • 5) у питаннях збереження біологічного різноманіття:
    • • збереження, зміцнення та відновлення ключових екосистем та сере­довищ існування видів рослин і тварин;
    • • збалансоване управління позитивним потенціалом біологічного різно­маніття шляхом оптимального використання соціальних та економіч­них можливостей на національному й регіональному рівнях;
    • • врахування цілей у сфері збереження та збалансованого й невиснажливого використання біологічного різноманіття в усіх галузях, що використовують таке різноманіття або впливають на нього;
    • • здійснення цільових заходів, що відповідають потребам збереження різних типів екосистем (гірських, степових, лучних, прибережи о-мор­ських, морських, річкових, заплавних, озерних, болотних, лісових) та ґрунтуються на правових і фінансових можливостях природо-користувачів та органів державної влади.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші