Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент сервісу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схеми організації і управління ремонтним виробництвом

Найбільш важливими факторами, що впливають на вибір методу організації праці, є: обсяг робіт, що залежить від кількості, типажу й умов експлуатації автомобілів, стабільність обсягу робіт за періодами року, кількість робітників-ремонтників автогосподарства, рівень кооперування по виконанню цих робіт у центральній ремонтній майстерні, обсяг робіт, виконуваний на станціях технічного обслуговування автомобілів, наявність і стан виробничо-технічної бази, міра участі водіїв у виконанні цих робіт. Але основна вимога до вибору методу організації праці одна: він повинен забезпечити поліпшення головних показників.

Такими показниками для технічного обслуговування і ремонту автомобілів є:

  • - зниження простоїв автомобілів при технічному обслуговуванні і ремонті;
  • - зниження витрат на технічне обслуговування і ремонт.

Але ці показники залежать від якості виконання роботи і рівня використання робочого часу. Отже, підвищення якості робіт і поліпшення використання робочого часу також слід враховувати при оцінці методу організації праці.

Для поліпшення основних показників слід оцінювати і стимулювати результати праці робітників за цими показниками. Тому найкращим методом організації праці слід вважати такий, при якому виконання основних показників залежить від робітників і може бути оцінений об'єктивними значеннями.

Залежно від форми організації виробництва з технічного обслуговування машин ремонтно-обслуговуючих робітників поєднують залежно від характеру роботи в групи, що створюють бригади. Відповідно, для кожного типу бригад є своя схема управління виробництвом і структури підприємства (рис. 5.3-5.5).

Спеціалізовані бригади (формуються з робочих різних професій, де кожен виконує певні операції). Кожна бригада спеціалізується на одному виді технічного обслуговування і ремонту, тобто відбувається розподіл праці і підвищується продуктивність роботи.

Структура виробництва при формуванні спеціалізованих бригад

Рис. 5.3. Структура виробництва при формуванні спеціалізованих бригад

Створюють такі спеціалізовані бригади (групи робітників):

  • - бригаду щоденного обслуговування (тільки за наявності більш ніж 60 автомобілів або на СТОА);
  • - бригаду для виконання першого технічного обслуговування;
  • - бригаду для виконання другого технічного обслуговування;
  • - бригаду для виробництва поточного ремонту на посадах обслуговування і ремонту автомобілів. При цьому агрегати, зняті з автомобіля, зазвичай ремонтує окрема група робітників.

До складу спеціалізованої бригади можуть входити робітники різних спеціальностей: слюсар, регулювальник, електрик, шинник, кузовщик, мастильник. У невеликих автогосподарствах усі ці роботи може виконувати один робітник-універсал.

Якщо трудомісткість робіт кожного з видів технічного обслуговування або ремонту не дозволяє цілком зайняти двох робітників, то недоцільно застосовувати метод спеціалізованих бригад.

За наявності достатнього обсягу робіт робочих спеціалізованих бригад доцільно закріплювати за певними роботами технічного обслуговування: кріпильні, регулювальні, мастильно-очищувальні, електротехнічні, кузовні і т.п.

Чисельний склад спеціалізованої бригади встановлюють на підставі трудомісткості робіт відповідного виду технічного обслуговування і ремонту, як показано вище.

На спеціалізовану бригаду покладають своєчасне і високоякісне виконання технічного обслуговування або ремонту відповідного виду всіх автомобілів автогосподарства і своєчасну підготовку автомобілів до випуску на лінію. Керує спеціалізованою бригадою зазвичай механік, бригадир або найбільш кваліфікований робітник.

Залежно від умов роботи автогосподарства щоденне технічне обслуговування зазвичай виконують водії. У цьому випадку групу (бригаду) робітників по щоденному обслуговуванню не створюють.

Іноді виконання першого і другого технічних обслуговувань доручають одній групі (бригаді) робітників.

Слід мати на увазі, що метод спеціалізованих бригад має значні недоліки.

При такій організації праці знеособлюється відповідальність за якість технічного обслуговування і ремонт, тому що при цьому один робітник кріпить і регулює агрегат, інший - змащує, третій - ремонтує його на постах обслуговування і ремонту автомобіля, а четвертий - ремонтує агрегат, знятий з автомобіля. Крім того, при виконанні першого і другого технічних обслуговувань подібні роботи можуть виконувати різні робітники, і тому у випадку відмови агрегату в роботі складно установити причину і винуватця браку.

Цей метод не дозволяє оцінювати результати роботи бригад (груп) робітників за основними показниками, тобто за кількістю простоїв і витрат на технічне обслуговування і ремонт автомобілів. Як відомо, простої автомобілів при технічному обслуговуванні зазвичай відповідають прийнятим нормам; при другому технічному обслуговуванні збільшення простоїв обумовлено виконанням при цьому поточного ремонту. Отже, у бригадах першого і другого технічних обслуговувань простої автомобілів майже постійні, тому за ними не можна оцінювати результати роботи бригади.

У випадку виникнення несправності автомобіля, внаслідок незадовільного виконання технічного обслуговування, автомобіль надходить до бригади з поточного ремонту, що і виконує ці роботи. Отже, незадовільно виконана робота при технічному обслуговуванні, що дозволила знизити витрати при обслуговуванні, призведе до збільшення витрат і простоїв у поточному ремонті, тобто в іншій бригаді. Виходить, при такій організації результати роботи бригад не можливо об'єктивно оцінювати за основними показниками. Тому при такому методі організації праці результати роботи бригад зазвичай оцінюють за кількістю виконаних технічних обслуговувань і ремонтів, що суперечить правилу - чим менше ремонтів і технічних обслуговувань на одиницю пробігу, тим вище якість робіт, тим краще працюють бригади.

Кількість технічних обслуговувань і ремонтів при гарній роботі всіх бригад повинна бути меншою планової, або відповідати фактичному пробігу рухомого складу парку. Отже, найважливішим показником є якість робіт, яку слід оцінювати величиною пробігу автомобіля без ремонту.

Комплексні бригади складаються з робочих-універсалів високої кваліфікації. Робочі виконують різні види робіт. Робота малопродуктивна, використовується на невеликих підприємствах (рис. 5.4).

Структура виробництва при формуванні комплексних бригад

Рис. 5.4. Структура виробництва при формуванні комплексних бригад

За робітниками комплексної бригади зазвичай закріплюють групу автомобілів однієї марки.

При цьому агрегати, зняті з автомобіля, зазвичай ремонтують робітники, що не входять до складу комплексних бригад. Щоденне обслуговування всіх автомобілів автогосподарства виконує також окрема група робітників або водії. Для виробництва всього комплексу робіт першого і другого технічних обслуговувань і поточного ремонту за наявності необхідного обсягу робіт, до складу комплексної бригади можуть входити робітники різних спеціальностей.

На комплексну бригаду покладають виконання таких робіт:

  • 1) роботи, що входять до обсягу першого і другого технічних обслуговувань, і додаткові, потребу у яких встановлюють при виконанні технічного обслуговування;
  • 2) роботи з ремонту автомобілів незалежно від часу і місця виникнення потреби в ремонті.

При великому обсязі робіт робітників комплексної бригади закріплюють за окремими видами технічного обслуговування і ремонту.

Кількість робітників у комплексних бригадах (групах) установлюють відповідно до трудомісткості робіт із технічного обслуговування і ремонту закріплених автомобілів.

Керує комплексною бригадою механік, бригадир або найбільш кваліфікований слюсар.

Якщо трудомісткість робіт із групи однотипних автомобілів або автоколони менше фонду робочого часу двох робітників, то такий метод організації праці застосовувати недоцільно.

Забезпечує комплексні бригади агрегатами, запасними частинами і матеріалами механік автогосподарства.

При такій організації праці результати роботи бригади можна оцінити за основними показниками й об'єктивними даними, тобто за значенням простоїв і розміром витрат на технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Однак цей метод організації праці має і недоліки:

  • 1) знеособлення відповідальності робітників за якість технічного обслуговування і ремонт, тому що робітники комплексної бригади (при достатньому обсязі робіт) закріплені за видами технічного обслуговування і ремонтом;
  • 2) немає показників для оцінки результатів роботи окремих робітників, а є тільки для оцінки праці комплексної бригади загалом;
  • 3) цей метод організації праці не сприяє застосуванню високопродуктивного обладнання, спеціалізованих посад і ефективного використання матеріальної бази автогосподарств;
  • 4) ускладнюється керування виробництвом: кожна комплексна бригада намагається мати свої посади для технічного обслуговування і ремонту, устаткування, оборотний фонд запасних частин агрегатів і матеріалів і т.п.;
  • 5) кожна бригада прагне проводити технічне обслуговування і ремонт закріплених за нею автомобілів у зручний для неї час і терміни, при цьому створюється декілька відносно незалежних підрозділів.

Таким чином, метод організації праці у вигляді комплексних бригад хоча й усуває основні недоліки методу спеціалізованих бригад, але і створює деякі труднощі на шляху удосконалювання виробництва технічного обслуговування і ремонту автомобілів в автогосподарствах.

Агрегатно-дільничні форми організації робіт. Окремі бригади спеціалізуються на ремонті окремих агрегатів і вузлів машин (рис. 5.5).

Структура виробництва при формуванні бригад при агрегатно-дільничній формі організації робіт

Рис. 5.5. Структура виробництва при формуванні бригад при агрегатно-дільничній формі організації робіт

Бригада виконує роботи з технічного обслуговування і ремонту відповідних агрегатів усіх видів обслуговування і ремонту всіх автомобілів автогосподарства.

До складу спеціалізованої бригади за агрегатами автомобіля входять робітники відповідної спеціальності різних розрядів. У великих автогосподарствах при достатній програмі робіт робітники спеціалізованої бригади можуть бути розподілені за видами технічного обслуговування і ремонту (технічне обслуговування № 1, технічне обслуговування № 2, поточний ремонт агрегатів на постах ремонту автомобілів і ремонт агрегатів, знятих з автомобіля). У цьому випадку робітник, або група робітників спеціалізованої бригади, у відповідному виді технічного обслуговування або ремонту повинна виконувати усі види робіт по закріпленому за нею агрегату (групі агрегатів).

На кожну спеціалізовану бригаду по агрегатах покладають технічне обслуговування і ремонт агрегату (або групи агрегатів) на автомобілі і ремонт агрегатів, знятих з автомобіля. Вона несе моральну і матеріальну відповідальність за тривалу роботу агрегату без ремонту після технічного обслуговування і ремонту.

Керує бригадою, залежно від обсягу робіт, механік, бригадир або найбільш кваліфікований робітник.

Ці бригади повинні забезпечувати належний технічний стан закріплених за ними агрегатів, систем і механізмів шляхом своєчасного і високоякісного виконання всіх робіт із технічного обслуговування і ремонту. Вони зобов'язані систематично зменшувати кількість ремонтів і простоїв автомобілів внаслідок несправностей в агрегатах, що обслуговуються ними.

Методи організації робіт з поточного ремонту машин

Зазвичай поточний ремонт виконують у три етапи:

I етап - на робочих постах, де з машини знімають несправні деталі, вузли, агрегати.

II етап - у відповідних цехах, де відбувається ремонт, чи на складі, де деталь заміняють на нову.

III етап - знову на робочих постах, де відремонтовані (замінені) деталі, вузли встановлюються на машину.

На цих етапах проводять розбірно-складальні та ремонтні операції.

Розбірно-складальні операції і дрібні операції, що не потребують фахівців іншої професії, виконують на робочих постах.

Ремонтні операції можуть виконуватися на робочих постах біля машини (дрібний ремонт), у спеціалізованих ремонтних цехах і на стороні в спеціалізованих ремонтних майстернях.

Технологічний процес поточного ремонту можна виконати за двома схемами: індивідуальним чи агрегатним методом (див. рис. 5.6, 5.7).

Організація технологічного процесу поточного ремонту за схемою індивідуального методу

Рис. 5.6. Організація технологічного процесу поточного ремонту за схемою індивідуального методу

При індивідуальному методі ушкоджена деталь, вузол надходить до відповідного цеху, де його ремонтують і потім повертають назад. До послуг складу звертаються в тому випадку, коли деталь не може бути відремонтована, чи її ремонт займає багато часу.

При агрегатному методі постові робітники пов'язані тільки зі складом, де заміняють ушкоджену деталь на нову чи реставровану. Цей метод може бути організований як у межах одного, так і кількох підприємств.

Організація технологічного процесу поточного ремонт за схемою агрегатного методу

Рис. 5.7. Організація технологічного процесу поточного ремонт за схемою агрегатного методу

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші