Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Філософія родознавства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Прикмети, погода та господарська діяльність.

Прислів'я і приказки відображають тісний зв'язок між явищами природи і погодою, що засвідчує спостережливість наших предків.

Науковий аналіз поетики українських прикмет дає підстави розглядати їх як "окремий самостійний жанр українського фольклору". Трансформація прикмет у суміжні паремії (господарські рекомендації, приказки, тексти магічних дій, примовки, загадки тощо), побутування у народнопісенній ліриці виявляє генеративні можливості прогностичного вислову (Пасічнюк, 2003).

Найдавніші прикмети наші предки враховували у господарській діяльності:

Багряні зорі — на вітер.

Блимають зірки — погода погіршиться.

Журавель прилетів — тепло приніс.

Ластівки низько літають — дощ обіцяють.

На траві роса — легше ходить коса.

Трубний клич лебедів — до бурі.

Хмари зачепились за гай — буде грибів урожай.

Червоний місяць — на вітер, блідий — на дощ.

Чорниця дозріла — дозріло й жито.

Шпак прилетів — весна біля порога.

Весняний день рік годує.

Весна багата на квітки, а осінь на сніпки.

Ранні опеньки — рання сівба.

Ярі сій у грязюку, озимі — в пилюку.

Доки не співав соловейко, не сійте гречки і не стрижіть овечки.

Цвіте, розкошує дика морква — зима буде тепла.

Народні прикмети стосовно певної пори року давали змогу прогнозувати можливі наслідки хліборобської праці:

Євдокія несе селянину затії: треба плуга гострити, борону чинити (14 березня).

Федот заметіль приніс — довго трави не буде (15 березня).

Березневий великий сніг — на добрий урожай. Квітень з водою — травень з травою.

Травень холодний — рік хлібородний.

Липень спекотний — літо без хліба.

***

Юрій на поріг весну приволік (6 травня).

Теплий Єгор весну починає (6 травня), а Ілля закінчує літо (2 серпня).

Єремій, Єремій, про посіви розумій (13 травня).

(15 травня — Борисів день, солов'їний день).

Миколин дощ зайвим не буває: на Миколи дощовито — влітку буде гарне жито (22 травня).

***

Купальська ніч зоряна — будуть гриби (7 липня). Андрій озимі хліба наливає, а овес і половини не сягає (17 липня).

***

Осінь дощова — на врожай. Довго не відлітають шпаки — осінь буде суха. Волога, але тепла осінь — на довгу зиму. Журавлі у вирій першими відлетіли — холода прийшли, лебеді рушили — настала пора заморозків. Гуси у вирій — буде сніг.

***

Жолудів і горіхів багато, а грибів мало — зима буде суворою.

Пізній гриб — пізній сніг.

Ворони влаштовують у небі "хоровод" — на снігопад.

Грак прилетів — чекайте снігу.

Земля в снігу — бути пирогу.

Сніг лапатий — урожай багатий.

Грудень холодний та сніжний — хліб буде пишний.

Січень холодний — липень сухий і спекотний.

Прийшли Прокіп і Влас — уже весна в нас (23 січня).

Федот теплий — буде рання весна (24 січня).

Місяць лютий — гостро кутий.

На Стрітення півень води нап'ється (15 лютого) — на Юрія віл напасеться (6 травня).

***

Інею багато у лютому — влітку багато роси.

Лютий без снігу — літо без хліба.

Ранній іній — до тривалої зими.

На полях сніг хвилястий — на врожай.

У народних прислів'ях відображена трудова етика визнає за найвищі моральні чесноти шанування землі, хліба:

Землі кланяйся низько, до хліба будеш близько.

Рідна земля і в жмені мила.

Хліб житній — то батько рідний, гречана каша — то матір наша.

Добрим зерном землю засівай — збереш гарний урожай.

Гріх землю бити — вона наша мати.

Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає.

Глибше орати — більше хліба мати.

Повний колос до землі гнеться, а пустий вгору дереться.

Аби сіяв вчасно, то і вродить рясно.

Пшениця колоситься — життя веселиться.

Хто полю годить, тому жито родить.

Влітку день віз хліба дає.

Коли хліб на возі, то нема біди в дорозі.

Гріє не зимова шуба, а літній хліб.

Очищали ми зерно, щоб родило і росло.

Які зерна, такий і сніп.

У жнива в селянина три турботи: і косити, і орати, і сіяти.

Сій густо — не буде пусто.

Як сіно косять, то дощів не просять.

Як жнива закінчиш впору9 буде що возити в комору.

Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться.

Один урожай збирай, а про інший дбай.

Яка пшениця — така й паляниця.

Паляниця — хлібові сестриця.

Чим нива чорніша, тим хліб біліший.

Шанування батьків, повага до матері — головна моральна заповідь українського народу. При зустрічі з дорослими дітям належало вклонятися, доторкаючись рукою до землі, чим виражалося побажання добробуту. Вихованість дітей оцінювалася їх турботою про батьків, зокрема, коли вони досягали похилого віку.

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

Доглядай землю плідну, як матір рідну.

Ласкава дитина — мов щаслива година.

Та земля мила, де мати родила.

Які мама й татко, таке й дитятко.

Хто матір забуває, того Бог карає.

Приказки і прислів'я відображають усталені цінності родинного життя українського народу — цінності роду, сім'ї, домівки:

Дерево міцне корінням, людина родиною.

Пізнай свій рід — побачиш свій шлях у житті.

Козацькому роду нема переводу.

Рід пізнавай — все добре переймай.

Згода дім будує, а незгода руйнує.

Веселий гість — дому радість.

Найдорожчий клад — коли в родині лад.

Ми з такого роду, що любимо свободу.

За народною етикою і філософією, найголовнішими морально-етичними ознаками людини є честь, гідність, прав да, мудрість, доброта:

Честю гордись, а батьком-матір'ю — не хвались.

Честь втратиш — пропадеш, добро втратиш — наживеш.

Чуже переступи, та не займай.

Правда світліша за сонце.

Стій за правду горою, то й люди з тобою.

Не шукай правди в інших, якщо в тебе її нема.

Розум — скарб людини.

По одягу стрічають, по розуму проводжають.

Труднощі мучать, зате розуму учать.

Мудрий не говорить, коли робить, а скаже, коли зробить.

Аби розум — щастя буде.

Щастя — не підкова, під ногами не знайдеш.

Великий рости, щасливий будь, себе не хвали, іншого не гудь.

Ґречність і відвага — козакові слава.

Зрубав дерево — посади два.

Добре діло — твори сміло.

Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла й сподівайся.

Все добре переймай, а зла уникай.

На особливу повагу, з погляду народної моралі, заслуговують люди, яким властиві працелюбність і відповідальність:

По труду і честь.

Талант — це наполеглива праця.

Трудовий хліб — солодший за мед.

Аби вмів робити, навчишся як жити.

Аби руки і охота, буде зроблена робота.

Праця людину годує, а лінь марнує.

Не хитруй, не мудруй, а чесно працюй.

З погляду народної моралі заслуговують на зневагу люди, котрим властиві такі негативні риси, як безвідповідальність, заздрість, пияцтво, лінощі:

Хто без діла, той без хліба.

Що спішно, то смішно.

Вперта коза — вовкові радість.

Краще не обіцяти, як слова не здержати.

У кожної Федорки свої відговорки.

Без відваги зазнаєш зневаги.

Ґав хто ловить — сам собі шкодить.

Було ремесло, та хмелем поросло.

Заздрий від чужого щастя сохне.

За спання не купити коня, а з лежі — не справити одежі.

Де хміль у голові, там розум мовчить.

Запив — і совість пропив.

Горілку полюбив — родину занапастив.

Хліб на ноги ставить, а горілка з ніг валить.

Без трудів не їстимеш пирогів.

Завдяки коротким і влучним висловам активніше засвоюється народна життєва етика спілкування:

Де добрі люди, там біди не буде.

Слово до слова — зложиться мова.

Щире слово, добре діло — Душу й серце обігріло.

Гостре словечко коле сердечко.

Слово не горобець, вилетить — не піймаєш.

Слова ласкаві, та думки лукаві.

Орла не вчи літати, а соловейка співати.

В чужому домі будь привітний, а не примітний.

Вмій пожартувати, знай, коли перестати.

Посієш вчинок — виросте звичка.

Семеро одного не чекають.

Один у полі не воїн.

Терпи, козаче, отаманом будеш.

Що собі не мило, того й людям не зич.

Шануй сам себе, шануватимуть люди тебе.

Народні приказки і прислів'ях утверджують високу моральну цінність дружби:

Без вірного друга великая туга.

Не той друг, хто медом маже, а той друг, хто правду каже.

Нових друзів май, старих не забувай.

У народі завжди особливо цінуються навчання, знання, ремесло, освіта:

Азбука — до мудрості дорога.

Більше науки — спритніші руки.

З ремеслом дружити — в житті не тужити.

Не лінуйся рано вставати, щоб змолоду більше знати.

Книжка вчить, як на світі жить.

Книжку читай — розуму набувай.

Книжка — найкращий друг.

Щоб не зазнати злої долі, працюй у школі, вдома, в полі.

Не вмієш — життя навчить, не хочеш — воно заставить.

Наука і труд хороші плоди дають.

Здобудеш освіту — побачиш більше світу.

Народна мораль найвищими духовними вартостями вважає свободу, мир і взаємоповагу між людьми, шанування традицій рідного краю, а відтак — шанування України:

Без верби і калини немає України.

Україна — рідний край, про її добробут дбай.

Людина без Вітчизни — як соловей без пісні.

У чужій сторонці не так світить і сонце.

У всякім подвір'ї — своє повір'я.

Народ без свободи — як риба без води.

Єдність і братерство — велика сила.

Воля пташці краща від золотої клітки.

Ліпше пташці на сухій гілці, ніж у золотій клітці.

Степ та воля — козацькая доля.

За рідний край життя віддай.

Мир будує — війна руйнує.

Від краю до краю — всім добра бажаю.

Простежуються певні взаємозв'язки між прислів'ями і загадками. Як жанр усної народної творчості загадки відомі в різних народів світу.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші