Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Маркетинг arrow Маркетинг соціальних послуг
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Соціальний захист в ЄС

Лозунг "соціальна Європа" був проголошений на зустрічі глав держав і урядів "шістки" в Парижі в 1972 р. В 80-х р. XX ст. Європа вступила в завертаючий період будівництва спільного ринку. Цей процес завершився в 1992 р. На цьому етапі ставилось завдання вирівнювання соціальних і трудових прав населення членів - ЄС.

ЄС побудований на основі принципу субсидіарності. Дослідження громадської думки "Євробаромстром" показують, що більшість європейців вважає, що в сфері діяльності національної держави має залишитись народна освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення.

В 1989 р. в Страсбурзі приймається Хартія основних соціальних прав Співдружності. В цих документах визнається, що без соціальної солідарності і політичної консолідації неможливо побудувати єдину Європу. Умовою консолідації, солідарності є вирівнювання рівнів розвитку.

В Маастрихтському договорі 1992 р. вперше за час європейської інтеграції в перелік основних напрямків діяльності включена соціальна політика. Одинадцять держав підписали як додаток до договору Протокол і Угоду про соціальну політику. А в 1997 р. в підписаному ревізованому варіанті Договору про Європейський Союз був включений Розділ XI - "Соціальна політика: освіта, професійне навчання, молодь".

Соціальними партнерами в ЄС є Європейська конфедерація профспілок, Об'єднання підприємців і Організація робітників державних підприємств. В 1997 р. цими об'єднаннями був розроблений спільний документ, в якому йдеться про вирішення питань заробітної плати в рамках колективних угод. Цей документ був обговорений на самміті ЄС. Крім цього існує Європейський союз малих і середніх підприємств, Європейська конфедерація незалежних профспілок, "Єврокадри".

Європейський Союз розробив основні орієнтири національної політики в соціальній сфері. Державам-членам рекомендується вести роботу в п'яти напрямках в області зайнятості:

  • o покращувати перспективи зайнятості населення шляхом збільшення інвестицій в професійну підготовку, здійснювати програми безперервного навчання на протязі всього життя і забезпечувати доступ до навчання кожному;
  • o сприяти більш інтенсивному впливу на економічне зростання, використовуючи: гнучку організацію праці, що відповідає потребам виробництва і прийнятна для працівників; політику оплати праці, яка сприяла б вкладенню інвестицій в створення нових робочих місць (зростання заробітної плати не повинне перевищувати зростання продуктивності праці); створення робочих місць, особливо на регіональному і місцевому рівнях;
  • o знижувати побічні витрати праці, пов'язані з некваліфікованою працею;
  • o здійснювати більш ефективну політику на ринку праці за рахунок удосконалення роботи служб зайнятості;
  • o приймати міри по попередженню безробіття серед окремих соціальних груп, наприклад, молоді (шляхом надання робочих місць або можливостей отримання професійної освіти).

В Хартії основних соціальних прав трудящих перераховані основні права трудящих на ринку праці: право на отримання допомоги по безробіттю, робота в будь-якій країні-члені ЄС на рівних умовах, право на професійну підготовку і т. п. Наднаціональні органи беруть на себе виконання ряду соціальних функцій. Вони покликані гармонізувати і координувати соціальну політику держав-членів союзу, а по-друге, використовувати наявні фінансові ресурси для фінансування спільних соціальних програм. Перелік завдань і функцій, які виконує ЄС, міститься в ряді програмних документів - в Зеленій книзі "Європейська соціальна політика: шлях для Союзу" (1994), в Білій книзі "Альтернативи для Союзу" (1994) і т. п.

Сьогодні ЄС вирішує проблеми зайнятості, захисту окремих груп населення - непрацездатних, жінок, молоді, етнічних меншин, іммігрантів, людей похилого віку, охорони навколишнього середовища і охорони здоров'я, освіти і професійного навчання, культури.

Напрями діяльності ЄС в соціальній сфері наступні: сприяння вирішенню специфічних соціальних проблем, які погіршують становище певних груп населення, сприяння охороні праці і здоров'я, підвищення рівня життя; сприяння поступовому зближенню національних соціальних систем шляхом розробки загальних соціальних нормативів, що включаються в право ЄС і в законодавство країн-членів.

Отже, в соціальних державах створена система соціального захисту, яка забезпечує гідні умови існування і сприяє підвищенню ефективності маркетингу соціальних послуг.

Висновки

  • 1. Соціальний захист - це розгалужена мережа гарантованих державою заходів щодо матеріального забезпечення громадян у разі втрати годувальника, працездатності, хвороби, безробіття, старості та в інших випадках, передбаченим законодавством.
  • 2. Формами соціального захисту є загальнообов'язкове соціальне страхування, державне забезпечення, соціальна допомога та соціальна підтримка.
  • 3. Основними напрямами соціального захисту є забезпечення прожиткового мінімуму, надання допомоги тим, хто неспроможний сам подбати про себе; створення умов, що дають змогу громадянам заробити кошти для існування законним способом; забезпечення кожному громадянинові мінімум соціальних благ і послуг; створення сприятливих мов праці для найманих робітників і т. д.
  • 4. Ядром соціального захисту є соціальне забезпечення.
  • 5. Основні принципи соціального захисту: принцип загальності; принцип рівності; принцип всебічності форм і видів соціального захисту; принцип доступності; адресність; принцип єдності та диференціації соціального захисту; принцип законодавчого визначення умов та порядку здійснення соціального захисту; принцип обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору.
  • 6. Держава гарантує надання громадянам матеріального забезпечення та функціонування органів соціального обслуговування, охорони здоров'я через центральні та місцеві органи виконавчої влади; фінансує виконання органами місцевого самоврядування заходів державної політики соціального захисту, які здійснюються відповідно до делегованих ним повноважень органів виконавчої влади; гарантує в органах місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб; через спеціально уповноважені органи здійснює контроль і нагляд за діяльністю закладів та організацій, що виконують функції соціального захисту населення.
  • 7. Реформуючи систему соціального страхування, потрібно врахувати особливості соціального забезпечення, що існувало в СРСР.
  • 8. При реформуванні цієї системи слід врахувати кращий зарубіжний досвід як в соціальному страхуванні населення, так і в наданні соціальної допомоги. Але запозичення форм організації соціального забезпечення, що існують в інших країнах, може й не дати очікуваного результату.
  • 9. В Україні соціальні виплати є недостатніми для підтримання нормальних умов життя, підвищення якості і стилю життя.
  • 10. Одним із напрямків діяльності держави по забезпеченню соціального захисту є підтримка певного рівня доходів. Ця задача вирішується шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, введення різних форм компенсацій при підвищенні цін, проведення індексації, надання допомоги малозабезпеченим сім'ям, виплати допомоги по безробіттю і т. п. Мінімальна заробітна плата має встановлюватись в розмірі не нижчому вартісної величини межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.
  • 11. Сьогодні не можна забезпечити належний соціальний захист без моніторингу соціальної політики.
  • 12. В Україні при переході до ринкової економіки зростає значення державного соціального захисту, хоча і профспілки, підприємства, благодійні організації також цьому сприяють.
  • 13. Доцільно в Україні використовувати досвід соціального захисту, що існує в соціальних державах ЄС.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші