Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Маркетинг arrow Маркетинг соціальних послуг
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Види маркетингу у діяльності будівельних організацій

Маркетингова концепція соціальних послуг в системі управління будівельною організацією припускає управління всіма сторонами діяльності організації: від формування ідеї проекту та первинних інженерно-конструкторських і архітектурних розробок до реалізації будівельної продукції серед кінцевих споживачів.

У діяльності українських будівельних організацій використовуються різні види маркетингу:

o розподільний маркетинг, пов'язаний з організацією процесу розподілу та збуту будівельної продукції, транспортування та монтажу будівельних конструкцій та обладнання, а також з рекламною діяльністю;

o функціональний маркетинг припускає створення системи організаційно-технічних та комерційних функцій організації, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції, вивченням ринку, стимулюванням продажів, ціновою політикою. Принципи функціонального маркетингу використовуються більшістю будівельних організацій в сучасних ринкових умовах;

o управлінський маркетинг заснований не просто на впровадженні окремих функцій, що дозволяють враховувати зміни ринкового середовища, але припускає становлення ринкової концепції управління створенням, виробництвом і реалізацією будівельної продукції на основі комплексної інформації про ринок. З погляду ступеня розвитку та здатності до виконання основних функцій управлінський маркетинг - найбільш закінчена форма маркетингу. Він використовується переважно великими фінансово-будівельними структурами. Розвиток ринкових процесів вимагає розширення сфери застосування управлінського маркетингу, зокрема, використання його принципів у системі малого підприємництва, де ставляться завдання оволодіння ринком в умовах "твердої" конкуренції.

Концепція маркетингу соціальних послуг будівельної організації

Розглядаючи маркетинг як ринкову концепцію управління будівельною організацією, слід зазначити необхідність використання програмно-цільового методу, що дозволяє підвищити ефективність управлінського процесу. Практична маркетингова діяльність концентрується при розробці комплексних програм по створенню, виробництву та реалізації на обраних сегментах будівельної продукції, робіт і послуг. Комплексні маркетингові програми (плани маркетингу) будуються з урахуванням орієнтації діяльності організації на довгострокову перспективу та включають сукупність послідовних у часі моделей передбачення майбутнього розвитку ринку та проведення будівельною організацією стратегічних, тактичних і оперативних планів.

Як і будь-яка комплексна програма, план маркетингу має цільову орієнтацію. Наявність мети діяльності створює умови для формування концепції. Концепція маркетингу соціальних послуг - це інтегрована, орієнтована на споживача філософія ведення справ організації або людини.

Широко використовуються п'ять концепцій маркетингу: виробничого, товарного, збутового, традиційного та соціально-стичного маркетингу.

В інвестиційно-будівельному комплексі найбільший розвиток отримала виробнича концепція (або концепція вдосконалювання виробництва), в рамках якої забезпечується масове виробництво будівельної продукції, реалізованої за низькою ціною. При цьому вирішуються завдання зниження собівартості будівельно-монтажних робіт (БМР) як фактору зниження ціни на будівельну продукцію.

Керівництво будівельної організації в цьому випадку докладає зусиль для забезпечення великої серійності й продажу товару через різноманітні точки збуту. Застосування цієї концепції має місце, коли:

o основна частина реальних та потенційних споживачів на ринку має обмежений, невеликий дохід;

o попит на даний товар перевищує пропозицію та частина споживачів, яким не подобається запропонований товар, купують його, задовольняючи тим самим ненадовго свої потреби;

o в умовах виробництва, особливо нової продукції, собівартість велика, але потрібно знайти спосіб її швидкого зниження з мстою досягнення необхідної частки на ринку.

При використанні виробничої концепції ефективність діяльності організації в основному визначається економікою виробництва (збільшити серійність, знизити собівартість, більше продати).

У практиці будівельної підприємницької діяльності широко використовується і концепція традиційного маркетингу, особливо в сфері промислового, аграрного, дорожнього будівництва, будівництва громадських будинків і споруд, здійснюваних в суворій відповідності зі споживчим попитом.

Основні задачі чи напрямки даної концепції:

o запровадити те, що можна продати, замість спроб продати те, що можна зробити;

o любити споживача, а не свій товар;

o не продавати товари, а задовольняти потреби;

o вивчати не виробничі потужності, а потреби ринку та розробляти плани їхнього задоволення;

o погоджувати цілі, вимоги споживачів і ресурсні можливості організації;

o адаптуватися до змін у структурі та характеристиках споживачів;

o оцінювати вплив конкуренції, державного регулювання та інші зовнішні впливи стосовно організації;

o орієнтуватися на довгострокову перспективу та розглядати потреби споживачів у широкому плані.

Великі будівельні корпорації здійснюють спроби впровадження товарної та соціально-етичної концепції. Остання, на нашу думку, більш плідна з погляду зміцнення стратегічних позицій організації.

Особливістю маркетингу як соціально-економічного процесу є не тільки задоволення потреб споживача, але й створення суспільної думки стосовно функціонуючого бізнес-суб'єкта, його іміджу та соціального престижу.

Сучасний маркетинг пропонує до використання ще одну концепцію маркетингу - сервісну концепцію. Вона поки не одержала достатнього теоретичного обгрунтування, однак, її основні характеристики обумовлені провідними спеціалістами вітчизняної та зарубіжної наукових шкіл. Специфіка сервісної концепції маркетингу - концентрація уваги на наданні послуг по сервісному обслуговуванню процесу експлуатації товару протягом всього строку його служби. її використання доцільно, наприклад, в областях агропромислового будівництва, котеджного домобудівництва, будівництва малоповерхових секційних будинків та спеціалізованих споруд. Будівельна організація може орієнтувати свою діяльність на експлуатацію будинків, споруд, систем та обладнання, проведення необхідних ремонтних робіт і модернізації в міру фізичного та морального зношування.

Сервісне виробництво підкреслює єдність процесу виробництва та наступної експлуатації продукту, охоплюючи весь період його життєвого циклу, аж до вичерпання резервів фізичного та морального зношування.

Сервісні послуги варто відрізняти від послуг, що надаються невиробничою сферою. Послуга невиробничої сфери являє собою особливий вид товару та формується в рамках певного циклу, що може розглядатися як виробничий. Сервісне виробництво виступає як додатковий елемент, що за певних умов може домінувати в ланцюгу "виробництво - споживання".

На міжнародних ринках активно функціонує конкуренція в сфері обслуговування, коли сервісні послуги стають джерелом конкурентної переваги. її елементи з'являються й на вітчизняному ринку.

Майбутнє сервісне обслуговування споруджуваного будинку декларується на початковому етапі будівництва, і майбутні власники оцінюють порядок обслуговування й оплати ще на початку будівництва.

Для сервісних компаній немає різниці, хто виступає в ролі забудовника. Багато будівельних фірм ще при закладці нульового циклу укладають договір на сервісне обслуговування майбутнього житлового будинку.

Сервісну концепцію маркетингу освоюють багато будівельних організацій: в сфері сільського будівництва, житлового та промислового будівництва.

Відсутність недостатнього для масштабної виробничої діяльності капіталу, розвинутої матеріально-технічної бази, постачання сировиною, матеріалами, обладнанням тощо, не дозволяє невеликим будівельним організаціям успішно конкурувати з великими виробниками. Вони змушені орієнтуватися переважно на методи цінової конкуренції, що в умовах росту собівартості продукції, послуг або робіт, характерного для транзитивної економіки, не завжди вдається. Одним з резервів активізації цієї діяльності є розширення асортиментного ряду виробленої будівельної продукції, послуг і робіт, та підвищення їхньої якості.

Роблячи послуги з експлуатації машин, обладнання, будинків і споруджень, будівельна організація формує якісно інший продукт, що не просто призначений для задоволення потреб у продукції, але й забезпечує весь процес задоволення цієї потреби. Додаткові якості цієї продукції будуть оцінюватися споживачем в процесі її просування на ринок та можуть сформувати стійкі споживчі переваги.

Будівельна організація може робити послуги по технічному обслуговуванню, експлуатації, поточному та вибірковому капітальному ремонту як самостійної компоненти асортиментного ряду. При цьому створюються умови для реалізації переваг стратегії диференціації і диверсифікованості продукції за допомогою більш глибокого проникнення на ринок.

У конкретних умовах ринкової кон'юнктури можуть скластися передумови для вузькопрофільної орієнтації будівельної організації (наприклад, ремонтні та експлуатаційні послуги). Така орієнтація виправдана при наявності сегмента, що будує в цих послугах. При освоєнні вузького сегмента будівельна організація може зіштовхнутися з різким загостренням конкуренції, ризиком, пов'язаним зі швидким насиченням потреб або погіршенням фінансового стану споживачів. Однак маневреність організації дозволяє компенсувати негативний вплив цих факторів за рахунок скорочення строків перепрофілювання та концентрації на інших сервісних послугах.

Вибір концепції маркетингу залежить від профілю будівництва та масштабів будівельних організацій. Залежність між цими факторами можна представити в матричній формі (табл. 12.1).

Окремо варто зупинитися на маркетингу, пов'язаному з житловим будівництвом. Облік потреб замовника, сегментація ринку житла за демографічними ознаками є визначальними умовами при прийнятті рішень з маркетингу.

Специфіка маркетингу соціальних послуг в житловому будівництві пов'язана з особливостями самого виробничого процесу в даній галузі. По-перше, об'єкти житлового будівництва провадяться безпосередньо там, де вони будуть використовуватися. По-друге, з розвитком конкуренції домобудівне виробництво все більш буде зорієнтовано на задоволення індивідуальних запитів населення, спрямованих на те, щоб житло мало особливі споживчі властивості, які відповідають певному періоду часу.

Більше високою конкурентоспроможністю володіють ті домобудівні організації, які можуть створити ефективну систему маркетингу. Причому великі домобудівні організації, що будують багатоповерхове житло, зможуть зберегти в перспективі свої позиції на ринку, лише надаючи замовникові широкий комплекс послуг, що включають проектно-будівельні роботи, зведення, експлуатацію, збереження житлового фонду.

Таблиця 12.1. Матриця "види будівництва - концепція маркетингу"

Матриця

Щоб реалізувати основний принцип маркетингу, необхідно запровадити продукцію, що відповідає вимогам споживачів, важливо забезпечити взаємозв'язок якості продукції та необхідного обсягу продажів і прибутку, тобто узгоджено вирішувати виробничі та реалізаційні завдання.

Відповідно до міжнародних стандартів "життєвий цикл" продукції складається з 11 етапів (так звана "петля якості"). Стосовно до об'єкта даного дослідження можна виділити дев'ять укрупнених структурних елементів "життєвого циклу" будівельної продукції (рис. 12.1).

Представлена на рис. 12.1 схема дозволяє зробити ряд висновків.

По-перше, існує єдність процесу виробництва, реалізації та експлуатації будівельної продукції, що вимагає відображення при формуванні системи управління організації і є додатковою умовою використання сервісної концепції підприємництва.

Рис. 12.1. "Петля якості" будівельної продукції

По-друге, маркетингові впливи, що використовуються на стадії реалізації, не завершують виробництво, але є початком процесу, коли характер і масштаби виробництва задаються умовами ринку, попиту, конкуренції та вже існуючої товарної пропозиції.

Орієнтація підприємницької діяльності на довгострокову перспективу припускає наявність стійких маркетингових комунікацій, в першу чергу, взаємозв'язків між виробниками та споживачами будівельної продукції. Довгострокові зв'язки сприяють збільшенню прибутковості підприємницької діяльності організацій, можуть з більшою ймовірністю гарантувати продовження процесу купівлі-продажу та зменшення витрат на маркетинг. Маркетингова діяльність при цьому характеризується як маркетинг відносин, що витісняє так званий маркетинг операцій, заснований на принципі "одна угода за раз" і не має довгострокових стратегічних основ.

Концепція відносин (або комунікативність) заснована на впорядкованому обміні інформацією, створенні та підтримці необхідних зв'язків і контактів з різними суб'єктами ринкового середовища. При цьому сама комерційна комунікація розглядається як сукупність формальних і неформальних процедур спілкування ділових партнерів. Комунікація вважається ефективною, якщо цілі партнерів збігаються.

Інструментарієм у визначенні оптимальної взаємодії суб'єктів ринкової мережі та різної комбінації цих суб'єктів слугує комплексний маркетинг (маркетинг-мікс).

Комплексний маркетинг (маркетинг-мікс) варто розглядати як інтегральну дію системи управління за всіма елементами маркетингу (товар - ціна - покупець - збут - реклама), що забезпечує можливість одержання синергетичного ефекту від використання маркетингу.

У найбільше часто вживаній формі комплексний маркетинг включає чотири види маркетингу: товарний, договірний, комунікативний і розподільний (рис. 12.2). Кожний вид маркетингу включає самостійний комплекс заходів, проведення яких формує філософію будівельної організації в сфері комплексного маркетингу.

Наприклад, товарний маркетинг формує товарну політику, що включає всі дії, пов'язані з будівельною продукцією, роботами та послугами, що сприяють найбільш повному їхньому визнанню у споживача: підвищення якості будівельної продукції, робіт, послуг; іменна політика; обслуговування споживачів; політика сервісного обслуговування; варіація будівельної продукції, робіт, послуг; асортиментна політика тощо.

Договірна політика припускає проведення заходів щодо узгодження умов договорів підряду. До таких заходів, як правило, відносять цінову політику, систему знижок і надбавок, умови надання будівельної продукції або виконання робіт і послуг та їхньої оплати, а також кредитну політику.

Ціль розподільної політики - своєчасна поставка будівельної продукції або виконання будівельних робіт і послуг для споживача. Вона включає аналіз і обгрунтування каналів збуту, маркетинг-логістику, політику торгівлі, коштів збуту, розміщення продуктивних сил, місцезнаходження споживачів і ринків, поставок, складування готової продукції тощо.

Завдання комунікативної політики - організація взаємодії будівельної фірми з усіма суб'єктами маркетингової системи для забезпечення стабільної та ефективної діяльності по формуванню попиту і просуванню будівельної продукції, робіт та послуг на ринку з метою задоволення потреб споживачів та одержання прибутку. Ефективна комунікативна політика базується на плануванні й організації бізнес-комунікацій, взаємин з партнерами, конкурентами та споживачами; рекламі, стимулюванні збуту, організації зв'язку із громадськістю та особистому продажу.

З теоретичної точки зору складові комплексного маркетингу: товарний, договірний, комунікативний та розподільчий види маркетингу рівнозначні й різновагомі.

Однак на практиці в маркетинговій стратегії організацій будівельної індустрії переважний розвиток одержують елементи товарної політики, тому що успіх підприємницької діяльності цих організацій залежить від умов попиту, особливо від платоспроможності та фінансової забезпеченості носіїв цього попиту. Зсув центра ваги вбік товарної політики не означає відмови від інших елементів комплексного маркетингу. Важливо підкреслити, що комунікативна політика будівельної організації не тільки формує способи реклами та стимулювання процесу реалізації будівельної продукції, але й будує систему комунікацій між діловими партнерами, що дозволяє створити довгострокові господарські зв'язки та ефективно вирішувати питання інвестиційного забезпечення проектів.

Схема структури (а) і взаємодії (б) комплексного маркетингу

Рис. 12.2. Схема структури (а) і взаємодії (б) комплексного маркетингу

Бенчмаркінг, або метод порівняльного аналізу, використовується для підвищення ефективності будівельних організацій.

Відповідно до класичного визначення бенчмаркінг (benchmarking) - це спосіб оцінки стратегій і цілей роботи організації в порівнянні з першокласними підприємницькими організаціями для визначення свого місця на конкретному ринку. Бенчмаркінг, названий в деяких наукових школах (наприклад, французькій), представляється як використання методів управління успішно працюючих підприємницьких організацій після того, як в результаті порівняння з іншими сферами підприємницької діяльності або конкурентами були виявлені слабкі сторони своєї організації. При використанні бенчмаркінгу виробничі та маркетингові функції стають більш керованими, тому що після досліджень впроваджуються ефективні методи та технології інших підприємницьких організацій.

Бенчмаркінг створює своєрідну аналогову базу, що може бути використана як еталонний об'єкт поглибленого предметного дослідження. Причому цілі, які переслідують підприємці, використовуючи інструментарій бенчмаркінгу, можуть бути різними:

o поліпшити позицію стосовно конкурентів;

o знизити витрати;

o зміцнити конкурентну позицію;

o підвищити ступінь задоволеності покупців;

o збільшити ефективність;

o визначити слабкі місця процесу;

o розробити нові ідеї;

o поліпшити організацію тощо.

Бенчмаркінг використовується для аналізу неочевидних, тобто схованих від очей спостерігача ринкових процесів і явищ.

Особливість його складається в зборі можливо повної, у тому числі конфіденційної та напівконфіденційної, інформації про діяльність різних суб'єктів ринкового середовища. Зібрана інформація дозволяє одержати більш широке уявлення про характер підприємницької діяльності лідерів конкурентного середовища та причини їх успіху, узагальнені та використані в процесі побудови моделі ефективного підприємництва.

Серед основних видів бенчмаркінгу можна виділити:

1. Внутрішній бенчмаркінг, що являє собою бенчмаркінг процесу, здійснюваний всередині корпорації та зіставляє характеристики підприємницьких одиниць,

2. Бенчмаркінг конкурентоспроможності припускає дослідження специфічних продуктів, можливостей процесу або адміністративних методів підприємств-конкурентів.

3. Функціональний бенчмаркінг - порівняння певної функції двох або більше організацій у тому же секторі.

4. Бенчмаркінг процесу, спрямований на зміну певних показників і функціональності для їхнього зіставлення з підприємствами, характеристика яких зроблена в аналогічних процесах.

5. Глобальний бенчмаркінг. Цей вид розглядає розширення стратегічного бенчмаркінга із застосуванням асоціативного бенчмаркінга.

6. Загальний бенчмаркінг - бенчмаркінг процесу, що порівнює певну функцію двох або більш організацій незалежно від підприємницької діяльності.

7. Асоціативний бенчмаркінг проводиться організаціями, що складаються у вузькому бенчмаркінговому альянсі, протокол якого закладено в Кодексі поведінки бенчмаркінга.

Існують також бенчмаркінг витрат, характеристики, клієнта; оперативний бенчмаркінг тощо.

Процес бенчмаркінга можна розділити на етапи:

І. Визначення об'єкта аналізу переваги. На цьому етапі слід встановити ті об'єкти підприємницької діяльності, які можна досліджувати за допомогою аналізу переваги. При цьому існує можливість критично переглянути організацію в цілому та її окремі складові частини. Також необхідно встановити, з якого погляду проводити аналіз переваги - із внутрішньої або зовнішньої (наприклад, з позиції покупця). Вибір об'єктів дослідження завжди визначається самими будівельними організаціями. При цьому необхідно встановити фактори, найбільш важливі для реалізації конкурентних переваг, критерії їх виміру, а потім вже виділити підприємницькі організації, які домагаються найбільш ефективного результату в області, що цікавить.

2. Виявлення партнерів за аналізом переваг. Даний етап припускає пошук кращих підприємницьких організацій-лідерів, які мають високий ступінь порівнянності з аналізованою організацією. При цьому можливі наступні кроки: збіглий (поверхневий) огляд - збір доступних даних. Як джерела інформації можна запропонувати: звіти про діяльність фірм; журнали, книги, бази даних; перелік підприємств; консалтингові компанії; спеціалізовані конференції, семінари, ярмарки; маркетингові клуби; участь у наглядацьких радах; ділові зв'язки тощо; "упорядкування" - докладний опис наявних у розпорядженні відомостей; "вибір кращих" - вибір партнерів, яких признали підходящими.

3. Збір інформації. Крім збору якісних даних ця фаза включає вивчення та опис процесів або факторів, що пояснюють ефективність роботи лідерів.

Збір інформації включає наступні підзадачі:

o концепція опиту вальних аркушів, що містить визначення та пояснення;

o підбір інформації про сильні та слабкі сторони; збір фактів про партнера за аналізом переваг;

o використання додаткових джерел; документальне оформлення інформації.

4. Аналіз інформації припускає виявлення впливів, які можуть ускладнити порівняння та зіпсувати результати. Тут можна запропонувати наступні дії: упорядкування та зіставлення отриманих даних; контроль якості інформаційних матеріалів; спостереження за факторами, які можуть спортити порівняння; виявлення недоліків у роботі та причин, які породжують ці недоліки; проведення аналізу, у результаті якого можна вибрати між виготовленням комплектуючих за рахунок власних ресурсів і поставкою з боку.

5. Цілеспрямоване проведення в життя отриманих відомостей включає не тільки впровадження розроблених поліпшень, але й подальший розвиток організації, для протистояння можливим труднощам.

На підставі звіту про наслідки аналізу переваги виявляються можливості поліпшення; проводиться ув'язування зі звичайним планом робіт підприємницької організації та при необхідності розробляється план необхідних змін. Розуміння аналізу переваги як безперервного процесу є основним критерієм передвизначаючим використання результатів для подальшого розвитку підприємництва.

6. Контроль за процесом та повторення аналізу. Контроль за процесом при впровадженні результатів аналізу може відбуватися у двох напрямках:

o відстеження розвитку встановлених оціночних показників результатів роботи підприємницьких організацій;

o перевірка досягнення проміжних цілей та дотримання планів по ресурсах та строкам.

Підкреслимо, що методи та процеси на етапах бенчмаркінга постійно змінюються. Те, що ще недавно було найкращим досягненням, незабаром станс стандартом або навіть застаріє. Чинністю аналізу переваги не є одноразова дія, він повинен бути формально встановлений в підприємницькій організації як функція.

Реалізація функції бенчмаркінга припускає створення спеціалізованих груп (команд), що складаються із представників різних організацій і регіонів.

Розбіжності між регіонами особливо яскраво проявляється на рівні управління виробництвом та застосовуваними технологіями.

Аналіз будівельних організацій свідчить, що найбільш складною проблемою є комерційна діяльність, тому що нормальна конкуренція не завжди має місце. На приватизованих великих підприємствах комерційна діяльність, в основному, базується на старих зв'язках і монопольних структурах. Правда, така ситуація типова для будівельної галузі в усьому світі. Однак економіка, заснована на зв'язках, не дає можливості визначити реальні потреби розвитку підприємницьких організацій.

Частка бартерної торгівлі, за матеріалами обстеження, становить близько 85 %. Дуже важко розвивати підприємницьку організацію та просувати продукцію, а також виконувати свої обов'язки стосовно персоналу та податкових органів в умовах, коли грошова економіка не працює.

У найбільш складних умовах перебувають будівельні організації, що працюють, та бюджетні організації державного сектора. Підприємницькі організації, які за виконані роботи, послуги або поставлену продукцію одержують "живі" гроші, працюють ефективніше та перебувають на більш високому рівні.

Структура комерційної діяльності майже всіх обстежених організацій дуже динамічна, що пов'язане зі змінами зовнішнього середовища та породжуваними нею вимогами.

Організаційна структура, як правило, децентралізована за рахунок розподілу великих організацій на юридично самостійні господарюючі суб'єкти. Холдингова структура більш ефективна у зв'язку з пільговим оподатковуванням та простим розподілом прибутку, а також у зв'язку з найбільшою ефективністю підприємницької діяльності (тобто синергетичного ефекту).

Останнім часом має місце вертикальна та горизонтальна інтеграція будівельних підприємницьких організацій.

Як головні недоліки були виділені:

o відсутність менеджменту проектування, що заважає їм бути надійними підрядниками в проектах "під ключ";

o нерегулярність та недостатність фінансування проектів;

o нерозвиненість мережі постачальників.

Відзначено позитивні моменти, зокрема, високу кваліфікацію та освіту персоналу. Однак, незважаючи на кваліфікацію, персонал здебільшого, не підготовлений для роботи в ринкових умовах та має потребу в економічній та фаховій підготовці та навчанні з використання нових технологій. Дуже явний ризик при втраті досвідченої та висококваліфікованої особи в організації (key person).

Дослідження, виконані методом бенчмаркінга, зачіпають не тільки виробничі та комерційні, але й психологічні аспекти. З їхньою допомогою в підприємницьких організаціях можливо створити особливий психологічний клімат, коли весь штат співробітників буде намагатися додержуватися кращих прикладів. Бенчмаркінг, таким чином, збагачує культуру підприємницької діяльності такими цінностями, як здатність до саморозвитку, підвищення професійного рівня, загальної культури.

Результати, отримані в організаціях різних регіонів, істотно розрізняються, однак, загальною характерною рисою є порівняно низький рівень відданості персоналу своєї організації, особливо у рядових працівників.

Що стосується найбільше успішно працюючих підприємницьких організацій, то можна помітити чітку кореляцію між інформованістю про якість робіт і контактністю із клієнтами, а також економічним результатом діяльності.

У проаналізованих будівельних організаціях відсутні менеджери проекту західного типу. Керівники організацій постійно беруть участь у рутинних справах або вирішують питання матеріально-технічного постачання. Типово, що в будівельній організації її директор приймає всі рішення з приводу закупівель, а відділ матеріально-технічного постачання перебуває тільки в ролі виконавця. Це ускладнює управління великою організацією, що не піддається керуванню однією людиною.

Керівники не довіряють рішення менш важливих питань своїм підлеглим, через що виникають проблеми в зростаючих підприємницьких організаціях, які стають занадто великими для управління однією людиною.

В будівельних організаціях недостатньо персональних комп'ютерів для процесу управління проектуванням, іншої необхідної оргтехніки, відсутній досвід координації роботи великої кількості учасників проекту в ринкових умовах.

В області кошторисної калькуляції потрібні більш розроблені методи складання кошторисів, використання методу поділу витрат за категоріями. В проаналізованих будівельних організаціях не було зроблено систем контролю якості.

Нові будівельні компанії, організаційна структура яких розвивалася, виходячи з реальних потреб, найчастіше спеціалізуються на виконанні вузького сектора спеціальних робіт. Вони більш процвітають за рахунок високого рівня спеціалізації персоналу, чим за рахунок системи планування.

Застосування бенчмаркінга, на нашу думку, доцільно й у малому підприємництві, тому що малі підприємства також можуть досліджувати досвід виробничої, маркетингової, комерційної та фінансової діяльності, управлінських рішень лідерів конкурентного середовища та адаптації цих рішень до власних завдань і умов. При цьому підсилюється дія комунікативних факторів, тому що в процесі бенчмаркінга вдається створити стійкі комунікативні зв'язки між групами малих та великих організацій, які можуть бути використані в інших напрямках підприємницької діяльності.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси