Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Філософія arrow Філософія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Діалектика взаємозв'язку філософи освіти і педагогіки

Освіта є першим виявом людської культури. Здавен, навіть у найпримітивніших формах, вона забезпечувала збереження і відтворення досвіду виживання людини, закріплювала вміння передавати від покоління до покоління знання і навички, формуючи тим самим культурну традицію. На відміну від природних (біологічних) механізмів, які зумовлювали існування живих істот (пристосування, адаптація, природний відбір, успадкування), освіта серед поширених у доцивілізовану добу найпростіших її форм (навчання, уподібнення тощо) спиралася на соціальні механізми, що забезпечували життя homo sapiens. Розвиваючись, освіта трансформувала дію природних механізмів із біологоорганічного в соціально-органічний рівень. З виникненням цивілізації система підготовки людини до життя, однією з ознак якої була поява писемності, тобто якісно нового засобу передачі культурної інформації, почала ґрунтуватися на усвідомленні необхідності "справжнього" людського життя.

З появою перших філософських вчень потреба навчитися гідному людини життю сформувала один із основних напрямів філософської думки, освітянської філософії і педагогіки. Про спільність філософських та освітніх завдань ішлося в "Філософській пропедевтиці" Гегеля, який працював директором гімназії. За змістом філософію і педагогіку єднає їх антропоспрямованість (орієнтованість на людину). Про це свідчить і те, що багато філософів успішно займалися педагогічною діяльністю, а видатні педагоги завжди вирізнялися високою філософською культурою. Потреба ділитися з учнями знаннями, виконувати суспільно значущу просвітницьку функцію - головний стимул діяльності освітянина. "Якби мені повідали вищу мудрість і попросили при цьому мовчати про неї, я би відмовився" (Сенека).

Однак філософія і педагогіка мають різні за масштабами об'єкти дослідження - світ загалом (філософія) і його освітянська частина (педагогіка). Тому принципи філософського знання значно ширші, ніж пізнавальні та діяльнісні принципи педагогіки. Неможливо стверджувати, що педагогіка, як і філософія, "охоплює думкою весь світ" або принаймні епоху. Універсалізм філософських категорій якісно відрізняє їх від понять педагогіки. Крім того, педагогіка витлумачує свій предмет з позицій реального процесу навчання, виховання й освіти поколінь, які вступають у доросле життя. Вікова, професійна педагогіка готує молодь до успішного виконання конкретних соціальних ролей, яких потребує суспільство. Педагогіка вкорінена у "земне життя", "посейбічна". Філософії притаманне тяжіння до трансцендентного (потойбічного), ідеального.

Філософія, вивчаючи питання світогляду, опікується смислоутворювальними проблемами (визначення сутностей, смислів, у т. ч. сенсу життя), адресує свої максими, настанови і поради всьому людству. Вона опановує знання про світ людини і світ її соціального буття не лише онтологічно (яким вони є), а й аксіологічно (яким вони мають бути відповідно до ціннісних норм та уявлень). Проблеми належного, ідеалу, які завжди актуальні в філософії, обумовлюють її імперативний, спонукальний характер. У цьому випадку ідеться про духовно-творчу, а не примушу вальну, репресивну, ідеологічну місію філософської культури.

У сучасних роздумах про новації у сфері освіти існує справедлива у своїй демократичній основі думка, за якою вчитель і учень, викладач і студент є рівноправними учасниками навчального процесу (суб'єкт-суб'єктна концепція). За своєю суттю освіта є не просто "зустріччю культур", джерелом інформації, а й контактом учасників освітнього діалогу, які різняться своїм професіоналізмом, життєвим досвідом тощо. Справжній учитель (наставник, гуру, ментор) є сформованою особистістю; учень, школяр, студент, молода людина - "особистістю незавершеною", яка перебуває у стані становлення. За словами російського педагога Костянтина Ушинського (1824-1870), особистість вихователя "означає все у справі виховання". Коефіцієнт виховного ефекту впливу вчителя, викладача зумовлюється багатьма якостями - ерудицією, зовнішнім виглядом, манерою поведінки, особистісною культурою, логікою мови.

Освіта є цариною слова. І усне слово, і друковане - головний носій інформації. Через слово особистість "являє себе": "Промовляй, і я скажу, хто ти! (Сократ); "Мова - це людина загалом!" (Цицерон). Тому справжній учитель, викладач є не лише вихователем, а й "риторичною особистістю".

Призначення філософії освіти як специфічної філософської дисципліни - методологічно застосовувати основні положення філософської онтології, гносеології, антропології, аксіології, етики в дослідженні освіти як важливого виду суспільної інституціолізованої діяльності. "Філософська освіта, - наголошує О. Завгородня, - стрижень освітньої філософії. Обов'язковою умовою її розвитку є ґрунтовна обізнаність із сутністю освітнього процесу, педагогічною наукою, врахування виховних можливостей освіти і просвіти".

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші