Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Міжнародна економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сучасні особливості міжнародної економічної інтеграції

Розглянуті у загальних рисах етапи та форми міжнародної економічної інтеграції на практиці мають суттєві відхилення від викладеної теоретичної схеми. До сучасних особливостей розвитку міжнародної економічної інтеграції належать: переважання неповної (часткової) інтеграції, непослідовність поетапного розвитку, мегарегіоналізм та трансрегіоналізм, кількарівневий характер інтеграції, розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних тенденцій. Розглянемо ці особливості докладніше.

Тривалий час панувала думка, що міжнародна інтеграція є процесом поступової ліквідації економічних кордонів між незалежними державам, який обов'язково завершується створенням політичного союзу і подальшим функціонуванням країн-учасниць як єдиного цілого. Йдеться про так звану повну інтеграцію. Однак світовий досвід засвідчує, що повна інтеграція є радше теоретичною моделлю. Лише ЄС поступово пройшов чотири етапи інтеграції і зараз перебуває на етапі економічного союзу, в якому сформовано валютний союз і чітко проявляються елементи політичного союзу. Переважна більшість сучасних інтеграційних угрупувань представляють часткову інтеграцію, коли економічні кордони між країнами ліквідуються лише у певних сферах і на перспективу не ставляться завдання щодо подальшого поглиблення інтеграції [2, 13].

Існують й інші невідповідності теоретичній схемі розвитку інтеграційних процесів. Так, майже кожна сучасна угода про вільну торгівлю обов'язково передбачає створення єдиної інвестиційної зони у тому чи іншому вигляді. Тобто інвестиційні проблеми розглядаються на самому початку інтеграції. В теоретичній схемі узгоджений механізм сприяння інвестиційній діяльності (вільному руху капіталів) виникає тільки на етапі створення спільного ринку

[3, 333]. Крім того, чимало інтеграційних об'єднань розглядають можливість запровадження єдиної валюти всередині блоку вже на етапі торговельної, а не виробничої інтеграції. Таким чином, є підстави вважати, що в недалекому майбутньому традиційна етапність розвитку міжнародної інтеграції може зазнати певного коригування.

Як відзначалося вище, традиційно міжнародна економічна інтеграція країн світу здійснюється на регіональній основі, об'єднуючи декілька сусідніх країн. Однак на сучасному етапі паралельно із субрегіональними об'єднаннями починають формуватися мегарегіональні інтеграційні простори - суперрегіони. За 10-15 років можуть виникнути великі торговельні блоки 30-40 країн із населенням від 800 мільйонів до 2 мільярдів осіб. На європейському континенті такий суперрегіон можуть утворити Європейський союз спільно з Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ), яка об'єднує Ісландію, Ліхтенштейн, Норвегію і Швейцарію, та країнами, яким буде надано режим вільної торгівлі з ЄЄ. На двох американських континентах уже 34 країни долучилися до створення ФТАА (Зони вільної торгівлі Південної та Північної Америки). В Азії мегарегіональний інтеграційний простір може бути утворений країнами Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), яка об'єднує десять країн (Бруней, В'єтнам, Індонезію, Камбоджу, Лаос, Малайзію, М'янму, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни), та Китаєм, Японією, Південною Кореєю, Австралією, Новою Зеландією й новими індустріальними країнами.

Таким чином у світі, уже нині, сформувалися три основні конкуруючі регіони активного розвитку інтеграційних процесів - європейський, американський і азійсько-тихоокеанський. Посилення тенденції до регіоналізації, побудова трьох, значною мірою самодостатніх і закритих, регіонів є своєрідною реакцією на загрози світових фінансових криз, спробою захиститись від її руйнівних наслідків.

Ще однією новою рисою міжнародної економічної інтеграції є трансрегіоналізація (міжрегіональна інтеграція), яка означає поступове відкриття регіонів. Прикладом може слугувати діяльність АТЕС. Ця організація об'єднує нині країни Азії, Америки та Росію, яка географічно розташована на двох континентах - в Азії та Європі. Таким чином, дане угрупування пов'язує різні внутрішньо інтегровані регіони „тріади". При цьому, якщо внутрішньо регіональна (континентальна) інтеграція може бути глибокою, то міжрегіональна є більш поверхневою і в найближчій перспективі обмежується співробітництвом у торговельній сфері (мінімізацією перешкод для руху товарів).

Поява великих торговельних блоків разом із порівняно глибшою інтегрованістю держав ядра блоку свідчить про виникнення феномена паралельної кількарівневої інтеграції держав. Це означає, що одна країна приймає участь одночасно у кількох інтеграційних угрупуваннях. Причому чим менше країн в об'єднанні, тим більш внутрішньо лібералізованим є відповідне об'єднання.

Групування країн в економічні блоки не означає безумовного прогресу в реалізації ідей вільної торгівлі або капітуляції перед протекціоністськими принципами. Дилема „вільна торгівля або протекціонізм" не перестає існувати. Вона переноситься на вищий рівень зовнішньоторговельних відносин, на якому приймаються рішення про вибір економічної політики групи держав. Так званий „закритий" регіоналізм породжує колективний протекціонізм щодо позаінтеграційних країн і формує умови для розвитку конкуренції між окремими регіонами і континентами.

Характерно, що навіть у межах окремих торговельно-економічних угруповань між окремими країнами виникають протиріччя, які можуть призвести до „торговельних війн", прикладом яких можуть слугувати відомі тріскові, виноградні, олійні „війни" між країнами-членами ЄС. Інтеграційні структури не усувають ані конкуренції, ані суперечностей.

Незважаючи на очевидні економічні переваги, процеси міжнародної економічної інтеграції перебігають у складному переплетінні політичних і соціально-економічних проблем. До основних чинників, що зумовлюють виникнення та існування таких проблем, можна віднести: націоналізм, традиційні конфлікти між окремими країнами та групами країн, ідеологічні розбіжності, політико-правові, економічні й соціально-культурні відмінності країн-учасниць, збільшення управлінських витрат при реалізації регулюючих функцій на наднаціональному рівні, суперечності розширення складу інтеграційних угруповань та ін. Існування та загострення цих проблем приводить до розвитку дезінтеграційних процесів.

Дезінтеграція - зворотний інтеграції процес, пов'язаний з послабленням зв'язків між країнами, появою відцентрових тенденцій. Розрізняють локальну та міжнародну (глобальну) дезінтеграцію. Локальна дезінтеграція має обмежений характер, вона охоплює певну частину країни. Відомими регіонами локальної дезінтеграції є провінція Квебек у Канаді, Шотландія та Уельс у Великобританії, Корсика у Франції, Каталонія та Країна Басків в Іспанії, фламандці-валони у Бельгії, північ-південь в Італії. Прикладом міжнародної (глобальної) дезінтеграції є розпад єдиного господарського простору Радянського Союзу та Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ), роз'єднання Чехословаччини на Чехію та Словаччину, поділ Югославії на декілька держав.

Інтеграція та дезінтеграція являють собою об'єктивні взаємопов'язані процеси. Більш за те, дезінтеграція формує передумови інтеграції на нових кількісних та якісних засадах. Виникають умови для повної, часткової та розширеної реінтеграції. Повна реінтеграція передбачає відновлення того чи іншого інтеграційного угруповання у попередньому складі на тих же політичних та економічних засадах. Часткова реінтеграція має місце, коли об'єднуються окремі члени (учасники) інтеграційних угруповань на попередніх принципах або всі учасники, але на якісно нових засадах. Розширена реінтеграція характеризується включенням до інтеграційних об'єднань, що відновлюються, нових учасників на тих чи інших засадах. Прикладом процесів реінтеграції на сучасному етапі є формування і розвиток взаємовідносин пострадянських та постсоціалістичних країн.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші