Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Людина і світ
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Древні мислителі про світ і людину

Чи вірили древні греки в існування кентаврів? Про що розповідають дреньоіндійські Веди? Кого древні китайці вважали "благородною людиною"? Чи хотіли б ми жити в ідеальній державі Платона?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Особливості міфологічної свідомості, цінності Заходу і Сходу.

Люди здавна намагалися пояснити існування суспільства. Як воно з'явилося? Чому виникли групи, які займають різне соціальне становище? У якому напрямі міняється суспільне життя? Чи треба сприяти цим змінам? У різні історичні епохи люди давали неоднакові відповіді на ці і подібні їм питання. На ранній стадії суспільного розвитку основним способом розуміння світу була міфологія (від грец. mythos - переказ, сказання).

МІФИ СТАРОДАВНОСТІ

Міфи існували у всіх народів і охоплювали широке коло тем: походження світу, народження і смерть людини, виникнення ремесел, поява відособлених соціальних груп тощо. Так, походження світу в міфах часто пов'язується або з його творенням якою-небудь вищою істотою, або з розвитком з деякого вихідного стану, де першооснови світобудови ще змішані, невизначені. У древньокитайських міфах були присутні обидва такі сюжети. В одному з міфів прародителькою світу вважається Нюй-ва - напівлюдина-напівзмія: вона створила людей і всі речі. В іншому переказі образом вихідного стану світу виступає яйце, у ньому земля і небо ще злиті воєдино.

Діючими особами міфів, як ви знаєте з курсу історії, є боги, герої, люди, а також фантастичні істоти (часто це напівлюди-напівтварини, як уже згадана Нюйва в древньокитайській міфології чи кентавр - напівлюди -напівкінь у давньогрецькій міфології). Включення в оповідання таких істот спонукувало людей більш пізніх епох вважати, що міф - це різновид деякої чарівної казки. Але для людей ранньої стадії суспільного розвитку міф був цілком реальний і правдивий, у дійсності описаних у ньому подій ніхто не сумнівався. Людям тих далеких часів була властива особлива свідомість, яку дослідники надалі назвали міфологічною, тому що саме в міфах її риси проявилися особливо повно. Наприклад, сама поява змішаних типів (напівлюдей-напівтварин) свідчить про те, що людина ще не відокремила себе цілком від природного світу. Про це ж говорить і олюднення неживої природи. Так, місяць в австралійських міфах уявляється чоловіком одного з впливових племен, сонце ж - це дівчина, що піднялася з деревом на небо.

Міф завжди розповідає про щось конкретне, але це часто набуває значення символу. Приміром, відомий вам з курсу історії давньоєгипетський міф про Озіріса - умираючого і воскресаючого бога - символізує цикли природи. Уже наявні в суспільстві блага (використання вогню, ремесло, хліборобство) пояснюються діями якого-небудь героя (згадайте, хто з героїв давньогрецьких міфів подарував людям вогонь, хто навчив їх ремесел).

Таким чином, у міфології виражалася насущна потреба людини в осмисленні себе самої і навколишнього світу. За допомогою міфу минуле зв'язувалося із сьогоденням і майбутнім, забезпечувався духовний зв'язок поколінь.

Поряд з міфологією свої відповіді на вічні питання буття шукали релігія і філософія. Індія і Китай на Сході, Греція на Заході стали цивілізаціями, де з'явилися релігійно-філософські картини світу, що вплинули на світогляд* багатьох поколінь людей.

ДРЕВНЬОІНДІЙСЬКІ ВЕДИ ПРО ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ

Першим джерелом філософської мудрості в Древній Індії стала так звана ведична література("веда" - знання) - великий набір текстів, що складалися протягом дев'яти сторіч (1500-600 р. до н.е.). Чому світанок проганяє пітьму, день змінюється ніччю, народжується і помирає людина? Тому що діє універсальний космічний порядок, якому підлегле усе. Так вважали древні мислителі. В одному з ведичних гімнів говориться проте, що спочатку було "щось одне", нерозчленоване, аморфне, яке володіло єдиною властивістю - подихом. "Крім цього, нічого іншого не було, пітьма була спочатку, пітьма, покрита тьмою..." Початок творенню поклало жертвопринесення. Як свідчать Веди, космічний велетень Пуруша був розділений на частини і став джерелом життя для всіх живих істот. Отже, "у всього сущого і у всіх богів один початок -жертвопринесення". Справді, Сонце дарує своє тепло і світло, щоб могли жити всі істоти на Землі, мати жертвує сили і здоров'я для виховання своїх дітей, дощ віддає свою вологу полям, а людина свої знання - людям.

Різноманітний світ Всесвіту заповнений людьми і духами. Вони населяють не тільки Землю, але і численні космічні світи, Сонце, зірки. Люди зі своїм складним суспільним устроєм, тварини, рослини, ріки і струмки, сніг і вітер - усе має живу безсмертну душу, тому можна благати гору, просити прощення в дерева, наказувати хмарам.

Таким чином, для древніх індійців залежність і взаємозв'язок життя Людини, Землі і Космосу були очевидні.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші