Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Бюджетний дефіцит і джерела його фінансування

Державний бюджет - головний фінансовий план держави, найбільший централізований грошовий фонд, що перебуває у розпорядженні уряду.

Розрізняють державний бюджет: збалансований (нормальний), коли надходження і видатки бюджету врівноважені; дефіцитний, коли видатки перевищують доходи; профіцитний, коли доходи перевищують видатки [1].

Важливим елементом стратегії макроекономічного управління є зменшення розміру бюджетного дефіциту. Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему.

Таблиця. Концепції бюджетного дефіциту

Назва

Зміст

Загальний дефіцит

"Фактичний" чи "касовий", утворюється державними витратами, які перевищують державні доходи та субсидії

Зовнішній дефіцит

Дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходжень від зовнішніх джерел

Внутрішній дефіцит

Загальний дефіцит "мінус" зовнішній дефіцит

Операційний дефіцит

Визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів

Первинний дефіцит

Різниця між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентних платежів

Поточний бюджетний дефіцит / надлишок

Утворюється поточними державними доходами за винятком поточних видатків.

Для фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і неінфляційні джерела.

Неінфляційні джерела містять у собі: внутрішні та зовнішні позики на фінансових ринках: кредити комерційних банків, іноземних урядів та міжнародних організацій; продаж державних цінних паперів комерційним банкам, фірмам та домогосподарствам; трансферти - фінансування у вигляді безоплатної допомоги.

Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості - прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.

Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.

В аналітичному вигляді фінансування дефіциту державного бюджету можна показати таким чином:

де: ВБ - показник дефіциту бюджету; МВ - грошова база; Б - внутрішній борг; Б* - зовнішній борг в іноземній валюті; е - валютний курс.

Характер фінансування державного сектора і бюджетного дефіциту має різні макроекономічні наслідки. Найбільший негативний вплив справляє монетизація дефіциту. Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж - доход від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. З огляду на це всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок, який через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави:

де ІТ - інфляційний податок, % - темп приросту інфляції за рік (%), МУР - рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні [2].

Боргове фінансування дефіциту бюджету веде до накопичення державного боргу, який потрібно обслуговувати. Обслуговування боргу пов'язане з виплатою відсотків по ньому й поступовою сплатою основної суми боргу [3].

Примітки

  • 1. Вважають, що з часів Дж. М. Кейнса обов'язкова збалансованість бюджету стала анахронізмом, а концепція "здорових фінансів" (збалансованого бюджету) виявилася недостатньо ефективною. Насправді не всякий дефіцит державного бюджету є небезпечним. Якщо він не перевищує 2-3%, він не є небезпечним; якщо ж він перевищує 3%, існує загроза інфляційних явищ в економіці (абсолютно неінфляційних чинників фінансування державного бюджету немає) (Економічна теорія: Політекономія / За ред. В. Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001. - С. 407).
  • 2. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. Для студентів екон. спец. за-кл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За ред. С. Будаговської. - К. : Основи, 1998. - С.311.
  • 3. Державний борг існує у двох формах: 1) внутрішнього боргу перед юридичними та фізичними особами країни; 2) зовнішнього боргу перед іноземними країнами (міжнародними фінансовими організаціями, урядами іноземних країн та іноземними приватними особами й організаціями). Існує безпосередній зв'язок між бюджетним дефіцитом і державним боргом. З одного боку, державний борг є різницею між нагромадженою сумою всіх позитивних сальдо бюджетів і сумою всіх від'ємних сальдо (дефіцитів), отже бюджетний дефіцит формує державний борг. З другого боку, зростання боргу потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування, що зумовлює зростання бюджетного дефіциту.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші