Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Операційний менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Продуктивність та конкурентоздатність організації.

Для самостійної роботи над вивченням даного питання студентові рекомендується скористатися матеріалом підручників ТарнавськоїН. П., Пушкар P.M. [44], Хміль Ф.І. [ 170,с.566-585), Гевко І.Б (9,с.14|. Питання "Продуктивність та конкурентоздатність організації" акцентує увагу студента на виробничій (операційній) діяльності як одній із складових, що формують та підтримують належний рівень конкурентоспроможності бізнес-організації. У підручнику Р.Б. Чейза, Н.Д. Еквілайна та Р.Ф. Якобса яскраво та образно описано взаємозв'язок між операціями та конкурентоспроможністю організації, визначено основні напрями розв'язання проблеми конкурентоспроможності, пов'язані саме з операційною діяльністю [52, с.34-55).

Опановуючи питання теми, студенту важливо зрозуміти, що завдання підприємства - зробити ресурси продуктивними.

Вимірювання продуктивності - основний засіб для порівняння якості менеджменту різних підрозділів підприємства або менеджменту різних підприємств.

Продуктивність охоплює та характеризує всі зусилля, затрачені підприємством. Це перша перевірка компетентності менеджменту.

Постійне підвищення продуктивності - одне з найскладніших завдань менеджменту, оскільки продуктивність - це баланс між багатьма чинниками, і лише деякі з них піддаються чіткому визначенню та вимірюванню. Мета не в тому, щоб знайти одну досконалу міру продуктивності, а у використанні ряду (системи) вимірників.

Продуктивність підприємства (організації) - баланс між всіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпечує найбільше виробництво при найменших витратах.

Під час самостійного вивчення даного питання слід також зауважити, що це зовсім інше поняття, ніж традиційний, загальновідомий показник продуктивності на одного працюючого або на одну людино-годину [170, с.566-567]. Таке розуміння потребує свідомого управління продуктивністю організації

Управління продуктивністю організації- комплекс стратегічних і оперативних заходів та практичних дій з оптимізації співвідношення між виробленою продукцією і затраченими виробничими ресурсами.

Продуктивність - це відносна ефективність та економічність І організацій, причому одним із головних складників ефективності є якість.

Необхідно зазначити, що будь-яка організація може досягти зростання продуктивності, реалізуючи різні стратегічні підходи. Так, можна збільшити обсяг виробництва без зростання кількості ресурсів. Іншим шляхом зростання продуктивності є скорочення кількості ресурсів при стабільності обсягів послуг. Крім того, продуктивність збільшується за умови випереджаючих темпів

зростання обсягів виробництва порівняно з темпами зростання кількості використаних ресурсів, або, навпаки, при скороченні обсягів виробництва більш повільними темпами, ніж скорочення кількості ресурсів. Кожний із шляхів зростання продуктивності залежить від ряду чинників зовнішнього середовища (клієнти, конкуренти, постачальники тощо) та стану мікросередовища організації (мета, технологія, персонал та ін). Потенційний клієнт, який має свободу вибору, віддасть перевагу, безумовно, товарам чи послугам більш продуктивної організації [44].

Виходи репрезентують результати. Входи репрезентують ресурси, використані для отримання цих результатів. Р. Чейз, Еквілайн Н., Якобс Р. визначають продуктивність так:

Дієвість підприємства визначається як досягнутий бажаний результат, який характеризує кількість виходів операційної системи з врахуванням їх якості.

Економічність має місце, коли певні виходи операційної системи досягнуті за умови мінімальних входів.

У загальному вигляді вимірювання продуктивності зводиться лише до виявлення відношення між обсягом продукції і ресурсними витратами в системі. Є дві основні групи вимірювачів продуктивності (див. табл.. 11.2).

Таблиця 11.2. Основні групи вимірювачів продуктивності [35]

Вимірювачі продуктивності

Характеристика

1. Статичні коефіцієнти продуктивності

Це вимірювач обсягу продукції, поділений на вимірювач витрат за певний період часу.

2. Динамічні індекси продуктивності

Це статичний коефіцієнт продуктивності за певний період, поділений на аналогічний коефіцієнт за якийсь попередній період. У наслідку отримуємо безрозмірний показник, який характеризує зміну продуктивності в часі.

Варто розглянути, що всередині кожної групи виділяють ще по три типи вимірювачів продуктивності: частково факторний, багатофакторний і сукупно-факторний. Кожен із цих вимірювачів характеризує відношення обсягу продукції до витрат, але вони відрізняються тим, скільки елементів витрат враховано у знаменнику. Якщо мова йде лише про один елемент (праця, капітал, енергія, інформація, матеріали), то такий вимірювач називають частково факторним. Якщо у знаменнику враховують декілька елементів витрат, то такий вимірювач називають багатофакторним. А коли йдеться про всі елементи витрат, то маємо вимірювач сукупно факторний [35].

Детальніше зупинимося на оцінці входів та виходів операційної системи (див.табл.11.3).

Таблиця 11.3. Вимірники продуктивності організацій [44]

Вимірники продуктивності організацій

При розгляді питання продуктивності організації (промислового підприємства) доцільно дослідити цикл продуктивності [9,44].

Цикл продуктивності - логічна послідовність подій, які забезпечують підприємству можливість успіху через зростання продуктивності.

У процесі самостійного вивчення даного питання теми, важливо сприйняти принципову особливість стратегічного управління організаціями за критерієм продуктивності [ 170, с. 576-573).

Необхідно зазначити, що управління продуктивністю організацій здійснюють у стратегічному і оперативному інтервалах часу.

Стратегічне управління продуктивністю охоплює такі параметри:

* плановий горизонт;

* бажані результати;

* діапазон стратегічного управління;

* передбачувану взаємодію з іншими системами управління продуктивністю;

* плани й процедури розроблення;

o механізми перетворення стратегії на тактичні оперативні плани, а потім на конкретні заходи.

Управління виробничою системою за критерієм продуктивності - це процес, який передбачає стратегічне, тактичне й оперативне планування і постійний контроль за реалізацією прийнятих оптимальних рішень відповідно до конкретної ситуації [35].

Система вимірювання продуктивності має підказати керівництву, коли є необхідність у плануванні й на якому рівні треба втрутитися. Вона повинна видати таку інформацію, яка б доповнювала інші системи вимірювання результативності виробничої діяльності. Ця система має вказати, коли й куди необхідно спрямувати зусилля, бо сама собою система не може приймати рішень і недостатня для того, щоб зросла продуктивність.

Такий концептуальний апарат управління продуктивністю має достатньо загальний характер і може бути використаний стосовно системи будь-якого типу. Для тих, хто причетний до підприємств сфери послуг, ці поняття можуть так само знадобитися, як і тим, хто причетний до виробничого підприємства.

Слід зазначити, що управління продуктивністю нерозривно пов'язане з:

  • o управлінням якістю (процесом забезпечення якості);
  • o плануванням виробництва (процесом, який визначає, що має бути зроблено для підвищення ефективності;
  • o вимірюванням затрат праці і складанням кошторису витрат (процесом оцінювання економічності);
  • o бухгалтерським обліком і фінансовим контролем (процесом оцінювання прибутковості);
  • o кадровою службою.

Подальшу роботу над темою доцільно спрямувати на розгляд діапазону стратегічного управління. Він може охоплювати організацію загалом або її окремі служби. На практиці реалізують здебільшого такі стратегії управління продуктивністю:

  • 1. Створення системи управління продуктивністю, за якої кожна робоча група має свій вектор індексів, коефіцієнтів і вимірювачів продуктивності. Така стратегія ґрунтується на припущенні, що кожний підрозділ здатний розробити свою систему управління продуктивністю і управляти нею незалежно від інших.
  • 2. Розроблення системи управління продуктивністю, основою якої є індекси, коефіцієнти і вимірювачі продуктивності, розроблені для підрозділів організації з метою взаємного узгодження (стикування).
  • 3. Поєднання елементів обох систем. Застосування будь-якої з цих систем вимагає розроблення й обґрунтування відповідних індексів, коефіцієнтів і вимірювачів продуктивності. До їх розроблення необхідно залучати працівників, які нестимуть відповідальність за стан продуктивності організації.

Необхідно зазначити, що впроваджувана система управління продуктивністю повинна ув'язуватися з раніше використовуваними, для чого необхідно передбачити, у який спосіб ця система взаємодіятиме з попередніми, доповнювати й підсилювати їх.

Слід зауважити на комунікації, прийняття рішень і оперативне керівництво продуктивністю організацій. Управління продуктивністю можливе за чітко налагодженої системи комунікацій в організації. Оперативне передавання інформації сприяє координації дій осіб і підрозділів. У процесі управління організацією циркулюють величезні потоки інформації, з яких складно виокремити необхідні дані. Тому важливою складовою управління продуктивністю організації є поліпшення продуктивності комунікативних систем. З іншого боку, продуктивність комунікативних систем є наслідком загальної продуктивності організації. Наступним напрямом підвищення продуктивності організації є підвищення продуктивності процесу прийняття рішень. Цього можна досягти, використовуючи сучасні інформаційні технології. Якісна (релевантна), точна і своєчасна інформація є умовою прийняття якісних управлінських рішень. Забезпечення стабільної продуктивності вимагає участі в цьому процесі керівників усіх рівнів (170, с. 572].

Подальшу роботу над темою доцільно спрямувати на розгляд поняття конкурентоздатності фірми. У науковій літературі, присвяченій цьому питанню, неоднозначно трактується поняття конкурентоздатної фірми [31,43,44, 51, 96,102,106,151].

Конкурентоздатність фірми - це порівняльна перевага відносно інших І фірм даної галузі в конкретній країні та за її межами [44].

Конкурентоздатність-це виражена компетентність фірми, її вміння робити щось ліпше від конкурентів.

У процесі самостійного вивчення питання важливо сприйняти що конкурентоздатність фірми може бути оцінена лише в межах групи фірм, що належать до однієї галузі, або фірм, які виробляють товари-субститути (замінники). Конкурентоздатність можна виявити лише шляхом порівняння фірм як в масштабах країни, так і в масштабі світового ринку. Отже, конкурентоздатність фірми - поняття відносне: одна й та ж фірма може бути визнана конкурентоздатною в межах, наприклад, регіональної галузевої групи, а в межах світового ринку або його сегменту - ні.

У комплексі цих питань найскладнішим є оцінка рівня конкурентоздатності, тобто виявлення характеру конкурентної переваги фірми порівняно з іншими фірмами. Тут виникає кілька проблем.

Основні проблеми оцінки рівня конкурентоздатності

Слід зазначити, що при виробленні конкурентної стратегії необхідно, з одного боку, найбільш повно оцінити сильні та слабкі сторони фірми, її позицію в галузі, а з іншого - структуру самої галузі та національної економіки в цілому, які впливають на співвідношення сил, що визначають конкуренцію в цій галузі та в країні.

Використовуючи операційну систему, можна забезпечити конкурентоздатність організації різними методами:

  • 1. Лідерство за мінімумом витрат.
  • 2. Технічні характеристики продукції (наприклад, міцність, надійність).
  • 3. Швидкість доставки.
  • 4. Гарантований час доставки.
  • 5. Індивідуалізація виробів за вимогами замовників.
  • 6. Впровадження продукції на ринок.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші