Навігація
Головна
Авторизація/Реєстрація
Правила користування
Контакти
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємства
< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Класифікація підприємств та їхніх об'єднань

Знання про те, як поділяються підприємства на класифікаційні групи за певними ознаками в реальному економічному середовищі, має стати в нагоді під час вибору, наприклад, системи оподаткування, певних податкових чи інших пільг з боку держави для окремих суб'єктів господарювання або суб'єктів певних видів діяльності, вибору стратегії розвитку бізнесу тощо.

З 1 січня 2004 р. введено в дію нові Цивільний та Господарський кодекси України, які містять багато суперечностей щодо класифікації підприємств (юридичних осіб). До узгодження положень Кодексів єдиної остаточно узгодженої класифікації не існує. За Господарським кодексом України найбільш поширеними є такі види підприємств (табл. 1.2).

Розподіл підприємств за галузями економіки подано в табл. 1.3.

Таблиця 1.2. Класифікація підприємств за Господарським кодексом України

Класифікаційна ознака

Вид підприємств

1

2

Спосіб утворення (заснування) та формування статутного капіталу

Унітарне - підприємство, що створюється одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує статутний капітал, неподілений на частки, затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством (до унітарних належать державні, комунальні підприємства, засновані на власності об'єднання громадян або на приватній власності засновника). Корпоративне - підприємство, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, участі засновників у розподілі доходів та ризиків підприємства (до корпоративних належать кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, та інші, засновані на приватній власності двох або більше осіб)

Форма власності (приватна, колективна, державна)

Приватне (індивідуальне, сімейне або приватне з правом найму робочої сили) - підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання - юридичної особи. Підприємство колективної власності - підприємство, що діє на основі колективної власності засновників (учасників), які діють як один суб'єкт права колективної власності (виробничі кооперативи, підприємства споживчої

кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій тощо). Право власника реалізується через юридичну особу - підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту. Право колективної власності безпосередньо здійснюють органи управління такого підприємства.

Державне - це самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, яка функціонує на основі державної форми власності в різних сферах економіки (державне унітарне підприємство, державне комерційне підприємство, казенне підприємство).

Комунальне - підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади (комунальне унітарне підприємство). Підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності). До цієї групи належать і спільні підприємства, які становлять структури, засновані на базі майна різних форм власності (змішаної власності) і, як правило, мають форму господарського товариства. Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спільні підприємства - це юридичні особи, які базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та спільному розподілі результатів

Кількість працівників та обсяг доходу від реалізації продукції за рік

Мале - підприємство, середньооблікова чисельність працівників якого не перевищує 50 осіб, а річний дохід - не перевищує 500 тис. євро. Велике - підприємство середньооблікова чисельність працівників перевищує 1 тис. осіб, річний дохід - понад 5 млн євро. Середнє - всі інші підприємства

Ступінь підпорядкування територіальних одиниць

Материнське - підприємство, яке контролює діяльність інших юридичних осіб, наприклад, через володіння контрольним пакетом акцій дочірніх підприємств.

Дочірне - юридично самостійне утворення, яке здійснює комерційні операції і складає баланс, проте перебуває під контролем материнського. Асоційовані підприємства* - група юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні

* Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною. Проста залежність виникає, якщо одне з асоційованих підприємств має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством. Вирішальна залежність виникає, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах іншого підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства, визнається холдинговою компанією.

Таблиця 1.3. Кількість об'єктів Єдиного державного реєстру підприємств і організацій за формами власності на 1 січня 2006 р.

Галузь економіки

Всього1

За формами власності

приватна

державна та державна корпоративна

комунальна та комунальна корпоративна

1

2

3

4

5

Всього

1 070 705

838 377

43 580

79 461

3 них:

сільське господарство, мисливство та лісове господарство

85824

83153

1907

744

рибне господарство

1 565

1475

71

19

промисловість

116 260

109133

2 735

4 366

добувна промисловість

2 958

2 445

487

26

обробна промисловість

108 223

104 444

1944

1811

виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

5 079

2 244

304

2 529

будівництво

69 866

67 091

1806

928

оптова й роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту

278 097

273 905

1 352

2 824

готелі та ресторани

20 264

19 045

505

708

транспорт і зв'язок

32 497

29 760

2 194

540

фінансова діяльність

15 733

15 097

367

111

Підприємство має право на створення відокремлених підрозділів (філій, представництв, відділень із правом відкриття поточних і депозитних рахунків в установах банків). Філії та представництва не є юридичними особами.

Філія - це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Відкриття філії не потребує державної реєстрації, але для розміщення такого підрозділу в адміністративно-територіальній одиниці необхідно мати згоду відповідної місцевої влади.

Представництво - це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та представляє і захищає інтереси юридичної особи.

Серед інших ознак, які заслуговують на увагу, - належність до певної галузі економіки, а саме за видами економічної діяльності.

За оцінками експертів Світового банку, тільки в країнах, що розвиваються, налічується близько 50 визначень малого підприємництва. У різних країнах використовують свої критерії віднесення підприємств до категорії малих. Зокрема, у Німеччині до категорії малих і середніх підприємств належать юридичні особи з кількістю до 500, а в Нідерландах - до 100 осіб. В Японії до категорії малих і середніх підприємств належать юридичні особи за критерієм кількості залежно від галузі економіки (табл. 1.4).

Таблиця 1.4. Японські стандарти визначення малих та середніх підприємств

Галузь економіки

Кількість працівників, осіб

Роздрібна торгівля

До 50

Промисловість, будівництво, транспорт, зв'язок, комунальне господарство

До 300

Оптова торгівля

До 100

У Великій Британії у виробничій сфері фірма офіційно вважається малою, якщо в ній зайняті до 200 осіб. У більшості інших секторів економіки основним критерієм визначення малого підприємництва є показник річного обороту, який не повинен перевищувати 250 тис. фунтів стерлінгів. Кількість зайнятих і обсяг основного капіталу - такі критерії віднесення підприємств до розряду малих в Італії, в Індії - кількість зайнятих і обсяг інвестицій, а в багатьох галузях - ще й рівень використання енергії1.

У 1996 р. в Європейському Співтоваристві були прийняті рекомендації щодо віднесення підприємств до категорії малих та середніх, в основу яких покладена трирівнева класифікація. Загальна вимога: підприємства мають бути корпоративно незалежними, тобто у власності інших осіб має перебувати близько 25 % статутного капіталу (табл. 1.5).

Таблиця 1.5. Європейські стандарти визначення малих та середніх підприємств

Вид підприємства

Кількість персоналу, осіб

Середньорічний обіг, млн євро

Загальний річний баланс, млн євро

Середні

До 250

До 40

До 27

Малі

10-49

До 7

До 5

Мікро

До 10

Обмежень немає

За підсумками 2006 р. в Україні функціонувало 307,4 тис. малих підприємств, що на 12,3 тис, або на 4,2 % більше, ніж у попередньому році. У середньому в розрахунку на 10 тис. осіб населення припадало 66 малих підприємств, 65,5 % з яких були прибутковими.

За галузевою структурою понад половину малих підприємств було зосереджено у сфері торгівлі та послуг. Так, 33,5 % від їх загальної кількості були торговельними, 21,7 % займалися операціями з нерухомістю, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям, 5 % працювали у сфері транспорту та зв'язку, по 3,3 % припадало на малі підприємства зі здійснення готельної та ресторанної діяльності, з надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльності у сфері культури та спорту. Виробничу сферу для своєї діяльності обрали 29,9 % малих підприємств, серед яких 14,4 - промислові підприємства, 10,2 - будівельні, 5,1 % - сільськогосподарські1.

Будь-який суб'єкт господарювання, в тому числі і підприємство, існує в певній організаційно-правовій формі2. Організаційно-правові форми юридичних осіб відповідно до чинного українського законодавства подано на рис. 1.7.

Класифікація юридичних осіб за Цивільним кодексом України

Рис. 1.7. Класифікація юридичних осіб за Цивільним кодексом України

Відповідно до Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законодавством.

Товариство - це організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у ньому. Товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом.

У станова - це організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів установ установлюються законом.

Особливості правового статусу непідприємницьких товариств установлюються окремими законами: "Про споживчу кооперацію", "Про об'єднання громадян" тощо.

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як виробничі кооперативи або господарські товариства.

Виробничий кооператив - це добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків.

Господарське товариство - це юридична особа, статутний (складений) капітал якого поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами визнаються підприємства, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Відповідно до Цивільного кодексу України господарське товариство, крім повного і командитного1 може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником. До введення в дію нових кодексів на території України юридична особа з одним учасником мала правовий статус "приватного підприємства".

Господарське товариство за формою об'єднання майна, характером відповідальності учасників щодо фінансових зобов'язань товариства та ступенем їх участі в діяльності може мати такі форми (табл. 1.6):

  • - товариство з обмеженою відповідальністю;
  • - товариство з додатковою відповідальністю;
  • - повне товариство;
  • - командитне товариство;
  • - акціонерне товариство (відкритого або закритого типу).

Чинник

Товариство

акціонерне

з обмеженою відповідальністю

з додатковою відповідальністю

повне

командитне

1

2

3

4

5

6

Капітал підприємства

Поділений на акції

Поділений на частки

Поділений на частки

Поділений на частки

Поділений на частки

Характер розподілу доходів

Відповідно до чинної дивідендної політики

За домовленістю між партнерами, їх права і обов'язки закріплено у статуті

За домовленістю між партнерами, їх права і обов'язки закріплено у статуті

За домовленістю між партнерами, їх права і обов'язки закріплено в засновницькому договорі

За домовленістю між партнерами, їх права та обов'язки закріплено в засновницькому договорі

Можливість ' інвестування

за рахунок

зовнішніх

джерел

Значна. За рахунок кредитів і емісії цінних паперів

Відносно обмежена

Відносно обмежена

Незначна

Незначна

Ступінь матеріальної відповідальності власників

У межах акцій, якими вони володіють

У межах внеску

У межах внеску і майна та пропорційно до внеску

Солідарна відповідальність усім особистим майном учасників

Солідарна відповідальність усім майном одних учасників і в межах внеску вкладників

Установчі документи

Статут.

Зафіксований в офіційних юридичних документах. Зміна статуту потребує спеціальної юридичної процедури і погодження з акціонерами

Статут. Фіксується при реєстрації

Статут. Фіксується при реєстрації

Засновницький договір

Засновницький договір

Статутний

(складений)

капітал

Статутний капітал. Мінімальний обсяг встановлено законодавством

Статутний капітал.

Мінімальний обсяг установлено законодавством

Статутний капітал. Обмежень немає

Складений капітал. Обмежень немає

Складений капітал

Обмежень немає

Управління

Здійснюється правлінням, яке обирається акціонерами на зборах

За домовленістю між партнерами

За домовленістю між партнерами

За домовленістю між партнерами

Здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю

Процедура вилучення власниками частки капіталу

Не передбачена. Акціонери вилучають свої капітали шляхом продажу акцій на вторинному ринку цінних паперів

За домовленістю між партнерами

За домовленістю між партнерами

За домовленістю між партнерами

За домовленістю між партнерами

Добровільна

ліквідація

підприємства

Строк функціонування не обмежений

За домовленістю між партнерам и

За домовленістю між партнерами

За домовленістю між партнерами

За домовленістю між партнерами

Відповідальність учасників може бути:

  • - необмеженою й обмеженою. За умов необмеженої відповідальності власники відповідають усім своїм майном, тобто як тією його частиною, яка інвестована в підприємство, так і тим, що належить їм як фізичним особам на правах приватної власності. У випадку обмеженої відповідальності власники відповідають лише тієї частиною свого майна, яка вкладена в підприємство;
  • - солідарною та частковою. Солідарна відповідальність передбачає, що кожен із власників відповідає за всі фінансові зобов'язання підприємства (один за всіх, всі за одного). Застосування принципу часткової відповідальності зобов'язує кожного з власників відповідати лише за частину фінансових зобов'язань підприємства.

Товариство з обмеженою відповідальністю - це товариство, статутний капітал якого поділений на частки, обсяг яких визначається статутом. Учасники такого товариства несуть відповідальність (ризик збитків), пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів до статутного капіталу.

Товариство з додатковою відповідальністю - це товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених статутом розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його зобов'язаннями своїми внесками до статутного капіталу. Якщо цих сум недостатньо - додатково своїм власним майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника, встановленого статутом товариства.

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, й у строк до 12 місяців із дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у певному році до моменту його виходу.

Повне товариство - це товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть солідарну додаткову відповідальність за його зобов'язаннями всім майном, що їм належить.

Командитне товариство - це товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в його діяльності. Учасники-вкладники є "мовчазними", тобто відіграють пасивну роль в діяльності товариства. Вони вкладають свої кошти в суб'єкт господарювання, проте не беруть участі в управлінні.

Акціонерне товариство - це товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний капітал акціонерного товариства, який не може бути меншим за суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, чинної на момент створення акціонерного товариства. Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни. Вони укладають між собою договір (він не є установчим документом), що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. Вони несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства. Для створення акціонерного товариства засновники повинні повідомити про намір створити його, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства. Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язане видати акціонерам акції (сертифікати акцій). Закрите акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції. Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками. Засновники зобов'язані бути держателями акцій на суму, не меншу 25 % статутного капіталу і строком не менше двох років. Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців. Після закінчення вказаного в повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 % акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим.

Акціонерному товариству притаманний унікальний спосіб фінансування - через продаж акцій і облігацій, - який забезпечує мобілізацію значних сум коштів шляхом реалізації інструментів власності серед населення чи юридичних осіб.

Акціонерні товариства в Україні бувають відкриті і закриті. Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки на купівлю-продаж на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших учасників акціонерного товариства.

Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Акції акціонерного товариства поділяються на прості і привілейовані, можуть бути іменними та на пред'явника.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на отримання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Проте власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Виплата дивідендів за такими акціями проводиться в обсязі, зазначеному в акції, незалежно від обсягу одержаного акціонерним товариством прибутку. Коли особа купує акції акціонерного товариства, випускається сертифікат акції, який засвідчує право власності в акціонерному товаристві. Відповідно до законодавства частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати 25 %. Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує обсягу статутного капіталу.

Підприємства можуть створювати об'єднання, які діють на основі договору або статуту, що затверджується їх засновниками або власниками.

Об'єднання підприємств - це господарська організація, утворена з двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

За правовим режимом членства виділяють два типи добровільних об'єднань - договірні та статутні. Договірні об'єднання (асоціації, корпорації) створюються за принципом добровільного членства. їх засновники укладають багатосторонній засновницький договір, в якому визначають усі необхідні умови діяльності членів об'єднання. Статутні об'єднання (концерн, консорціум, державні корпорації) діють на основі статуту, часто з високим ступенем централізації управлінських функцій і фінансової залежності від засновників.

Поряд із добровільними об'єднаннями підприємств в Україні можуть створюватися так звані інституційні об'єднання, які започатковуються в директивному порядку міністерствами чи безпосередньо Кабінетом Міністрів. До них належать виробничі, науково-виробничі, виробничо-торговельні та інші об'єднання, які інтегрують стадії створення, реалізації та сервісу після продажу виробів тривалого користування.

Об'єднання, як правило, є юридичними особами, можуть мати самостійний і зведений баланси, поточні та вкладні рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Реєстрація об'єднань проводиться в порядку, встановленому для підприємств в Україні. Підприємства - учасники об'єднання зберігають статус юридичної особи, незалежно від організаційно-правової форми об'єднання.

Намір створити об'єднання підприємств може розглядатися не тільки як концентрація, а й як "погоджені дії". Тому з метою запобігання зловживань на ринку рішення про дозвіл об'єднання підприємств приймає Антимонопольний комітет України.

Класифікація об'єднань підприємств. Відповідно до Господарського кодексу України виділяють такі види об'єднань:

  • - асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Об'єднання у формі асоціації не вимагає централізації управління підприємствами - членами асоціації (правлінню асоціації не дозволяється втручатися у виробничу та комерційну діяльність підприємств);
  • - корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації;
  • - консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо) промислового та банківського капіталу для досягнення спільної мети. Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники. Після досягнення певної мети консорціум припиняє свою діяльність;
  • - концерн - статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. У цій формі об'єднання застосовується найбільш високий ступінь централізації управлінських функцій і повноважень підприємств концерну. Особливістю концернів і державних корпорацій як найбільш поширених в Україні форм статутних об'єднань є те, що їх засновниками є власники уповноважені органи, а не самі підприємства, і діють ці об'єднання на підставі затверджених засновниками статутів, тобто не мають установчих договорів. Отже, предмет і цілі їхньої діяльності визначають власники, а не члени об'єднань;
  • - інші об'єднання, серед яких можуть бути відомі у світовій практиці;
  • - картелі - договірні об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності - регулювання збуту виготовленої продукції;
  • - синдикати - організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через утворений спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання;
  • - трести - монополістичні об'єднання підприємств, які раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс;
  • - холдинги - специфічна організаційна форма об'єднання капіталів, яка становить інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Перевага холдингових структур пояснюється наявністю централізованого фінансово-економічного управління технологічно пов'язаними підприємствами, можливістю знизити ризики інвестицій і взаємних поставок, економією трансакційних витрат, зростанням можливостей фінансового і податкового маневрування та ін.;
  • - промислово-фінансові групи - об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства. На чолі фінансової групи може стояти банк, який розпоряджається капіталом підприємств, що входять до складу фінансової групи, контролює всі сфери їхньої діяльності.

Найбільш поширеною в Україні формою об'єднань (табл. 1.7) є асоціації. У роботі асоціацій можна виділити незалежно від специфіки галузі декілька основних напрямків, зокрема:

  • - взаємодія з державою в інтересах бізнесу (вплив асоціацій на процес законотворення через розробку законопроектів, проведення семінарів за участю представників влади);
  • - встановлення правил чесного бізнесу і контроль за їх дотриманням (членство в асоціаціях передбачає дотримання прийнятих нею "кодексів честі");
  • - РR - галузі (асоціація за рахунок загальних коштів від імені галузі може рекламувати галузь у цілому, ініціювати появу публікацій у пресі, проведення семінарів, тренінгів для потенційних клієнтів, організовувати виставки, спільні маркетингові акції);
  • - інформаційний обмін (апарат асоціації може працювати як спеціалізоване інформаційне агентство, яке забезпечує всіх операторів новинами про технології, зміни в законодавстві тощо. З внутрішньогалузевими об'єднаннями охоче співпрацюють аналогічні міжнародні організації, що відкриває підприємствам доступ до світових інформаційних ресурсів, вигідних контрактів);
  • - урегулювання суперечок.

Найбільш відомими асоціаціями в Україні є: Інтернет - асоціація України, Українська асоціація товарних знаків, Українська асоціація інвестиційного бізнесу, Асоціація сприяння обороту і виробництву алкоголю і тютюнової промисловості (СОВАТ), Всеукраїнська асоціація пекарів та ін.

Відповідно до Закону України "Про холдингові компанії в Україні", холдингова компанія - відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

Холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) - це пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 % чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства. Рішення про утворення холдингової компанії приймається власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) та оформлюється відповідним договором. Статутний капітал холдингової компанії утворюється за рахунок вкладів засновників у формі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії. Частка у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії, не повинна перевищувати 20 % статутного капіталу холдингової компанії.

Холдинги характеризуються високим рівнем організації та концентрації капіталу. Через них вдається налагодити функціональну взаємодію капіталів, що належать різним за профілем діяльності підприємствам, включаючи пряме їх злиття і втрату самостійності. У складі холдингу вирішуються проблеми, які не може вирішити одне окремо взяте підприємство: розробка і створення складних технічних проблем, освоєння високих технологій, отримання значних кредитів під певні програми, створення нових виробничих потужностей тощо.

Основними мотивами, що спонукають до створення холдингових компаній, є такі;

  • - можливість отримання контролю над підприємствами;
  • - концентрація капіталів, більш вільне їх переливання і на цій основі оптимізація інвестиційного процесу;
  • - консолідація діяльності групи підприємств з метою зменшення податкових платежів. Це досягається шляхом укладення угод між підприємствами, відповідно до яких їх прибутки чи збитки переводяться безпосередньо до холдингової компанії, що дає змогу холдингу враховувати збитки одного підприємства та прибутки іншого для сплати податку з решти частини прибутку;
  • - залучення додаткових виробничих потужностей у результаті поглинання підприємств;
  • - можливість диверсифікації виробництва, зниження ризику при виході на ринок;
  • - розподіл господарських ризиків між різноманітними дочірніми фірмами;
  • - проникнення через холдинг в інші сфери виробництва і збуту товарів;
  • - проведення загальної технічної, економічної, кадрової політики та здійснення контролю за дотриманням спільних інтересів підприємств.

Наприклад, Перший національний виноробний холдинг (ПНВХ) входить до складу корпорації "Логос" (м. Дніпропетровськ). Як керуюча структура він поєднує лідерів українського виноробства: TOB "Інкерманский завод марочних вин" (Севастопольська зона виноробства, АР Крим), АПФ "Таврія" (м. Нова Каховка, Херсонська обл.), ЗАТ "Інститут Виноробства" (м. Дніпропетровськ), TOB "Качинский+" (Севастопольська зона виноробства, АР Крим), ЗАЗ "Чорноморець" (Бахчисарайський район, АР Крим). Загальна площа виноградників Холдингу більше 3000 га. ПНВХ є власником таких торгових марок, як "Inkerman" - класичні марочні вина, "Легенда Криму" - ординарні вина, "Златна Колекція" ("Златна Тамянка", "Златна Кадарка") - колекція напівсолодких і десертних вин, "Таврія" ("Каховський", "Борисфен", "Георгіївський", "Таврія", "Оріана", "Каховка", "Асканія", "Дніпро", "Херсон", "Імперіал", "Георгіївський кавалер") - ординарні, марочні й колекційні коньяки, "ALeXX" (Silver, Gold, Platinum) - перший креативний коньяк у стилі "fusion". З 2005 р. ПНВХ є ексклюзивним постачальником продукції "Remy Cointreau" в Україні (коньяки "Remy Martin", лікери й горілки "BOLS").

Відповідно до Закону України "Про промислово-фінансові групи в Україні" промислово-фінансова група (ПФГ) - це об'єднання, до якого можуть входити промислові, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, та яке створюється за рішенням уряду України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції.

ПФГ не має статусу юридичної особи і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання. Право діяти від імені ПФГ має виключно головне підприємство ПФГ. Головне підприємство та учасники ПФГ укладають Генеральну угоду про спільну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ, яка підлягає затвердженню постановою Кабінету Міністрів України.

Головне підприємство ПФГ, створене відповідно до законодавства України, яке виробляє кінцеву продукцію ПФГ, збуває її, сплачує податки в Україні та офіційно представляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами. Підприємство, установа, організація можуть бути головним підприємством чи учасником тільки однієї ПФГ. У складі ПФГ може бути тільки один банк. Головним підприємством ПФГ не можуть бути торговельне підприємство, транспортне підприємство, підприємство у сфері громадського харчування, побутового обслуговування, матеріально-технічного постачання, банк, фінансово-кредитна установа. Президентом ПФГ є керівник головного підприємства ПФГ.

Створення ПФГ забороняється у сфері торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, матеріально-технічного постачання, транспортних послуг. Рішення про створення (реєстрацію) об'єднання та надання йому статусу ПФГ приймається Кабінетом Міністрів України з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, затверджених законами або постановами Верховної Ради України, таоформляєтьсяпостаиовою. Кабінет Міністрів України приймає до розгляду проекти створення ПФГ за умови, що розрахунковий обсяг реалізації кінцевої продукції ПФГ буде еквівалентним сумі 100 млн дол. СІПА за рік, починаючи з другого року після створення ПФГ. Цей строк може бути продовжено окремою постановою Кабінету Міністрів України в разі створення ПФГ для виробництва нових видів кінцевої продукції та з довгостроковим циклом виробництва.

Переваги створення ПФГ полягають в тому, що в її рамках досягається:

  • - концентрація грошових, матеріальних, науково-технічних, трудових, інформаційних ресурсів;
  • - взаємодія фінансового, промислового та інтелектуального капіталу;
  • - формування ефективного механізму самофінансування учасників ПФГ;
  • - підвищення економічної стабільності учасників групи у зв'язку зі створенням можливостей для надання допомоги збитковим підприємствам, які є незамінними в технологічному ланцюзі виготовлення кінцевої продукції;
  • - покращення кредитного обслуговування підприємств групи банками, які входять до складу ПФГ;
  • - можливість за рахунок високої концентрації капіталу реалізовувати масштабні науково-технічні розробки, створювати найбільш складні технічні і технологічні системи;
  • - можливість формування міжнародних коопераційних зв'язків на основі створення транснаціональних промислово-фінансових груп.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші
?>