Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Кримінальне право
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особлива частина КК - це система кримінально-правових норм.

Ідеться про те, що розглядувана частина кримінального закону побудована не довільно, а з використанням певних критеріїв систематизації норм Особливої частини КК, які (критерії систематизації) було вироблено або самим законодавцем у процесі вдосконалення законодавчої техніки, або наукою кримінального права та сприйняте парламентаріями.

Систематизація роз'яснювальних, заохочувальних і виняткових норм. Оскільки головним призначенням роз'яснювальних, заохочувальних і виняткових норм Особливої частини КК є сприяння правильному розумінню та застосуванню заборонних норм, встановлення особливостей кримінальної відповідальності за вчинення певних видів злочину та сприяння ефективнішому превентивному впливу цих норм, то їх розміщення в системі норм Особливої частини КК зумовлено місцем розташування відповідних заборонних норм.

При цьому вважаємо, що роз'яснювальні норми мають міститися винятково у примітках до тих статей, в яких закріплено положення, що потребують законодавчого роз'яснення. Це пояснюється тим, що роз'яснювальні норми безпосередньо не впливають на процес боротьби зі злочинністю (не є проявом кримінально-правової політики держави), а лише пояснюють певні терміни, поняття, ознаки тощо16.

Ураховуючи той факт, що заохочувальні та виняткові норми мають пряме відношення до настання чи ненастання кримінальної відповідальності за тією чи іншою заборонною нормою та віддзеркалюють певну сферу кримінально-правової політики нашої держави, однак не описують основного чи кваліфікованих складів злочину, вважаємо, що заохочувальні та виняткові норми мають розміщуватися в останніх частинах відповідних статей Особливої частини КК. Отже, цілком логічно, що заохочувальні та обмежувальні виняткові норми Особливої частини КК розміщено саме в цих структурних елементах відповідних статей Особливої частини КК. Питання про те, чому розширювальні виняткові норми Особливої частини КК розміщено в примітках до статей 149 і 303 КК, а не в останніх їх частинах, залишається загадкою.

Систематизація заборонних норм. Найбільше значення для практики застосування та науки кримінального права має систематизація заборонних норм кримінального закону. Як свідчить комплексний аналіз Особливої частини КК у переважній більшості випадків заборонні норми чинного КК розміщено з дотриманням таких основних правил систематизації:

  • 1) заборонні норми, що описують основний склад злочину, розміщуються в першій частині відповідної статті Особливої частини КК. Український законодавець досить виважено підійшов до виконання цього правила та побудував майже всі статті Особливої частини КК з дотриманням цієї вимоги. Щоправда, в чинному КК мають місце кілька випадків нехтування вимогами цього правила (наприклад, уст. 197-1 КК передбачено не один основний склад злочину, а два);
  • 2) заборонні норми, що описують кваліфіковані (особливо кваліфіковані, "особливо" кваліфіковані тощо) склади злочину, розміщуються в частинах 2,3,4 тощо мірою зростання видової суспільної небезпеки описуваних ними діянь. Більшість статей Особливої частини чинного КК побудовано саме за такою системою. Виняток становлять здебільшого ті статті, в яких законодавець порушив вимоги щодо місця розташування норм, що описують основний склад злочину (статті 168, 159-1, 197 КК тощо);
  • 3) статті, що містять заборонні норми, групуються в розділи Особливої частини КК виходячи з тотожності або однорідності основних безпосередніх об'єктів, описуваних ними складів злочину. Системний аналіз кримінального закону дозволяє стверджувати, що в результаті такого об'єднання заборонних норм Особливої частини КК утворюються або родові, або групові об'єкти кримінально правової охорони. Так, коли безпосередні об'єкти складів злочину, що об'єднані в межах одного розділу Особливої частини КК, є складовими більш абстрактної цінності (яка, як правило, зазначена в назві цього ж розділу), слід говорити про існування родового об'єкта сукупності складів злочину, описаних нормами відповідного розділу16. Коли ж безпосередні об'єкти складів злочину, що об'єднані в межах одного розділу Особливої частини КК, не є частинами більш абстрактної цінності або хоч і є частинами більш абстрактної цінності, однак ця більш абстрактна цінність охороняється не лише нормами цього розділу, то слід говорити про існування групового об'єкта сукупності складів злочину, описаних нормами відповідного розділу. Таким чином, статті, що містять заборонні норми, в чинному кримінальному законі, як правило, згруповано за ознаками родового чи групового об'єкта кримінально-правової охорони;
  • 4) послідовність розміщення статей, що містять заборонні норми, у межах одного розділу Особливої частини КК визначається суспільною небезпекою описуваних ними злочинів - від більш небезпечних до менш небезпечних. Виконання цього правила дозволяє сфокусувати увагу "читача" на найнебезпечніших посяганнях на визначений розділом родовий чи груповий об'єкт кримінально-правової охорони. Проте не всі розділи Особливої частини КК побудовано відповідно до цього правила (наприклад, розділ VI Особливої частини КК відкривається статтею, яка передбачає кримінальну відповідальність за крадіжку (ст. 185), попри те, що найбільш небезпечний злочин проти власності описано у ст. 187 КК (розбій));
  • 5) послідовність розміщення розділів в Особливій частині КК визначається ієрархією цінностей (від найбільш важливої до найменш важливої), що підлягають кримінально-правовій охороні, комплексом заборонних норм того чи іншого розділу. У науці кримінального права висловлювалися різні думки щодо того, якою мала б бути послідовність розташування розділів Особливої частини у раніше чинному та нині чинному кримінальному законодавстві19, утім наразі вона така, яка знайшла своє закріплення в межах чинного КК.

У кримінально-правовій літературі справедливо зазначається, що науково обґрунтована систематизація норм Особливої частини КК має істотне значення для: 1) пошуку тієї норми, яка підлягає застосуванню; 2) з'ясування змісту окремих ознак складів, описуваних заборонними нормами; 3) процесу кодифікації кримінального законодавства; 4) розмежування суміжних складів злочину; 5) тлумачення кримінально-правових норм; 6) з'ясування думки законодавця про цінність тих чи інших об'єктів кримінально-правової охорони; 7) організації звітності правозастосовних органів; 8) ведення кримінально-правової статистики.

Насамкінець слід зауважити, що після ухвалення КК 2001 року в науці кримінального права неодноразово зверталася увага на велику кількість системних вад у побудові та систематизації норм Особливої частини КК. При цьому вихід із цієї ситуації одні криміналісти вбачають у проведенні системних змін Особливої частини КК у межах чинного КК21, інші - у негайному розробленні та прийнятті нової редакції КК.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші