Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екогеографія України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Управління у сфері поводження з відходами в Україні

Управління у сфері поводження з відходами здійснюється відповідно до Закону України "Про відходи" (1998 р.). За цим документом визначаються правові, організаційні й економічні засади діяльності, пов'язаної зі зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням, а також із запобіганням негативному впливові відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я населення на території України. Закон "Про відходи" регулює відносини, пов'язані з утворенням, збиранням і заготівлею, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також із перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина.

Використання промислових токсичних відходів в Україні

Рис. 10.2. Використання промислових токсичних відходів в Україні


Основними завданнями законодавства про відходи є*139:

*139: {Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 p. № 187/98-ВР (зі змінами, внесеними згідно з Законом від 7 березня 2002 р. № 3073-Ш // ВВР. — 2002. — № 31. — Ст. 214) // ВВР. — 1998. — № 36—37. — Ст. 3.}

  • — визначення головних принципів державної політики у сфері поводження з відходами;
  • — правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами;
  • — визначення основних умов, вимог і правил стосовно екологічно безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження;
  • — забезпечення мінімального утворення відходів, розширення їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я населення.
  • 14 вересня 2000 р. був прийнятий Закон України "Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" № 1947-ІП. Мета Програми полягає у запобіганні накопиченню токсичних відходів й обмеженні їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Головними пріоритетами цього документа є: 1) зменшення обсягів накопичених відходів; 2) обмеження утворення; 3) переробка й екологічно безпечне видалення відходів.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на територіях міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зоні зон санітарної охорони водних об'єктів, інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я населення. Захоронити відходи у надрах можна лише у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень із дотриманням стандартів" норм і правил, передбачених законодавством України*140.

*140: {Там само. — Ст. 33}

Актуальною залишається проблема перевезень відходів і особливо транскордонних. Перевезення відходів — це транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації або видалення. Транскордонне перевезення відходів — транспортування відходів з території, на або через територію України, на територію або через територію іншої держави1. Після приєднання України у 1999 р. до Базельської конвенції "Про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням"вона має виконувати відповідні зобов'язання як одна зі сторін Конвенції.

  • 6 жовтня 2005 р. Верховна Рада України прийняла Постанову "Про стан виконання законодавства у сфері поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення" № 2967-IV, в якій визначено основні наслідки незадовільного державного управління, недосконалої нормативно-правової бази у сфері поводження з відходами:
    • — негативний вплив утворюваних і накопичених відходів на здоров'я населення і навколишнє природне середовище;
    • — брак дійових економічних стимулів для збору та переробки значної кількості відходів;
    • — недосконалість економічних і правових механізмів управління у цій сфері;
    • — недосконалість сформованої в Україні інфраструктури і практики збору та видалення твердих побутових відходів, що не передбачає селективне збирання корисних компонентів відходів як вторинної сировини;
    • — низький рівень інформаційного забезпечення суб'єктів господарської діяльності про технології утилізації відходів, будівництво й експлуатацію об'єктів поводження з відходами і брак заходів, спрямованих на роз'яснення законодавства про відходи серед населення;
    • — брак ефективного контролю над потоками відходів і недосконалість форм статистичної звітності, що унеможливлює отримання достовірної інформації стосовно обсягів утворення і використання відходів;
    • — низька плата за розміщення відходів, що не відповідає сучасним вимогам і світовій практиці;
    • — незаконні операції з відходами у процесі транскордонних перевезень, утилізації або видаленні небезпечних відходів під час їх імпортування або транзиту через територію України;
    • — відсутність системності вивчення й експертизи світових новітніх наукових розробок і сучасних технологій переробки відходів та впровадження їх в Україні.

Враховуючи євроінтеграційну спрямованість екологічної політики України, має змінитися ставлення до проблеми використання власних відходів, що потребує вдосконалення законодавства за такими напрямами*141;

*141: {Постанова Верховної Ради України "Про стан виконання законодавства у сфері поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення" від 6 жовтня 2005 p. № 2967-IV // ВВР. — 2005. — № 47. — П. 8.}

  • — приведення законодавства у відповідність до європейської практики;
  • — запобігання утворенню відходів та зменшення обсягів їх утворення;
  • — реалізація принципу відповідальності виробника за збір і переробку окремих видів продукції після її використання;
  • — формування в Україні ринкового механізму поводження з відходами як вторинними ресурсами;
  • — стимулювання припливу інвестицій у сферу поводження з відходами;
  • — установлення нормативів платежів, що стимулюють збір та утилізацію використаних тари й упаковки;
  • — здійснення державного нормування рівня переробки окремих видів відходів, розробка для реалізації цього принципу національних планів і програм розвитку ринку вторинних ресурсів, збільшення обсягів субсидій на заходи у цій сфері;
  • — посилення відповідальності за правопорушення у галузі поводження з відходами;
  • — реалізація практики щодо надання підприємствам зі збору та переробки відходів податкових пільг, пільгових кредитів і транспортних тарифів;
  • — економічне стимулювання збільшення обсягів виробництва товарів і продукції, що виготовляються з відходів або з їх використанням;
  • — забезпечення підвищення ефективності використання природної сировини шляхом зменшення втрат сировинних, матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів у технологічному процесі виробництва товарів і продукції.

Основними напрямами вдосконалення нормативної бази у сфері поводження з відходами в Україні є розроблення і впровадження:

  • — засобів захисту навколишнього природного середовища і здоров'я людей від негативного впливу відходів;
  • — механізмів економічного регулювання у сфері поводження з відходами, розвитку прогресивних технологій і обладнання для збору, переробки і транспортування відходів;
  • — механізмів економії первинних матеріальних та енергетичних ресурсів шляхом їх заміни відповідними вторинними ресурсами;
  • — порядку забезпечення розвитку організаційно-виробничої інфраструктури ринку вторинних ресурсів, залучення у цю сферу малого і середнього бізнесу з перспективою створення на цій основі галузі зі збору та переробки відходів у товарну продукцію;
  • — номенклатури відходів, які, насамперед, мають використовуватися як вторинні матеріальні й енергетичні ресурси;
  • — порядку віднесення відходів до ресурсоцінних та ціноутворення щодо відходів, які підлягають використанню як вторинні ресурси.

Отже, проблема відходів, тобто будь-яких речовин, матеріалів і предметів, що утворюються в процесі людської діяльності й не мають подальшого використання, набула в Україні неабиякого значення. Особливо це стосується небезпечних відходів, які мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші властивості, що створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я населення та потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Відходи, для утилізації та переробки яких існують відповідні технології й економічні передумови, називаються вторинною сировиною. Основним напрямом розв'язання проблеми ліквідації відходів є застосування в усіх галузях господарства безвідходної технології, тобто перехід на утилізаційні методи знешкодження відходів. Але найближчим часом на більшості підприємств йдеться лише про застосування маловідходних технологій, тому складування виробничих і побутових відходів залишається поки що головним методом їхньої ліквідації.

Як не прикро, але нині Україна належить до числа країн з найбільшими абсолютними обсягами утворення та нагромадження відходів. Щороку в поверхневих сховищах складується понад 1,5 млрд. т твердих відходів, з яких використовується лише 5—10 %. Окрім цього, специфікою в Україні є різке домінування відходів, що утворюються у процесі розробки родовищ і збагачення корисних копалин. Під час захоронення сміття на полігонах величезні площі природних земель безповоротно втрачаються, серйозно забруднюється навколишнє середовище навколо полігонів. Саме тому найпрогресивніший метод на сьогодні — переробка сміття, якій підлягають: папір, скло, металеві й алюмінієві банки, текстиль, пластик, органічні відходи, отримані у процесі сортування. Переваги сортування і наступної переробки відходів полягають у тому, що на захоронення або спалювання потрапляє менший обсяг відходів; матеріали при цьому використовуються повторно; також зберігаються природні ресурси, зокрема, деревина, нафта, метали.

З огляду на це, можна зазначити основні завдання законодавства України про відходи: визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження. Нагальним завданням у цій сфері вважається забезпечення мінімального утворення відходів, розширення їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я населення.

Запитання і завдання для самоконтролю

  • 1. Що зумовлює масове накопичення відходів та виробництва стійких забруднювачів природного середовища в Україні?
  • 2. Як класифікують небезпечні відходи?
  • 3. Визначте сутність поняття операції поводження з відходами.
  • 4. Охарактеризуйте загальну схему використання відходів як вторинних ресурсів.
  • 5. Які ви знаєте методи знешкодження відходів?
  • 6. Які відходи становлять більшу частину відходів в Україні?
  • 7. Чому, на вашу думку, найпрогресивнішим методом на сьогодні є переробка сміття?
  • 8. Відповідно з якими законодавчими актами здійснюється управління у сфері поводження з відходами в Україні?

Рекомендована література

  • 1. Гавриленко ОЛ. Основи екології та безпека життєдіяльності. — К.: Ніка-Центр, 2004. — 456 с.
  • 2. Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР (зі змінами, внесеними згідно з Законом від 7 березня 2002 р. № 3073-Ш // ВВР. — 2002. — № 31. — Ст. 214) // ВВР. — 1998. — № 36—37. — Ст. 1.
  • 3. Закон України "Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" від 14 вересня 2000 р. № 1947-ПІ // ВВР. — 2000. — № 44. — Ст. 374.
  • 4. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2004 р. — К., 2005. — 227 с.
  • 5. Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. — К., 2003. — 128 с.
  • 6. Постанова Верховної Ради України "Про стан виконання законодавства у сфері поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення" від 6 жовтня 2005 p. №2967-IV // ВВР. — 2005. — № 47.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші