Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємств
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методика визначення ефективності капітальних вкладень

У процесі матеріалізації капітальних вкладень відтворюються силові та робочі машини, транспортні засоби, будівлі, споруди й інші засоби виробничого і невиробничого призначення. У такий спосіб капітальні вкладення через певний відтинок часу переходять у виробничі фонди, які долучаються до виробництва і дають ефект. Останній характеризує економічні, соціальні чи інші результати та господарську доцільність капітальних вкладень. Економічну ефективність капітальних вкладень визначають з метою обґрунтування напрямів і виявлення найвигіднішого варіанта будівництва нових або розширення й реконструкції діючих комплексів, нових технологічних процесів, комплексу машин. Основою оцінки доцільності капітальних витрат слугують порівнювання вигідності за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найкращого з кількох варіантів капітальних вкладень.

Для оцінки доцільності й всебічного обґрунтування капітальних вкладень, аналізу їх економічної ефективності та виявлення резервів її підвищення офіційна методика використовує систему показників. Вони можуть бути узагальнюваль-ними й поодинокими.

До перших належать термін окупності капітальних вкладень, питомі капітальні вкладення і капіталомісткість, а до поодиноких або, як їх називають, додаткових - показники, що підлягають спільному комплексному аналізу, зокрема, продуктивність праці, фондовіддача, матеріаломісткість, собівартість і якість продукції, показники, які характеризують поліпшення стану довкілля.

На практиці аграрні підприємства приймають різноманітні рішення стосовно доцільності залучення капітальних вкладень у виробничу та соціальну сфери. Економічну ефективність визначають на основі типової методики, через порівняння корисного ефекту від їх здійснення з обсягом капітальних вкладень. Таким безпосереднім економічним результатом є приріст корисного ефекту як економічний результат функціонування приросту виробничих потужностей і основних фондів.

З огляду на це розрізняють загальну (абсолютну) та порівняльну ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних вкладень відображає загальну їх віддачу на підприємстві, її обрахунки потрібні для оцінювання фактичного ефекту. Критерієм ефективності капітальних вкладень є співвідношення приросту корисного ефекту до капітальних вкладень, що спричинили цей приріст.

Визначаючи абсолютну економічну ефективність капітальних вкладень, використовують показник - коефіцієнт ефективності:

- сільського господарства - відношення річного приросту обсягу валового або чистого доходу до обсягу капітальних вкладень, що спричинили цей приріст:

- підприємств - відношення приросту прибутку за рік до капітальних вкладень, що спричинили цей приріст:

- окремих заходів - відношення одержаної економії від зниження собівартості продукції до капітальних вкладень, що спричинили цю економію:

Визначивши показник ефективності капітальних вкладень окремо за кожним методом, його порівнюють з відповідним

нормативним показником. Якщо отриманий показник вищий

від нормативного, то капітальні вкладення визнаються ефективними. Для аграрних підприємств нормативний показник ефективності встановлено на рівні 0,12-0,15. Він може зростати внаслідок запровадження досягнень науки і техніки. Звідси - підвищення продуктивності праці, зниження матеріаломісткості й собівартості продукції.

Показником абсолютної ефективності капітальних вкладень є термін їх окупності (повернення), тобто час, упродовж якого маса прибутку, одержана у зв'язку з капітальними вкладеннями, зрівняється або перевищить суму капітальних вкладень. Його визначають діленням суми капітальних вкладень на прибуток, який отримало підприємство внаслідок їх запровадження:

Отже, економічний зміст показників абсолютної ефективності є порівнянням річної суми валового, чистого доходу, прибутку або економії поточних затрат із капітальними вкладеннями, що їх спричинили. Такі показники підтверджують загальний критерій ефективності - зростання продуктивності суспільної праці.

Методикою визначення ефективності капітальних вкладень передбачено виявлення показників порівняльної ефективності, їх використовують:

  • - порівнюючи варіанти господарських рішень;
  • - впроваджуючи нові комплекси або окремі машини;
  • - будуючи нові та реконструюючи комплекси з виробництва продукції тваринництва, які діють.

Показниками порівняльної ефективності є приведені затрати і коефіцієнт попарного порівняння.

Приведені затрати - це приведені до однієї розмірності біжучі витрати і капітальні вкладення через нормативний показник ефективності, їх визначають за формулою

їх значення - різне для окремих галузей народного господарства. Його визначають як відношення отриманого приросту прибутку за попередніх п'ять років до суми капітальних вкладень, що спричинили цей приріст у кожній окремій галузі.

Вигіднішим варіантом вважається той, де приведені затрати є меншими, але тут доцільно брати до уваги приріст валового обсягу виробництва продукції та її якість.

У випадку, якщо варіантів капітальних вкладень лише два, то визначають коефіцієнт попарного порівняння та строк окупності:

Якщо Е > Еп або Т < Тп, то додаткові капітальні вкладення вигідні. Для аграрних підприємств нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності визначено в межах 0,12-0,15. Він є нижньою межею ефективності капітальних вкладень. Якщо розрахунковий коефіцієнт ефективності капітальних вкладень менший від нормативного, то це засвідчує недоцільність прийнятого варіанта.

При визначенні показників порівняльної ефективності необхідно здійснювати порівняння затрат і одержаного ефекту в варіантах з урахуванням відтинків часу вкладень та отримання ефекту на основі визначення будівельного лагу. Він зауважує розрив між здійсненням капітальних вкладень і одержанням ефекту, показує період знаходження в незавершеному будівництві середньорічної суми капітальних вкладень. Розмір будівельного лагу залежить від тривалості будівництва об'єкта й розподілу капітальних вкладень за роками будівництва.

За економічним змістом отриманий результат показує, за якої частки обсягу реалізованої продукції досягається беззбитковість виробництва. Чим менші постійні витрати за стабільного показника реалізованої продукції, тим меншим буде показник норми беззбитковості.

Шляхи поліпшення використання капітальних вкладень

На рівень ефективності використання капітальних вкладень впливає значна кількість чинників, у тому числі тих, що визначають структуру та тривалість відтворювальних процесів і спроможність економічних методів управління ними. Високий рівень ефективності капітальних вкладень забезпечується прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної структури. Чим вища частка вкладень в активну частину основних фондів, тим більша віддача капітальних. Проте ця частка вимагає ретельного економічного обґрунтування, і дії мають бути цілеспрямованими для оптимізації її структури.

Підвищення ефективності капітальних вкладень найчіткіше виявляється у збільшенні обсягу валової продукції підприємства, підвищенні продуктивності праці й зниженні собівартості продукції.

Основними заходами, внаслідок яких можна забезпечити підвищення ефективності, є:

  • - забезпечення комплектності й пропорційності капітальних вкладень. Необхідно зберігати раціональну відповідність між вкладеннями в сільськогосподарську техніку і в заходи з поліпшення родючості землі. У тваринництві має існувати раціональне співвідношення затрат на будівництво приміщень із затратами на формування основного стада, а також на впровадження комплексної механізації. Для забезпечення комплексності, раціональності й пропорційності капітальних вкладень потрібно, щоб вони були науково обґрунтовані, з використанням прогресивних нормативів капітальних вкладень;
  • - скорочення вартості будівництва виробничих об'єктів, якого можна досягти з допомогою використання дешевих матеріалів місцевого виробництва, прогресивних методів ведення будівельно-монтажних робіт, поліпшення проектування сільськогосподарських об'єктів і зниженням кошторисної вартості проектно-конструкторських робіт;
  • - скорочення розриву в часі між капітальними вкладеннями й освоєнням основних фондів. Середній нормативний термін будівництва сільськогосподарських об'єктів не повинен перевищувати двох років. Однак часто будівництво розтягується на термін у 2-3 рази більший. Це пов'язано як зі слабкою потужністю будівельних організацій, так і з недостатньою концентрацією капітальних вкладень, їх розпорошеністю;
  • - реконструкція будівель і споруду унаслідок чого можна ущільнити забудову. Блокування виробничих приміщень з допоміжними об'єктами в єдиний комплекс дає змогу знизити приведені затрати в молочному тваринництві в розрахунку на одну корову до 8-10 %, а затрати на реконструкцію скуповуються в 2-2,5 разу швидше порівняно з вкладеннями у нове будівництво;
  • - матеріальне стимулювання працівників за поліпшення якості й економічного ведення будівельно-монтажних робіт, що сприяє скороченню термінів капітальних вкладень.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші