Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Загальні основи педагогіки

Народна педагогіка, етнопедагогіка та педагогіка як окрема наука

Поняття про педагогіку

Термін "педагогіка" має грецьке походження — naiads — дитина і ago — вести, — провідник і доглядач дитини.

Педагогом у Стародавній Греції називали раба, який супроводжував дитину свого господаря до школи. Поступово це поняття набрало більш широкого значення: мистецтво вести дитину потягом життя, тобто виховувати, навчати, давати освіту. Педагогіка стала наукою про виховання і навчання дітей.

З середини ХХ століття людство зрозуміло, що кваліфікованого педагогічного керівництва потребують не лише діти, а й дорослі. У зв'язку з цим вживають такі терміни як "Андрагогіка" (andros — мужчина і ago — вести) й "антропогогіка" (antropos — людина і ago — вести). Педагогіка розширила свої межі й охопила виховання людини в цілому.

Сучасна педагогіка — це наука про виховання людини. Але під вихованням ми розуміємо й освіту, навчання та розвиток особистості.

Історія розвитку педагогіки

Віки та епохи люди ламали голови над таємницями становлення особистості, дивом зростання паростків "Я" під нестерпною спекою впливів, моделей, чітко визначених "шляхів виховання" та "способів становлення".

"Хто шукає змушений блукати" (Гете "Фауст"). Якщо і є у світі щось істинне, то це блукання, безконечний сумнів і незадоволені пошуки. Гельвецій говорив, що люди не народжуються, а стають тими, ким вони є, маючи на увазі велику роль виховання в процесі становлення особистості. Історію людства супроводжують численні педагогічні тракти, мільйони тон усього, де можна було б карбувати і виводити літери "змарновані" догматичними вказівками і делікатними порадами для вихователя і педагога. Їх суперечливість вказує на те, що не було і не буде (Дякувати Богу!) єдиного вседоступного і всезагального рецепту "приготування" досконалого процесу виховання і навчання. Л. М. Толстой зізнавався, що ми не знаємо і не можемо знати в чому повинно полягати виховання.

Пригадується давньокитайська притча про господаря, який сумував, що сходи на його полі не ростуть і заходився витягувати їх руками. Так, на його думку, він допомагав їм рости. А сходи врешті зів'яли.

Щось схоже може трапитися і з нашим занадто нетерплячим пориванням "досягти мети виховання", "виліпити" особистість за образом і подобою своїх на те уявлень, забуваючи про її власну природу і час для проростання і становлення, розквіту і усвідомлення.

Виховання нерозривно пов'язане з появою людського суспільства. Воно невіддільне від соціального відтворення поколінь, природної потреби готувати до життя нащадків.

Педагогічні уявлення складалися в практичному досвіді. За свідченням наскельних малюнків задовго до людської цивілізації виховання дітей здійснювалось шляхом включення їх у життя роду або сім'ї: залучення до праці полювання, спорудження житла. У деяких племенах виникали своєрідні "школи" — хижі, де люди похилого віку готували підлітків до дорослого життя. Педагогічні знання систематизувалися у вигляді висновків, порад, рекомендацій та існували в народних звичаях, обрядах, традиціях, народній творчості.

Залежно від того, як було поставлено виховання молоді і дітей, суспільство прогресувало швидше чи повільніше. Освіта і виховання стали найважливішою передумовою його розвитку. Виникла потреба в педагогічних знаннях, які базувалися б не на емпіричних, суб'єктивних уявленнях людей, а на узагальненні типового, характерного, тобто, знаннях об'єктивних, наукових. Перші спроби узагальнити досвід виховання, виділити теоретичні аспекти виховання були розпочаті в найрозвинутіших державах стародавнього світу — Китаї, Індії, Єгипті, Греції. Перші наукові педагогічні узагальнення входили до складу філософії бо в філософії на той час акумулювалися всі знання про природу, людину, суспільство.

Теоретиками педагогіки були видатні грецькі мислителі Демокрит (460-370 р. до н.е.), Сократ (469-399 р. до н.е.), Платон (427-347 р. до н.е.), Аристотель (384-322 р. до н.е.), в працях яких існувало немало глибоких думок з питань виховання людини, формування її особистості. Демокрит висунув матеріалістичну концепцію розвитку особистості. Його афоризми актуальні і сьогодні: "Ніхто не досягне ні мистецтва, ні мудрості якщо не буде вчитися", "Природа і виховання подібні. А саме: виховання перебудовує людину і перетворюючи створює природу", "Учення виробляє прекрасні речі лише на основі праці".

Давньогрецький філософ, оратор Марк Квінтіліан (35-96 рр.) був першим штатним педагогом, який навчав юнаків ораторському мистецтву. Він був автором першої педагогічної книжки — 12 томів "Дванадцять книг риторичних настанов".

В епоху Відродження (ХІУ-ХУІ ст.) коли відбувся розклад феодалізму і почався розвиток буржуазного суспільства, з'явився цілий ряд мислителів, педагогів-гуманістів, які своїм лозунгом проголосили античний вислів: "Я — людина і ні від чого людського не вільна". Серед них італієць Вітторіно де Фельтре (1378-1446), голландець Ерсум Роттердамський (1466-1536), французи Франсуа Рабле (1494-1553), Мішель Монтень (1533-1592).

До початку XVII століття педагогіка продовжувала залишатися частиною філософії. Відокремлення її від філософії й оформлення в наукову систему пов'язане з іменем великого чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592-1670).

Коменський залишив нащадкам численний скалок педагогічних і філософських трактів, де виклав свої погляди. Серед них енциклопедія "Театр всіх речей", словники, тракт "Лабіринт світу і рай серця", "Велика дидактика", "Відкриті двері мовам", "Материнська школа", "Світ чуттєвих речей в картинках", "Школа-гра", "Єдино необхідне" та ін. Переслідував ідеї пансофії — навчання всіх усьому.

Вважав шлях до вічного блаженства — в пізнанні речей зовнішнього світу, в умінні володіти речами і самим собою, у зведенні себе до джерела всіх речей — Богу. Звідси і три основні складові виховання: наукова освіта, моральне і релігійне виховання. Ідеалізував принцип природообразності. Виділяв такі необхідні моральні якості вчителя: справедливість, стриманість, мужність (під якою розумів наполегливість у праці), благочинність, звичка слідувати святому письму, гуманне ставлення до дітей.

Я. А. Каменський розробив класно-урочну систему навчання, що замінила індивідуальне навчання. Запропонував єдину шкільну систему. У своєму тракті під назвою "Полепедія" він радив учителям опанувати педагогічну майстерність, любити свою справу, уважно слідкувати за своїми вихованцями, враховувати особливості їх характеру і темпераменту.

Услід за Коменським в історію західноєвропейської педагогіки увійшло ім'я англійського філософа й педагога Джона Локка (1632-1704), який сконцентрував свої зусилля на теорії виховання джентльмена — людини впевненої в собі, що поєднує широку освіченість з діловими якостями, вишуканість манер з міцністю моральних переконань.

Французький матеріаліст і просвітитель Жан-Жак Руссо (1712-1778) — автор ідей природної доскональності дітей, теорії "вільного виховання", за якою виховання повинно проводитися лише за інтересами й бажаннями дітей, що сприятиме їхньому розвитку.

Йоган Генріх Песталоцці (1746-1827) запропонував учителям прогресивну теорію морального виховання учнів, розвинув ідею гуманного виховання, доброзичливого ставлення до дітей. Він вважав, що починати виховувати і навчати дитину треба з найбільш раннього віку. На його думку "Час народження дитини — є першим часом його навчання та гармонійного розвитку всіх сил та здібностей людської природи" (Вибр. твори Т. 2, ст. 162).

Песталоцці вважав чуттєве сприймання оточуючого світу джерелом пізнання, приділяв велику увагу наочності у навчанні дітей та розвитку у них спостережливості.

Наслідуючи Песталоцці німецький педагог Адольф Дістервег (17901866) стверджував про необхідність активізації навчальної діяльності учнів посилення їх самостійної роботи, приділяв велику увагу підготовці народних учителів, яка повинна базуватися на отриманні наукових знань і прищепленні високих моральних якостей.

А. Дістервег стверджував необхідність відповідності будови навчання і природного ходу розвитку дитини. Принцип природовідповідності він доповнив поняттям культуровідповідності. Дістервег вважав, що рівень шкільної освіти повинен відповідати рівню розвитку культури сучасної йому епохи. Він сформулював головні положення дидактики розвивального навчання. Серед них такі як навчати від простого до складного, від відомого до невідомого, від близького до далекого, від найбільш легкого до найбільш складного, досягти доступності у навчанні, міцні знання.

Педагогіка Дістервега носила прогресивний характер.

Аналогічні погляди на процес навчання розвитку виховання ми спостерігаємо в працях М. І. Лобачевского. Видатний діяч освіти М. І. Лобачевский вважав, що вчителі повинні навіювати своїм учням, що викладання ними (вчителями) є тільки керівництво для досягнення знань, які здобуваються не інакше, як власними зусиллями.

На високих моральних якостях вчителя акцентував увагу і видатний український педагог К. Д. Ушинський, основоположник наукової педагогіки та народної школи. Практичні питання виховання розглядав з точки зору служіння інтересам народу. Основні педагогічні праці: "Людина як предмет виховання", "Питання про душу в його сучасному трактуванні". Класичні підручники для школи "Рідне слово", "Дитячий світ" та ін. Ушинський розглядав виховання як цілеспрямований процес розумового, морального, естетичного і фізичного формування цілісної особливості. "Якщо педагогіка хоче виховувати людину у всіх відношеннях, то вона повинна і знати її в усіх відношеннях (т. 8, с. 23).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші