Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Гроші та кредит
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Валютний ринок: суть та основи функціонування

Валютні ринки — це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Суб'єкти валютного ринку — продавці, покупці, посередники; об'єкти — юридичні особи, зайняті у зовнішньоекономічній діяльності.

Функції валютних ринків:

  • — забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;
  • — диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних ресурсів;
  • — отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку в вигляді різниці курсів валют;
  • — регулювання економіки.

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій.

Валютні операції — це операції, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку. Ці операції класифікуються за:

  • — терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти: касові та строкові;
  • — механізмом здійснення операцій: операції спот, форвардні, ф'ючерсні, опціонні;
  • — формами здійснення: безготівкові та готівкові;
  • — масштабами операцій: оптові (здійснюються між банками) та роздрібні (між банками та їх клієнтами).

Суть і необхідність валютного регулювання

Валютне регулювання — це сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин. Здійснюється на двох рівнях: міждержавному та національному.

Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладено на МВФ, який керується статутом, ухвалами та домовленостями.

На державному рівні регулювання визначається законодавчими актами кожної країни.

До міжнародних органів валютного регулювання належать: МВФ, Світовий банк, міжнародні фінансово-кредитні організації.

Валютний контроль — важлива складова валютного регулювання, мета якого — дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю резидентів і нерезидентів.

Механізм валютного регулювання в Україні охоплює сукупність заходів, котрі проводять НБУ, Мінфін, ДПА, інші органи валютного контролю у сфері валютних відносин.

Механізм валютного регулювання переважно зводиться до таких форм:

  • 1. Девальвація — зниження обмінного курсу національної валюти щодо іноземних. Об'єктивна основа: завищення офіційного валютного курсу порівняно з реальною купівельною спроможністю грошової одиниці. Причини: нерівномірність інфляційного процесу в різних країнах; нестабільність платіжних балансів; нестабільність світової економіки. Наслідки: стимулювання експорту; стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку; підвищення конкурентоспроможності країни на світовому ринку.
  • 2. Ревальвація — підвищення курсу національної валюти стосовно імпортних. Наслідки: стимулювання імпорту; утримання на внутрішньому ринку споживчого попиту; приплив імпортних інвестицій.
  • 3. Валютна інтервенція — операції щодо купівлі та продажу власної валюти або конкурентної — іншої держави. Наслідки: зміна попиту та пропозиції певної грошової одиниці на валютному ринку; кореляція обмінних курсів валют. Способи здійснення валютної інтервенції: за рахунок використання власних іноземних валютних резервів (через своп-угоди); за рахунок продажу цінних паперів, розміщених в іноземній валюті, в тому числі кредитних позицій у СПЗ (SDR).
  • 4. Платіжний баланс — співвідношення всієї сукупності надходжень з-за кордону та платежів за кордон за певний проміжок часу, тобто співвідношення вимог і платежів.

Структура платіжного балансу

І. Баланс поточних операцій:

  • 1. Торговий баланс — співвідношення між надходженнями за експортом і платежами за імпортом товарів:
    • — експорт;
    • — імпорт.
  • 2. Баланс послуг і некомерційних платежів:
    • — платежі й надходження від транспортних перевезень, від усіх видів зв'язку;
    • — міжнародний туризм;
    • — утримання дипломатичних, торговельних і культурних представництв;
    • — надходження від інформаційних, культурних, наукових обмінів.

ІІ. Баланс руху коштів і кредитів — співвідношення платежів і надходжень щодо ввезення та вивезення приватних і державних капіталів, отриманих і наданих міжнародних кредитів:

— довгострокові й середньострокові позики;


— короткострокові кредити, поточні рахунки національних банків у зарубіжних банках.

Фактори, що впливають на стан платіжного балансу:

  • — нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, конкуренція;
  • — циклічні коливання економіки;
  • — зростання закордонних державних видатків;
  • — мілітаризація економіки та військові видатки;
  • — зміни в міжнародній торгівлі;
  • — негативний вплив інфляції;
  • — форс-мажорні обставини — стихійні лиха, переворот і под.

Заходи щодо вирівнювання сальдо платіжного балансу*,

  • — використання золотовалютних резервів держави;
  • — залучення зовнішніх джерел фінансування.

Якщо дефіцит платіжного балансу не можна подолати за рахунок перелічених заходів, то уряд може вдатися до таких засобів:

  • — провести дефляційну політику, спрямовану на зменшення цін і доходів порівняно з іншими країнами;
  • — девальвувати національну валюту;
  • — запровадити валютний контроль та обмеження на валютні операції.
 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші