Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Риторика arrow Риторика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Духовно-етичне слово

Мова формувалася під змістовним, етичним, стилістичним впливом головної книги - Біблії і особливо Євангелія, псалмів, молитов, літургійних текстів.

Більшість хрестоматій містила розділи (понад 50 сторінок), надруковані церковнослав'янскою мовою.

У XX ст. залишилося мало людей, які знають церковнослав'янську мову, окрім духівництва, мова якого навіть у сьогодні відрізняється своєрідністю манери, вимовою, частково лексикою та фразеологією.

У духовно-етичній мові славянізми поєднувалися з народно-поетичною мовою, прислів'ями, старовинними піснями, думами, частково - літературою VIII - початку IX ст.

Особливості духовно-етичної мови:

  • 1) мова некваплива, без підвищених тонів, розмірена, ритмічна, позбавлена емоційних вибухів, розсудлива, рідше - повчальна;
  • 2) відмінно відпрацьована лексика з ненаголошеною, проте помірною артикуляцією звуків, .ледве помітною схильністю до окання;
  • 3) порівняно часте цитування відомих у народі біблеїзмів, крилатих слів з Євангелія та інших християнських книг, причому ці цитати, як правило, органічно вплітаються в авторський текст того, хто говорить;
  • 4) синтаксис мови чіткий, речення не дуже великі, зазвичай інтонаційно завершені.

У духовно-етичній мові дотримуються вимоги культури мови, норми. Вона зорієнтована на світські критерії, але в окремих випадках використовуються специфічні форми.

У духовних, богословських навчальних закладах увага приділяється постановці голосу, співу, інтонаціям, тембру, заучуванню на пам'ять величезної кількості текстів і їх виразному читанню, а також готовності пам'яті в певний момент "згадати" потрібні крилаті слова.

Особливе місце в духовному житті віруючих належить сповіді, тобто таїнству, до якого навряд чи можна застосовувати слово "красномовство". Сповідь - це саморозкриття, розкаяння, каяття, самоочищення через правдиве визнання в поганих вчинках, думках, намірах. Це - школа правдивості, щирості, морального очищення і особи, і всього суспільства.

Ділове мовлення

Ділове мовлення переважає в діяльності людей, які працюють в державних міністерствах, муніципалітетах і департаментах.

Ці категорії людей тяжіють до інформаційних аспектів мови, теорії та практики мовленнєвої комунікації. На першому плані для них:

  • 1) інтереси справи, логіка, юридична логіка коректність;
  • 2) партнеру ділових відносинах - це об'єкт мови (усної, письмової), від якого залежить успіх справи, і він повинен відчувати задоволення;
  • 3) ініціатор спілкування має "управляти"розмовою;
  • 4) той, хто говорить, має знати позиції кожного із присутніх і свою мову спрямовувати не лише конкретно всім, а й кожному окремо;
  • 5) той, хто говорить, не повинен забувати, що лише конкретно він перебуває в невигідному становищі, адже він само розкривається перед тим, хто його слухає. Той, хто говорить, ризикує, а той, хто слухає, має можливість зважити свою подальшу поведінку;
  • 6) аналізуючи мову того, хто говорить, той, хто слухає повинен вирішити такі завдання: чому можна вірити - чому не можна; чи прихований в мові того хто говорить, інший сенс, якщо так, то в чому він полягає; які із запропонованих умов йому вигідні, як ініціатор перемовин, тобто той, хто говорить, до нього ставиться.

Обидва учасники перемовин повинні встигнути чітко виділити інформацію в мові один одного, оцінити її з погляду новизни, достовірності, перспектив використання, вірогідної ефективності цього використання. Причому всі перелічені завдання мають бути вирішені в умовах дефіциту часу і в супроводі ввічливих усмішок.

Усе це потребує знань із психології людини, менеджменту, маркетингу, реклами, теорії управління, аналітичних умінь і прогнозування. Зазвичай у дідовому спілкуванні виділяються такі етапи: попередній, прогностичний, юридичний, етап підсумкового зважування і, нарешті, ухвалення рішення, підписання акта (контракту, договору).

Мова службової документації повинна відповідати традиціям офіційно-ділового стилю літературної мови. Важливі особливості офіційно-ділового стилю - це точність і мовний стандарт. Ці ознаки помітні в оформленні ділових паперів: характері композиції, розташу-

вання частин тексту, поділ на абзаци, рубрикація, шрифт тощо. Характеристики ділового тексту:

  • 1) чітка цільова установка;
  • 2) чітке визначення предмета обговорення;
  • 3) зазначення учасниками ділового контакту дати, часу та місця;
  • 4) дотримання юридичних норм;
  • 5) однозначність термінів і формулювань;
  • 6) відмова від алегорій, метафор, образотворчих засобів, які можуть завадити до точному розумінню текстів, суворе дотримання норм літературної мови, офіційно-ділового стилю.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші