Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow РПС arrow Регіональна економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Паливно-енергетичний комплекс

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) — складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії, їхнього транспортування, розподілу та використання. До його складу входить паливна промисловість (нафтовидобувна, нафтопереробна, газова, вугільна, сланцева, торфова, уранова) та електроенергетика. Паливно-енергетичний комплекс тісно пов'язаний з усіма галузями народного господарства.

У сучасних умовах паливно-енергетичний комплекс забезпечує функціонування усіх галузей економіки України і рівень добробуту населення. Від стану справ у ПЕК залежить розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери послуг, комунального господарства тощо.

Основними первинними джерелами енергії у сучасному світі є нафта, вугілля, природний газ, гідроенергія, а також швидко зростає атомної енергії. Інші джерела (дрова, торф, енергія сонця, вітру, геотермальна енергія тощо) у загальному енергоспоживанні становить лише кілька відсотків. Щоправда, в окремих країнах вони мають істотне значення для енергопостачання.

Україна має значні запаси вугілля, нафти і газу, поклади торфу, але ці запаси не забезпечують в повній мірі потреби розвитку економіки. Зміни обсягів видобутку вказаних видів палива характеризуються даними наведеними в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Видобуток палива

Роки

Вугілля, млн. т

Нафта, млн. т

Натуральний газ, млрд. м3

Паливний торф, млн. т

1990

164,8

5,3

28,1

1,6

1995

83,8

4,1

18,2

1,1

1996

70,5

4,1

18,4

0,8

1998

77,2

3,9

18,0

0,6

2000

81,0

3,7

17,9

0,4

2002

82,5

3,7

18,7

0,5

2004

80,3

4,0

19,3

0,6

Вугільна промисловість

До складу вугільної промисловості входять підприємства, що здійснюють видобування, збагачення та брикетування природного кам'яного та бурого вугілля. Вугілля використовують головним чином в електроенергетиці та чорній металургії, враховуючи його енергетичні властивості, що визначає його економічну цінність. Крім того, вугілля також використовують у хімічній та інших галузях економіки як сировину в машинобудуванні, у житлово-комунальній сфері. Серед загальних ресурсів органічного палива на вугілля припадає 65-90%. У розвинутих країнах використання вугілля забезпечує зростання економіки, заміняє нафту у багатьох сферах діяльності.

Кам'яне вугілля в Україні видобувається на території двох основних регіонів: Донбаського та Карпатського. В Донбаському регіоні видобуток вугілля головним чином зосереджено в Донецьку, Макіївці, Снакієве, Горлівці, Чистякові — Донецька область; Луганську, Стаханові, Первомайську, Лисичанську — Луганська область. В Карпатському регіоні вугілля видобувають в Червонограді. Крім того, видобуток вугілля здійснюють у Ново-Волинську Волинської області.

Буре вугілля видобувають на території Житомирської (Поліський регіон), Черкаської (Подільський регіон), Кіровоградської,Донецької (Степовий регіон), Львівської (Карпатський регіон) областей/

Вугільна промисловість України протягом тривалого часу розвивалася із значними коливаннями. Найбільшого обсягу видобутку вугілля було досягнуто в 70-х роках, коли зруйновані війною підприємства були відбудовані, оснащені механізацією виробничих процесів, впроваджений підземний транспорт. В результаті інтенсивної експлуатації вугільних родовищ за рік видобувалося 200-215 млн. т вугілля.

З відкриттям покладів нафти і газу в Західному Сибіру почався занепад вугільної галузі, спад виробництва, зменшення фінансування на реконструкцію шахтного фонду. Протягом кількох десятиліть модернізація здійснювалася незадовільно, що суперечило самій природі шахт як вугледобувних підприємств. Надзвичайно негативно на стан галузі вплинуло впровадження ринкових умов господарювання, зміни форм власності, приватизація вугільних підприємств, безсистемна експлуатація вугільних родовищ. У 1990 р. було видобуто ще 165 млн. т вугілля, й до 2000 р. обсяг видобутку вугілля зменшився в два рази (табл. 4.1). Цей процес супроводжувався відсутністю державного впливу на розвиток вугільної промисловості, що проявилося в тому, що було ліквідовано державне замовлення на видобуток та використання вугілля, відсутністю прямих договорів між вугільними підприємствами та споживачами вугілля, зменшенню фінансування. В сучасних умовах не знаходять впровадження створені вітчизняними спеціалістами нові види гірничої техніки та нові технологічні процеси підземного видобутку вугілля, механізація допоміжних робіт. Не використовуються сучасні розробки вугільних науково-дослідних, конструкторських та проектних інститутів.

Робота підприємств вугільної галузі ускладнюється також природними факторами, що відрізняють їх роботу від підприємств інших галузей. Шахта може діяти тоді, коли постійно відновлюються запаси вугілля замість вилученого з надр. Такі природні умови важко прогнозувати, вони створюють небезпеку для виробництва. З врахуванням природних умов організують роботу шахтарів, які працюють в очисних вибоях, насичених вугільним та природним пилом. Для покращення умов їх праці, захисту людей, ліквідації аварій необхідні нові організаційно-технологічні рішення та їх фінансування, що не забезпечується.

Ліквідація шахт здійснюється без наявності обґрунтованих інженерно-технічних та соціальних проектів, що створило складну соціальну ситуацію. Фінансово не забезпечувався виробничо-технологічний цикл закриттям або консервації вугледобувних виробництв, будівництво нових підприємств і створення нових робочих місць для влаштування звільнених працівників шахт, здійснення професійної та соціальної переорієнтації шахтарів і членів їх сімей. Закриття шахт призвело до вимирання шахтарських селищ і містечок. Особливо в складному становищі опинилися жителі малих та середніх шахтарських міст з моногалузевою структурою промисловості.

Серед заходів, пов'язаних із закриттях шахт, важливого практичного змісту набуває пропозиція доктора техн. наук професора Г. Пеньковського, який обґрунтував концепцію принципово нового енергетично-виробничого комплексу "вугільна шахта-теплоелектростанція".

Сутність проекту полягає в тому, що на одному майдані поряд із існуючими шахтами будується електростанція. Вугілля із шахт подається безпосередньо в котли станції для подальшого виробництва електроенергії. Таким чином, функціонує принципово нова технологія, яка дозволяє використати невисокої якості вугілля (в складі якого порода складає до 38%) без додаткового збагачення, уникнути транспортування вугілля до великих теплоелектростанцій на значні відстані, знизити загальні витрати на отримання електроенергії. Таким чином, видобуток палива і виробництво електроенергії та тепла поєднується між собою в єдину схему. Крім того, вирішується також можливість для комплексного використання горючих покладів шахт: газу метану та вугілля. Запропонована технологія передбачає спочатку відбір з лав газу-метану, а потім здійснюється видобуток вугілля; і газ, і вугілля подаються в електростанцію для отримання електроенергії.

Концепція комплексу "вугільна шахта-теплоелектростанція" відпрацьована на території Донецької області; здійснюється напрацювання відповідних проектів для шахт Макіївки, шахт Луганської області та Львівсько-Волинського вугільного басейну.

Вугільна галузь України відноситься до стратегічної галузі, одночасно являє собою трудомістке капіталоємне та енергоємне виробництво, вимагає, постійної уваги державних та регіональних органів влади для забезпечення стабільності та розвитку. Для збереження вугільної промисловості необхідно відновити державний вплив, державне керівництво, зупинити розпродаж економічно привабливих шахт та інших об'єктів. Залучення стратегічних інвесторів, державна фінансова підтримка, вдосконалення системи та структури управління створять умови для збереження вугільної галузі, її реструктуризації та ефективного використання.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші