Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Вікова психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розвиток мислення

На початку раннього дитинства у дитини вперше з'являються дії, які можна вважати ознаками мисленнєвого процесу, - використання зв'язку між предметами для досягнення мети. Але подібні дії можливі лише в найпростіших випадках, коли предмети вже пов'язані між собою. Важливим є те, що вона вчиться виконувати ті дії, де необхідно кожного разу по-новому зв'язувати між собою роз'єднані предмети, - це співвідносні і знаряддєві дії.

Перехід від використання готових зв'язків, запропонованих дорослими, до їх встановлення - важлива сходинка в розвитку дитячого мислення. На перших порах встановлення нових зв'язків відбувається шляхом практичних спроб, причому часто випадкових.

Мислення дитини, яке здійснюється за допомогою зовнішніх орієнтувальних дій, називається наочно-дієвим. Зовнішні орієнтувальні дії слугують вихідним пунктом для утворення внутрішніх психічних дій. Вже в межах раннього дитинства у дитини виникають мисленнєві дії, які виконуються "в умі", без зовнішніх спроб. Дитина діє не з реальними предметами, а з образами, уявленнями про предмети і способи їх використання. Мислення дитини, в якому розв'язання задачі відбувається в результаті внутрішніх дій з образами, називається наочно-образним.

Значне місце в розвитку мислення дітей раннього віку займає формування узагальнень - мисленнєвого об'єднання предметів чи дій, які мають спільні ознаки.

Узагальнення предметів за їх функцією спочатку виникає в дії, а потім закріплюється в слові. Першими носіями узагальнення стають предмети-знаряддя. Засвоївши спосіб дії за допомогою того чи іншого знаряддя (ложки, олівця), дитина намагається використовувати це знаряддя в різноманітних ситуаціях, виокремлює його узагальнене значення для розв'язання певного роду задач. Водночас у знарядді виокремлюються ті ознаки, які важливі для його використання, інші відступають на задній план.

У дітей раннього віку назва предмета іноді дуже тісно пов'язана з його функцією. Тому, зіштовхуючись з новим предметом, який дорослі називають знайомим словом, дитина може намагатися використати цей предмет відповідним чином у будь-якому випадку.

Виникнення знакової функції

В ранньому віці дитина активно починає користуватися не тільки предметами, але й їх замінниками і на підставі цього поступово засвоювати зв'язок між позначенням та тим, що воно означає. Так, у грі дитина може використовувати паличку замість ложки чи олівця. Знакова функція засвоюється дитиною через спілкування з дорослим, однак вона ж суб'єктивно відкривається їм через власну активність і включеність у дію заміщення.

На третьому році в розумовому розвитку дитини відбувається важливе зрушення, яке має велике значення для наступного оволодіння складнішими формами мислення і новими видами діяльності, - починає формуватися знакова (або символічна) функція свідомості. Вона полягає в можливості використовувати один об'єкт як замінник іншого. При цьому замість дій з предметами виконуються дії з їх замінниками, результат же відноситься до самих предметів.

Найважливішою системою знаків є мова. У розвинених формах мислення словесні міркування дають людині можливість розв'язувати різноманітні задачі, замінюючи дії з реальними предметами діями з їх образами. Такими формами мислення діти раннього віку ще не володіють. Коли вони приступають до розв'язання будь-якої задачі, то не можуть сформулювати словесно, що будуть робити. Слово для дворічної дитини ще не стало знаком, замінником предмета чи дії, а виступає однією з властивостей, притаманних предмету і від нього невіддільних.

Знакова функція розвивається спочатку в зв'язку з практичною діяльністю, і лише потім переноситься на вживання слів, дає дитині можливість думати словами. Передумовою виникнення знакової функції слугує оволодіння предметними діями і наступне відділення дії від предмету. Коли дія починає виконуватися без предмета чи з предметом, який їй не відповідає, вона втрачає своє практичне значення і перетворюється в зображення, позначення реальної дії. Вслід за позначенням дії виникає і позначення предмету, заміщення одного предмета іншим.

Знакова функція не відкривається, а засвоюється дитиною. І зразки заміщень, і зразки ігрових перейменувань предметів дає дорослий. Але засвоєння відбувається тільки у випадку, якщо воно підготовлене розвитком власної діяльності дитини (яка також спрямовується дорослими).

Розвиток знакової функції впливає на мислення дитини. Поряд з уявленнями про реальні дії як з реальними речами вона починає використовувати в наочно-образному мисленні й образи, що позначають ці дії і речі та виділяють в них саме ті сторони, які важливі для розв'язання конкретної задачі.

Таким чином, особливістю розвитку мислення в ранньому дитинстві є те, що різні його сторони - розвиток наочно-дійового і наочно-образного мислення, формування узагальнень, з одного боку, і засвоєння знакової функції свідомості - з іншого, поки ще непов'язані між собою. Тільки пізніше, у дошкільному віці, ці сторони поєднаються, створюючи основу для оволодіння складнішими формами мислення.

Розвиток уяви і пам'яті

Зародження знакової функції є одночасно і зародженням уяви дитини. Встановлюючи зв'язки між замінником і позначуваним предметом, дитина вперше має можливість уявляти те, про що їй розповідає дорослий, або те, що зображено на малюнку. Уява виступає радше як механізм, а не як активна діяльність: вона виникає мимовільно, під впливом інтересу та емоцій.

В ранньому віці пам'ять дитини розвивається надзвичайно інтенсивно. За перші три роки дитина засвоює дії, які орієнтують її у власній тілесній активності стосовно самого себе і до навколишнього світу. За цей час дитина проходить шлях від безсловесного новородженого до людини, що говорить: варто згадати так званий сенситивний період розвитку мови ( від 1-го року 6 міс. до 3 років), коли діти оволодівають рідною мовою.

У засвоєнні початкового досвіду беруть участь рухова, емоційна та образна пам'ять, переважають рухова й емоційна пам'ять. Дитина краще запам'ятовує власні рухи, дії, переживання.

Пам'ять стає провідною функцією, вона бере участь у розвитку всіх видів пізнання. Вона повністю мимовільна: жодних спеціальних дій з метою запам'ятати чи пригадати що-небудь дитина не виконує. Діти раннього віку, яким багато читають, нерідко запам'ятовують довгі вірші і казки. Таке запам'ятовування не свідчить про загальний розумовий розвиток дитини, про індивідуальні особливості її пам'яті, а є результатом загальної пластичності нервової системи, мозку, властивої всім дітям раннього віку.

Все багатство трансформацій, що відбуваються в природному, предметному і соціальному середовищі, визначає розвиток пам'яті. На основі оволодіння людськими діями і мовою та через соціальні відносини з'являються основи, які збагачують і олюднюють пам'ять. Саме в ранньому віці дитина вступає на шлях розвитку власне людської пам'яті. До трьох років спогади про самого себе і про оточення, зазвичай, не зберігаються, оскільки до цього часу дитина не може розглядати послідовність подій у контексті руху часу життя, в єдності і тотожності "я".

Центральним новоутворенням віку є виникнення у дитини свідомості, яка виступає для інших у вигляді власного "Я". Вона з'являється приблизно до 3-х років. Дитина вперше починає протиставляти свої самостійні дії спільним діям з дорослим: наприклад, бере ложку і хоче їсти сама, протестуючи проти того, щоб її годували. З єдності дитина-дорослий дитина починає виділяти власне "Я".

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші