Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Банківська справа arrow Історія грошей і банківництва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Закордонний досвід і перспективи української гривні в умовах після запровадження євро

Стрижнем стратегії економічного та соціального розвитку України на найближчі десять років має стати створення реальних передумов вирішення основного геополітичного завдання нашої держави - вступу України до Європейського Союзу.

Україна вже пройшла певну частину цього шляху. У 1998 р. набула чинності після ратифікації Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом. У 1998 і 2000 рр.

указами Президента України затверджено стратегію і програму інтеграції України в ЄС. Важливе значення для становлення відносин між нашою державою та Євросоюзом мало схвалення Європейською радою у грудні 1999 р. спільної стратегії ЄС щодо України. Принциповим кроком у зміцненні та розвиткові стратегічного партнерства стали п'ятий саміт Україна - ЄС (Ялта, вересень 2001 р.), а також прийняття "Плану дій ЄС у галузі юстиції та внутрішніх справ в Україні" (12 грудня 2001 р.).

Така послідовна робота виводить весь комплекс відносин Україна - ЄС у площину практичної реалізації завдань, пов'язаних із вступом нашої країни до Євросоюзу. На це мають бути спрямовані всі інституційні перетворення, політика економічних, соціальних і гуманітарних реформ. Йдеться про такий комплекс системних перетворень, який дав би можливість нашій державі до кінця 2007 р. претендувати на набуття асоційованого статусу в ЄС, а до 2011 р. створити реальні (внутрішні) передумови для вступу України в ЄС.

Створення у 2002-2011 рр. згідно з копенгагенськими критеріями необхідних передумов набуття Україною повноправного членства в ЄС передбачає послідовне здійснення таких кроків:

o 2002-2003 рр.- набуття Україною членства в СОТ. Це слід розглядати як один із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України, системний чинник розвитку національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій;

o 2003-2004 рр.- проведення переговорного процесу та підписання Угоди про асоціацію України та ЄС. Заміна Угоди про партнерство і співробітництво європейською Угодою про асоціацію України та ЄС визначатиме новий формат відносин, який відповідав би довгостроковим інтересам України, і наближатиме її до кінцевої мети - утворення передумов набуття повноправного членства в Єв-росоюзі;

o 2003-2004 рр.- проведення переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка передбачала би функціонування ринкових інститутів, гарантування правових норм у діловій сфері, стабільні та недискримінаційні правові рамки, чітко визначені права власності, застосування відповідних правил походження товарів, належну організацію прикордонної інфраструктури тощо;

o 2002-2007 рр.- приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах;

o 2004-2007 рр.- виконання процедур, необхідних для набуття чинності Угодою про асоціацію між Україною та ЄС Діставши такий асоційований статус, Україна зможе бути краще інформованою щодо внутрішніх перетворень у Євросоюзі, брати неформальну участь у переговорах стосовно різних питань загальноєвропейського масштабу і значення, отримати полегшений та в більших обсягах доступ до фінансових ресурсів ЄС;

o 2005-2007 рр.- проведення переговорного процесу і створення митного союзу між Україною та ЄС, метою якого має стати поступове усунення митних, правових і технологічних перепон у цій сфері;

o 2007-2011 рр.- головне виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і копенгагенських критеріїв членства в Євросоюзі.

Досвід ЄС та монетарна політика Європейського центрального банку у сфері грошово-кредитної політики з метою забезпечення стабільності євро становить великий інтерес для всього фінансового світу і для України зокрема. Політика ЄЦБ в перші роки функціонування євро варта уваги.

Від січня 1999 р. ЄЦБ установив базову ставку рефінансування (за основними операціями рефінансування) в розмірі 3%. Ставки за одноденними позиками і депозитами ЄЦБ були встановлені відповідно в розмірі 4,5 і 2,0%. У період від 4 січня по 21 січня 1999 р. діяв вужчий коридор процентних ставок за одноденними позиками і депозитами (3,25 і 2,75%) з метою забезпечення адаптації до нових умов. Перший місячний тендер було проведено за єдиною плаваючою ставкою. Наприкінці січня після закінчення короткого адаптаційного періоду ЄЦБ повернувся до раніше оголошеного коридору і підтримував його до 8 квітня. Всього за період від 1 січня 1999 р. по 10 травня 2001 р. ставки за основними операціями рефінансування, а також за одноденними позиками й депозитами в Європейському центральному банку змінювались 11 разів.

Протягом 1999-2000 рр. лише один раз ставка за основними операціями рефінансування змінилась у бік зниження. Рішенням Ради Правління ЄЦБ від 8 квітня 1999 р. ставку за основними операціями рефінансування було знижено до 2,5%, а ставки одноденних позик і депозитів знижено від 9 квітня відповідно до 3,5 і 1,5%.

Цей крок був реакцією на рекордне зниження темпів інфляції в Єврозоні, а також спробою прискорити економічне зростання в регіоні, темпи якого в ЄС відчутно відставали від США. Інформація, яка надходила від індикатора стратегії грошово-кредитної політики - грошового агрегату М3 (кількості грошей в обігу), сигналізувала про загрозу зростання ризиків цінової стабільності.

Від кінця 1999 р. і протягом більшої частини 2000 р. відбувалося значне збільшення грошової маси в обігу на тлі кредитної експансії в корпоративному секторі. Тільки за період від жовтня по грудень 1999 р. приріст показників грошової маси М3 становив 6,0% на рік за встановленого базового орієнтира 4,5%. Усього за 1999 р. середній приріст грошового агрегату М3 збільшився до 5,7% порівняно з 4,9% 1998 р. і 4,1% 1997 р.

Середньорічні темпи зростання кредитів підприємствам і населенню протягом більшої частини 1999 р. зросли до 10-11% проти 8,3% 1998 р. і 6,6% 1997 р. У 2000 р. ці тенденції загалом зберігалися, що сповіщало про значне зростання ліквідності в зоні євро. Водночас індикатори стратегії грошово-кредитної політики, особливо з другої половини 2000 р., вказували на посилення ризиків цінової стабільності. Під впливом зниження курсу євро до долара США протягом усього 1999 р. і до початку грудня 2000 р. відбувалося зростання імпортних цін і витрат виробництва. Крім того, витрати зростали внаслідок збільшення світових цін на нафту, яке од вересня1999 р. по вересень 2000 р. сягнуло 16%. Тенденції зростання всіх цих показників стали масштабнішими та більш розтягнутими в часі, ніж прогнозувалося раніше.

Загалом швидке зростання грошової маси, кредитної експансії, затяжна фаза зовнішнього знецінення євро і високі ціни на енергоносії, що збіглися з періодом стабільно активного економічного зростання, суттєво підсилили інфляційний тиск у зоні євро в середньостроковій перспективі. У 2000 р. сталося перевищення установленого кількісного орієнтира цінової стабільності в зоні євро, вираженого через індекс споживчих цін на рівні 2%. Якщо 1999 р. цей індекс виріс у середньому на 1,1 %, то в ІІІ кварталі 2000 р. його приріст сягнув 2,5%, у вересні 2000 р.- 2,8%, а в цілому за 2000 р. приріст індексу вдвічі перевищив аналогічний показник 1999 р. і становив 2,3%. "

Враховуючи практично всі індикатори і показники стратегії грошово-кредитної політики ЄЦБ зі зростанням ризиків цінової стабільності, Рада директорів ЄЦБ від 4 листопада 1999 р. по 5 жовтня 2000 р. сім разів піднімала ставку за основними операціями рефінансування аж до 4,75%. У першій половині 2001 р. значно змінилися зовнішні умови, що їх керівництво ЄЦБ мусило враховувати у проведенні грошово-кредитної політики.

Від кінця 2000 р. в економіці США спостерігалися негативні тенденції - суттєве сповільнення темпів економічного зростання і падіння фондових індексів, що неминуче вплинуло на світову економіку в цілому і на економіку країн зони євро зокрема. З метою протидіяти економічному спадові ФРС США від початку 2001 р. по 2 жовтня 2001 р. дев'ять разів знижувала облікову ставку в цілому на 400 пунктів - з 6,5 до 2,5%. Слідом за ФРС облікові процентні ставки від початку 2001 р. знизили центральні банки майже всіх провідних промислово розвинених країн, за винятком Є ЦБ.

Тільки 10 травня, а затим 30 серпня і 17 вересня 2001 р. керівництво ЄЦБ, попри збереження інфляційного тиску в зоні євро, в рамках координації валютної політики з ФРС США і з метою запобігання економічному спадові тричі змушене було знизити базову процентну ставку: спершу - з 4,75 до 4,5%, потім - до 4,25% і до 3,75%. Останнє зниження процентної ставки відбулося в особливо несприятливих умовах для збереження внутрішньої стабільності євро, оскільки в липні - серпні сталося значне зростання грошового агрегату М3, який досягнув відповідно 6,4% і 6,7% за встановленого ЄЦБ орієнтира на рівні 4,5%.

Слід зазначити, що серед розглянутих вище інструментів грошово-кредитної політики в рамках операційної системи ЄЦБ провідну роль в управлінні умовами ліквідності й завчасному інформуванні про стан грошово-кредитної політики відіграють основні операції рефінансування.

Протягом 1999-2000 рр. на цей вид операцій на відкритому ринку припадало більш як 70% наданої банкам ліквідності. Середні показники за основними операціями рефінансування протягом

1999 р. виглядали так: кількість учасників - 685; сума заявок на участь в операціях - 954 млрд євро; обсяг здійснених угод - 69 млрд євро. Протягом 1999 р. і до кінця червня 2000 р. тендери проводилися ЄЦБ за фіксованою процентною ставкою. У першій половині

2000 р. середня сума заявок на участь у тендерах ЄЦБ за фіксованою процентною ставкою виросла майже в чотири рази проти 1999 р.- від 954 млрд до 3614 млрд євро. Попит на кредити ЄЦБ тоді був обумовлений ринковими очікуваннями підвищення процентних ставок і вищим рівнем ставок грошового ринку за короткостроковими операціями порівняно зі ставкою рефінансування.

Рекордний за всю історію торгів розмір заявок із боку кредитних інституцій на одержання кредитів центрального банку на рівні 8491 млрд євро був зафіксований 6 червня 2000 р. Відразу після цього Рада директорів ЄЦБ на засіданні 8 червня поряд із збільшенням основної ставки рефінансування з 3,75 до 4,25% ухвалила рішення про перехід від 27 червня до проведення основних операцій рефінансування за плаваючою процентною ставкою.

Перехід ЄЦБ на нову процедуру проведення тендерів за основними операціями рефінансування супроводжувався рішенням розпочати регулярну публікацію оцінок загальної необхідності банківської системи в ліквідності, шоби полегшити й оптимізувати подання учасниками тендерів своїх заявок на одержання кредитів.

Із переходом до проведення тендерів за плаваючою процентною ставкою середній розмір суми заявок за тендерами від 27 червня до кінця 2000 р. зменшився до 161 млрд євро, а середня кількість учасників тендерів знизилася з 814 в першій половині до 640 у другій половині 2000 р. Середній розмір угод збільшився 2000 р. до 80 млрд євро проти 69 млрд євро 1999 р. У цілому обсяг заявок на позики ЄЦБ і відношення суми заявок до суми угод залежать від співвідношення між ставкою ЄЦБ і ставкою грошового ринку EONIA (Euro Overnight Interest Average). Як показує практика, що дешевшими є кредити ЄЦБ стосовно до ринкової ставки, то активніше ведуть себе фінансові установи під час аукціонів.

Загальною тенденцією політики ЄЦБ у проведенні основних операцій рефінансування в 1999-2000 pp. було винесення таких рішень за обсягами угод, які забезпечували би зближення середньої міжбанківської ставки зі ставкою по тендерних операціях. На практиці це означало, що в середньому ставка EON ІА була на 2,5 базисного пункту вище, ніж ставка за основними операціями рефінансування.

Крім основних операцій, протягом перших двох років функціонування ЄЦБ успішно адаптував до потреб єдиної грошово-кредитної політики механізм операцій довгострокового рефінансування, що являють собою регулярні (щомісячні) зворотні угоди у формі стандартних тендерів строком на три місяці. На ці операції припадає приблизно 25% загального обсягу рефінансування через регулярні операції на відкритому ринку, і ЄЦБ проводить їх за плаваючою ставкою в заздалегідь заявлених у прес-релізах обсягах, використовуючи ринкові процентні ставки, що склалися. Протягом 1999 р. обсяги перших 11 аукціонів становили по 15 млрд євро кожний, а наступні три аукціони - по 25 млрд євро. Перші чотири операції цього типу проводилися за єдиною ставкою, а всі наступні тендерні угоди - за множинною ставкою (на умовах американського аукціону), позаяк було вирішено, що банківська система зони євро успішно адаптувалася до нових умов.

Інші інструменти єдиної грошово-кредитної політики застосовувались або вибірково (операції точного налагодження), або обмежено (надання й розміщення одноденних кредитів і депозитів).

Загалом від моменту введення євро операційна система ЄЦБ, стратегія грошово-кредитної політики, інструменти і практика проведення грошово-кредитної політики підтвердили свою ефективність із позицій досягнення головної мети - забезпечення загальної цінової стабільності в зоні євро.

При цьому операції рефінансування на відкритому ринку як основні інструменти грошово-кредитної політики дають можливість ЄЦБ ефективно управляти ліквідністю банківської системи, вчасно передавати сигнали ринку, регулювати ринкові процентні ставки і водночас використовувати їх у проведенні операцій довгострокового рефінансування. У цей період ринкова ставка 'EON ІА в основному крокувала за ставкою за основними операціями рефінансування, при цьому вона була трохи вище ставки ЄЦБ в період обмеженої пропозиції ліквідності з його боку і, навпаки, практично збігалася з нею або ж була нижчою в періоди значної пропозиції ліквідності.

В окремі періоди непередбачені коливання кон'юнктури дещо змінювали взаємозв'язки, зокрема й через те, що операційна система грошово-кредитної політики ЄЦБ в 1999 р. перебувала на стадії апробації. У 2000-2001 рр. спостерігався вищий ступінь адаптації операційної системи ЄЦБ щодо цілей єдиної грошово-кредитної політики ЄЦБ і потреб регулювання ліквідності банківської системи, зосібна для безперебійного здійснення розрахунків і платежів на території зони євро.

Від часу введення в обіг в 11 європейських країнах нової грошової одиниці - євро минуло майже чотири роки. Поступово, набираючи темпу, вона спокійно, без драматичних сплесків посіла відведені їй позиції. Це не могло не позначитися на гегемоні світової валюти - доларі. Не можна сказати, що євро прагне витрутити американську грошову одиницю. Та все ж авторитет долара похитнувся. Нині ми є свідками конкурентної боротьби між двома валютами за першість у міжнародних фінансових відносинах. За таких обставин відмова від прив'язки до долара і перехід до кошика міжнародних валют, де провідна роль належатиме євро, буде цілком об'єктивною.

Запровадження євро вплинуло на функціонування валютних ринків, фондового ринку й ринку зобов'язань. Донедавна понад дві третини міжнародних валютних резервів припадало на американський долар. Майже половину банківських депозитів в іноземній валюті деноміновано в доларах, половина торговельних контрактів теж укладалася в цій валюті. З появою євро питома вага долара у міжнародних розрахунках суттєво зменшилася.

В євро вже повірила переважна частина бізнесменів як у Європі, так і лоза її межами. Вигідність від запровадження єдиної валюти очевидна: стабільні ціни, зниження витрат на укладання різних угод, завоювання довіри інвесторів, зростання конкуренції. З'явилися також нові перспективи і для країн, які не входять до єдиної валютної системи, зокрема для України.

Щодо нашої держави, то члени Євросоюзу - її головні торгові партнери. На них припадає 20% зовнішньоекономічного обороту. Тому запровадження євро безпосередньо пов'язане з національними економічними інтересами України як держави європейської орієнтації. Уже найближчим часом Україна формуватиме банківські резерви й приватні заощадження населення саме у євро.

Отже, на початку XXI ст. чимало країн світу, особливо Європи, намагаються мати власну валюту, захистити себе від експансії долара. Як уважають оператори валютного ринку України, нова європейська валюта щодо її використання під час розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами є для суб'єктів господарювання України перспективною. Згодом євро може стати основною грошовою одиницею валютних розрахунків.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси