Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Основи економічної теорії
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Наслідки безробіття.

Коли економіка не в змозі створювати достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати, потенційне виробництво товарів і послуг втрачається. Тобто безробіття заважає суспільству постійно рухатися вгору по кривій своїх потенційних можливостей. Економісти вважають цю втрачену продукцію відставанням ВВП, або розривом ВВП, визначення якому ми вже знаємо. Тут тільки пригадаємо, що цей розрив є різницею між потенційним ВВП і фактичним ВВП. Останній визначається, виходячи із припущень про те, що існує природний рівень безробіття за нормальних темпів економічного зростання.

Відношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВВП виражається за допомогою закону Оукена, який показує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1 %, то відставання обсягу ВВП або ВВП-розрив складає 2,5 %. Це відношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВВП дозволяє обчислити абсолютні втрати продукції, пов'язані з будь-яким рівнем безробіття.

Важливо відзначити, що фактичний обсяг національного продукту іноді може перевищити потенційний обсяг. У виробництво тоді залучаються додаткові зміни робітників, капітальне устаткування використовується понад встановлені нормативи, понаднормова робота і сумісництво стають буденним явищем тощо.

Безробіття має неоднакові наслідки для різних категорій працівників. Так, рівень безробіття серед управлінських кадрів нижчий, ніж у робітників. Перших також рідше звільняють під час спаду, ніж останніх. Підприємства менше схильні звільняти кваліфіковані кадри, на навчання яких вони витратили певні кошти.

Значно вищий рівень безробіття серед молоді порівняно з дорослими. В окремих країнах дискримінація має місце і щодо жінок, окремих національностей і рас.

Циклічне безробіття має також глибокі соціальні наслідки. Депресія прирікає багатьох людей на бездіяльність, яка призводить до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних засад, розпаду сім'ї, а також до суспільних і політичних заворушень.

Масове безробіття призводить до швидких, іноді дуже бурхливих соціальних і політичних перемін. Прикладом таких перемін є прихід Гітлера до влади в умовах безробіття. Безробіття, нарешті, має прямий зв'язок із зростанням кількості самогубств, вбивств, смертності від серцево-судинних захворювань, психічних хвороб тощо.

Причини безробіття.

Існує багато різних теорій щодо функціонування ринку праці і виникнення безробіття. Загалом можна виділити три основні напрями у поясненні феномена безробіття: одні теорії, згідно з якими безробіття залежить від надто високої заробітної плати; другі — що воно залежить від надто низького попиту; треті намагаються пояснити тим, що ринок праці негнучкий і ускладнює встановлення рівноваги між попитом і пропозицією.

Першим поясненням, яке домінувало серед економістів до кейнсіанського прориву в 30-ті роки XX ст., було так зване класичне пояснення. З цієї точки зору безробіття викликане високою заробітною платою. Якщо остання піднімається вище рівня, коли всі ті, хто шукає, знаходить роботу, то виникає надлишок пропозиції на ринку праці. Ця ситуація проілюстрована на рис. 10.2.

На рис. 10.2 видно, що ринок праці розглядається так само, як і інші ринки. Якщо ціна на товари вища за рівноважну, виникає перевищення пропозиції. Безробіття розглядається як перевищення пропозиції робочої сили, яке, у свою чергу, зумовлює зміни рівня заробітної плати. Тоді ліками проти безробіття буде зниження заробітної плати до рівня рівноваги.

класичне безробіття

Крива пропозиції робочої сили відхиляється вгору. Це означає, що за більшу зарплату наймані робітники можуть працювати більше. Крива попиту відхиляється вниз, а це означає, що роботодавці наймають на роботу менше людей із зростанням заробітної плати.

Вихідним пунктом для пояснення причини нахилу кривої попиту і пропозиції є міркування про граничні величини. Якщо працюючі за наймом розуміють, що додатковий трудовий вклад веде до вищих граничних витрат у формі пожертвуваного вільного часу, вони вимагають вищої заробітної плати за більший обсяг праці. Це означає, що крива пропозиції нахиляється вправо. Від'ємний нахил кривої попиту залежить від постійного зменшення граничного доходу, а значить, і вартості додаткового виробництва, яка створюється новими трудовими затратами. Це, в свою чергу, означає, що роботодавці готові наймати на роботу більше робітників за умови, що заробітна плата буде зменшуватися тими ж самими темпами.

Рівень рівноваги заробітної плати позначений точкою Ц1, де всі, хто хоче працювати за існуючу заробітну плату, отримує роботу. Але тепер припустимо, що заробітна плата з певної причини — наприклад, сильні профспілки — піднялася з рівня Ц1 до Ц2. На такому рівні заробітної плати роботодавці не бажають брати на роботу. Таким чином, виникає надлишок пропозиції робочої сили. Але на ринку праці підвищення пропозиції означає не що інше, як те, що тих, хто займається пошуками роботи, більше, ніж у наявності робочих місць — отже, безробіття.

У класичному аналізі безробіття виникає внаслідок вимоги самими робітниками найманої праці надто високої заробітної плати. Розв'язати цю проблему може лише ринковий механізм, тобто надлишок пропозиції має тиснути на ціну вниз — до досягнення точки рівноваги. На практиці це означає, що безробіття може знижувати рівень заробітної плати, що в свою чергу підвищує зайнятість. Згідно з цією думкою безробіття не вимагає будь-якої спеціальної економічної політики.

Виходить, модель передбачає зниження заробітної плати. Але насправді заробітна плата знижується повільно. Цьому є багато причин. Заробітна плата являє собою не тільки витрати для роботодавців, але й дохід для робітників найманої праці. Тому останні створюють власні організації — профспілки — для захисту своїх доходів. Але й роботодавці також зацікавлені у стабільній заробітній платі, оскільки це дозволяє краще планувати роботу і підтримувати спокійніші відносини з робітниками. Профспілки і колективні договори стабілізують тим самим рівень заробітної плати і протидіють її коливанням угору і вниз залежно від становища на ринку праці.

Однак стабільна заробітна плата у класичній моделі означає існування безробіття. На рис. 10.3 показано, що відбувається, коли рівень заробітної плати знижується повільно. Тут заробітна плата не знижується нижче Ц2. Крива пропозиції означає той рівень, коли нижча заробітна плата не дозволить підвищити зайнятість. У цьому випадку, як твердять класичні економісти, безробіття є насправді добровільним. Але вони вважають, що самі наймані робітники не погоджуються із зниженням заробітної плати і тим самим обирають безробіття.

добровільне безробіття

Виходить, класичний аналіз не вбачав у безробітті скільки-небудь серйозної економічної проблеми: адже безробіття залежить від надто високої заробітної плати, а на вільному ринку — з рухливою заробітною платою — такий стан довго зберігатися не може. Якщо безробіття затягувалось, то лише завдяки профспілкам, які не допускали зниження заробітної плати. Вважалося, що безробіття стало добровільним вибором самих найманих робітників.

Та під час масового безробіття 30-х років XX ст. у США бездоказовість цієї позиції стала очевидною. Стало неможливо стверджувати, що безробіття — це тимчасова проблема або що наймані робітники вибирають її добровільно. Класичний підхід тим самим поступово замінився поглядами Кейнса. Згідно з таким аналізом сукупний попит у суспільстві керує обсягом виробництва, а отже, і попитом на робочу силу. Таким чином, безробіття виникає через недостатній попит.

Кейнс не заперечував, що зниження заробітної плати може призвести до підвищення зайнятості. Але він ставився скептично до спроб подолати безробіття шляхом зниження заробітної плати. Він підкреслював, що на практиці важко знизити заробітну плату, тому було б просто неймовірно, коли б подібна стратегія виявилася вдалою.

Існує також ризик, що зниження заробітної плати все одно не стало б ефективним засобом проти безробіття. Адже заробітна плата являє собою не тільки витрати для підприємства, але й джерело доходу для споживачів. Коли заробітна плата знижується, то, звичайно, скорочуються і витрати підприємства, що створює потребу в найманні більшої кількості працівників.

Але водночас знижується також купівельна спроможність тих, хто отримує заробітну плату — тих, хто купляє вироблені товари і послуги. На попит на споживчі товари впливають два протилежні чинники. Частково він збільшується завдяки тому, що багато людей отримує роботу, і частково він зменшується через те, що купівельна спроможність кожного із них стає нижчою. Сукупний результат не завжди означає підвищення сукупного попиту.

Зрозуміло, що попит на інвестиційні товари може підвищуватися, але кейнсіанський аналіз скептично ставиться до цього положення. Кейнс твердить, що за поганої кон'юнктури відсоток, як правило, досить низький, тому зовсім не обов'язково, що зниження заробітної плати призведе до такого великого зниження відсотка, яке забезпечить подальше зростання інвестицій. Інвестиції, зазначав Кейнс, керуються насамперед тваринними інстинктами підприємців, тобто їхніми сподіваннями на майбутнє. Коли перспективи невтішні і час нелегкий, незначні зміни норми відсотка навряд чи вплинуть на рішення про інвестиції.

Тому Кейнс зробив висновок про неефективність традиційної політики невтручання, яку рекомендували економісти-класики і згідно з якою безробіття тиснуло на зниження рівня заробітної плати. З одного боку, було малоймовірне будь-яке зниження заробітної плати, а з другого боку, якщо це все-таки станеться, неможливо підвищити сукупний попит в економіці до такого рівня, щоб зайнятість дійсно зросла.

Кейнс пропонував таке рішення: держава повинна боротися з безробіттям за допомогою експансіоністської фінансової політики. Підвищуючи державні видатки або знижуючи податки, можна збільшити в економіці сукупний попит. Це збільшення попиту на робочу силу в свою чергу знизить рівень безробіття.

Таким чином, кейнсіанський і класичний аналіз причин безробіття підводять до зовсім різних висновків. Але слід підкреслити, що в одному випадку вони можуть співпасти. Якщо зростання заробітної плати відбуватиметься швидше, ніж у країнах-конкурентах, то це призведе до того, що частина галузей країни втратить конкурентоспроможність на міжнародному ринку. Замість цього і вітчизняні, й іноземні покупці намагатимуться придбати іноземні товари.

Скоротиться експорт, одночасно вітчизняним підприємствам буде важко захищатися від імпорту товарів. Як наслідок, попит на вітчизняну продукцію і послуги знизиться. Чим більше важить для економіки країни зовнішня торгівля, тобто чим більша її частка в сукупному попиті, тим жорсткіший її вплив на ринок праці.

Виходить, у відкритій економіці безробіття виникає внаслідок того, що надто швидке підвищення заробітної плати скорочує сукупний попит. Таке безробіття, можна сказати, є одночасно "класичним" і "кейнсіанським", тобто залежить як від високої заробітної плати, так і від високого попиту.

Третє, основне пояснення безробіття, полягає в тому, що воно є наслідком деформації і негнучкості ринку праці. Вивчення довготривалих тенденцій показує, що на ринку праці щорічно відбувається приплив робочої сили і вільних місць. Одночасно постійно міняється і попит на робочу силу. Попит на товари і послуги теж несталий.

Нова техніка вимагає нових знань і створює нові професії, робітники старих професій стають надлишковою силою, відпадає відстале і застаріле — приходять оператори ЕОМ і педагоги за інтересами.

Таким чином водночас існують і безробітні, і вільні місця, але ці нові місця можуть призначатися незначній групі безробітних, і тому завжди є вільні місця. Зростає число безробітних, які можуть отримати роботу. Вони заповнюють більшість створюваних вільних місць, але частина цих місць все ж таки залишається вільними. Це означає, що має бути відповідність між тими, хто шукає роботу, і вільними місцями. Не завжди така відповідність виникає. Адже ринок праці неоднорідний і складається із безлічі секторів і робочих місць з різними вимогами і властивостями. Часто виникають труднощі при стиковці різних спеціалізованих ринків праці, оскільки обставини міняються. Ці труднощі можуть бути пов'язані з тим, що безробітний не має відповідної освіти, необхідної на іншому, спеціалізованому ринку, або з тим, що структура заробітної плати настільки жорстка, що невигідно підвищувати кваліфікацію чи шукати нову роботу.

Згідно з такою точкою зору безробіття і вільні робочі місця виникають постійно, і потрібен час, щоб їх узгодити. Тому завжди існує фрикційне безробіття, яке виникає із зміною роботи. Але, як ми вже знаємо, існує й інша форма безробіття, яка називається структурним безробіттям. Це означає, що структура пропозиції робочої сили відрізняється від структури попиту на робочу силу і немає засобів, що могли б швидко змінити становище. Така ситуація виникає через банкрутство деяких галузей. Зайняті в них робітники не можуть отримати роботу в галузях, що успішно розвиваються. Таке структурне безробіття буває тривалим і вражає різні галузі та регіони.

Якщо безробіття залежить у першу чергу від рівноваги на ринку праці, то не допоможе ні зниження рівня заробітної плати, ні стимулювання суспільного попиту. Насамперед необхідно створити рухоміший і гнучкіший ринок праці. Мається на увазі проведення гнучкої стимулюючої політики на ринку праці, яка з допомогою біржі праці, перекваліфікації і допомоги для переїзду на інше місце з'єднає безробітного з вільним робочим місцем, а також заходи щодо створення гнучкої структури заробітної плати, які привабливіші і вигідніші для людей, ніж зміна роботи.

Підсумки

  • 1. Під інфляцією розуміють загальне підвищення рівня цін. Темп інфляції показує темп зміни зростання загального рівня цін у відсотках, який вимірюється, наприклад, індексом споживчих цін (ІСЦ). Інфляцію поділяють на: 1) помірну; 2) галопуючу; 3) гіперінфляцію.
  • 2. Економісти розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат. Інфляція попиту — це інфляційне зростання цін, зумовлене зростаючим попитом, який перевищує пропозицію. Інфляція витрат (пропозиції) — це інфляція, яка виникає внаслідок різкого зростання витрат, які відбуваються з двох найважливіших причин: 1) збільшення номінальної заробітної плати або 2) підвищення цін на сировину та енергію.
  • 3. Інфляція впливає на економіку через перерозподіл доходу і майна, через зміну обсягу та ефективності виробництва. Якщо інфляція очікувана, отримувачі доходу можуть вжити заходи, щоб попередити або зменшити негативні її наслідки. Непередбачена інфляція перерозподіляє дохід за рахунок отримувачів фіксованих доходів, кредиторів та заощадників.
  • 4. Безробіття — це різниця між числом осіб, що перебувають на цей момент у складі робочої сили і числом зайнятих. Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельності робочої сили і вимірюється у відсотках.
  • 5. Виділяють такі три види безробіття: фрикційне, структурне і циклічне. Рівень безробіття за повної зайнятості дорівнює сумі фрикційного і структурного безробіття.
  • 6. Економічні втрати від безробіття, виміряні як ВВП-розрив, — це товари і послуги, які суспільство втратило внаслідок того, що частина його ресурсів не використовується. Із закону Оукена випливає, що за умови перевищення фактичного рівня безробіття порівняно з природним рівнем на 1 % відставання обсягу ВВП, або ВВП-розрив, складає 2,5 %. Безробіття спричиняє також негативні соціальні наслідки. Вимушена бездіяльність призводить до втрати кваліфікації, самоповаги, занепаду моральних засад, до суспільних і політичних заворушень, негативно позначається на психічному і фізичному здоров'ї людини.
  • 7. Існує багато різних теорій щодо функціонування ринку праці і виникнення безробіття. Загалом можна виділити три основні напрями у поясненні феномена безробіття: одні теорії, згідно з якими безробіття залежить від надто високої заробітної плати; другі — що воно залежить від надто низького попиту; треті намагаються пояснити тим, що ринок праці негнучкий і ускладнює встановлення рівноваги між попитом і пропозицією.

Терміни і поняття

Інфляція; рівень інфляції; темп інфляції; дефляція; дезінфляція; помірна інфляція; галопуюча інфляція; гіперінфляція; інфляція попиту та інфляція витрат; номінальний і реальний доходи; очікувана і непередбачена інфляція; номінальні та реальні відсоткові ставки; гіперінфляція в Україні; ринок праці; заробітна плата; номінальна і реальна заробітна плата; рівень безробіття; фрикційне; структурне і циклічне безробіття; рівень безробіття за повної зайнятості; природний рівень безробіття; потенційний обсяг виробництва; робітники, що втратили надію на отримання роботи; ВВП-розрив.

Питання для повторення

  • 1. Поясніть, як може одночасно підвищуватися номіналь ний дохід і знижуватися реальний дохід. Хто програє від інфляції? Від безробіття?
  • 2. Якщо індекс цін минулого року становив 110, а цього року — 121, яким буде темп інфляції цього року?
  • 3. Поясніть, який вплив має непередбачена десятивідсоткова інфляція на кожну з наступних осіб:
    • а) залізничного робітника, пенсіонера;
    • б) службовця універмагу;
    • в) складальника на автомобільному заводі, члена профспілки;
    • г) фермера, що має багато боргів.
  • 4. Поясніть, яким чином гіперінфляція може спричинити депресію.
  • 5. Чому важко визначити рівень безробіття за повної зайнятості? Чому важко визначити різницю між фрикційним, структурним і циклічним, безробіттям? Чому безробіття являє собою економічну проблему? Які наслідки відставання обсягу ВВП? Які неекономічні наслідки безробіття? Як розраховується рівень безробіття?
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші