Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологія довкілля. Охорона природи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сільське господарство

Екологізація сільського господарства зачіпає цілу низку важливих питань. Ми розглянемо такі з них: перехід від хімічних до біологічних та інтегральних методів захисту врожаю; від екстенсивних - до інтенсивних методів господарювання; від монокультур - дополікультур; екологічної оптимізації сільськогосподарського ландшафту.

Широке застосування різноманітних пестицидів у сучасному сільському господарстві становить небезпеку навіть для людини.

Загрози ж для біоти настільки різноманітні, що їх важко перерахувати. Головне джерело цих небезпек - невибірковість дії хімічних препаратів. Зокрема, внаслідок хімічної обробки полів, садів чи лісів разом із "шкідливими" видами різко знижується чисельність інших форм комах. Проте невдовзі після обробки чисельність масових небезпечних видів відновлюється, а в умовах зниження чисельності природних ворогів та паразитів вони отримують можливість успішно розмножуватися. Взагалі, в одноманітних за видовим складом агроценозах створюються сприятливі умови для масових розмножень попередньо відносно нечисленних видів організмів, що пов'язані з даною культурою. З еволюційної точки зору наявність таких колосальних спалахів чисельності плюс імовірні мутагенні впливи деяких хімічних засобів призводить до того, що на наших очах швидкими темпами протікає мікроеволюція в напрямку добору стійких до дії хімпрепаратів організмів. Зараз існує вже понад 400 таких резистентних форм комах, і ця кількість швидко зростає.

Недоліки застосування біоцидів очевидні - це і поступове зниження ефективності через виникнення резистентності, і висока вартість хімікатів, і загибель багатьох інших видів організмів, і шкода здоров'ю людини. Вихід є, і полягає він у широкому використанні різноманітних біологічних засобів захисту рослин. Такими є: розведення і випуск в агроценози спеціалізованих комах-хижаків та паразитів, комахоїдних птахів; створення й застосування вірусних та бактеріальних препаратів, які б уражали виключно конкретний вид комахи-шкідника; популяційно-генетичний метод - внесення у природні популяції шкідливих видів особин, які не здатні давати нащадків або є носіями летальних генів; спеціальна селекція на стійкість до бактеріальних і вірусних захворювань у сільськогосподарських культур.

Сьогодні в арсеналі засобів захисту рослин вже є ентомофаги, патогенні гриби, віруси, бактерії, селективні методи, генна інженерія, а також способи керування агроценозами, які не допускають масових розмножень якогось небажаного виду - правильні сівозміни, різночасні посіви у різні роки, полікультури тощо. В поєднанні з екологічними хеморегуляторами й хемоефекторами - вибірковими хімічними засобами захисту (атрактантами, феромонами) - весь такий збалансований, оптимізований комплекс захисту рослин називається інтегральним методом захисту. Застосування цього методу вже дозволило в ряді сільськогосподарських регіонів США наполовину зменшити використання пестицидів. При цьому в програмі розвитку сільського господарства цієї країни протягом найближчих кількох десятиліть планується у 1,5-2 рази скоротити площі сільськогосподарських земель з метою відтворення на вивільнених територіях природних ландшафтів та екосистем!

Слід зазначити, що з часу виникнення (10-15 тис. років тому), сільське господарство розвивалося в основному екстенсивно. Інтенсифікація землеробства триває всього декілька століть. Але вона призвела до того, що в деяких розвинутих країнах площа сільськогосподарських угідь почала скорочуватися за одночасного зростання загальної продукції. Наприклад, у Великобританії з 1946 по 1965 рр. врожаї зросли вдвічі; у Голландії з XVII до середини XX ст. середній урожай зернових зріс у 10 разів (!). Правда, при цьому на кожен гектар вноситься коло 300 кг різноманітних добрив, що породжує своє коло природоохоронних проблем.

Наступним кроком на шляху інтенсифікації сільського господарства мало б бути розширення тепличного господарства із застосуванням різноманітних біотехнологій, і одночасне звільнення нераціонально зайнятих малопродуктивними угіддями просторів суші. Вже зараз існують схеми раціонального використання сонячної енергії у величезних теплицях площею в десятки гектарів, де вегетація відбувається безперервно протягом року, а вихід продукції з одиниці площі в декілька разів вищий, ніж на полі.

І нарешті, наступний шлях у напрямі інтенсифікації - створення фітодромів, проекти яких уже розроблені. Згідно з ними, рослини вирощуються на автоматизованих лініях у рухомих касетах методом гідропоніки. На кожній такій лінії щодня йде посівна і збір урожаю. При такому конвеєрному виробництві можна добитися збільшення урожаю з одиниці площі в десятки разів.

Таким чином, інтенсифікація сільського господарства дозволить вивільнити і повернути біоті планети місця мешкання, необхідні для її існування й розвитку, а заодно й вирішити проблему забезпечення людства продуктами харчування.

Один з найцікавіших екологічно перспективних напрямів перетворення сільського господарства полягає у спрямованому ускладненні агроценозів. Найбільш ефективними за ступенем використання сонячної енергії на Землі є складні екосистеми типу лісів, степів чи прісних вод. Перехід від вирощування монокультур до полікультур обіцяє знизити їхню вразливість до шкідників та захворювань: у складних екосистемах взаємозв'язки між видами такі, що різкі спалахи чисельності якогось із них швидко подавляються механізмами зворотного зв'язку екосистеми. Поля майбутнього, можливо, будуть багатоярусними, і зможуть давати урожай протягом більшої частини року: щось буде дозрівати дуже рано, щось пізніше і т.д. Не виключене Й складне поєднання тваринних і рослинних організмів у таких майбутніх сільськогосподарських комплексах, їхнім прообразом вже сьогодні можна назвати рисові чеки, у яких одночасно вирощують коропів. При організації полікультури може бути досягнутий іще один важливий з точки зору охорони живої природи ефект: велика кількість видів, що раніше існували тільки в "дикій" природі, виявиться об'єктами господарювання і цим самим буде виведена з-під загрози зникнення.

З інших напрямів екологізації сільського господарства варто розглянути екологічну оптимізацію ландшафту і збереження та розвиток традиційних способів господарювання.

Вже пройшов той час, коли ідеалом сільськогосподарського ландшафту вважалося поле від горизонту до горизонту без жодної купини чагарників чи групи дерев. Монотонний сільськогосподарський ландшафт був лише одним з етапів освоєння земель. Такий ландшафт зручний для механізованого догляду за посівами, але іде врозріз із екологічними вимогами підтримання біорізноманіття як засобу стабілізації екосистем. При уніфікації ландшафту біологічне різноманіття різко зменшується, оскільки для існування більшості видів тварин і рослин необхідна певна строкатість (гетерогенність) природних умов. Нерозорані заліснені ділянки серед поля, невирівняні впадини з водою, нескошувані клапті з купами валунів, живі загорожі, смуги перелогів, зарослі чагарниками й травою узбіччя доріг - всі ці острови неторканої землі виявляються не тільки острівками порятунку для багатьох видів тварин, але й плацдармом наступу на види, що наносять збитки врожаю. Тут можуть зберігатися гнізда птахів і перетинчастокрилих комах - важливих запилювачів квіткових рослин (коло 80% рослин Землі потребують запилення їх комахами).

Ще один можливий напрям екологізації сільського господарства - збереження і розвиток історично складених для даних типів екосистем традиційних - "примітивних", але здебільшого екологічно "м'яких" способів господарювання. При цьому забезпечується найбільш повне збереження місцевих сортів і порід, а також повніше використовуються "незручні" для сучасного господарства ландшафти.

Враховуючи зростання сільськогосподарського забруднення, у рослинництві й тваринництві, так само, як і в промисловості, доцільно використовувати такий показник, як відходоємність виробництва одиниці продукції. При його розрахунку слід враховувати всі збитки, які наносяться біоті. Така "екологічна ціна" може виявитися вже в найближчому майбутньому не менш важливим показником, ніж урожайність чи рентабельність у традиційному розумінні.

Отже, можна сказати, що сільське господарство вже сьогодні може бути екологічно раціонально "вбудоване" в природні ландшафти, і його сусідство з дикою природою виявиться тільки на користь сільському господарству, якщо його грамотно організувати. В майбутньому суспільстві, без сумніву, багато звичних нам форм господарювання поступляться місцем полікультурам, фітодромам або іншим формам отримання продуктів харчування і промислової сировини. Місцями збережеться "примітивне" господарство - без пестицидів і механізації. Найважливіше те, що уявлення про невідворотність поглинання останніх неторканих просторів, які зберігають генофонд дикої природи, в жодному разі не може бути виправдане.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші