Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Основи педагогічної ергономіки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Апаратні можливості організму школяра

Біологічні, фізіологічні, психічні та розумові особливості організму школяра залежать від його віку, рівня розвитку, стану здоров'я. Тому одним із суттєвих аспектів вивчення сучасної педагогічної ергономіки є апаратні можливості організму учня.

Апаратні можливості організму - структурні та функціональні параметри організму учня, необхідні для оптимального навчання.

Такі можливості організму відображаються у медико-біологічних (вік, стать, стан здоров'я) і вимірних даних, які можна використати для виявлення рівня фізичного розвитку учнів, при проектуванні робочих місць, визначенні відповідності структури робочого простору вимогам техніки безпеки тощо. Розрізняють такі види вимірних даних: соматометричні показники (зріст, маса, окружність грудної клітки, довжина кисті, плеча, передпліччя тощо), фізіометричні (життєва ємність легень, сила м'язів тощо) та соматоскопічні (конституція, постава, статевий розвиток тощо).

До функціональних параметрів організму належать фізіологічні характеристики (сенсорні показники, частота серцевих скорочень, рівень артеріального тиску, функціональні показники опорно-рухового апарату тощо) і психологічні (темперамент, характер, пам'ять, здібності тощо).

Особливості розвитку і росту є найголовнішими показниками здоров'я дитини. Розвитком організму вважають процес його кількісних і якісних змін, які підвищують рівень складності організації та взаємодії всіх його систем. Розвиток охоплює такі основні складові: ріст, диференціювання тканин та органів, набуття організмом властивих йому форм, що перебувають у тісному взаємозв'язку та взаємозалежності. Характерною особливістю процесу росту дитячого організму є його нерівномірність і хвилеподібність. Періоди посиленого росту змінюються деяким уповільненням. Крім того, спостерігається невідповідність темпів росту та розвитку різних систем органів.

Хоча характерні особливості організму людини визначаються генетично, він розвивається в конкретних умовах середовища, яке безперервно діє на нього. Залежно від цих умов процес розвитку може бути прискорений або уповільнений, а вікові періоди наступатимуть раніше чи пізніше і матимуть різну тривалість. Під впливом зовнішнього середовища, особливо його соціальних чинників, спадкові якості організму можуть реалізовуватися і розвиватися чи пригнічуватися.

Отже, лише за умови чіткого знання особливостей будови та функціонування організму дитини відповідного вікового періоду можна науково обґрунтовано, оптимально організувати навчання та виховання учнів.

Сутність педагогічної інформації

Всеохоплююча інформатизація ставить перед сучасним суспільством нові завдання та породжує нові тенденції в розвитку педагогічної науки. Педагоги зосереджені на дослідженні різних проблем, пов'язаних з інформаційним підходом до навчально-виховного процесу та управління освітою. Адже саме в цій сфері здійснюються потужні процеси передавання, зберігання, використання та перероблення інформації.

Зміст поняття "інформація" в педагогіці має специфічне наповнення, що відрізняється від загальновживаного. З огляду на це педагогічну інформацію слід передавати у відповідному вигляді та за допомогою спеціальних методичних технологій.

Педагогічна Інформація - інформація, що характеризується точною спрямованістю ножного сигналу як за формою, так І за змістом, що дає змогу суттєво управляти навчальним процесом.

Розрізняють три етапи засвоєння педагогічної інформації:

  • 1) рецепторний, на якому учень за допомогою рецепторів і аналізаторів отримує інформацію із навколишнього середовища;
  • 2) рефлекторний, під час якого відбувається приймання, аналіз та інтегрування інформації нервовою системою учня;
  • 3) ефекторний, який настає внаслідок засвоєння інформації і полягає у відповідній діяльності школяра.

Найважливіше значення мають методи підготовки та подання навчальної інформації до рецепторів учнів. Вибір цих методів залежить як від особливостей самої інформації, так і від можливостей органів чуття людини сприймати інформацію, закодовану у певний спосіб.

Слуховий та зоровий аналізатори е абсолютно домінуючими каналами сприймання навчальної інформації. Слуховий спосіб подання навчального матеріалу слід використовувати, якщо повідомлення просте, коротке і має акустичний характер або у разі, коли зоровий аналізатор перевантажений. Слухове подання необхідне в умовах надмірного або недостатнього освітлення, за обставин, коли учень або учитель повинен постійно рухатися, або якщо повідомлення спонукає до негайної дії.

До зорової форми подання навчального матеріалу вдаються, якщо повідомлення складне, довге або у ньому йдеться про розташування у просторі. Вона доречна у випадку, коли повідомлення не потребує негайних реакцій учнів або їм заважає шум. Наукові дослідження та педагогічний досвід свідчать, що використання в навчальному процесі зорового каналу сприймання інформації ефективне, бо акт візуалізації є основним у механізмі мислення. Крім того, за допомогою зору людина отримує до 90% безпосередньої інформації про навколишній світ.

Не зважаючи на те що домінувальними каналами сприйняття навчальної інформації є зоровий та слуховий аналізатори, не слід нехтувати і такими сенсорними системами учня як дотикова, термальна, нюхова, рухова та больова. Адже найповнішу інформацію про предмети або явища людина може отримати за допомогою інтегрованої дії якнайбільшої кількості аналізаторів. Наприклад, за допомогою дотикового аналізатора можна отримати уявлення про поверхню предмета, а виконувати фізичні вправи у спортзалі неможливо без участі рухового аналізатора.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші