Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Логіка arrow Логіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Мова як знакова система

Мова для філософів XX ст. виявляється реальністю, що приховує таємниці буття, як для філософів XVII-XIX ст. - мислення.

А. Лосєв

Термін "мова" залежно від контексту його використання набув таких смислів:

  • 1. Мова - знакова система, що є універсальним засобом встановлення взаємовідношень людини з довкіллям у процесі її життєдіяльності. Людина засвоює мову, а потім використовує її у різних видах діяльності з певною метою.
  • 2. Мова система особливих знаків і символів, якою дається інтерпретація в певному прагматичному контексті її використання.
  • 3. Мова - числення, тобто побудова формальної моделі засобами мови. Вона отримала назву формалізованої, логістичної мови (див. 4).

Функції мови - пізнавальна, інформаційна (передання інформації, знання від людини до людини, від покоління до покоління), комунікативна (спілкування в комунікативному акті), репрезентативна (репрезентація людиною власних хвилювань, настрою, відчуттів, думок та ін.), евристична (за допомогою однієї мови створюються нові мови, нові знаково-символічні системи, нові системи знання) і под.

Сучасна мова поділяється на природну (розмовну, національну) і штучну (формалізовану).

Природна (національна, розмовна) мова - знакова система, яка виникла історично і відображає, опредмечує, репрезентує сферу відчуттів, бажань, настроїв, намірів людей, а також їхні образи та думки. Функції природної мови - комунікативна, пізнавальна, інформаційна, репрезентативна та ін. До мов, що виконують згадані функції, належать вербальна (лат. ver-halts) і невербальна (мова жестів і под.).

Штучна (формалізована) мова - логічно сконструйована мова, особлива система знаків, заснована з метою кодування певної інформації, здійснення математичних і логічних операцій над штучно створеними символами та ін. Особливості штучних мов - точність їх побудови за чітко визначеними правилами; однозначність їх розуміння. До штучних мов належать кодові системи, знаки дорожнього руху, наукова мова (мова математики, математичної логіки і под.), мова програмування тощо.

Залежно від сфери пізнавальної та практичної діяльності людей розрізняють такі різновиди мов: буденна (повсякденна); мова засобів масової інформації; ділова; наукова; філософська; юридична та ін.

Мова є об'єктом дослідження філософії і таких наук, як мовознавство (лінгвістика), семіотика, логіка, психолінгвістика, теорія штучного інтелекту, кожна з котрих розробляє свою концепцію мови.

Філософія та конкретні науки вивчають мову в структурному відношенні: "об'єктивна реальність - мислення - мова"; взаємозв'язок мислення і мови. У XX ст. мова як об'єкт дослідження набула самостійного значення і стала вивчатися в її імманентному існуванні та функціонуванні як особлива система знаків. Відповідно до нового напряму досліджень, мову почали розглядати: як вияв думок; як зображення знання; як синтаксичну систему, де існує взаємозв'язок між графічними знаками, тощо.

Семіотична концепція мови

Семіотика (грец. semeiotike - вчення про знаки) - наука про знаки та мову як знакову систему; гуманітарна дисципліна, що досліджує всі факти культури (мова, наука, філософія, мистецтво, театр, кіно, література і под.) як феномени, котрі мають знаковий вираз. Ідеї семіотичного аналізу мови розглядали в своїх творах філософи (Арістотель, Т. Гоббс, Д. Локк, Г. Ляйбніц) і лінгвісти (А. Гумбольдт, Ф. де Соссюр, Е. Бенвеніст, О. Потебня), але як особлива наука (система знання про знаки) сформувалася на початку XX ст. Засновники семіотики - американські філософи і лінгвісти Ч. Пірс (1830-1914 pp.) і Ч. Морріс (1901-1979 pp.).

Семіотика досліджує знаки і мову як знакову систему в трьох аспектах - семантичному, синтаксичному, прагматичному.

Семантика (грец. semantikos - означальний) - складова частина семіотики, теорія, яка вивчає смисл і значення мовних виразів, аналізує мову як знакову систему за функціями означення та позначення. Основні семантичні категорії - висловлювання, ім'я, термін, смисл, значення, денотат, референція, дескрипція (зміст цих категорій буде визначено в 2.4).

Синтаксис (грец. syntaxis - зв'язок, побудова) - складова частина семіотики, яка вивчає правила поєднання й розміщення мовних знаків у певній знаковій системі, абстрагуючись від функцій означення та позначення, які досліджує семантика.

Прагматика (грец. pragma - дія, справа) - складова частина семіотики, що вивчає способи використання знаків і мови як знакової системи в конкретних практичних ситуаціях.

Основний об'єкт дослідження семіотики - знак.

Знак (лат. nota - знак, мітка, карб) - об'єкт (предмет, образ), який репрезентує інший об'єкт, властивості об'єкта, зв'язки між об'єктами, дії, події, ситуації, стан справ тощо у процесі практичної та пізнавальної діяльності людей. Він містить певну інформацію про об'єкт, який репрезентує. Наприклад, відбитки пальців на місті злочину - знак, що повідомляє: на місці злочину була людина, яку можна потім ідентифікувати зі суб'єктом злочину.

Кожен знак має своє означення і позначає певний об'єкт (означувана та позначувана функції знака). Означення знака становить його смисл, а позначення - його предметне значення (див. 2.4).

Види знаків:

  • 1. Залежно від того, елементом якої системи є певні знаки, їх поділяють на мовні й позамовні. Мовний знак - літера, символ (одиниця природної або формалізованої мови як знакової системи), що має графічне зображення. Сукупність мовних знаків створюють алфавіт певної мови. Позамовний знак є елементом у позамовній системі. Наприклад, зміна ареалу проживання декотрих диких тварин - знак порушення екосистеми на Землі.
  • 2. За способом зв'язку з позначуваним об'єктом знаки поділяють на знаки-копії, знаки-індекси, знаки-ознаки, знаки-символи.

Знак-копія означає схожість між знаком і позначуваним предметом. Приклади знаків-копій: відображення людини у дзеркалі (образ людини у дзеркалі - знак аутентичності людини та його дзеркального відображення); фотографія; копії документів; відбитки пальців на певному предметі.

Знак-індекс (лат. index - покажчик) - у математиці й логіці - символ (числовий або літерний показник), який приписують до інших символів, щоби відрізнити їх один від одного. Наприклад, Av А2, Ал, xv х2> хп, де 1, 2, п - знаки-індекси.

Знак-ознака (прикмета, симптом, покажчик) - це знак відношення між предметом та його властивостями, між предметами. Приклади: дим - знак вогню; висока температура у людини - - знак хвороби; розбитий автомобіль на дорозі - знак транспортної аварії.

Знак-символ - такий знак, який не має схожості з позначуваним предметом, а виражає конкретно дещо загальне, абстрактне (поняття, ідею, гіпотезу, теорію, якість, властивість, абстрактну сутність певного предмета). Наприклад, герб, прапор, гімн становлять знаки-символи певної держави (символізують ідею державності).

Процес функціонування знаків позначається терміном "семіозис" - (грец. зета - знак). Він означає інтерпретацію знаків і позначає сам процес інтерпретації знака у відношенні "предмет - знак - інтерпретація", внаслідок чого виникає феномен народження смислу та значення знаку. Семіотична концепція мови як знакової системи покладена в основу сучасних логіко-семантичних і прагматичних концепцій мови.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші