Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Культурологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ігрова концепція походження культури

Багато сучасних культурологів вважають, що культура виникла зовсім з іншого джерела - гри. Так, голландський історик Йоган Хейзінга (1872-1945) дійшов висновку, що основою культури є гра як природна здатність. На думку Й. Хейзінги, якщо проаналізувати будь-яку людську діяльність до самих меж нашого пізнання, то вона виявиться не більше, ніж грою. Ось чому він вважав, що людська культура виникає й розгортається в грі. Сама культура має ігровий характер, причому гра розглядається не як біологічна функція, а як явище культури. Гра старша за культуру, людська цивілізація не додала ніякої істотної ознаки до загального поняття гри. Усі основні ознаки гри вже наявні в ігровій поведінці тварин.

Кожен, на думку Й. Хейзінги, хто звертається до аналізу гри, знаходить її в культурі як задану величину, яка існувала раніше за саму культуру, що супроводжує й пронизує її спочатку і до тієї сучасності. Найважливіші види первісної діяльності людства переплітаються з грою. Людство постійно творить поруч із світом природи інший, вигаданий (символічний) світ. У міфі й культі народжуються рушійні сили культурного життя. Крім того, необхідно підкреслити найважливіше: гра - це насамперед вільна діяльність. Вона має незацікавлений характер, у неї вкладено особливий смисл і цінності, важливі для суспільства в цілому.

Й. Хейзінга розкриває такий вислів: "Культура виникає у формі гри, культура спочатку розігрується. І ті види діяльності, що безпосередньо спрямовані на задоволення життєвих потреб, наприклад полювання, в архаїчному суспільстві воліють знаходити собі ігрову форму. Людський гуртожиток піднімається до супрабіологічних форм, що надають йому вищу цінність за допомогою ігор. У цих іграх суспільство виражає своє розуміння життя й світу. Тобто не слід розуміти справу таким чином: гра помалу переростає або раптом перетворюється на культуру, - а радше так: культурі в її початкових фазах властиве щось ігрове, що представляється у формах і атмосфері гри. У цьому двоєдинстві культури й гри остання є первинним, об'єктивно сприйманим, конкретно визначеним фактом, у той час як культура є всього лише характеристикою, яку ваше історичне судження прив'язує до цього випадку".

Цікаво, що в поступальному русі культури вихідне співвідношення гри й негри не залишається незмінним. Ігровий елемент у цілому з розвитком відступає на задній план. Й. Хейзінга вважає, що він розчинився, асимілювався в різних сферах людського буття. При цьому ігрове начало явищ культури поступово виходило з поля зору. Однак, за переконанням Й. Хейзінги, ігровий елемент може виявитися в різних типах культури.

Гра може втягнути в себе як окрему особистість, так і великі маси людей.

У ранг культури гру можуть звести фізичні, моральні або духовні цінності. Чим більше гра здатна підвищувати інтенсивність життя індивідуума або групи, тим повніше розчиняється вона в культурі.

Витіснення гри, на думку Й. Хейзінги, почалося у XVIII ст., коли суспільство опанувало тверезе, прозаїчне поняття користі, що й спричинило втрату вільного духу культури. Ця ситуація є найкращим показником кризи європейської культури, що досягла у XX ст. повного свого вираження.

Магічне бачення світу як основа розвитку культури

Іншу концепцію походження культури знаходимо в американського культуролога Льюїса Мамфорда. Цей дослідник намагається переосмислити роль знарядь і машин у створенні культури. Він вважає: К. Маркс помилявся в тому, що знаряддям праці належить центральне місце в людському розвиткові. Л. Мамфорд вважає, що є серйозні причини для перегляду всієї картини як людського, так і технічного розвитку, на якому ґрунтується організація суспільства.

На думку Л. Мамфорда, опис людини, яка використовує й виготовляє знаряддя праці, став настільки загальноприйнятим, що лише знахідка фрагмента черепа разом із грубо обробленими кругляками є достатньою для оголошення про те, що саме тут народжувалася людська культура. Американський дослідник звертає увагу на такий факт: протягом мільйона років технологія обтісування каменю залишалася незмінною. Але ж культура розвивалася, причому незалежно від цих технологічних навичок.

Знаряддя й зброя в прадавньої людини були такими самими, як і в інших приматів - дані природою (зуби, пазурі, кулаки).

Так було протягом тривалого історичного періоду, поки людина не навчилася створювати ефективніші кам'яні знаряддя.

Поки в людини не було знарядь праці, вона розбудовувала нематеріальні елементи культури, насамперед - своє тіло. Потім розвинулася здатність робити символи. Причому, на самому початку людське тіло було не просто робочим інститутом. Людина не просто тренувала руку, м'яз і око при виготовленні й для виготовлення знарядь праці, своїм тілом за допомогою різних жестів і ритуалів людина виражала своє ставлення до дійсності.

Магія - це певні символічні дії та ритуали, необхідні для впливу людини на природні об'єкти. Англійський етнограф і соціолог Броніслав Малиновський (1885-1942) прагнув побудувати таку теорію культури, яка ґрунтувалася б на численних фактах. Потреба людини у всьому їхньому різноманітті, на думку Б. Малиновського, відіграє важливу роль у розумінні культури.

Б. Малиновський звернув увагу на той факт, що магія пронизує всі сторони господарської діяльності людини, особливо ті з них, які пов'язані з певним ризиком і небезпеками, у яких багато залежить від випадку. Сільськогосподарські роботи нерозривно переплетені з магією, навіть невелике полювання завжди супроводжується заклинаннями; те саме і з рибальством, особливо в тих випадках, коли його результати непередбачувані, а удача не віддільна від ризику. Б. Малиновський свідчить, що навіть спорудження каное супроводжується численними заклинаннями.

З найдавніших часів людина створила безліч заклинань, обрядів і ритуалів, які впливають на погоду, керують різними природними явищами. Ці обряди були відомі тільки посвяченим, які, на думку архаїчної людини, були наділені надприродними здібностями (жерці, шамани, волхви та ін.).

Професіонали у цій справі передають знання у спадщину й користуються ним, коли їх просять одноплемінники, наприклад під час воєнних подій, природних катаклізмів, для забезпечення вдалого полювання, міцності споруджуваного житла тощо.

Слід зазначити, що, ймовірно, вираження й передача смислів у людській поведінці були значно важливішими для подальшого людського розвитку й створення культури, ніж виробництво знарядь праці. Розглядати людину, головним чином, як тварину, що виготовляє знаряддя, - це означає пропустити найважливіші моменти раннього періоду розвитку культури, який був дуже важливим для подальшого розвитку людства.

У сучасній культурології ці ідеї стають дедалі популярнішими. Зокрема, стверджується, що магія існувала ще до виникнення знарядь праці. Містичні піснеспіви й танці виражали сутність людської природи та визначали її призначення на найбільш ранніх щаблях історичного розвитку. Згідно з магічною теорією, прадавня людина спершу виявляла себе як мрійник, духовидець, шукач змістів, творець бачень, а вже потім - як "людина, що творить", людина знарядь праці.

Ось контури прадавнього життя: спочатку містичні бачення, потім знаряддя, мандала замість колеса, священний вогонь для жертвопринесень, поклоніння зіркам, а не вираховування по них часу чи орієнтирів в поході. На думку американського культуролога Т. Роззака, молитовно-захоплене сприйняття життя передувало практицизму палеолітичної ери.

Отже, прихильники магічної теорії вважають, що вихідним імпульсом культури була зовсім не праця, не матеріальна діяльність, а здатність людей до шукання змісту в навколишній дійсності. Коли первісна людина стала поклонятися природі, спілкуватися з нею й заклинати її, вона, по суті, стала творити культуру.

Ця концепція, безумовно, досить переконлива. Справді, природно-знаряддєва версія походження культури погано узгоджується з рівнем сучасних знань про первісне життя людей. Накопичено величезний матеріал, який свідчить, що людина не могла генетично зберегти надбання, пов'язані з виробництвом знарядь. Однак, навчившись накопичувати знання в символічних формах, вона стала передавати надбане з покоління в покоління. А це і є культура, тобто передавання накопиченого духовного досвіду.

Але є у цій теорії і кілька слабких місць, пов'язаних із дослідженням походження здатності людини до нагромадження смислів і символів.

Функції культури

Культура - це багатофункціональна система. Головна функція культури - людино-творча, або виховна, оскільки за допомогою культури відбувається формування людини. Усі інші функції так чи інакше пов'язані з нею й навіть базуються на ній.

Інформативна функція передбачає передачу соціальної спадщини, пізнавальну діяльність людини, освоєння культур інших народів.

Комунікативна функція - розвиток певної культури зумовлений її взаємозв'язками з іншими культурами.

Культура виконує також нормативну функцію: вона реалізує норми, сформовані в її межах, а також поширює їхній вплив на всі сфери життєдіяльності людини.

Регулятивна функція: культура обслуговує систему соціальних відносин, готує до зміни, а також створює соціальні механізми, що забезпечують регуляцію поведінки людини. Регулятивна функція культури ґрунтується на таких нормативних системах, як мораль і право.

Семіотична, або знакова, функція передбачає знання, опанування певної знакової системи культури. Без вивчення відповідних знакових систем неможливо опанувати досягнення культури. Найважливішим засобом тут є мова.

Аксіологічна функція відображає найважливіший якісний стан культури. Культура як система цінностей формує в людини цілком визначені ціннісні потреби й орієнтації. За їхнім рівнем і якістю люди найчастіше оцінюють ступінь культурності тієї чи іншої людини. Критерієм стає моральний та інтелектуальний зміст.

Адаптаційна функція: культура забезпечує адаптацію суспільства до змін і взаємодію з іншими цивілізаціями.

Основні функції культури повинні у своїй основі залишатися незмінними, інакше суспільство б загинуло.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші