Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологічне управління
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ноосферні принципи вирішення проблем гармонізації

Згідно із законом ученого-новатора, першого президента Національної академії наук України В. І. Вернадського про ноосферу (1944), розум людини повинен відігравати провідну роль (домінанта) у розвитку системи "природа—суспільство", тобто не інстинкти споживача природи, а розум її біблійного доглядача. Інакше кажучи, хаотичний, стихійний саморозвиток має замінити розумна стратегія співіснування на засадах законів і процесів природної саморегуляції. Таке управління повинне бути лише "м'яким", тобто екологічним. У ньому людство повинно сумлінно дотримуватися вимог законів гармонізації розвитку суспільства і природи. Лише благо і зацікавлене розуміння, а не насильство і волюнтаризм можуть бути в основі формування ноосфери. Людству, звичайно, доведеться вирішувати важкі й всеосяжні для нового століття проблеми. Зате ці проблеми будуть проблемами творення, доброго почину задля життя і здоров'я майбутніх поколінь.

Основоположники вчення про ноосферу (П. Тейяр де Шарден, В. І. Вернадський) вкладали в це поняття розуміння божественного начала, а тому і милостивості до людей — носіїв божественного розуму. У цьому велика творча сила вчення про ноосферу. Саме в такій інтерпретації закон ноосфери видається логічним, оскільки людство як розумна частина природи, що перетворилася на руйнівну загальносвітову "геологічну" силу, вільне у виборі — або остаточно зруйнувати біосферу і тим самим знищити себе, або зберегти і природу, і власне існування, і добрий спадок для нащадків. Сьогодення підтвердило безальтернативність вибору шляху подальшої життєдіяльності відповідно до ноосферних принципів: відновлення гармонійного співіснування суспільства і природи;

гуманізація життєдіяльності людини, суспільства;

цілісність релігії, науки, філософії, мудрості;

суспільний розвиток і державна політика на благо людини і природи;

Формування такої стратегії життєдіяльності суспільства, такої економіки і таких технологій, які здатні привести масштаби й характер господарської діяльності у відповідність з екологічною витривалістю природи та з екологічними законами розвитку і поведінки людини.

Перехід від "жорстких" методів управління виробництвом, суспільством до "м'яких" із наданням системі екологічного управління пріоритетного значення в загальному управлінні, з перетворенням екологічної освіти на норму життєвих цінностей, енергетичну і рушійну силу вирішення проблем гармонізації системи "природа—суспільство".

Перехід на ноосферну модель взаємодії суспільства і природи, коли людина свідомо приймає обмеження в споживанні ресурсів, змінює на краще своє ставлення до навколишнього природного середовища, коли мудрість стає мірилом поведінки в питаннях прагнень, бажань.

Ноосферні принципи вирішення проблем гармонізації

Згідно із законом ученого-новатора, першого президента Національної академії наук України В. І. Вернадського про ноосферу (1944), розум людини повинен відігравати провідну роль (домінанта) у розвитку системи "природа—суспільство", тобто не інстинкти споживача природи, а розум її біблійного доглядача. Інакше кажучи, хаотичний, стихійний саморозвиток має замінити розумна стратегія співіснування на засадах законів і процесів природної саморегуляції. Таке управління повинне бути лише "м'яким", тобто екологічним. У ньому людство повинно сумлінно дотримуватися вимог законів гармонізації розвитку суспільства і природи. Лише благо і зацікавлене розуміння, а не насильство і волюнтаризм можуть бути в основі формування ноосфери. Людству, звичайно, доведеться вирішувати важкі й всеосяжні для нового століття проблеми. Зате ці проблеми будуть проблемами творення, доброго почину задля життя і здоров'я майбутніх поколінь.

Основоположники вчення про ноосферу (П. Тейяр де Шарден, В.!. Вернадський) вкладали в це поняття розуміння божественного начала, а тому і милостивості до людей — носіїв божественного розуму. У цьому велика творча сила вчення про ноосферу. Саме в такій інтерпретації закон ноосфери видається логічним, оскільки людство як розумна частина природи, що перетворилася на руйнівну загальносвітову "геологічну" силу, вільне у виборі — або остаточно зруйнувати біосферу і тим самим знищити себе, або зберегти і природу, і власне існування, і добрий спадок для нащадків. Сьогодення підтвердило безальтернативність вибору шляху подальшої
життєдіяльності відповідно до ноосферних принципів:

відновлення гармонійного співіснування суспільства і природи;

гуманізація життєдіяльності людини, суспільства;

цілісність релігії, науки, філософії, мудрості;

суспільний розвиток і державна політика на благо людини і природи;

віра у велику місію освіти взагалі, і в першу чергу — екологічної освіти;

віра у велику місію освіти взагалі, і в першу чергу — екологічної освіти;

проголошення курсу на використання відновлюваних джерел енергії і передусім енергії Сонця.

Ці принципи можуть бути реалізовані в конкретних стратегічних планах дій, основний зміст яких такий:

зміна філософських цінностей життя людини, суспільства, в основі яких мають бути культурні й духовні традиції, соціально-екологічна цілісність середовища існування;

екологічне оздоровлення природних об'єктів, ландшафтів як середовища існування, скорочення техногенного навантаження на них і консолідування на цій основі цілей суспільства й держави;

пріоритет сталості суспільства, соціумів, поселень як кінцевої мети гармонізації життєдіяльності і як визначальної динамічної рівноваги життєвих сил (духовних, природних, матеріальних) людини, родини, суспільства та їхньої політичної надбудови — держави;

визначення мудрості, культури як міри, а ноосферогенезу — як методологічної бази процесу гармонізації;

удосконалювання фізичної та духовної природи людини, сприйняття його суспільством як вкрай необхідного заходу для оздоровлення й відновлення життєвих сил Природи з використанням біотичних методів регулювання і як шляху до досягнення й підтримання динамічної рівноваги життєвих сил (духовних, природних, матеріальних);

гуманізація освіти як способу життя, як рушійної сили процесу гармонізації і збагачення життєвих сил людини, суспільства та їхньої політичної надбудови — держави;

визначення спрямованості інноваційних змін як способу підтримання стабільності й динамічної рівноваги життєвих сил;

екологізація технологій, пристосування їх до місцевих умов і незалежних джерел енергії; спрямованість їх на підвищення самодостатності умов життя на принципах соціальної справедливості.

У загальнонауковому й філософському плані нині вже формується та ноосфера, яку передбачав В. І. Вернадський, — період, коли домінує розумна діяльність людей. Однак ця діяльність іще не стала мудрою у ставленні як до природи, так і до самих людей, суспільства. До поняття "ноосфера майбутнього" найбільше підходить визначення "мудра діяльність". Цього можна досягти лише шляхом екологізації освіти, науки, знань. Така екологізація має стати одним із провідних пріоритетів державної політики, передусім екологічної.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші