Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Література arrow Історія українського літературознавства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

"Романтичне літературознавство" авторів "Руської трійці" та "Кирило-Мефодіївського братства"

Тим часом у Східній Україні в 40-х роках молоді письменники і вчені створили Кирило-Мефодіївське братство. Серед його найактивніших фундаторів — М. Костомаров, Т. Шевченко, П. Куліш. Це був по-справжньому вулканічний прорив у слов'янський світ української духовної енергії, яка невдовзі набуде загальносвітових масштабів і такою залишатиметься протягом усіх наступних десятиліть і століть. Про Т. Шевченка М. Костомаров скаже, що його муза "роздирала завісу... І страшно, і солодко, і болюче, і п'янюче було заглянути туди! Тарасова муза прорвала якийсь підземний заклеп, вже кілька віків замкнений багатьма замками, запечатаний багатьма печатями". Костомаров запримітив органічний зв'язок поезії Т. Шевченка з фольклорною творчістю і зазначив, що вона (поезія Т. Шевченка) "законна, чарівна дочка старої української поезії, сформованої в XVI і XVII століттях, як і ця остання була такою ж дочкою давньої південно-руської поезії, тієї далекої від нас поезії, про яку напевне можемо судити за твором співця Ігоря"8. Відтак в особі одного поета виявлено зв'язок усіх епох українського поетичного духу, і це було найбільшим досягненням української історичної школи періоду Кирило-Мефодіївського братства. Інші братчики — насамперед М. Костомаров і П. Куліш — поєднали в своїй дослідницькій діяльності риси фольклорного і художнього літературознавства, відірвались од регламентованості неокласичної школи і по-справжньому влились в історичну школу європейського рівня: М. Костомаров зробив найпомітніший крок у міфологічний напрям історичної школи, а П. Куліш завершив формування національної літературної критики як складової частини літературознавства.

Міфологічний напрям у літературознавстві та розвиток Його в працях М. Костомарова

Зацікавлення міфологією виникло в М. Костомарова (1817—1885), звичайно, не на голому місці. До нього цієї проблеми в науковому плані торкалися російські й українські дослідники М. Чулков, М. Попов, І. Срезневський та ін. Але в них це були "епізоди" і певною мірою "принагідні" заняття проблемою. Один із найближчих попередників М. Костомарова в цій темі М. Касторський свою працю назвав "Начертание славянской мифологии" (1841), і це було справді "начертание". М. Костомаров пішов значно далі і дослідив слов'янську міфологію як предтечу слов'янського художнього мислення загалом і художнього мислення українських авторів зокрема. У його праці "Славянская мифология" (1847), яка сформувалася на основі читаних лекцій у Київському університеті і була своєрідним продовженням його магістерської дисертації "Об историческом значении русской народной поэзии" (1843), розкрито найголовнішу особливість міфа, про яку згадували ще німецькі міфологи Крайцер і брати Грімм. Однак М. Костомаров у деяких випадках принципово відходить від їхньої позиції і формує суто свою точку зору на природу міфа. Як і Крайцер та брати Грімм, М. Костомаров показує на прикладах із слов'янських міфів, що в слов'ян, як і в інших етносів, рушійна сила свідомості народжувалася з протистояння світла й темноти (бога-творця і диявола-руйнівника), що міф — це початок історії слов'янства, що міф відкриває релігію, що він, як і релігія (вірування), одвічно злитий з поезіею і т. ін. Але М. Костомаров не вважає (як Крайцер, наприклад), що міфи народилися в середовищі елітних жерців і філософів. На його думку, вони є продуктом колективної людської свідомості, закоріненим у реальному народному житті, і відображають його історію. Не поділяв М. Костомаров і думки Крайцера та Гріммів про схожість природи міфів з природою мови, але це питання він висвітлив недостатньо. Глибше в нього простежується зв'язок міфів із формуванням народу, нації як конструктивного начала в історії і бутті людини взагалі. Тут він науково показав, до чого художньо дійшов Т. Шевченко, коли уявляв образ нації як ідеальний фактор буття особистості. Ці відкриття, як і те, що міф — це стихійна поезія і початковий матеріал будь-якої художньої творчості, прийнято називати відкриттями саме романтиків. Народившись ще в донаціональний період людської історії, художня творчість передає дух народу від покоління до покоління, формує їхню духовну субстанцію і виступає об'єднуючим началом національної самосвідомості і художнього феномена. Такі теоретичні висновки М. Костомарова були не абстрактним теоретизуванням, а дійовим інструментом аналізу як минулої художньої творчості, так і її сучасного стану й розвитку. Одна з характеристик поезії Т. Шевченка, сформульованих М. Костомаровим, випливає безпосередньо саме з цих його міфологічних спостережень. Мається на увазі, зокрема, думка про "випереджаючі" поетичні ідеї Т. Шевченка. М. Костомаров з цього приводу писав так: "Він (Шевченко. — М.Н.) не належить до тих поетів, які тільки засвоюють існуючі образи вислову; у нього — не підмічене в народу, але й не вигадане самим особисто; у нього те, чого, може, народ ще не говорив, але що здатен уже сказати". Ця, по суті, наукова метафора виражає зміст міфологічного типу мислення, який є, з одного боку, колективним феноменом, а з іншого — символом можливого розвитку художньої свідомості того феномена.

Шлях М. Костомарова до таких висновків був типовим для представників історичної школи. Ще в молоді (харківського періоду) роки він на якомусь етапі своєї літературної освіти був глибоко вражений художньою силою і своєрідністю українського фольклору. Прочитавши, зокрема, збірник М. Максимовича "Малороссийские песни", він писав в автобіографії: "Мене вразила й захопила непідробна принадність малоросійської народної поезії, я навіть не запідозрював, щоб така вишуканість, така глибина і свіжість почуттів були в творах народу, такого близького мені, але про якого, як з'ясувалося, я нічого не знав. Малоросійські пісні до того захопили всі мої почуття й уявлення, що через якийсь місяць часу я вже знав напам'ять весь збірник Максимовича, потім узявся за інший його збірник, ознайомився з історичними думами і ще більше захопився поезією цього народу".

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси