Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Література arrow Історія українського літературознавства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Критична "проробка" українських письменників у виступах О. Корнійчука на письменницьких пленумах і з'їздах

Своєрідний підсумок критичним "проробкам" письменників і критиків за буржуазно-націоналістичні "збочення" та інші ідейні хиби було підбито в 40-х роках на другому з'їзді українських письменників, де з доповіддю також виступав О. Корнійчук. Називалися ті ж самі "шкідливі" твори, але взятий був на озброєння і ще один жупел вульгарного критиканства — космополітизм, з яким, на думку О. Корнійчука, "тісно пов'язане питання про формалізм, як один з чужих для нашої літератури творчих методів". Серед вражених космополітизмом виділялася збірка статей І. Стебуна "Історико-літературні нариси" (1947), а до формалістичних належали критичні "вправи" М. Доленга і ще більшою мірою — О. Кундзіча. Адже О. Кундзіч, мовляв, дописався до того, що заявив в одній із статей: "Ми відвикли уявляти собі твір, який зовсім не є твором "про", а лише ускладненим відгомоном гармонії життя". Бачите, що виходить? Метод соціалістичного реалізму "вимагає від художника правдивого, історично-конкретного зображення дійсності", а О. Кундзіча це дратує: мовляв, не твори про життя, не зображення життя, а лише відгомін нам потрібний. А веде цей "відгомін" до ідейно-порочної, пройнятої похмурою філософією зневіри і грубого біологізму в (його) повісті "Як Тарас їхав по Україні". Змішувалися, отже, в одній посудині всі фарби ідеологічних звинувачень письменника, щоб тільки непорушним залишалося соцреалістичне уявлення про творчість, як творчість "про щось". З цієї ж посудини бралися на початку 50-х років і фарби для "замазування" вірша В. Сосюри "Любіть Україну", що написаний був ще 1944 р. У постанові ЦК КП(б)У, яка з'явилася у зв'язку зі статею газети "Правда" "Проти ідеологічних перекручень в літературі", наголошувалося на правильності висновку газетної статті про слабке керівництво ідейно-виховною роботою з боку ЦК КП(б)У, внаслідок чого на Україні багато разів видавався ідейно-порочний, націоналістичний вірш В. Сосюри "Любіть Україну", що всемірно захвалювався, особливо М. Рильським, який сам у минулому допускав серйозні ідеологічні помилки30. Цього було достатньо, щоб з осудом поета виступили в періодиці загони критиків, щоб у трудових (аж до тюремних включно) колективах почалося обговорення всіляких літературних "диверсій", а зі шкільних читанок і хрестоматій — виривання сторінок з іменем В. Сосюри (так було в 1948 р. з іменами М. Рильського та Ю. Яновського).

Усі ці ідеологічні акції, спрямовані проти літератури, з науковою критикою ніякого зв'язку, звичайно, не мали. Професійні питання творчості в них якщо й зачіпалися, то тільки в дусі нарікань на вкрай погано розроблені теоретичні питання соціалістичного реалізму. Можна ще було закинути, наприклад, Єлизаветі Старинкевич, що вона "розглядає творчість нашого видатного драматурга — І. Кочерги — як саморозвиток ідей поза часом і простором", вказати Л. Санову, що він у книжці "Сучасний герой і почуття нового" дуже вже однаково розглядає твори О. Гончара, Я. Баша, Ю. Смолича, С. Скляренка, В. Козаченка та ін., "відкидає художню форму, як щось неістотне... І тому такою сірою, нудною, одноманітною, такою збідненою виглядає наша література в книзі критика Л. Санова". Але це були всього лише "епізоди для годиться", які цілком губилися в докорах, що критика "не помітила... рецидивів українського буржуазного націоналізму в повоєнній творчості Ю. Яновського, І. Сенченка... М. Рильського" (Л. Новиченко, Ю. Кобилецький і Л. Хінкулов узялися, мовляв, вихваляти ці ідейно-порочні твори), "з великим залізненням" почала аналізувати помилки "Нарису історії української літератури" тощо.

Академічне літературознавство після "аналізу помилок" "Нарису..." протягом певного часу перебувало в стані шокової невизначеності: нові наукові розвідки майже не публікувалися, кадровий склад науковців майже не поповнювався, в університетах панувало вкрай засоціологізоване начотництво і відчуття страху, що от-от у навчальну аудиторію чи в бібліотечний зал зайдуть "рішучі хлопці" в цивільному і "для профілактики" візьмуть із собою, "куди треба" кількох викладачів, студентів чи аспірантів. А наступного дня, як згадує письменник Л. Вишеславський, котрий наприкінці 30-х років учився і працював у Київському університеті, біля ректорату з'являться обов'язкові списки заарештованих, репресованих, відрахованих протягом минулої доби... Так було аж до рубежу 40—50-х років, коли найбільшим "досягненням" літературознавства стало видання єдиного збірника критичних матеріалів про українську літературу (упорядник С. Шаховський), випуск кількох томів десятитомного зібрання творів Т. Шевченка, що розпочате ще перед війною, і відрядження до Москви на навчання у всесоюзну академію майбутніх докторантів Є. Кирилюка, Н. Крутикової і Д. Чалого.

Зовнішній вигляд процесу дослідження літератури в цей час був, проте, ніби пристойним. Бібліографи твердять, що наприкінці 40-х років в Україні щорічно видавалося близько вісімдесяти назв книг літературознавчого профілю. Але якщо врахувати, що ця цифра обіймає і підручникову, і методичну, і популяризаторську (на зразок пізніших брошур товариства "Знання") книжку, то власне літературознавство в ній виглядатиме аж надто убого. Порівняно часто з'являлися в тогочасній періодиці і прізвища відомих тоді науковців старшого покоління — О. Білецький, С. Маслов, О. Дорошкевич, А. Шамрай, М. Возняк та ін. Але коло їх було вкрай вузьке і найчастіше виступали вони з різними ювілейними статтями, до того ж — у партійно-масових, а не спеціальних виданнях (щоденні газети, політичні журнали та збірники, аж до відомого "Блокнота агітатора" включно). Крім того їм доводилося писати передмови та післямови до популярних (отже, далеко не повних і з купюрами) видань вітчизняної та зарубіжної класики.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси