Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Соціальна педагогіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
класифікації тощо).

Основні правила конспектування

Робота з книгою, документами, першоджерелами, конспектування, доопрацювання та оформлення нотаток з лекційного матеріалу, написання рефератів, виконання курсових та дипломних робіт — все це позааудиторна самостійна робота студентів.

Оволодіння навичками самостійної роботи з книгою та іншими джерелами інформації включає два взаємопов'язаних уміння: уміння читати і вести записи. Організація самостійної роботи студентів з книгою передбачає наявність у них такого комплексу умінь:

  • — попередній швидкий перегляд всього змісту (відчуття та усвідомлення змістової сторони, її значущості для себе);
  • — помірне читання із зосередженням особливої уваги на головному;
  • — підкреслювання головного;
  • — аналіз структури переказу (складання розгорнутого плану або ж визначення головних ідей, ключових питань — залежно від мети роботи);
  • — повторний швидкий перегляд всього змісту.

Робота з книгою передбачає певну послідовність. Спочатку слід ознайомитись з її загальною будовою, змістом, передмовою чи вступом. Це дає загальне уявлення про структуру і питання, які розглядаються у книзі. Наступний етап — читання. Перший раз доцільно прочитати матеріал з початку і до кінця, щоб мати про нього цілісне уявлення. Під час повторного читання відбувається поступове глибоке осмислення кожної частини і матеріалу в цілому, формується позитивне ставлення до окремих елементів тексту і виокремлюється те, що викликає незгоду, критику; викристалізовуються основні думки, ідеї, системи аргументів, найяскравіші приклади тощо.

Під час читання необхідно з'ясовувати нові незнайомі слова, терміни, висловлювання, невідомі назви та імена. Важливу роль при цьому має бібліографічна підготовка студентів. Вона базується на умінні активно, швидко використовувати науковий апарат книги, вести пошук необхідної інформації за допомогою енциклопедій, словників, електронних каталогів, довідникової літератури, опрацьовувати і систематизувати її.

Методика опрацьовування літератури вимагає також ведення записів прочитаного. Це дає змогу систематизувати знання, отримані під час читання, зосередити увагу на головному, зафіксувати та закріпити його в пам'яті, щоб при нагоді знов звернутися до нього.

Залежно від завдання, яке ставить перед собою студент, працюючи з книгою, можна робити різні види записів:

  • — складати план прочитаного;
  • — конспектувати, коротко переказувати, викладати сутність прочитаного;
  • — виписувати цитати;
  • — складати тези — у короткій і категоричній формах записати головні положення роботи;
  • — реферувати, тобто викладати якесь питання за одним чи декількома джерелами, висловлюючи власні судження;
  • — складати анотацію — давати коротку характеристику змістові книги або статті;
  • — рецензувати — складати критичний відгук.

У зв'язку з розвитком глобальних комп'ютерних мереж виникла принципово нова ситуація в роботі з інформацією. Комп'ютерні засоби, телекомунікації, мережа Інтернет допомагають активізувати когнітивну діяльність тих, хто навчається, викликають додаткову мотивацію учіння, розширюють можливості індивідуалізації навчання. Разом з тим постає проблема пошуку необхідних відомостей в океані інформації, а також її обробки, зберігання та оперативного обміну за допомогою сучасних комп'ютерних технологій. Перевагами нових технологій є їх наочність, зручність, швидкість пересування, показ процесу чи явища у динаміці. При цьому зазначимо, що виконання пошукових, дослідницьких завдань стає самостійним, вони наповнюються більшою кількістю інформації з певної теми.

Конспектування — один зі складних видів самостійної роботи. На жаль, немає єдиних правил, прийомів чи методів конспектування. Проте існують деякі загальні правила, які виправдали себе на практиці. У конспекті (від лат. conspectus — огляд) мають відображатися основні принципові положення матеріалу, те нове, що дослідив автор, загальні методологічні положення роботи, аргументи, етапи доказу і висновки. Уміння викладати думки автора коротко та власними словами формуються поступово, набуваються з досвідом та знаннями. Але їх накопичення відбувається за умов дуже важливого правила — не поспішати щось записувати зразу після першого читання, вносити до конспекту лише зрозуміле.

Починати конспект необхідно із зазначення прізвища, ім'я та по батькові автора, повної назви роботи, місця/міста і року видання та кількості сторінок. Якщо матеріал міститься у часопису, то слід указувати крім року номер видання та сторінки журналу, на яких є інформація. Доцільно також проводити поля, на яких потім можна буде коротко визначати своє ставлення до матеріалу, згоду чи критику, а також деякі думки, що виникають під час конспектування. До того ж на полях зручно подавати додатковий матеріал з інших джерел, посилання, питання, які необхідно з'ясувати, або думки, що виникли після складання конспекту (під час його доопрацювання).

Оформлення конспекту.

Конспект не повинен складатися лише з суцільного тексту. Особливо важливі думки, яскраві приклади можна виділити кольоровим підкресленням, нотатками на полях за допомогою спеціальних позначок (1, ? та ін.), що допомагає скоріше знайти необхідне положення. Конспектовані записи можуть чергуватися з дослівним цитуванням найбільш важливих визначень, положень, висновків і фактів. Конспективний запис робить переказ коротшим, об'єднує окремі положення, відображає власне ставлення до матеріалу.

Доопрацювання конспекту є важливою складовою процесу засвоєння матеріалу лекції. Робота студента на лекції вимагає уміння правильно фіксувати матеріал, робити короткі нотатки, вести записи, які відображають найважливіші питання, загальні положення, що викладає лектор. У конспект лекції включають таблиці, креслення, рисунки, схеми і діаграми та їх пояснення, цитати тощо. Доцільно порадити студентам розробити свою систему умовних позначень, скорочень, спираючись на загальноприйняті або на власні скорочення слів, які використовуються на певному предметі чи лекції, наприклад: Ұ — кожний, для кожного; 3 — існує; Є — належить; =^ — випливає з цього (математичні позначки); *Р-я — психологія; Ч'-ий — психологічний тощо. У процесі доопрацювання конспекту важливо визначити у кожній частині ключові слова, коротку узагальнюючу фразу або визначення, що передають основу змісту тієї чи іншої

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші