Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Національна економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЕКОНОМІЧНІ ТЕОРІЇ ТА БАЗИСНІ ІНСТИТУТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • 2.1. Основні економічні теорії функціонування національної економіки, їх сутність і зміст,
  • 2.2. Теорії структурних трансформацій національної економіки.
  • 2.3. Інституціональні теорії розвитку.
  • 2А. Оцінка ефективності функціонування конкурентної ринкової економіки за теорією Вальраса.
  • 2.5. Теорії державного регулювання національної економіки.
  • 2.6. Базисні економічні інститути функціонування національної економіки.

Основні економічні теорії функціонування національної економіки, їх сутність і зміст

В основі реалізації тієї чи іншої моделі національної економіки лежить певна теорія, яка обґрунтовує її сутність і пояснює механізми функціонування. Серед основних економічних теорій, які створили методологічне підґрунтя для моделювання функціонування національної економіки та управління нею, слід виокремити класичну, монетарну, кейнсіанську, неокейнсіанську, інституціональну теорії, теорії неокласичного синтезу, структурних змін.

Зокрема, у класичній теорії заслуговують на увагу праці А Сміта, Т. Мальтуса, Д. Рікардо, Д.С. Мілля, А. Пігу, які обґрунтували здатність ринкової економіки до саморегулювання та повного використання своїх ресурсів. У рамках цієї теорії слід виокремити: меркантилістську теоретичну концепцію (засновник цього напряму Адам Сміт), яка обґрунтовувала необхідність формування централізованих національних держав і захист національної економіки через політику протекціонізму; державницьку теорію Вільяма Петті (1623-1687), в якій було досліджено вплив держави на розвиток економіки через фіскальну систему, зокрема обґрунтовувався вплив оподаткування на формування національного доходу; теорію економічного кругообігу Франсуа Кене (1694-1774), який започаткував секторний підхід до дослідження національної економіки; теорію порівняльних переваг Давида Рікардо (1772-1823), яка стала основою політики відкритої економіки (політики фритредерства); теорію народонаселення Томаса Мальтуса (1766-1834), яка розкрила взаємозв'язок між темпами зростання національного виробництва і населення.

Неокласична економічна теорія (Карл Менгер, Фрідріх Візер, Ейген Вем-Баверк, В.С.Джевонс, Леон Вальрас та ін.) дає можливість аналізувати соціально-економічні процеси, що відбуваються в національній економіці, з позицій граничної корисності. Пов'язана з нею теорія маржиналізму в контексті пояснення природи функціонування національної економіки виокремлює такі постулати: неприйнятність абстрактно-логічного методу дослідження національної економіки; домінування обміну над виробництвом; трактування економічних суб'єктів як однорідних та рівноправних. Особливе місце в цій теорії посідають напрацю-вання професора Кембриджського університету Альфреда Мар-шалла (1842-1924), обґрунтовані в книзі "Принципи економте" (1890 р.)1. Фактори граничної корисності і витрат виробництва А. Маршалл пов'язує за допомогою попиту і пропозиції. Ціна для покупця, за Маршаллом, визначається корисністю товару (це максимальна межа ціни), а для продавця - витратами виробництва (це мінімальна її межа). Ринкова ціна, згідно з його теорією, - це результат зіткнення оцінок товару продавцем і покупцем. Вона перебуває між максимальною і мінімальною межами залежно від попиту і пропозиції.

Серед вітчизняних науковців внесок у розвиток неокласичної теорії функціонування національної економіки зробили такі вчені та економісти: економіст Василь Каразін (1773-1842), який обґрунтував вплив монетарного та фіскального інструментарію на розвиток промисловості; Тихін Степанов (1795-1847), який обґрунтував макроекономічні аспекти формування національного доходу; Іван Вернадський (1821-1884), який пояснив природу конкурентного розвитку в площині законів сталого розвитку; Микола Бунге (1823-1895), який обґрунтував доцільність реалізації важелів грошово-кредитної, фіскальної політки, протекціоністської зовнішньої політики в стимулюванні розвитку економіки; Володимир Навроцький (1847-1882), який дослідив соціальні питання функціонування національної економіки, причини та напрями трудової міграції; Сергій Подолинський (1850- 1891), який одним із перших серед вітчизняних дослідників порушив питання енергозбереження, актуалізувавши вектор науково-технічного прогресу ("закон Полонинського"); Михайло Ту-ган-Барановський (1865-1919), який розвинув теорії кооперації, грошового обігу, економічних криз, кон'юнктурну теорію грошей1.

Не менш важливу роль у формуванні економічної теорії національної економіки відіграла марксистська теорія, відображаючи моделі простого та розширеного відтворення валового суспільного продукту. К. Маркс (1818-1883) довів нежиттєздатність теорій вільної ринкової економіки. Зокрема, в другому томі "Капіталу" (1885 р.), у розділі "Процес обігу капіталу'*, Маркс показує неможливість кругообігу суспільного продукту в умовах капіталізму, за якого перебіг безперервного циклу порушується і система призводить себе до самознищення2.

Вперше питання виваженого макроекономічного регулювання поставив ДжМ. Кейнс (1883-1946) у праці "Загальна теорія зайнятості, відсотка, грошей"3. Це було наслідком подій, якими супроводжувалася Велика депресія: масового безробіття, банкрутств, які спричинили монополістичні тенденції в розвитку конкуренції. Регулюючий вплив держави у теорії Кейнса був закріплений за системою опосередкованих методів впливу - інструментів грошово-кредитної та бюджетної політики. Для забезпечення сталого економічного розвитку держава, на думку Кейнса, покликана підтримувати політику ефективного сукупного попиту, який забезпечить зростання інвестицій в економіку, а отже, відіграє вирішальну роль у визначенні рівня зайнятості.

Прихильники Дж.М. Кейнса виступали за активізацію процесів перерозподілу національного доходу, збільшення соціальних виплат, за антикризове та антициклічне регулювання. Всі ці заходи прискорили розвиток економіки, послабили глибину і гостроту економічних криз, соціальну напруженість у суспільстві.

Неоліберальна економічна теорія в системі теорій функціонування національної економіки захищає ідеї соціального ринкового господарства та необхідності підтримки загальнолюдських цінностей. Один з найвідоміших представників цього напряму Л. Ерхард у книзі "Добробут для всіх" (1956 р.)1 узагальнив наслідки економічної реформи у повоєнній Німеччині, яка зводилася до формування соціального ринкового господарства. При цьому держава має встановити правила для учасників ринку стосовно забезпечення соціальних індикаторів, але безпосередньої участі в їх підтримці брати не повинна.

Характеризуючи теорії функціонування національної економіки, особливу увагу слід зосередити на теорії монетаризму, в якій грошову масу розглядають як вирішальний фактор економічного розвитку, а грошово-кредитну політику - як найважливіший інструмент стабілізації внутрішнього ринку* Основні мо-нетаристські положення відображені у фундаментальній праці М. Фрідменаі А. Шварца "Монетарна історія США. 1867-1960". Відповідно до них: 1) економіка є саморегулівною; 2) причиною криз є нестача грошової маси; 3) приріст грошової маси на 1- 2 % має випереджати зростання обсягів виробництва, контроль за грошовою масою має стати єдиною економічною функцією держави; 4) соціальні програми мають бути скорочені до мінімуму.

Домінуючу роль серед економічних теорій, які пояснюють функціонування національної економіки, слід відвести інституціоналізм, який виник наприкінці XIX - у першій половині XX ст. у США внаслідок необхідності протидії пануванню монополій у ринковій економіці. Його засновниками стали Торстейн Веблен, Вільям Гамільтон, Джон Р. Коммонс, Уеслі Клер Міт-челл, Дж.К. Гелбрейт, Уолт Ростоу, Джон А. Гобсон, Джон Ва-йолет Робінсон, Франсуа Перру, Йозеф Шумпетер, Ян Тінбер-ген та ін. Рушійними силами економічного розвитку, за цією теорією, є соціальні, політичні, економічні, культурні інститути, або інституції.

У побудові моделей функціонування економічних систем найбільшого поширення набула теорія неокласичного синтезу, яка поєднує ідеї кейнсіанства з неокласичною теорією. Засновник цього напряму, відомий американський економіст, Нобелівський лауреат 77ол Семуелсон обґрунтував необхідність стимулювання ефективного попиту та забезпечення динамічного розвитку національної економіки за допомогою монетарного, фіскального інструментарію.

У сучасних умовах найбільшого поширення в управлінні національною економікою набули ліберально-монетарна та інсти-туціональна теорії. Якщо монетарна теорія розглядає можливості стимулювання інвестиційної активності, прогнозування інфляційних коливань, стимулювання міжнародного переливання капіталу, то інституціональна - обґрунтовує необхідність розширення державного сектору економіки та збільшення ролі системи національного планування. У рамках інституційного напряму широко застосовуються теорії: прав власності (Р. Коуз, США), яка досліджує процеси макроструктурних зрушень; економічної організації, яка пояснює особливості функціонування суб'єктів господарювання з позицій зменшення трансакційних витрат (О. Вільямс, США; Б. Ханоєм, Швеція); суспільного вибору (Д. Бьюкенен, США), яка досліджує взаємодію політичних та економічних явищ у контексті їх впливу на розвиток суспільства; стохастичної інтерпретації розвитку економіки для аналізу економічної динаміки.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші