Навігація
Головна
Авторизація/Реєстрація
Правила користування
Контакти
 
Головна arrow РПС arrow Теорія економіки регіонів
< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Регіональний розвиток у парадигмі світ-системного підходу

Парадигма світ-системного підходу була розроблена у другій половині

XX ст. її засновники — видатний представник французької історичної школи "Анналів" Фернан Бродель і американський історик економіки І. Валлерстайн.

Поняття "світ-економіки" було введено Броделем. Говорячи про світ-економіку, історик мав на увазі не світову економіку в цілому, а тип економіки. У слово "світ" Бродель вкладав поняття регіональної самодостатності, господарської незалежності від інших регіонів. Він вважав, що світ-економіка стосується тільки частини Всесвіту, це економічно самостійний терен планети, здатний загалом бути самодостатнім, такий, якому його внутрішні зв'язки і обмін надають певної органічної єдності.

Світи-економіки існували з дуже давніх часів: Фінікія, Карфаген, Індія, Китай, світ ісламу — усе це світ-економіки, хоч і різні. До загальних ознак світ-економіки відносяться такі:

  • 1) просторова обмеженість світ-економіки, її межі міняються рідко і повільно. Пов'язано це з тим, що такі межі є зоною, перетинати яку невигідно ні з того, ні з іншого боку.
  • 2) кожна світ-економіка має свій центр. Таким центром є капіталістичне місто, що панує в регіоні. Необхідно зауважити, що центр світ-економіки може переміщуватися. Це може бути наслідком політичного рішення (Пекін у 1421 стає столицею Китаю, замість Нанкіна) або економічних причин, але завжди має важливі наслідки для всієї світ-економіки. Центр — надмісто (місто-світ) економічно підпорядковує інші міста. Можлива наявність двох центрів (Рим і Олександрія, Венеція і Генуя). Такий стан складається під час боротьби за лідерство між містами. Успіх одного з центрів призводить до занепаду іншого.(Така ситуація, між іншим, зустрічається і в наш час: Москва і Санкт-Петербург, Київ і Харків, або на обласному рівні: Полтава і Кременчук, Хмельницький і Кам'янець — Подільський). Центрами Європейської (ширше — західної) світ-економіки були Венеція (1380 — близько 1500 р.), Антверпен (1500— близько 1550 р.), Генуя (1550/1560-1590/1610рр.), Амстердам (біля 1610-1780/1815 рр.), Лондон (близько 1815-1929 рр.), Нью-Йорк (з 1929 р.).
  • 3) центр світ-економіки завжди космополітичний: торгівля пов'язує регіони з різними культурами і всі шляхи ведуть у столицю світ-економіки. Це положення вимагає допущення політичних і релігійних свобод, неможливих в інших зонах. Одночасно для столиці характерні різке соціальне розшарування і дорожнеча життя.
  • 4) простір світ-економіки ділиться на кілька взаємопов'язаних зон. "Кожна світ-економіка, — пише Бродель, — це складання, з'єднання до купи пов'язаних зон, але на різних рівнях". У просторі окреслюються принаймні три ареали, три категорії: вузький центр, другорядні, досить розвинуті регіони. Й на завершення всього — величезні зовнішні околиці. Центр, сказати б, "серце", поєднує все найпередовіше й найрізноманітніше, що тільки є. Наступна ланка має тільки частину таких переваг, хоча й поступається якоюсь їх часткою. Це зона "блискучих другорядних". Величезна ж територія зі своїм нечисленним населенням становить, навпаки, архаїчність, відставання, легку можливість експлуатації з боку інших.

Розглянутий підхід Броделя отримав подальший розвиток і конкретизацію в працях Валлерстайна. Саме в них він знайшов назву світ-системного підходу, або світ-системного аналізу.

Концепція Валлерстайна розвивалась у контакті з ідеями Броделя. Але якщо для Броделя формулювання принципів світ — економічного (світ-системного) підходу було підсумком наукових досліджень, то для Валлерстайна — їх вихідним пунктом. Останній бачить у світ-системному підході єдино сприятливу методологію пізнання суспільних явищ.

Справжньою соціальною реальністю Валлерстайн вважає "соціальні системи", які діляться на міні-системи й світ-системи. У свою чергу світ-системи поділяються на світ-імперії й світ-економіки. Три основних види соціальних систем основані на трьох різних моделях виробництва. Міні-системи відносно невеликі, високо автономні одиниці з чітким внутрішнім поділом праці і єдиною культурою. Засновані міні-системи на способі виробництва, які виникають у результаті відносин взаємних зобов'язань у рамках родинного клану (лініджа). Будучи єдиними в епоху мисливства й збирання, міні-системи згодом співіснували із світ-системами, а потім були витіснені й нині майже зникли.

"Світ-система" — соціальна система, яка має межі, структуру, правила легітимації й узгодженість. Це організм, чиє життя визначається конфліктуючими силами; організм, який має життєвий простір, над яким його характеристики міняються в одному відношенні і не міняються в іншому. Критерій світ-системи — самодостатність її існування. Світ-система — не "світова система", а "система", яка є "світом". Самодостатність — теоретичний абсолют (як вакуум), не існуючий у реальності, але який робить вимірними явища реальності.

Першими в часі в давнину виникли політичні світ-системи "світ-імперії". Цим терміном Валлерстайн позначає не лише самі "світи" (Китай, Давній Рим), а й "спосіб виробництва", який є їх основою. Лейтмотив цього способу виробництва — політична єдність економіки, яка існує не лише за наявності відносно високої адміністративної централізації ("імперська" форма), а й за її відсутності ("феодальна" форма). Практично в першому випадку Валлерстайн має на увазі політарний (азійський) спосіб виробництва, у другому — феодальний. Світ-імперії здатні перетворюватися на якісно нові світ-системи — світ-економіки.

Світ-економіка — система, принципово відмінна від міні-системи, і від світ-імперії. У світ-економіки немає соціальних обмежень для розвитку виробництва, що стає можливим, за Валлерстайном, при звільненні економіки з-під диктату політичної влади (в Європі до ХУІ ст.). Такий диктат — сутність світ-імперії.

Світ-імперії у минулому періодично перетворювалися на немічні світ-економіки, які невдовзі гинули, знову трансформуючись у світ-імперії. Така доля світ-економік Китаю, Персії, Давнього Риму та ін. Капіталістична світ-економіка, єдина зі світ-економік, яка не тільки вижила, а й перемогла решту соціальних систем, "втягнувши їх у себе". Вона базується на широкому поділі праці (меншою мірою обумовленого географічно, а більше соціально), її складові частини — ядро, напів-периферія й периферія.

Ядро — це зона, що виграла при нееквівалентному обміні з іншими частинами світ-економіки. Для ядра характерні економічне зростання, політичні свободи, розвиток науки і, що надто важливо, сильне, ефективне функціонування держави, яка проводить наступальну політику на міжнародній арені.

Валлерстайн, як і Бродель, у теоретичному плані повністю ігнорує існування суспільств як соціально-історичних організмів. Понад те, він заперечує буття суспільств, проголошуючи, що на пізньому етапі соціального розвитку єдині реальності — це світ-системи.

Отже, ядро світ-системи складається з декількох держав. Але вони не рівноправні — Валлерстайн виділяє гегемона як неодмінну умову існування світ-системи. Історія ядра — це історія боротьби за гегемонію між кількома претендентами, перемоги одного з них, його панування над світом і наступного занепаду.

У світ-системі важливе значення мають відношення центр — периферія і суперечності, які виникають між цими двома складовими світ-системи. Якщо світ-система є "світом" через самодостатність, то "системою" — через взаємодію центра й периферії. Периферія світ-економіки — географічний сектор, продукція якого низькоякісний (і гірше оплачуваний) товар, але цей сектор входить у систему поділу праці, тому на його продукцію є постійний попит. Периферія при нееквівалентному обміні втрачає тією самою мірою, якою центр набуває. На периферії правилом є економічний і політичний занепад, у тому числі колоніальна залежність.

Крім ядра і периферії, у світ-системі присутня проміжна (за комплексом соціально-економічних показників) зона — напівпериферія. її склад мінливий — одні країни переходять у склад ядра, інші переходять у периферію. Роль напівпериферії подвійна: вона одночасно і стабілізатор світ — системи, і "агент змін" у ній. Послідовники Валлерстайна намітили два полярних підходи до напівпериферії: або вона — зона, яка служить основним джерелом прогресивних змін у системі (Чейз — Данн), або втілення субімпералізму, що передає вплив центру на периферію (Амін).

Периферія замикає світ-систему в просторі. За периферією починається зовнішня арена — інша світ-система, із якою така світ-система має торговельні відносини. У випадку поглинання світ-системою зовнішньої арени остання стає периферією або напівпериферією системи, що перемогла.

Отже, якщо економічний простір розглядати в широкому розумінні — то це сфера господарської діяльності в межах певного середовища. На міждержавному рівні він являє собою узгоджену взаємодію економічних суб'єктів у певній сфері господарської діяльності (валютній, митній, ціновій тощо). Економічний^ простір характеризується зв'язками, взаємодією між елементами. Його межі є динамічними — можуть звужуватися і розширюватися залежно від зв'язків між суб'єктами економічної діяльності.

Критерієм визначення меж економічних просторів можуть бути межі ринків різних видів товарів і послуг, робочої сили, нерухомості, фінансів, інформації тощо. Функціонування цих ринків можливе за умови розвитку ринкової інфраструктури, зокрема товарно-сировинних, фондових, валютних бірж, бірж праці, банків, торгових палат, рекламних агенцій, страхових компаній, маркетингових, аудиторських організацій тощо, які відіграють роль функціональних елементів економічного простору. Таким чином, економічний простір формується лише завдяки зв'язкам та взаємодії між його суб'єктами: розширенню ринків, зростанню участі в економічній діяльності та її інтенсивності, поглибленню взаємодії тощо.

Близьким до поняття "економічний простір" є поняття "просторова (територіальна) структура економіки" і "просторова (територіальна) організація господарства".

Якість економічного простору визначається багатьма характеристиками і параметрами. Серед них слід виділити такі:

щільність (чисельність населення, об'єм валового регіонального продукту, природні ресурси, основний капітал на одиницю площі простору);

розміщення (показники рівномірності, диференціації, концентрації, розподілу населення і економічної діяльності, у тому числі існування господарсько-опанованих і не опанованих територій);

взаємозв'язок (інтенсивність економічних зв'язків між частинами і елементами простору, умови мобільності товарів, послуг, капіталу й людей, що визначаються розвитком транспортних і комунікаційних мереж).

Для функціонування економічного простору важливе значення мають відстані між його елементами. "Економічна відстань", на відміну від фізичної, що вимірюється кілометрами, милями, характеризується перш за все транспортними і трансакційними витратами на подолання фізичної відстані. Ось чому економічна відстань між одними й тими самими географічними точками виявляється неоднаковою для різних товарів, послуг, груп мігрантів, що переміщуються.

Створення загальної теорії економічного простору є одним із головних завдань економіки регіонів. Проте загальноприйнятого визначення терміна "економічний простір" не існує. На сучасному етапі дослідження виявлено наступні закономірності формування економічного простору:

  • впорядкованість та взаємоузгодженість. Усі елементи простору впорядковані стосовно один одного та знаходяться у взаємозалежності. Порушення існуючого балансу призводить до виникнення нового порядку речей в економічному просторі, який може задовольнити або не задовольнити господарюючих суб'єктів;
  • нерівномірність розвитку елементів, що визначають економічний простір. Ця закономірність проявляється у наявності високо розвинутих і депресивних регіонів, а також у прискореному або сповільненому перебігу процесів та явищ;
  • циклічність. Внутрішню причину циклічного розвитку становить складність системи, які за своєю природою є нестабільними;
  • —розширення масштабів. Економічний простір нерозривно пов'язаний з господарською діяльністю людини і розширюється з освоєнням нею ділянок простору (не лише території, але й способів організації виробництва).
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші
?>