Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Риторика arrow Риторика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Мова дипломата

По суті, дипломатія - це також політика, проте зовнішня. Це діяльність державних службовців, дипломатів, послів, апаратів посольств, консульств, а також торгових, культурних, туристичних; діяльність, що ґрунтується на знанні політичної ситуації та ораторського мистецтва. Дипломатичні функції виконують і члени вищого керівництва країни, керівники крупних відомств, партій, фірм, освітніх установ - всі ті, кому доводиться мати зносини з іноземними державами.

Природно, що в дипломатії дотримуються численні вимоги, властиві мовленнєво-мислиннєвій сфері.

По-перше, мова дипломата відрізняються високим відчуттям гідності, адже він представляє свою країну, яка має і традиції, і авторитет, а часто економічну та військову потужність.

Дипломат високо шанує свого співбесідника, який представляє іншу країну з її традиціями та амбіціями.

Без дотримання дипломатичного красномовства навряд чи можна досягти бажаного результату.

Успішному контакту сприяє також дотримання встановленого, зазвичай традиційного, етикету та церемоніалу.

По-друге, мова дипломата повинна відображати його високу мовленнєву культуру. Він має володіти кількома мовами, мати ґрунтовні знання з історії, культури, географії, економіки, літератури як загалом так і тієї країни, з якою ведуться перемовини. У деяких значеннях слова і словосполучення загальнолітературної мови вживаються в мові дипломатії як терміни: протокол (сукупність загальновизнаних правил міжнародного спілкування), імунітет (недоторканність особи), прийом (збори запрошених офіційних осіб).

По-третє, дипломат повинен володіти швидкою реакцією, розуміти натяк, цінувати дотепність і сам бути гнучким, дотепним.

Володіючи культурою мови не тільки на рівні норм літературно! мови, він доб'ється успіху дотепністю, витонченістю, виразністю своєї мови.

Навіть невеликий промах, неточність, суперечність у доводах дипломата - це кінець його кар'єри. Дипломату необхідно вловлювати кожну реакцію свого співбесідника, розгадувати натяки і приховану думку.

Нарешті, дипломату потрібна впевненість своїй позиції, в захисті інтересів своєї країни.

До речі, всі ці вимоги можуть виявитися корисними не тільки професійному дипломатові, а й мандрівнику, комерсанту, туристу, артисту й іншим представникам культури, працівникам транспорту (повітряного, морського, залізничного).

Судові дискусії

Мабуть, про майстерність судових ораторів написано більше, ніж про інші види красномовства, Аристотелем, Горацієм, Кантом і ін. Сама процедура судочинства народилася ще в Афінах - це дві сторони процесу: суд ведеться як дискусія, присутні звинувач, той, який захищає, та незалежний суддя.

Сам процес суду це тривалий полемічно-доказовий виступ. Рішення суду - рішення долі. Неправильність ухваленого рішення - тягар на все життя. Саме у суді вербальність досягає такої важливості. Рішення суду - це завжди останнє слово, що визначає подальшу долю не тільки підсудного, а й обвинувача, адвоката і навіть судді. Суд насамперед мав втілювати в собі народну справедливість.

Рішення суду Грунтується не лише на дискусії, й на свідченнях свідків, визнанні обвинуваченого. Судовий оратор більше розмовляє, ніж декламує або сповіщає, звертається більше до здорового глузду, аніж до фантазії присяжних.

Судовий процес - своєрідна школа життя, справедливості, культури, мислення і мови, школа високої відповідальності, адже від майстерності та внутрішнього відчуття справедливості юриста залежать долі людей. Кращі оратори завжди виступали проти ускладнення промови, особливо проти використання іншомовних слів у ній.

Однак судові промови не обмежуються тільки дискусією сторін. Трапляються справи, які не вирішуються роками. Під час слідства у таких справах накопичуються протоколи допитів, свідчення свідків, матеріали преси, листи, особисті записи. Процес спілкування слідчого з підозрюваним надзвичайно складний.

Слідчий повинен зрозуміти підозрюваного, а підозрюваний повинен зрозуміти слідчого. Звідси - багатий словниковий запас слідчого.

Слідчий має вербально добитися від підозрюваного фактів, що цікавлять Його. Тому нерідко удається до різноманітних прийомів.

Особливу роль у судовому розгляді виконує суддя, адже він виносить вердикт. Тому мова судді має бути доступною простому народу, який, безсумнівно, виявляє зацікавленість у судовому процесі, та водночас літературною, лаконічною, суворою. Умова судді не повинно бути яких-небудь емоцій, напруги.

Особлива мову й обвинувача, якому необхідно довести присутньому народу провину підсудного. Тому промова обвинувача повинна бути чіткою та зрозумілою.

Мова свідка, підкріплена клятвою, має бути переконливою. Взагалі, "правдива мова" - питання обширне, його вивчає багато дослідників.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші