Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Антикризовий менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Аналіз управління операціями

Досить важливим для прогнозування динаміки фінансового розвитку підприємства є безперервний аналіз управління операціями. У ході обстеження сильних і слабких сторін функції управління операціями варто звернути увагу на наступні питання:

  • o обсяг, структура, темпи виробництва;
  • o забезпеченість сировиною і матеріалами; рівень запасів, швидкість їхнього використання;
  • o наявний парк устаткування і ступінь його використання; технологічна новизна; резервні потужності;
  • o місцезнаходження виробництва і наявність інфраструктури;
  • o наявність системи контролю якості.

Аналіз необхідно починати з вивчення показників випуску продукції. Його основними задачами є:

  • o оцінка ступеня виконання плану і динаміки виробництва і реалізації продукції;
  • o визначення впливу факторів на зміну величини цих показників;
  • o виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення випуску і реалізації продукції;
  • o розробка заходів щодо освоєння виявлених резервів.

Обсяг виробництва промислової продукції може виражатися в натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках. Узагальнюючі показники обсягу виробництва продукції одержують за допомогою вартісної оцінки - в оптових цінах. Основними показниками обсягу виробництва є товарна і валова продукція.

Валова продукція - це вартість усієї зробленої продукції і виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво.

Товарна продукція відрізняється від валовий тем, що в неї не включають залишки незавершеного виробництва і внутрішньогосподарський оборот. Виражається вона в оптових цінах, які діють у звітному році. По своєму складі на багатьох підприємствах валова продукція збігається з товарної.

Обсяг реалізації продукції визначається в діючих цінах (оптових, договірних) і включає вартість реалізованої продукції, відвантаженої й оплаченим покупцями.

Важливе значення для оцінки мають і натуральні показники обсягів виробництва (штуки, метри, тонни тощо). Їх використовують при аналізі обсягів виробництва по окремих видах однорідної продукції.

Умовно-натуральні показники, як і вартісні, застосовуються для узагальненої характеристики обсягів виробництва продукції, наприклад, на консервних заводах використовується такий показник, як тисячі умовних банок, на ремонтних підприємствах - кількість умовних ремонтів.

Важливим показником діяльності промислових підприємств є якість продукції. Її підвищення забезпечує економію не тільки трудових і матеріальних ресурсів, але і дозволяє більш повно задовольняти потреби суспільства. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на неї і збільшенню суми прибутку не тільки за рахунок обсягу продажів, але і за рахунок більш високих цін.

Якість продукції - це поняття, що характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу; рівень його стандартизації й уніфікації; надійність і довговічність. Розрізняють узагальнюючі, індивідуальні і непрямі показники якості продукції.

Узагальнюючі показники характеризують якість усієї зробленої продукції незалежно від її виду і призначення:

  • o питома вага нової продукції в загальному її випуску;
  • o питома вага атестованої і не атестованої продукції;
  • o питома вага продукції вищої категорії якості;
  • o питома вага продукції, що відповідає світовим стандартам;
  • o питома вага експортованої продукції, у тому числі у високорозвинені промислові країни.

Індивідуальні (одиничні) показники якості продукції характеризують одну з її властивостей: корисність; надійність; технологічність, що характеризує ефективність конструкторських і технологічних рішень (трудомісткість, енергоємність); естетичність, ергономічність виробів.

Непрямі показники - це штрафи за неякісну продукцію, обсяг і питому вагу забракованої продукції, питома вага рекламованої продукції, утрати від шлюбу тощо.

Перша задача аналізу - вивчити динаміку перерахованих показників, виконання плану по їх рівні, причини їхньої зміни і дати оцінку виконання плану за рівнем якості продукції.

Для узагальненої оцінки виконання плану по якості продукції використовуються різні методи. Сутність бального методу оцінки складається у визначенні середньозваженого бала якості продукції і шляхом порівняння фактичного і планового його рівня знаходять відсоток виконання плану по якості.

Для побудови ефективної системи якості на підприємстві, пропонується використовувати наступну методологію.

Етап 1. Організація робіт зі створення системи якості:

  • o ухвалення рішення про впровадження стандартів;
  • o вибір консалтингової фірми;
  • o визначення виду системи якості і стратегії впровадження стандартів;
  • o створення керівних і робочих органів по розробці і впровадженню системи якості;
  • o базове навчання керівників і провідних спеціалістів;
  • o розробка політики і цілей в області якості.

Етап 2. Побудова бізнес-моделі підприємства:

  • o виявлення виробничих і невиробничих бізнес-процесів;
  • o ліквідація основних невідповідностей реального ходу процесів;
  • o встановлення основних видів діяльності в проектованій системі;
  • o формування на основі діючих бізнес-процесів оптимальної бізнес-моделі відповідної запроваджуваній системі якості;
  • o виявлення операцій, отриманих бізнес-процесів;
  • o розподіл відповідальності, повноважень і ресурсів по кожній операції і бізнес-процесу в цілому;
  • o освоєння керівниками всіх рівнів, працівниками (у межах своїх повноважень) принципів і правил системного менеджменту якості.

Етап 3. Документування впроваджуваної системи якості:

  • o визначення складу, структури і правил кодування документації системи якості;
  • o складання календарного графіка розробки документів системи якості;
  • o формування і навчання групи розроблювачів документів;
  • o організація консультування і контролю за розробкою документів.

Етап 4. Впровадження системи якості:

  • o створення в організації служби внутрішнього аудита;
  • o розробка процедури внутрішнього аудита;
  • o введення в дію документів системи якості;
  • o перевірка дотримання вимог документів;
  • o аналіз упровадження системи якості і необхідне коректування;
  • o складання акта про впровадження системи якості.

Етап 5. Сертифікація системи якості.

При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу чергу перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання. Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, що покладені в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання потребам виробництва продукції й утворення необхідних запасів виходячи з прогресивних норм витрати матеріалів.

Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття.

У процесі аналізу необхідно також перевірити забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів договорами на їхнє постачання і фактичне їхнє виконання.

Велике значення надається виконанню плану по термінам постачання матеріалів (ритмічності). Порушення термінів постачання веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції.

Особлива увага приділяється стану складських запасів сировини і матеріалів. У процесі аналізу перевіряється відповідність фактичного розміру запасів найважливіших видів сировини і матеріалів нормативним. З цією метою на підставі даних про фактичну наявність матеріалів у натурі і середньодобовій їхній витраті розраховують фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативної.

Вивчають також стан запасів сировини і матеріалів з метою виявлення зайвих і непотрібних. Їх можна установити за даними складського обліку шляхом порівняння приходу і витрати. Якщо по яких-небудь матеріалах немає витрати протягом року і більш, то їх відносять до групи неходових і підраховують загальну вартість.

На закінчення визначається приріст (зменшення) обсягу виробництва продукції по кожному виді за рахунок зміни:

  • o кількості заготовленої сировини і матеріалів;
  • o перехідних залишків сировини і матеріалів;
  • o понадпланових відходів через низьку якість сировини, заміни матеріалів й інші фактори;
  • o питомої витрати сировини на одиницю продукції.

Вплив цих факторів на випуск продукції можна визначити способом ланцюгової підстановки або абсолютних різниць.

За цією же моделлю можна розрахувати і резерви росту випуску продукції за рахунок збільшення кількості сировини, скорочення його відходів і витрати на одиницю продукції.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.

До узагальнюючих показників відносяться прибуток на гривню матеріальних витрат, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягу виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Часткові показники матеріалоємності застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сировинна ємність, металоємність, паливна ємність, енергоємність тощо), а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих виробів.

Аналіз стану основних виробничих фондів підприємства (ОВФ) можна проводити за наступним алгоритмом (табл. 4.5):

Таблиця 4.5. Аналіз стану основних виробничих фондів підприємства

Показники

Попередній період

Аналізований період

Зміни

1. ОВФ (у вартісному вираженні)

2. ОВФ (активна частина)

3. Питома вага активної частини ОВФ у загальній масі

4. ОВФ прогресивні

4.1. Кількість одиниць прогресивного устаткування

4.2. Вартість прогресивного устаткування

5. Питома вага прогресивного устаткування в загальному обсязі

6. Стан устаткування з огляду на терміни служби

4. Кількість фізично зношеного устаткування

4.1. Перелік...

4.2. Вартість...

8. Коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності (відношення товарної продукції у вартісному вираженні до потужності підприємства)

9. Коефіцієнт інтенсивності використання устаткування (відношення фактичної потужності устаткування до планового)

  • 10. Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (відношення фактичного часу роботи всіх машин до планового)
  • 11. Коефіцієнт інтегральний (коеф. 9 х коеф. 10)
  • 12. Коефіцієнт змінності роботи обладнання (відношення фактично відпрацьованих машино-годин за добу до максимально можливої кількості машино-годин за зміну)
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші