Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розвиток класичного рабства

У більшості праць сучасних дослідників Стародавньої Греції та Риму епоху середини І тис. до н. е. — середини І тис. н. е. (аж до падіння Римської імперії) називають часом існування рабовласницького способу виробництва. Такий спосіб виробництва був поширеним лише у Стародавніх Греції та Римі, проте саме він визначав характер епохи. Вже йшлося про рабство в різних народів, але воно було патріархальним. Очевидно, воно стало універсальним етапом становлення класового суспільства. У класичному рабстві раба позбавляли не тільки власності на засоби виробництва, а й самого перетворювали на "знаряддя, що розмовляє", яке повністю належало хазяїну. Право власності рабовласника нічим не обмежувалось. Завдання класичного рабства полягало у створенні якомога більшої кількості додаткового продукту.

Існували такі джерела постачання рабів:

  • 1) продаж військовополонених і приватних осіб, захоплених під час військових дій;
  • 2) боргове рабство для осіб, котрі не мали громадянства;
  • 3) внутрішнє відтворення рабів;
  • 4) піратство;
  • 5) самопродаж, продаж у рабство своїх дітей, злодіїв та інших злочинців. Рабська праця у цей період проникала в усі сфери життя та виробництва. За приблизними підрахунками, загальна кількість рабів в Афінах становила 30— 35 % населення. Головний контингент становили люди не грецького походження. Центрами рабства, крім Афін, були Хіос, Лесбос, Коринф та Егіна.

Ґрунтовнішими стають пошуки подальшого розвитку європейської цивілізації, що відобразилися у філософських трактатах епохи Стародавньої Греції. Зміст одного з таких проектів виклав Платон (справжнє ім'я Арістокл, 428— 347 рр. до н. е.) у відомій праці "Держава". Він високо оцінив роль аристократії в забезпеченні суспільних інтересів, оскільки саме цей стан включає у себе філософів і становить разом із воїнами (армією) апарат управління державою. Автор зазначав, що так і має бути: "поки державна сила і філософія не зіллються..., доти ні для держави, ні навіть для людського роду немає кінця злу". В його проекті "ідеальної держави" ні філософи, ні армія, що становили найвищу частину суспільства, навіть думати не могли про заняття, пов'язані з фізичною працею. Вони також не повинні мати будь-якої власності, оскільки саме вона, на думку філософа, — джерело суперечностей і розбіжностей у державі. За матеріальне забезпечення вищих станів за принципом "кожному порівну" повинна відповідати держава. Розглядаючи ринкові зв'язки, Платон звернув увагу на те, що ринок роз'єднує людей (у міру поділу праці), проте одночасно й пов'язує їх у певну суспільну цілісність. Але за умовами проекту ринкові відносини — це сфера нижчих станів, котрі виконували всі господарські роботи, у тому числі й ті, що пов'язані з володінням і розпорядженням особистою власністю.

Нерівність між людьми, на думку автора, закладено природою, адже саме природа формує здібності до їх участі у господарській діяльності. Потім ці думки розвинув И. Шумпетер (1883—1950) у визначенні підприємця ("той, хто здібний до ризику"). Різні здібності необхідні для створення різноманітних товарів, котрі мають задовольнити велику кількість потреб у суспільстві. Тобто він розвивав ідею своїх попередників про поділ праці.

Виникнення держави Платон пов'язував з необхідністю обміну для задоволення повсякденних потреб та інтересів людей. У державі філософ вбачав, використовуючи сучасну термінологію, найважливішу інституцію формування справедливих відносин, оскільки навіть недосконалий закон, який встановлювали правителі, значно ліпший, ніж будь-яке беззаконня.

За принципом державного устрою він розробив учення про міське господарство, що мало ґрунтуватися на мудрості керівників і громадян, мужності під час захисту власних і державних інтересів, і бути, крім того, стримуючим засобом як основою підлеглості міським (державним) законам.

Звертаючи увагу на існування двох функцій грошей — міра вартості товарів і засіб збагачення, — Платон пропонував вводити паперові гроші, які значно зменшать торгівлю з іншими країнами.

Як і Ксенофонт, котрий зазначав, що "землеробство — мати і годувальниця усіх мистецтв", найголовнішою галуззю економіки вчений вважав землеробство, відносячи ремісництво і торгівлю до менш престижних занять у суспільстві.

Підвищення товарності сільського господарства, його регіональна спеціалізація стали новим явищем у V ст., хоча натуральна основа господарства залишилася незмінною. Предметами найвигіднішого експорту були маслини, олія та вино.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші