Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Застосування. Прогнозування майбутньої ділової активності

Тепер розглянемо, що станеться з сукупним обсягом виробництва і рівнем цін, коли відбудуться певні події, що, ймовірно, настануть у недалекому майбутньому.

Усунення японських торгових бар'єрів.

Уряди США та Японії були втягнуті в переговори про ліквідацію бар'єрів на шляху експорту американських товарів до Японії. Якщо переговори щодо усунення цих бар'єрів будуть успішні, то якого, за прогнозом, можна сподіватися обсягу виробництва і рівня цін у США?

Наш інструментарій сукупного попиту і сукупної пропозиції показує, Що усунення Японією торгових обмежень буде таким, як зображено на графіку 26.5. Зняття японських торгових бар'єрів викличе зростання чистого експорту США і переміщення кривої сукупного попиту праворуч. Це зняття початково збільшить сукупний обсяг виробництва і рівень цін (зрослі темпи інфляції) у США. Проте в довгостроковому періоді сукупний обсяг виробництва має повернутися до його природного рівня, а зростання рівня цін припиниться, через що зростання темпів інфляції буде лише тимчасовим.

Скорочення воєнних операцій за кордоном.

Після недавнього втручання США на Близькому Сході, американці вирішили, що більше не хочуть проводити заморські воєнні операції у майбутньому. Тому уряд скорочує видатки на оборону. Як це впливатиме на економіку?

Зменшення видатків на оборону мало б привести до зменшення урядових видатків і переміщення ліворуч кривої попиту. Наслідок був би протилежним до того, що зображений на графіку 26.5. Рівень цін впав би, знижуючи темп інфляції, а сукупний обсяг виробництва також початково впав би. Проте у довгостроковому періоді сукупний обсяг виробництва повернувся б до природного рівня.

ПОРАДА

Багато прикладів майбутніх подій з умовами для переміщення кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції спадають на думку. Спробуйте самі обрати певну подію, а далі застосуйте інструментарій попиту і пропозиції для прогнозу, що станеться з економікою внаслідок такої події. Ці вправи допоможуть вам оволодіти інструментарієм сукупного попиту і сукупної пропозиції (можуть принести навіть задоволення).

Сукупна пропозиція і крива Філіпса: історична перспектива

У цьому додатку ми з'ясуємо, як з часом еволюціонував погляд економістів на сукупну пропозицію і як поняття, що називають кривою Філіпса, що описує взаємозв'язок між безробіттям та інфляцією, вписується в аналіз сукупної пропозиції.

Класичні економісти до Кейнса вважали, що заробітна плата і ціни винятково гнучкі, тому економіка завжди швидко пристосовується до природного рівня обсягу виробництва (У). Ця позиція, по суті, рівнозначна припущенню, що крива сукупного попиту навіть у короткостроковому періоді вертикальна за обсягу виробництва Уп.

З настанням "великої депресії" у 1929 р. і в наступному тривалому періоді високого безробіття класичний погляд на економіку, що швидко пристосовується до природного рівня обсягу виробництва, стає менш популярним. Дослідження Джона Майнарда Кейнса стали провідним напрямком економічної думки про визначники сукупного обсягу виробництва, і точка зору, що крива сукупної пропозиції - вертикальна, була відкинута. Замість цього ранні кейнсіанці у 1930-і,. 1940-і та 1950-і роки припускали, що для практичних цілей рівень цін може розглядатися як постійний. Отже, кейнсіанці розглядають сукупну пропозицію як горизонтальну криву, за якої сукупний обсяг виробництва може збільшуватися без зростання рівня цін

У 1958 р. А. Філіпс опублікував свою знамениту роботу, яка окреслила взаємозв'язок між безробіттям та інфляцією 2. Цей взаємозв'язок був популяризований Паулем Семюелсоном і Робертом Солоу з Масачусетського технологічного інституту на початку 1960-х років, і цілком природно, що ця крива стала відома як крива Філіпса, за ім'ям її відкривача. Крива Філіпса показує, що темп зміни заробітної плати (Аго/гу, що називають інфляцією, обумовленою зростанням заробітної плати), є обернено пов'язаний з різницею між 4>актичою нормою безробіття (У) і природним рівнем безробіття (ип):

де Н - константа, що вказує, наскільки інфляція, що обумовлена зростанням заробітної плати, змінюється для певної зміни и - ип. Якби значення Уь було б, наприклад, 2, то збільшення норми безробіття на один процентний пункт щодо природного рівня мало б своїм результатом падіння інфляції, обумовленої зростанням заробітної плати, на два процентних пункти.

Крива Філіпса забезпечує певний погляд на сукупну пропозицію, бо вона показує, що зростання сукупного обсягу виробництва, який зменшує норму безробіття, підвищуватиме заробітну плату і рівень цін. Іншими словами, крива Філіпса означає, що крива сукупної пропозиції має висхідну траєкторію. Крім того, вона означає, що коли и > ЇІп (ринок праці має вільні трудові ресурси), то значення Аго/го від'ємне, і заробітна плата з часом падає. Отже, крива Філіпса підтримує погляд на сукупну пропозицію з розділу 26, що коли на ринку праці відсутнє напруження, тобто є вільна робоча сила, то виробничі витрати впадуть, і крива сукупної пропозиції переміститься праворуч1.

На графіку 26А.1 показано, як залежність, що виражає крива Філіпса, виглядає для СІЛА. Як ми могли бачити з частини (а) графіка, ця залежність підтверджувалася добре до 1969 р. і вказувала на очевидний вибір між безробіттям та інфляцією, що обумовлена зростанням заробітної плати. Якщо громадськість хоче мати нижчу норму безробіття, то вона може "купити" її, прийнявши вищий темп інфляції, що обумовлена зростанням заробітної плати.

Однак у 1967 р. Мілтон Фрідман вказав на істотну ваду аналізу за допомогою кривої Філіпса. Вона залишала поза увагою важливий чинник, що впливає на зміну заробітної плати: сподівання робітників щодо інфляції 2. Фрідман зауважив, що фірми і робітники цікавляться реальною заробітною платою, а не номінальною. Робітників цікавить пристосування заробітної плати до кожного сподіваного збільшення рівня цін, тобто вони звертають увагу на темп зміни заробітної плати

Крива Філіпса для США.

Графік 26А. 1. Крива Філіпса для США.

Хоча залежність, що виражає крива Філіпса, підтверджувалася досить чітко з 1948 р. по 1969 p., після цього періоду крива почала переміщуватися вгору (див. частину (б) графіка). Дивлячись на весь період після другої світової війни, можна зробити висновок, що немає очевидного вибору між безробіттям та інфляцією.

мінус сподівана інфляція. Коли безробіття високе стосовно природного рівня, то реальна (не номінальна) заробітна плата повинна впасти (Діо/го - 1С3 < 0). Коли безробіття менше за його природний рівень, то реальна заробітна плата повинна зростати (Аю/го - я® > 0). Залежність, що виражає крива Філіпса, отже, потребує видозміни через заміну Аго До на Аги/ю - тс9. Це має результатом криву Філіпса, що враховує сподівання, і виражається таким чином:

Крива Філіпса, що враховує сподівання, означає, що коли прогнозована інфляція зростає, то номінальна заробітна плата також зростатиме, щоб запобігти падінню реальної заробітної плати. Отже, крива Філіпса переміщуватиметься вгору. Результуюче зростання виробничих витрат повинне тоді переміщувати криву сукупної пропозиції ліворуч. З видозміни кривої Філіпса, здійсненої Фрідманом, висновок, отже, такий: що вищий темп сподіваної інфляції, то більше переміщення ліворуч кривої сукупної пропозиції. Цей висновок врахований в аналізі кривої сукупної пропозиції в цьому розділі.

Видозміна в аналізі кривої Філіпса, здійснена Фрідманом, мала великий прогностичний ефект. Зі зростанням інфляції наприкінці 1960-х років крива Філіпса справді почала переміщуватися вгору, що бачимо з частини (б) графіка. Важливою особливістю частини (б) графіка є те, що вибору між безробіттям та інфляцією, яка обумовлена зростанням заробітної плати, більше не існує. Нині немає чіткої залежності між безробіттям та інфляцією, що обумовлена зростанням заробітної плати. Високий темп інфляції, яка обумовлена заробітною платою, не означає, що безробіття низьке. Навпаки, темп інфляції, яка обумовлена заробітною платою, ніяк не свідчить про високу норму безробіття. Саме це передбачає модифікована крива Філіпса: норму безробіття, що постійно нижча за природний рівень безробіття, не можна "купити", прийнявши вищий темп інфляції, бо не існує довгострокового вибору між безробіттям та інфляцією, що обумовлена зростанням заробітної плати К

Дальший розвиток поняття сукупної пропозиції здійснено в дослідженнях Мілтона Фрідмана, Едмунда Фелпса і Роберта Лукаса, які вивчали значення модифікованої кривої Філіпса для поведінки безробіття. Досліджуючи криву Філіпса, що враховує сподівання, для 17, вони одержали такий вираз:

Оскільки інфляція, що обумовлена зростанням заробітної плати, та цінова інфляція тісно пов'язані одна з одною, у вище поданому виразі % можна замінити на Аю/ю і отримати:

Цей вираз, на який часто посилаються як на "функцію пропозиції Лукаса", означає, що відхилення безробіття і сукупного обсягу виробництва від їхніх природних рівнів реагує на непередбачену інфляцію (фактичний темп інфляції мінус сподіваний темп, я - я6). Коли інфляція більша за передбачувану, то безробіття буде меншим за природний рівень (і сукупний обсяг виробництва більшим за його природний рівень). Коли інфляція нижча її передбачуваного значення, то безробіття зростатиме понад природний рівень. Висновок з цього погляду на сукупну пропозицію полягає в тому, що тільки неспрогнозована політика може спричинити відхилення безробіття та обсягу виробництва від їхніх природних рівнів. Висновки цього підходу детально досліджуються в розділі ЗО.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші