Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Основи педагогічної ергономіки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Проблема монотонності у навчально-виховному процесі

Одноманітність і формалізм у викладанні навчального матеріалу, відсутність або обмеженість наочності та ілюстративності сприяють розвитку втоми у школярів, особливо якщо це супроводжується недостатнім освітленням приміщення, браком свіжого повітря тощо. Передусім така проблема стосується дітей молодшого шкільного віку, які особливо вразливі, легко піддаються зовнішнім упливам і менше пристосовані до одноманітних слабких подразнень. Таке відчуття втоми швидко проходить, якщо вчитель змінить спосіб викладання, зробить навчальний матеріал цікавим, поліпшить гігієнічні умови у класі тощо. Особливо поглиблює втому монотонність діяльності, у т. ч. й навчальної у разі одноманітних подразнень сенсорних систем.

Монотонність (грец. mono - один, єдиний і tonos - напруження) - одноманітне повторення стереотипних дій, примітивних завдань, відсутність різноманітності в навколишньому середовищі.

Реакцією організму на монотонну працю є монотонія - функціональний стан організму людини, що визначається комплексом психологічних і фізіологічних змін, які виникають при монотонній роботі. Розрізняють два види монотонної роботи: монотонність дії, за якої стан монотонії виникає у зв'язку з виконанням одноманітних, часто повторюваних навчальних дій; монотонність середовища, за якої стан монотонії виникає у зв'язку з дефіцитом отримуваної інформації, а також у разі пасивної позиції учня в навчальному процесі. Монотонія призводить до зниження кількісних і якісних показників продуктивності праці внаслідок зменшення швидкості роботи, збільшення кількості помилок та появи неприємних емоцій. Вона спричинює такі прояви:

  • - зниження загального тонусу організму;
  • - зменшення енерговитрат організму;
  • - затримка процесів сприймання та усвідомлення інформації;
  • - значне зменшення уваги;
  • - виконання дій в автоматичному режимі;
  • - домінування відчуттів апатії, нудьги, млявості;
  • - бажання припинити діяльність, переключитися на привабливішу.

Для подолання монотонності у навчальному процесі вчитель має забезпечити змістовне наповнення діяльності, тобто:

  • 1) переконати учнів у важливості, необхідності роботи, викликати у них бажання побачити її результати;
  • 2) поєднувати прості та монотонні операції зі складними, різноманітними;
  • 3) дібрати відповідний режим трудової діяльності (чергування видів діяльності, зміна ритму роботи, запровадження додаткових перерв тощо);
  • 4) використовувати відповідні риторичні засоби (зміна інтонацій, темпу, емоційного забарвлення мови);
  • 5) послуговуватись спеціальними активізуючими засобами (функціональною музикою, жартами, дотепними запитаннями).

У деяких випадках монотонія переходить у стан психічного пересичення, що характеризується відразою до одноманітної діяльності, подразливістю, емоційною нестійкістю, невротичними і судинними розладами; у поєднанні зі зниженням рівня рухової активності викликає послаблення захисних властивостей організму, що виявляється у збільшенні загальної захворюваності школярів.

Учитель початкових класів повинен уміти виявляти найменші прояви монотонії в учнів та володіти способами їх профілактики.

Раціоналізація режимів праці та відпочинку учнів

Підтримання працездатності учнів та вчителя на оптимальному рівні є основною метою раціоналізації режимів праці і відпочинку у навчально-виховному процесі.

Режим праці І відпочинку - режим, який забезпечує формування в учнів знань і практичних умінь, підвищення ефективності навчально-виховного процесу та працездатності як потенційної можливості учня, збереження здоров'я, створення оптимальних умов діяльності протягом визначеного часу і в кінцевому результаті досягнення освітньої мети.

Радянський педагог Антон Макаренко (1888-1939) наполягав, що режим роботи школи повинен відповідати принципам доцільності, точності та загальності. На цих засадах необхідно планувати режим дня школяра. Доцільність режимі/ полягає в обґрунтованості, логічності вимог до кожного учня і всього колективу. Точність визначається як чітке дотримання норм часу та пунктуальне виконання нормативних установок. Загальність вимог режиму дня означає підпорядкування кожного учня єдиним вимогам. Однак режим дня не повинен допускати зайвої регламентації, у ньому вказують і вільний час.

Для розроблення раціонального режиму праці та відпочинку учнів необхідні ергономіко-педагогічний і техніко-економічний підходи. Оцінюють цей режим за такими критеріями:

  • - успішність (якість теоретичних знань та практичних умінь і навичок);
  • - психофізіологічні показники (увага, сприймання, пам'ять, мислення, нервово-емоційні стани);
  • - техніко-економічні показники (кількість і якість виконаних завдань, наявність ефективного та справного обладнання, затрати робочого часу);
  • - організаторські та організаційні показники (організація колективу та засобів навчання, ставлення учнів до режиму праці та відпочинку);
  • - показники умов, безпеки та охорони праці (статистика травматизму, стан виконання правил безпечної роботи, освітлення, мікроклімат, наявність шуму, рівень чистоти робочих місць);
  • - естетичні показники (кольорове оздоблення класної кімнати, естетичне оформлення засобів навчання, застосування функціональної музики).

Раціонально побудований режим праці і відпочинку школярів зміцнює їх здоров'я, сприяє оптимальній працездатності і кращій успішності в школі. Основою формування режиму стає певний ритм у чергуванні його складових. Фізіологічні процеси в людському організмі протікають ритмічно, тому чітке чергування складових режиму забезпечує формування умовних рефлексів на визначені моменти часу. Поступово вони набувають характеру динамічного стереотипу, готуючи організм до виконання певного виду діяльності в конкретний час. Недостатня врівноваженість процесів збудження та гальмування, швидке настання втоми від монотонної роботи і самого процесу навчання характерні для молодшого шкільного віку і вимагають особливої уваги до планування режиму праці і відпочинку.

Режим дня вважають правильним, якщо в ньому передбачено достатньо часу для всіх видів діяльності та відпочинку відповідно до гігієнічних вимог. Діяльність повинна бути посильною для дитини, а відпочинок має сприяти достатньому відновленню сил організму. Прогулянка на свіжому повітрі, заняття за інтересами, ігри теж вважають відпочинком з елементами активності. Він позбавляє втоми, бо прискорює надходження кисню до органів і тканин та видалення з них вуглекислого газу, що стимулює відновні процеси в організмі. Пасивний відпочинок для молодших школярів рекомендовано у вигляді післяобіднього сну протягом 1,0- 1,5 год.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші