Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія політичних та економічних вчень
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Критика меркантилізму та захист сільського господарства в працях Р.Кантільона

Послідовником Буагільбера став Річард Кантільон (1680-1734) -

ірландець за походженням, але більшу частину свого життя прожив у Франції. Його працю "Очерк про природу торгівлі" (1755) вважають першою спробою систематизувати економічну теорію. Основним науковим підходом Кантільйон вважав метод наукової абстракції. Ключовими елементами його системи були:

  • - розмежування натурального, обмінного та грошового господарства;
  • - за теорією Кантільона виробництво спрямоване на задоволення потреб;
  • - виділення теорії "внутрішньої цінності" благ наряду і на відміну від теорії ринкової ціни;
  • - структуризація суспільства на класи: земельних власників, найманих робітників, підприємців.

Аналітична структура "Очерка про природу торгівлі" будується на переході від простого до складного. Цей процес включає чотири стадії:

  • 1) економіка є натуральним господарством, яким керує один господар;
  • 2) економіка, яка базується на натуральному (бартерному) обміні;
  • 3) перехід реальної економіки до грошової при посередництві грошей;
  • 4) вводиться фактор зовнішнього ринку, таким чином закрита економіка стає відкритою.

Ідеї Кантільона дали поштовх до створення першої наукової школи економічної думки - школи фізіократів.

Держава і право у вченнях мислителів Нового часу

Умови формування нового мислення щодо суті держави та права:

  • 1. Буржуазні революції останній третині XVI - на початку XVII ст. у західноєвропейських країнах.
  • 2. Розвиток мануфактурного виробництва, яке прийшло на зміну ремеслам.
  • 3. Новий спосіб виробництва сприяв поділу праці, зростанню її продуктивності, пошуку способів раціоналізації виробничих процесів, стимулював розвиток суспільних і природничих наук.
  • 4. У боротьбі між емпіризмом і раціоналізмом подальшого розвитку набула філософія, формувалися підвалини буржуазної правової свідомості.

Першу спробу з'ясувати сутність і призначення права й держави за нових умов зробив голландський юрист і громадський діяч Гуго де Грот Гроцій (1583-1645) у праці "Про право війни і миру. Три книги, в яких пояснюється природне право і право народів, а також принципи публічного права". На думку мислителя, право - це сума соціальних норм. Основою, витоками права є прагнення індивідів до спокійного спілкування з іншими.

В основі виникнення держави, на думку Г. Гроція, є суспільний договір (договірна теорія походження держави). Держава - це досконала угода вільних від природи людей, укладена заради додержання права і спільного інтересу. Держава виконує владні функції за допомогою політичних інститутів.

Г. Гроцій проводив чітку межу між природним правом і правом, установленим волею. Право, що встановлюється волею людей, має відповідати вимогам природного права. Тільки в цьому випадку воно буде спрямоване на захист або відновлення справедливості.

Від категорії "право" Г. Гроцій відрізняв категорію "закон". Останній, на його думку, - це засіб, за допомогою якого здійснюється право, він силою примушує людей дотримуватися норм права. Ця сила уособлена в державі.

У державі панує громадянська влада, яка є верховною і суверенною. Держава здійснює владні функції з допомогою політичних інститутів. Г. Гроцій обстоював ідею мирного співіснування народів, зауважуючи, що основою їхніх відносин мають бути виключно право і справедливість, виконання договорів.

Видатним фундатором державно-правових учень нового часу був англійський мислитель Томас Гоббс (1588-1679). Проблеми державності, права, законності, миру і порядку досліджувались ним у працях "Філософські засади вчення про громадянина", "Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної та громадянської".

Гоббс розглядав три моменти становлення політичного організму: природний стан - перехід до держави - державний стан.

У природному стані, зазначав Гоббс, немає загальної влади, немає законів і, відповідно, немає справедливості. У цьому стані немає власності, кожен має право на все, у тому числі й на життя іншої людини. У природному стані точиться "війна всіх проти всіх".

Аналізуючи й конструюючи систему державності, Гоббс зупинився на тому, в який спосіб примиряються в державі страх і свобода, свобода й необхідність. Держави не вічні. Вони ослаблюються й занепадають, але не внаслідок дії об'єктивно-історичних чинників, а через недосконалість їхніх законів, недостатність абсолютної влади, приватних суджень про добро і зло.

Абсолютна влада, підкреслював Гоббс, грунтується на принципах розуму. Досі створювалися недосконалі держави, принципи розуму зроблять існування держав довговічнішим.

Гоббс пропонував проект держави, яка є: засобом приборкання пристрастей у досягненні мирного стану (перший ступінь); засобом сходження до Царства Божого через спокуту, розкаяння, хрещення, спасіння (другий ступінь).

Гоббсівська державно-правова концепція значною мірою вплинула на нідерландського мислителя Баруха (Бенедикта) Спінозу (1632-1677). У своєму "Богословсько-політичному трактаті" Спіноза обстоював тезу, що людина насамперед залежить від закону "природної необхідності", що випливає з самої природи. Але, крім цього, вона залежить і від законів, що встановлені волею самих людей для безпечного та зручного життя.

Спіноза зазначав, що перший ("божественний") закон має на меті лише найвище благо, а інший ("людський") - це спосіб життя, він слугує збереженню держави.

На думку Спінози, право верховної влади є нічим іншим, як природним правом, що визначається могутністю народу, а не кожної особи окремо. Волю держави необхідно вважати "волею всіх", а рішення держави має визнаватися як рішення кожного.

Держава виникає на основі суспільного договору через необхідність влади і законів стримувати пристрасті людей. Як і Т. Гоббс, Б. Спіноза був апологетом сильної державної влади. Але, на відміну від свого попередника, він заперечував втручання верховної влади в особисте життя людей і накидання законів їхній совісті, свободу якої він усебічно обстоював. Свобода, на його думку, найкраще забезпечується демократичною формою правління. Тому найкращою державною формою організації суспільства, яка б унеможливлювала повне підкорення особи верховній владі, є демократія у формі республіки. Ця форма найбільш наближена до свободи вже з тієї причини, що джерелом влади в демократичній республіці є народ, незалежно від того, в чиїх руках зосереджена верховна влада. А оскільки народ є джерелом влади, то він має найбільше можливостей на та власну безпеку і реалізацію потреби свободи.

Чільне місце серед авторів державно-правових концепцій того часу посідав англійський філософ Джон Локк (1632-1704). У відомому творі "Два трактати про державне правління" він одним із перших розробив концепцію поділу влади. Локк переконаний у необхідності поділу влади на законодавчу, виконавчу й федеративну. Законодавча -це влада, котра має право вказувати, як повинна застосовуватися сила держави для збереження співтовариства та його членів. Виконавча влада підпорядкована парламенту. В разі необхідності парламент у змозі її замінити. Федеративна влада є органом, який обстоює інтереси держави в міждержавних стосунках. їй належить право вирішення питань щодо війни, миру, союзів і договорів з іноземними державами та окремими іноземцями. Федеративна влада знаходиться в руках парламенту, але реальне виконання цієї функції - справа уряду.

На думку Дж. Локка, поділ влади - необхідна умова забезпечення свободи, тобто умов для реалізації індивідом своїх природних прав. Ідею мислителя про поділ влади підтримали багато хто з представників Просвітництва.

Він погоджувався з тим, що в додержавному стані панував природний закон. У природному стані всі люди рівні і незалежні, а тому мають однакові права і обов'язки.

Розглядаючи співвідношення свободи і права, природного і громадянського права, Локк відкидав твердження Гоббса, що це протилежні, несумісні явища. Він зауважував, що метою закону є не знищення чи обмеження свободи, а навпаки - її збереження й розширення. Свобода людей за умов існування системи правління полягає в тому, щоб жити згідно з приписами законів, загальних для кожного і встановлених законодавчою владою.

Локк визначає наступні форми правління: демократія - коли суспільство створює закони та призначає для виконання цих законів посадових осіб; олігархія - коли суспільство передає законодавчу владу до рук кількох осіб та їхніх спадкоємців або послідовників; монархія - коли влада передається в руки однієї особи. Суспільство в разі потреби може встановлювати складні та змішані форми правління.

Автором оригінальної державно-правової концепції був англійський представник нового часу Девід Юм (1711-1776). Основні праці: "Трактат про природу людини", восьмитомна "Історія Англії", "Есе на суспільно-політичні, морально-естетичні та економічні теми".

Він будував свою теорію виходячи з почуттів. Розрізняв природні та штучні почуття. До першої групи він відносив любов, ненависть, співчуття тощо, тобто природні реакції людини; до другої - штучні почуття.

Юм визначив джерела виникнення власності - це право:

  • а) володіння;
  • б) першого захоплення;
  • в) давності;
  • г) приросту і спадку;
  • д) і продукт власної праці.

Мислитель обстоював тезу, що держава є органом примусу та охорони приватної влади, а суспільство - продуктом власності. Себто Д. Юм у своїй теорії розрізняв такі категорії, як держава й суспільство. Суспільство, на думку Д. Юма, виникло як наслідок розростання сімей і є продуктом власності.

Держава є органом примусу та охорони власності. її невід'ємний атрибут - політична влада.

У 1766 році Юм і Тюрго (у листуванні) обговорюють ринковий механізм вільної конкуренції, який пізніше отримав назву "модель вільної конкуренції" або "модель встановлення середньої норми прибутку". Тут йдеться про можливості вільного переливу капіталів між галузями і вільною конкуренцією між ними (при відсутності системи монополій), норма прибутку на капітал у всіх галузях виробництва і торгівлі завжди буде прагнути до єдиного "середнього" рівня, скрізь пропозиція задовольнятиме попит. У цілому на ринку товарів буде стільки, скільки потрібно, не більше і не менше. Так повинен діяти природний порядок.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші