Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Філософія arrow Філософія історії
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ГЕРДЕР Іоганн Готфрід (1744—1803)

— німецький філософ-просвітник. Основний твір — "Ідеї до філософії історії людства" (1784— 1791). Формування світогляду Г. здійснювалося під впливом "докритичного" Канта, Гамана, англійських сенсуалістів; пізніше — Бруно, Руссо, Спінози; особливо ж — Лессінга, що справив визначальний вплив на всю творчість Г. Філософія Г. знаменує новий етап просвітництва у Німеччині, заснований на відмові від однобічного раціоналізму, ще властивого Лессінгу, і завищеній ролі почуттів, різноманітності творчих виявів людини у різних сферах діяльності та в контексті відмінних культур. Одним з найвпливовіших німецьких мислителів і головним натхненником першого загальнонімецького літературного руху "Бурі й натиску", що мав вплив на Гете, Г. став на початку 70-х років XVIII ст. Наприкінці 60-х початку 70-х років Г. пише праці, в яких, на противагу намаганням представників класицистської естетики визначити над історичні, значущі для всіх часів і народів принципи художньої творчості, розробляє засади конкретно-історичного підходу до мистецтва, обстоює тези про єдність мислення й мови, природний характер їх виникнення й розвитку. У першій половині 70-х років разом з Гете видавав збірник "Про німецьке мистецтво", де друкував і свої праці з мистецтвознавства, в яких роз'яснював народність мистецтва, що виражає "дух народу" та закладає підвалини сучасної фольклористики. У цей період Г. виявляє підвищений інтерес, перебуваючи тоді на посаді придворного проповідника в Бюккебурзі, до релігії, поглиблено вивчає Біблію, тлумачену ним спочатку лише як найдавнішу пам'ятку народної поезії, а пізніше — як вияв божественного одкровення. Теологічний колорит відчувається й у постановці та трактуванні питань про походження й рушійні сили суспільства, про закономірний, поступальний і водночас суперечливий характер історії у написаній ним роботі "Ще одна філософія історії формування людства" (1744). Та й у своїй найголовнішій праці "Ідеї до філософії історії людства" він проводить тезу, що людина створена богом, що релігія є найстаровиннішим, вихідним компонентом людської культури тощо. І все ж ці твердження розходяться з лейтмотивною, концептуальною ідеєю Г. — про неможливість існування духу поза матерією, основними щаблями розвитку якої, як своєрідного єдиного вселенського організму є нежива природа, жива природа і суспільство. За Г., органічний розвиток світу відбувається за природними закономірностями, без всякого втручання потойбічних сил, через самозародження виникає життя, а внаслідок еволюції живих організмів — суспільство, яке теж видозмінюється за природними законами. Історію людства Г. розглядає як єдиний і водночас розгалужений ланцюг поступу народів, кожна ланка якого спрямована на досягнення вищого, гуманного стану і водночас пов'язана з попередніми та наступними ланками. Бизнаючи вплив на історичний процес зовнішніх, зокрема географічних, чинників, Г., однак, на відміну від Монтеск'е, вирішального значення надає внутрішнім

джерелам виникнення й розвою суспільства як органічної системи індивідів. Людина, підкреслював Г., народжена для суспільства: поза ним — ніщо; поєднує ж людей культура, що є надбанням і водночас рушієм суспільства. Наголошуючи на ролі виробництва й науки у розвитку людської культури, виникненні мови, Г., проте, фіксує як характерний момент наявність незбігу окремих цілей і кінцевих результатів історичної діяльності людей. До найголовніших складових культури він відносив і релігію, визнаючи її особливо важливу роль на перших етапах культурогенезу народів, а також мистецтво, сімейні відносини і державу, яка з розвитком суспільства набуває першорядного значення, але має в подальшому відмерти. Демократизм політичних переконань Г. виявився і в тому, що він поділяв інтереси бюргерства і відстоював необхідність національної єдності Німеччини, співчував колоніально пригнобленим народам. В останні роки життя Г. піддавав різкій критиці філософію пізнього Канта, доводив, всупереч йому, об'єктивну природу прекрасного, зумовленість виникнення мистецтва практичною діяльністю людей, а розуму — мовою. Ідеї Г., справивши помітний вплив на німецький романтизм і німецьку класичну філософську думку, пізніше (аж, до кінця XIX ст.) опинилися на периферії розвитку світової філософії. Лише з XX ст. наростає нова хвиля інтересу до творчої, зокрема філософської, спадщини Г.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші