Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Туризм arrow Міжнародний туризм і сфера послуг
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Туристичне споживання

Туристичне споживання (використання) — це витрачання доходу, створеного індивідуумами, з метою придбання туристичних товарів і послуг для задоволення визначених туристичних потреб чи бажань у конкретному місці призначення у визначений час. Відповідно до основної концепції туризму, турист — це споживач, який отримує (використовує) туристичну продукцію.

До рішення витратити гроші на задоволення власних туристичних потреб і бажань індивідуума спонукають конкретні фактори. Поведінка індивідуума залежить від його фізичних, розумових і соціальних якостей. Фактори, які впливають на індивідуумів при ухваленні ними рішень, можуть бути ендогенними й екзогенними.

Ендогенні (внутрішні) фактори — це психологічні, фізичні й інтелектуальні особливості індивідуума, рівень його культури.

Екзогенні (зовнішні) фактори визначаються рівнем особистого доходу, соціальними, політичними й економічними обставинами й, у кінцевому підсумку, — рекламою.

Розглядаючи питання, пов'язані з туристичним споживанням, необхідно визначити, що є для туриста споживчою вартістю. Вона має матеріальні й нематеріальні складові. Узагалі під споживчою вартістю для туриста розуміється корисність матеріальних складових — товарів (благ), які можуть, як ми вже говорили, бути продуктами людської діяльності (послуги, надані туристу) і можуть ними не бути (природні фактори — сонце, повітря, вода).

Наведемо класифікацію споживчих вартостей для туриста:

  • 1) споживчі вартості, які не є продуктами людської праці, — сонце, повітря, вода;
  • 2) споживчі вартості, які є продуктами витраченої у минулому людської праці, що не набула товарної форми (пам'ятники архітектури, культури тощо);
  • 3) споживчі вартості, що використовуються туристами безкоштовно і потребують постійного докладання праці (дороги, парки, будівельні комплекси та ін.);
  • 4) споживчі вартості, які виступають у формі товару (послуги).

Задоволення туристичних потреб полягає у придбанні товарів і послуг, з одного боку, І споживанні благ (безкоштовно) — з іншого. Туристичні потреби можна поділити на три групи: обов'язкові, специфічні та додаткові.

Під обов'язковими потребами розуміють послуги, які, як правило, становлять основу турпакета (транспорт, розміщення, харчування та ін.).

Специфічні потреби кладуться в основу вибору подорожі з метою отримати враження у процесі подорожі. Споживання обов'язкових послуг відповідної якості сприяє задоволенню специфічних потреб.

До додаткових потреб належать товари і послуги, які турист отримує у процесі подорожі й які безпосередньо не входять у турпакет. До них можна віднести різні покупки (шопінг) під час подорожі (наприклад, придбання сувенірів), послуги служби побуту, транспорту, пошти тощо.

Особливість туристичного споживання зумовлює специфіку організації обслуговування туристів. Насамперед, це пов'язано з нематеріальністю послуг.

У матеріальному виробництві виготовлення і споживання товару віддалені в часі й у просторі. Щоб товар можна було використовувати, його необхідно доправити від місця виробництва до місця споживання. Туристична ж послуга споживається тільки тоді, коли туриста доправлять до місця її надання. Крім того, вона споживається в процесі виробництва, тобто є нероздільною в часі.

Як правило, туристи отримують послуги:

  • 1) у місці постійного проживання (інформація, посередницькі послуги);
  • 2) під час подорожі, тобто переміщення (транспортні послуги, харчування, інформація та ін.);
  • 3) у місцях туристичного призначення — дестинаціях (харчування, проживання, розваги тощо).

Ці послуги надають різні підприємства туріндустрії, які також територіально віддалені.

Ще однією особливістю виробництва і споживання туристичних послуг є поділ за часом і місцем актів придбання (купівлі-продажу) послуг (придбання турпакета в місці проживання) і їхнього споживання в місці призначення (дестинації).

Отже, весь процес виробництва і споживання туристичних послуг можна поділити на три етапи:

  • 1) обслуговування туристів при купівлі-продажу пакета послуг;
  • 2) обслуговування в процесі подорожі;
  • 3) обслуговування в місцях призначення (дестинаціях).

При виготовленні туристичних товарів і наданні послуг висуваються високі вимоги до того середовища, в якому вони виробляються. Особливо це стосується основних і додаткових послуг, споживання яких є неможливим без визначеної матеріально-технічної бази. Утримання матеріально-технічної бази туризму на належному рівні створює необхідні умови для виробництва і реалізації туристичних товарів і надання послуг, тому вона є однією з важливих складових туристичного обслуговування.

Отже, обслуговування — це процес здійснення складних взаємин між обслуговуючим персоналом і туристами, під час якого одночасно створюється, пропонується і споживається велика частина послуг (товарів).

Особливістю туристичного споживання є те, що всі витрати, якими воно супроводжується, можна поділити на дві основні групи:

  • 1) витрати на подорож (загальні, тобто валові);
  • 2) потенційні витрати, які могли б виникнути в місці постійного проживання, коли подорож не відбувається (витрати місця, чи постійні витрати).

У період, коли турист перебуває в подорожі, не здійснюються витрати (наприклад, на транспорт і розваги), які він повинен був би зробити, залишившись вдома.

Як правило, валові витрати суттєво перевищують витрати місця, за рахунок оплати під час подорожі транспортних засобів, житла, харчування, розваг тощо. Це пов'язано з бажанням туриста скуштувати національні страви країни перебування, оглянути визначні пам'ятки, придбати сувеніри тощо.

Показник Вч — це витрати, яких турист зазнає додатково, якщо вирушить у подорож. Чим меншими є чисті витрати, тим вигідніша з економічної точки зору подорож для туриста. Це можна розглядати як додатковий стимул при ухваленні рішення про подорож.

Іноді валові витрати є значно нижчими від витрат місця, тобто В < 0. Це можливо, якщо з огляду економії витрат на проживання для подорожі обрано дестинацію набагато дешевшу, ніж постійне місце проживання туриста. Така ж ситуація виникає, якщо турист купує пільгову чи "горящу" путівку за ціною, істотно нижчою за початкову. До цієї ж категорії можна віднести й інсентив-тури, коли всі витрати на подорож оплачує фірма, а також випадки, коли турист купує під час подорожі товари тривалого користування за ціною, значно меншою, ніж у країні постійного місця проживання. Такі витрати відносяться до витрат майбутнього споживання.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші