Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Історія релігії в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Соціально-політичні й духовно-моральні передумови виникнення та поширення баптизму в Україні

Під впливом розвитку капіталістичних відносин селяни все більше й більше втрачали патріархальні устої в господарстві, побуті, втягуючись у товарно-грошові відносини. Відбувався активний процес "розселянювання", тобто розшарування селянства на бідняків і батраків, з одного боку, і заможну його частину, з іншого. Велика частина заможного селянства перетворювалася на торгову буржуазію. Коли в другій половині XIX ст. концентрація землі в руках поміщиків досягла величезних розмірів, то масову і разом з тим політично помірковану боротьбу проти них очолили найбільш заможні селяни. Вони були настроєні проти поміщиків як головні орендарі їхніх земель й основні конкуренти в хлібній торгівлі. Зрозуміло, що в зниженні орендних цін і відчуженні поміщицьких земель були зацікавлені також середняки з бідняками. Саме в цьому середовищі, де активно утверджувалися капіталістичні відносини, відбувалося бурхливе зростання протестантизму, зокрема баптизму та євангелізму.

Слід вказати й на ідеологічні передумови виникнення баптизму в Україні. Завдяки саме віровченню протестантизму селяни мали можливість прилучитися до цілісної радикальної, хоча й релігійної ідеології, яка виходила далеко за межі ортодоксального православ'я, бо в своїй основі несла в собі зерно соціального і духовного протесту. Це і спрощена "дешева" церква (без розгалуженої і складної системи обрядодій та інших релігійних церемоній), і більш-менш (порівняно з православ'ям та католицизмом) демократичний характер внутрішньообщинних відносин. І не випадково на першому етапі свого розвитку протестантські течії в Україні зарекомендували себе своєрідною формою демократичного руху.

До причин, що відіграли важливу роль у поширенні баптизму-євангелізму, слід віднести цілий комплекс факторів духовного порядку. Характеризуючи моральний стан народу в дореформений та пореформений періоди (реформа 1861 р.), навіть самі православні автори, котрі досліджували це явище з метою перешкодити його поширенню, майже одностайні в тому, що внутрішнє життя православних парафіян дійшло до занепаду. Релігійні приписи та обрядові дії виконувалися формально, далеким від моральної досконалості було православне духовенство. Позначилося й проведення богослужіння в православних храмах церковно-слов'янською мовою, майже незрозумілою для парафіян. Деградація в духовній сфері суспільства досягла крайніх меж. "Моральна розпуста, — писав один православний автор, — голосно заявляла і заявляє про себе не лише в сімейному і побутовому житті простолюду, але і в органах його суспільного управління. За повідомленням благочинного Київської єпархії, в окрузі якого розміщені села Косяківка та Чаплинка, в 1875 році на 107 законнонароджених дітей виявилося 40 незаконнонароджених". Далі він цитує один документ: "Пияцтво серед чаплинців до того було розвинуте, що тих, хто не відвідував корчми, не вважали і за господарів; пияцтву віддавалися не тільки чоловіки, але й жінки і обох статей підлітки".

Небачених розмірів на той час набув і національний гніт українського народу російським царизмом. Незабаром, у кінці XVIII ст., царизм знищив рештки української автономії (Запорозька Січ). Рідну мову остаточно заборонили в 1863 р. горезвісним указом міністра внутрішніх справ Валуєва: "Никакого малороссийского языка не было, нет и быть не может". Процес русифікації ще більше посилився. Український народ позбавлявся права на освіту, свою культуру. Іван Огієнко повідомляє, що з 1768 до 1875 року, тобто за трохи більше ніж сто років, в Україні шкіл зменшилося втроє, тоді як чисельність населення зросла вдесятеро. Українська земля заніміла в кайданах кріпацтва.

Тож невипадково серед української інтелігенції набули поширення всілякі раціоналістичні та скептичні ідеї. Середина XIX ст. — це також початок активного поширення просвітницьких ідей (Кирило-Мефодіївське братство тощо). Таким чином, звернення до баптизму стало своєрідним протестом проти духовного гніту з боку офіційної православної церкви та існуючих соціальних порядків, оскільки нова віра з її проповіддю загального братерства й рівності, есхатологічним самозаспокоєнням легко сприймалася масами. Отже, можна зробити висновок: протестантизм в Україні не "чужорідне" віровчення, занесене із Заходу (хоча й іноземного фактору недооцінювати не можна), а цілком самобутній процес, закономірний підсумок богошукання простого народу.

Як відомо, баптизм виник за рубежем. Перша баптистська громада утвердилася в Англії в 1609 р., а в 1639 р. — в Америці. Уже перші послідовники нового вчення заявили, що вони хрестять дорослих шляхом занурення їх у воду (від грецьк. baptizo — занурюю у воду, хрещу водою), і таким чином не визнають християнського хрещення немовлят. Згідно з вченням баптизму кожен віруючий володіє даром містичного єднання з Христом і в такий спосіб може поширювати віровчення нарівні, з пресвітерами, проповідниками (принцип загального священства). Кожна баптистська громада є незалежною організацією віруючих, яка управляється самостійно (принцип автономії громад). Догматика баптизму грунтується на Біблії, котра вважається єдиним керівництвом для віруючих як у питаннях віри, так і в суспільному й сімейному житті.

Баптизм швидко поширився в Америці, в країнах Західної Європи, проник в Азію. У 60-х роках XIX ст. одним з районів поширення баптизму і став південь України. Майже одночасно з баптистами тут з'явилися і євангельські християни. В 1905 р. проходив Перший всесвітній конгрес баптистів (у ньому брала участь делегація баптистів Росії) і було створено Всесвітній Союз баптистів.

Серед баптистів існує дві основні течії, котрі виникли ще в першій половині XVII ст.: "загальні (генеральні) баптисти" і "осібні (партикулярні) баптисти". Згідно із вченням "загальних баптистів" (вони ще названі "баптистами свободної волі") Бог визначив спасіння всім, хто увірував у спокутну місію Христа, яка приваблює свободою волі людини. "Осібні баптисти", котрі засвоїли вчення Кельвіна про боже приречення, вчили, що бог з самого початку визначив одних людей, обраних до спасіння, а решту до загибелі. З часом концепції "осібних баптистів" завоювали основну масу послідовників цієї течії протестантизму.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші