Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Інвестування arrow Інвестування
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особливості управління реальними інвестиціями

Реальні інвестиції можуть здійснюватися у формі вкладень у нове будівництво, купівлю цілісних майнових комплексів, нове обладнання, розширення обсягів діяльності та її перепрофілювання тощо. При цьому основне завдання інвестиційного менеджменту полягає у пошуку окремих інвестиційних проектів, оцінюванні їх ефективності й виборі найбільш ефективних з них для реалізації.

Оскільки реальне інвестування у сучасних умовах господарювання виступає основним напрямком інвестиційної діяльності, при управлінні інвестиційною діяльністю підприємства слід враховувати особливості реальних інвестицій:

- реальне інвестування є головною формою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства.

- реальне інвестування знаходиться в тісному взаємозв'язку з операційною діяльністю підприємства.

- реальні інвестиції забезпечують, як правило, більш високий рівень рентабельності в порівнянні з фінансовими інвестиціями.

- реалізовані реальні інвестиції забезпечують підприємству стійкий чистий грошовий потік, який формується за рахунок амортизаційних відрахувань від основних засобів та нематеріальних активів навіть у ті періоди, коли експлуатація інвестиційних проектів не приносить підприємству прибутку.

- реальні інвестиції піддаються високому рівню ризику морального старіння як на стадії реалізації реальних інвестиційних проектів, так й на стадії їх експлуатації.

- реальні інвестиції мають високий ступінь протиінфляційного захисту.

- реальні інвестиції у порівнянні із фінансовими є значно менш ліквідними.

У процесі аналізу інвестиційних проектів необхідно особливу увагу звертати на тривалість життєвого циклу проекту та його окремих стадій. Під життєвим циклом проекту розуміють проміжок часу від моменту появи проекту до моменту його ліквідації (а не запуску в експлуатацію, оскільки від життєвого циклу продукції значною мірою залежить окупність і економічна ефективність інвестицій).

У проектному циклі можна виділити три основні стадії:

- передінвестиційна або попередня стадія — фаза підготовки проекту та забезпечення його фінансування;

- інвестиційна стадія — фаза проектування і будівництва;

- експлуатаційна (виробнича) стадія — фаза експлуатації інвестиційного об'єкта. (У випадку диверсифікованого виробництва початком експлуатаційної стадії вважається дата початку виробництва і збуту хоча б одного виду продукції або послуг. Одночасно можуть продовжуватися роботи відповідно до інвестиційного плану, пов'язані з підготовкою виробництва і збуту інших видів продукції.)

Обґрунтування доцільності реальних інвестицій здійснюється на попередній або передінвестиційній стадії. Помилки на цій стадії дорого коштують інвесторам. У ході передінвестиційного дослідження фінансовий менеджер повинен:

- оцінити загальні можливості реалізації проекту (на підставі попиту на продукцію на зовнішніх і внутрішніх ринках, наявної сировини для виробництва, характеру технологічних процесів, потреби у висококваліфікованих кадрах, строків реалізації проекту, рівня виробничих витрат та ін.);

- проаналізувати різноманітні економічні альтернативи (ринки сировини і готової продукції, виробничі потужності і технологічні рішення, виробничу програму, стратегії маркетингу, матеріальні затрати тощо);

- економічно обґрунтувати ефективність проекту за варіантами, відібраними в ході попередньої оцінки.

Індикативне планування інвестиційної діяльності

Останніми роками практика розробки планів економічного і соціального розвитку все більше трансформується на ринкових засадах. В умовах, коли підприємствам надані істотні свободи у використанні фондів, виборі номенклатури продукції, що випускається, пошуку партнерів у збуті продукції, поставках сировини і матеріалів, ціноутворенні та в інших аспектах господарської діяльності (тобто відпало багато важелів саме директивного управління), план не може бути директивним.

З другого боку, план не може бути чисто індикативним (рекомендованим), адже у багатьох підприємств майно є державною власністю, ще не сформована необхідна для ринкових відносин інфраструктура, йде процес реформування економіки.

Система прогнозування, планування і розробки програми складається з прогнозів, індикативних планів і накреслень, що охоплюють усі рівні виконавчої влади у розрізі короткострокової, середньострокової та довгострокової перспективи.

Показники системи прогнозування, планування і розробки програм на більш віддалену перспективу коригуються в міру розробки і прийняття планів чи програм на найближчу перспективу. Порядок розробки прогнозів, планів і програм економічного і соціального розвитку України визначається Урядом України.

Результати прогнозів економічного й соціального розвитку України та прогнози кон'юнктури ринку використовується при прийнятті органами законодавчої і виконавчої влади конкретних рішень у галузі економічної політики і при розробці державних програм та індикативних планів.

Відмінними ознаками індикативного планування є:

- рекомендаційний характер показників (індикаторів) плану;

- індикатори або орієнтири, які передбачає на майбутнє держава, що досягаються за допомогою певних заходів управління — регуляторів.

На державному рівні повинні впроваджуватись такі глобальні індикатори, як: валовий внутрішній продукт, національний дохід, рівень інфляції; стан фінансів, грошового обігу, фінансового товарного та валютного ринків; рівень межі забезпеченості, мінімальна зарплата та пенсії, середня зарплата; обсяги експорту та імпорту, сальдо зовнішньоекономічної діяльності; співвідношення між фондами споживання та нагромадження, показники обсягу та структури інвестицій.

Індикативне планування інвестицій здійснюється відповідно до головних індикаторів розвитку національної економіки та визначених пріоритетів, їх обсяг визначається відповідно до прирощення виробничих потужностей та основних фондів усіх виробничих галузей і соціальної сфери. Таким чином, головний показник інвестиційного плану (прогнозу) — введення вдію виробничих потужностей та об'єктів соціальної сфери, який визначається в натуральних одиницях виміру (тис. т цукру на рік або тис. м полотна на рік тощо).

Індикатор введення в дію виробничих потужностей узагальнюється стосовно відтворювальної структури інвестицій, тобто підсумком: за рахунок нового будівництва, реконструкції та переозброєння, за винятком потужностей, вибуття яких очікується в плановому періоді.

Введення в дію об'єктів соціальної сфери визначається відповідно до підвищення життєвого рівня народу. Так, планований обсяг нового житла визначається, виходячи з потреби одного жителя та приросту населення в певному регіоні з урахуванням вибуття житлової площі. Таким же чином визначаються індикатори розвитку освіти, культури, науки, охорони здоров'я тощо.

Індикатори введення в дію основних виробничих та невиробничих засобів визначаються у вартісному виразі, їх балансова вартість дещо нижча від суми інвестиційних витрат (приблизно на 7% щодо виробничих засобів і 5% — невиробничих). Різниця утворюється через те, що в кошторисах передбачаються витрати, які не збільшують вартість основних фондів. Це можуть бути вкладання: у тимчасові будівлі та споруди; підготовку експлуатаційних кадрів; відчуження або оренду ділянки під забудову; експертизу, технічний нагляд та моніторинг інвестиційних проектів. В окремих випадках за рахунок інвестицій формуються також початкові оборотні фонди та фонди обігу.

На макрорівні визначаються також індикатори незавершеного будівництва, тобто обсяг неосвоєних інвестицій та не введених у дію основних фондів. Ці показники визначають майбутні витрати фінансових та матеріально-технічних ресурсів, які повинні бути передбачені в наступному плановому періоді. У вартісному виразі незавершене будівництво — це заділ, який потрібно продовжити або закінчити у наступному році. З одного боку — це інвестиції, що будуть освоєні у наступному році, і основні фонди, що перейдуть на баланс інвестора, а з іншого — це обсяги підрядних робіт, які повинен виконати підрядник у наступному році. Будівельний заділ виникає, безперечно, при будівництві об'єктів з тривалими строками виконання робіт. У свою чергу, будівельна фірма повинна його передбачати, щоб забезпечити собі в майбутньому необхідний фронт робіт та ритмічність виробництва. Будівельний заділ — це об'єктивна економічна категорія, яка відбиває обсяг незавершеного будівництва, що очікується.

Найперше, що потрібно передбачити в індикативному плані, — це реальні джерела фінансування і визначити їх структуру. Ці індикатори необхідні для:

- формування державного бюджету всіх рівнів, визначення його доходних та витратних частин, а також для того, щоб зафіксувати рівень його дефіциту;

- визначення часткової участі державних та недержавних інвесторів у фінансуванні проектно-дослідницьких та будівельно-монтажних робіт за проектами, що будуть реалізовуватись;

- визначення обсягів та вартості підрядних проектно-дослідницьких, будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт та обсягів виробництва матеріально-технічної бази будівництва;

- визначення обсягів інвестиційної діяльності фінансово-кредитних установ.

Таким чином, після визначення першої групи індикаторів, що характеризують очікувані обсяги інвестицій та їх структуру, можна передбачити відповідні індикатори двох інших груп — обсягів проектно-дослідницьких робіт та обсягів будівельно-монтажних робіт.

Індикаторами плану проектно-дослідницьких робіт можуть бути:

- обсяги і вартість проектно-дослідницьких робіт, що фінансуються з державного бюджету (розробка галузевих та регіональних схем розвитку, схем районного планування, типових проектів та нормативних документів, необхідних для здійснення проектних та будівельних робіт у країні);

- бажані показники обсягу інвестицій у виробництво та соціальні об'єкти в галузевому та територіальному розрізах;

- обсяги проектно-дослідницьких робіт, що будуть здійснюватись за рахунок недержавних джерел фінансування.

Індикативне планування будівельного виробництва необхідне для своєчасного забезпечення інвестиційного процесу необхідними потужностями виробників матеріально-технічних ресурсів та потужностями будівельно-монтажних фірм. Тобто вони передбачають свій розвиток з мстою забезпечення освоєння очікуваних інвестицій.

Індикативний план будівельно-монтажного виробництва може передбачати такі показники:

- обсяги будівельно-монтажних робіт за кошторисною вартістю державних об'єктів, у тому числі ті, що належить ввести в дію в плановому періоді;

- кошторисна вартість робіт, що можуть бути виконані підрядним, господарським або змішаним способами;

- обсяги робіт, що фінансуються недержавними інвесторами, у тому числі можливе введення потужностей на цих об'єктах у плановому періоді;

- введення в дію потужностей загалом, у тому числі за рахунок нового будівництва, реконструкції, технічного переозброєння та розширення виробництва;

- введення в дію об'єктів соціальної сфери загалом та тих, що фінансуються недержавними інвесторами.

В Україні показники інвестицій передбачають у державному та місцевих бюджетах, але лише на перший рік будівництва. Разом з тим, чинне законодавство для будівництва за рахунок коштів держбюджету або коштів підприємств державної власності передбачає складати та затверджувати титули будівель, що включають планові показники на весь строк будівництва.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси