Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіко-правові основи капітального будівництва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Якою є нормативно-правова основа регулювання строків (термінів) у договорах про виконання робіт?

Правове регулювання строків (термінів) у договорах про виконання робіт ґрунтується на загальних положеннях юридичної науки про механізм правового регулювання договірних відносин.

Основним елементом механізму правового регулювання підрядних договірних відносин є норми ЦК України, ГК України, а також інших актів цивільного законодавства. Так, правове регулювання строків у підрядних договорах здійснюється як загальними положеннями про договори підряду, закріпленими у статтях 837 — 864 ЦК України, так і спеціальними нормами ЦК України та ГК України про окремі види підрядних договорів, зокрема про побутовий підряд (статті 865 — 874 ЦК України); про будівельний підряд (статті 875 — 886 ЦК України, статті 317 — 323 ГК України); про підряд на проектні пошукові роботи (статті 887 — 891 ЦК України, ст. 324 ГК України); про аудит (статті 362 — 365 ГК України).

Крім того, особливості регулювання окремих видів підрядних відносин закріплені підзаконними актами цивільного законодавства. Зокрема, у відносинах побутового підряду діють Правила побутового обслуговування населення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року, в яких передбачено порядок приймання та оформлення замовлень на послуги, умови виконання замовлень тощо. Інструкцією щодо оформлення замовлень з окремих видів послуг та їх виконання, затвердженою наказом Українського союзу об'єднань підприємств та організацій побутового обслуговування населення від 16 травня 1994 року, детально визначено порядок оформлення і виконання послуг із ремонту й пошиття взуття, ремонту швейних виробів, ремонту побутових машин, ювелірних виробів, меблів, прання білизни, ремонту й будівництва житла та інших об'єктів.

Особливе значення для регулювання відносин із побутового обслуговування населення має Закон України "Про захист прав споживачів". Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями в умовах різних форм власності. Споживачем є громадянин, який замовляє або має намір замовити товари (послуги) для власних побутових потреб, а виконавцем — підприємство, установа, організація чи громадянин-підприємець, які виконують роботи або надають послуги. Тому не викликає сумнівів правомірність поширення цього Закону на побутове замовлення.

Окрім норм права, що містяться в актах цивільного законодавства, договірні відносини, зокрема строки здійснення цивільних прав та виконання цивільно-правових обов'язків, регулюються й іншими соціальними регуляторами. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України, "... право не обмежується лише законодавством як однією із його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично-досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом...".

З-поміж інших, крім норм права, соціальних регуляторів договірних підрядних відносин, слід насамперед назвати звичаї, зокрема звичаї ділового обороту та ділові узвичаєння. Так, відповідно до ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Виходячи із приведеного правила ст. 7 ЦК України, С. О. Погрібний виділяє такі ознаки звичаю ділового обороту: по-перше, він є правилом поведінки, тобто соціальною нормою, що встановлює необхідну, бажану або можливу поведінку учасників суспільних відносин за визначених умов; по-друге, звичаєве правило поведінки має бути усталеним у певній сфері цивільних відносин, тобто для того, щоб набути статусу звичаю, це правило повинно "працювати" на регулювання цивільних відносин у визначеній сфері протягом певного, відносно тривалого проміжку часу; по-третє, це правило не повинно бути встановлено актами цивільного законодавства.

На думку З. В. Ромовської, з якою можна погодитись, за ст. 846 ЦК України, звичай ділового обороту може бути взято до уваги при визначенні "розумних строків", протягом яких підрядник зобов'язаний виконати роботу, якщо цей строк не встановлений у договорі. Звичаєм ділового обороту можуть бути визначені дні та години укладення кредитних договорів, особливі вимоги щодо оформлення відповідних документів тощо. Як звичаї ділового обороту розглядаються, зокрема, Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (Правила ІН-КОТЕРМС).

Безумовно, що для правильного та однакового застосування судами норм цивільного законодавства при розгляді спорів, що виникають із договірних відносин, зокрема з договорів підряду, важлива роль відводиться роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів. Так, важливими для судової практики є постанова № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р., № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм цивільного та господарського кодексів України" та ін.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші